Исследования проведены на 86 горнорабочих угольных шахт в возрасте от 30 до 40 лет. Установлено, что степень напряжения нейрогуморальных механизмов деятельности миокарда и висцеральных функций организма в эмоциогенных условиях определяется состоянием автономной нервной системы. У нормотоников преобладает секреция норадреналина, включаются периферические и центральные механизмы вегетативной регуляции хронотропной функции сердца, незначительно повышается тонус резистивных сосудов. У ваго- и симпатотоников преобладает выброс в кровь адреналина, наблюдается значительное напряжение механизмов вегетативной регуляции миокарда, а также выраженное повышение тонуса резистивных сосудов и частоты дыхания. Наибольшее напряжение висцеральных и регуляторных систем отмечено у лиц с парасимпатотонией. Для них характерна и наиболее низкая эмоциональная устойчивость.

В экспериментах на мышах с искусственно созданным очагом тонической боли (формалиновый тест) изучали влияние низкоинтенсивного поляризованного света на болевую и неболевые поведенческие реакции (ПР). Показано, что при воздействии на точки акупунктуры (ТА) поляризованный свет статистически достоверно ослабляет болевую ПР (лизание очага боли), но увеличивает продолжительность неболевых ПР (сон, еда). Анальгетический эффект зависит от выбора ТА и продолжительности воздействия на нее. Максимальная анальгезия (50 %) наблюдалась после 10-минутного воздействия поляризованного света на ТА Е-36.

Приведена оперативная информация для быстрого распознавания происхождения наиболее типичных болевых явлений. На основе установленного закона тканевой специфичности и мутации хронической боли осуществлена систематизация болевых явлений. С целью определения нозологической сущности болевых синдромов проведен анализ типовых патологических процессов и состояний как вероятных причин возникновения различных видов хронической боли. Рассмотрены болевые синдромы, возникающие вторично в структурах костно-мышечной системы при поражении различных органов и функциональных систем организма. Обзор первичных болевых синдромов представлен заболеваниями, имеющими отстроченную хирургическую специфику.

Наведено інформацію щодо 806-ти клінічних епонімічних синдромів. Представлено стислий опис синдромів у вигляді суми провідних симптомів за умов урахування послідовності обстеження хворого. Наведено детальний симптомний і предметний покажчик.

Приведена информация, касающаяся 806-ти клинических эпонимических синдромов. Представлено краткое описание синдромов в виде суммы ведущих симптомов с учетом последовательности обследования больного. Приведен детальный симптомный и предметный указатель.

Надано інформацію про симптоми, синдроми та хвороби внутрішніх органів, зокрема, симптоми Боткіна, Борисової, Бергера, Гормана, Дельбе, Ебштейна, Ітона, Катца-Вахтеля, синдроми Бувере-Гоффмана, Венкебаха, Вільямса, Мендельсона, Мура, Піка, Тімана. Розглянуто епонімічні назви симптомів і синдромів органів дихальної, травної, сечовидільної, залоз внутрішньої секреції та обміну, кістково-суглобово-м'язової, імунної систем, а також епонімні симптоми та синдроми в клініці невідкладних станів.

Дана информация о симптомах, синдромах и болезнях внутренних органов, в частности, симптомах Боткина, Борисовой, Бергера, Гормана, Дельбе, Эбштейна, Итона, Катца-Вахтеля, синдромах Бувере-Гоффмана, Венкебаха, Вильямса, Мендельсона, Мура, Пика, Тимана. Рассмотрены эпонимические названия симптомов и синдромов органов дыхательной, пищеварительной, мочевыводящей, желез внутренней секреции и обмена, костно-суставно-мышечной, имунной систем, а также эпонимические симптомы и синдромы в клинике неотложных состояний.

Предложена теория возникновения и лечения болезней, раскрыта универсальность их причин, механизмов развития, следствий, лечения и профилактики. Обоснована концепция, базирующаяся на положении, что ни один орган в человеческом организме не может заболеть самостоятельно, а причиной всех болезней является кризис управления. Приведена информация о голографическом принципе построения организма и Вселенной, причинах нарушения гомеостаза, роли позвоночника в клинике внутренних болезней, биоэнергетике организма, методах включения "внутреннего доктора". Рассмотрены такие заболевания, как эпилепсия, гипертоническая болезнь, аритмии серда, бронхиальная астма, сахарный диабет, простатит, цистит, аденома предстательной железы.

Внимание уделено современным представлениям о типах боли, основным концепциям и патофизиологическим механизмам ее возникновения. Раскрыты теоретические и клинические аспекты болевого синдрома различных локализаций, наиболее часто встречающихся в практике семейного врача. Представлены алгоритмы диагностики и лечения болевого синдрома при основных заболеваниях, сопровождающихся его развитием. Описаны боли в горле, ухе, груди, животе, суставах, спине, заболеваниях опорно-двигательной системы, лицевые боли.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.703 + Р341.6

Рубрики:

Анельгезувальні, жарознижувальні та протизапальні засоби

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У мишей досліджено зміни рівня анальгезії, викликаної дією мікрохвиль низької інтенсивності на протибольову точку акупунктури (ТА) Е36, в умовах варіювання рівня серотоніну в мозку після ін'єкції 300 мг/кг DL-парахлорфенілаланіну (ПХФА). Показано, що тривалість больової поведінкової реакції (лизання кінцівки), зумовленої введенням розчину формаліну в дорсальну поверхню стопи, через 24 год після ін'єкції ПХФА збільшувалася на 99,9, через 48 год - на 84,4, а через 72 год - на 114,4 % у порівнянні з такою в тварин, яким перед опроміненням ТА Е36 мікрохвилями ПХФА не вводили. Зроблено висновок про активну участь серотонінергічної системи мозку в створенні стану анальгезії після опромінення ТА мікрохвилями низької інтенсивності.

