Розроблено діагностичний та лікувальний алгоритми, системи прогнозування рецидивних кровотеч у разі синдрому Меллорі - Вейсса (СМВ) для поліпшення наслідків лікування. Створено класифікацію, орієнтовану на причини виникнення СМВ. Проведено патоморфологічний аналіз ділянки езофагокардіального переходу до типу підслизового варикозу, що розвивається внаслідок "прихованої" портальної гіпертензії, у поєднанні з конституційно обумовленою недостатністю сполучної тканини. Запропоновано діагностичний алгоритм, який з високою вірогідністю дозволив встановити діагноз ще до проведення ендоскопічного дослідження. Для визначення достовірних факторів, які призвели до розвитку рецидиву кровотечі (РРК) використано покроковий дискримінантний аналіз, що виявив 4 дискримінантні змінні, в процесі обчислення яких розроблено комп'ютерні програми та бальні формули з виділенням груп з низькою та високою ймовірністю виникнення РРК. На підставі отриманої прогностичної системи розроблено алгоритм лікувально-профілактичних засобів, внаслідок застосування якого частоту рецидивних кровотеч зменшено з 8,7 % до 3,4 %, термін стаціонарного лікування хворих з 5,82 +- 2,51 л/д до 3,75 +- 1,85 л/д.

Досліджено зміни концентрації секреторного імуноглобуліну А в біоптатах слизової оболонки периульцерозної ділянки дванадцятипалої кишки та його зв'язок з виникненням раннього рецидиву кровотечі.

Розроблено комплексний етіопатогенетичний підхід до обгрунтування корекції порушень симпатоадреналової системи (САС), направлений на покращання результатів хірургічного лікування хворих на виразкову хворобу (ВХ) шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК), ускладнену кровотечею. За результатами експериментів на дослідних тваринах доведено важливу роль САС у механізмах виразкоутворення та розвитку кровотечі. Визначено місце та роль симпатоадреналових реакцій загального та місцевого типів і можливості для їх медикаментозної та хірургічної корекції. Розроблено алгоритми тактики та застосування комплексу операцій на симпатичній нервовій системі як додаткових втручань до органозберігаючих операцій у випадку ВХ шлунка та ДПК. Застосування запропонованого підходу дає змогу покращити результати у найближчому та віддаленому періодах після операцій, про що свідчить зниження післяопераційної летальності з 5,1 до 2,3 %, та частоти післяопераційних ускладнень - з 27,8 до 12,3 %.

Удосконалено діагностику пептичних гастродуоденальних виразок завдяки дослідженню динамічної адсорбційної тензіометрії шлункового соку (ШС) та сироватки крові. Відзначено, що у разі виразкової хвороби фізико-хімічні параметри біологічних рідин (показники динамічного поверхневого натягу, в'язкоеластичності та релаксації) залежать від статі та віку хворих, тютюнопаління, тривалості захворювання, наявності гастроезофагеального та дуоденогастрального рефлюксів, виразності фіброезофагогастродуоденоскопічних і морфологічних ознак ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Встановлено, що на клініко-морфологічний перебіг пептичних гастродуоденальних виразок впливають кислотність ШС і рівень метаболітів оксиду азоту в крові, а ці показники співвідносяться зі станом в'язкоеластичності біологічних рідин і відображають ступінь тяжкості гастриту та дуоденіту. На тлі етіопатогенетичного лікування хворих з пептичними гастродуоденальними виразками підвищуються рівні поверхневої активності ШС у зоні середніх часів існування поверхні та подовження релаксації сироватки крові. Зазначено, що вихідні показники адсорбційної тензіометрії біологічних рідин відображають клініко-морфологічний характер перебігу виразкової хвороби та подальшу ефективність лікувальних заходів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.203.2-5

Рубрики:

Гастродуоденальні кровотечі

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: М-холинолитики, пирензепин, "Гастротипин-Дарница", цитопротекция, хронический рецидивирующий панкреатит, пептические и стрессовые язвы, язвенное кровотечение
Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.601.1-52 + Р413.203