Протягом тривалого часу підвищення температури тіла вважали ознакою хвороби. І хоча лихоманка не може бути єдиним універсальним критерієм для встановлення правильного діагнозу, однак супроводжує велику кількість різноманітних хвороб. Одним із приводів звернення хворого до лікаря за медичною допомогою є підвищення температури тіла, ізольоване або в поєднанні з іншими ознаками захворювання. Основним завданням лікаря в цій ситуації є визначення причини лихоманки та призначення адекватного лікування.

Боль - субъективное явление, поэтому плохо поддается объективной оценке. Исчерпывающая оценка боли, включающая как субъективные, так и объективные данные, очень важна для определения объема необходимого вмешательства. Известно, что методы доказательной медицины, а частности аналитические метаанализы рандомизированных исследований, позволяют получать интегрированные оценки эффективности используемых в различных клиниках диагностических программ. Однако на практике оказывается, что, несмотря на обилие разработанных текстов, во-первых, до сих пор не существует унифицированного метода диагностики, который бы позволил получать точку отсчета при проведении исчерпывающего анализа; во-вторых, при различных клинических состояниях (послеоперационной, онкологической и других видах боли) используют разную методологию диагностики боли, которая плохо поддается сравнению; в-третьих, существуют две абсолютно самостоятельные программы оценки острой и хронической боли; в-четвертых, не удается проследить динамику пересмотра диагностических тестов при проведении повторных клинических испытаний лекарственных препаратов, используемых при обезболивании; и, наконец, в целях конвергенции данных по использованию различных методов тестирования требуется введение дополнительной обобщающей величины.

Отмечено, что боль - важная адаптационная реакция организма, имеющая значение сигнала тревоги. Однако когда боль становится хронической, она теряет свое физиологическое значение и может считаться проявлением патологии. Боль является интегративной функцией организма, мобилизирующей различные функциональные системы для защиты от воздействия повреждающего фактора. Она проявляется вегетосоматическими реакциями и характеризуется определенными психоэмоциональными изменениями. Как известно, термин "боль" имеет два определения. В широком смысле боль - своеобразное психофизиологическое состояние, возникающее в результате воздействия сверхсильных или разрушительных раздражителей, вызывающих органические или функциональные нарушения в организме. В более узком - боль воспринимается как субъективное тягостное ощущение, возникающее в результате воздействия указанных сверхсильных раздражителей.

Отмечено, что отечный синдром имеет множество причин возникновения (этиологических факторов) и довольно сложный патогенез как в своем начальном развитии, так и в прогрессировании и исходе.

У клініці внутрішніх хвороб синдром болю в грудній клітці є одним із найчастіших і найважливіших за клінічним значенням, оскільки в багатьох випадках буває спричинений розвитком прогностично складних захворювань - кардіологічних, кістково-м'язових, уражень дихальної, травної системи та ін. Неспецифічність клінічних ознак, а часто недооцінка або, навпаки, переоцінка лікарем значущості цих симптомів обумовлюють неправильне визначення тактики ведення хворого.

Продовжуючи викладення матеріалу, що базується на положеннях Консенсусу Європейського товариства кардіологів 2002 р. щодо ведення пацієнтів із болем у грудній клітці (див. "Ліки України" N 4/2005), запропоновано обговорення питання, що стосується діагностичних тестів за наявності цього синдрому.

Викладено принципи систематизації проявів хронічного болю, що базуються на відкритому автором "законі тканинної специфічності і мутації хронічного болю". З цією метою виділено базові клінічні показники зазначеного феномена, наведено класифікацію проявів хронічного болю, що дозволяє правильно інтерпретувати природу больових явищ незалежно від їх локалізації і походження.

Накопленная информация о течении и развитии заболеваний требует нового подхода к важному разделу диагностики - семиотике. Систематизированы этапы диагностики - симптомы и синдромы и их значение в практической медицине. Приведены основные принципы дифференциальной диагностики и формулировки клинического диагноза.

Досліджено больові поведінкові реакції (БПР) і небольові поведінкові прояви у мишей за умов формалінового тесту. Виміряно рівні аналгезії, викликаної внутрішньоочеревинним уведенням анальгіну, дією низькоінтенсивних мікрохвиль на протибольову точку акупунктури (ТА) Е-36 або сумісним застосуванням згаданих впливів. Тривалість БПР (вилизування ураженої кінцівки) знижувалася під дією опромінення ТА мікрохвилями в середньому на 24,3, а у разі введення анальгіну в дозі 8,3 мг/кг - на 53,8 %. Комбінація введення анальгіну в зменшеній вдвічі дозі (4,2 мг/кг) і мікрохвильового опромінення ТА Е-36 пригнічувала прояви БПР на 43,4 %. Таким чином, поєднання фармакологічно індукованої аналгезії з дією мікрохвиль на протибольову ТА дозволяє істотно знизити дози анальгетичних препаратів, необхідні для одержання повноцінного рівня аналгезії, і тим самим послабити побічні ефекти даних препаратів.

Приведены основные концепции морфогенеза и молекулярные пути патогенно индуцированного апоптоза и некроза нейронов; освещена экспрессия иммуногистохимических маркеров (p53, BCL-x, Bax, CD95-Fas), микроскопические и электронно-микроскопические характеристики апоптоза и некроза нейронов ЦНС после клинической смерти и церебральной ишемии.

Наведено результати вивчення різних видів запаморочення та механізмів їх формування. Досліджено ефективність препарату Танакан під час лікування захворювань, що супроводжуються запамороченням.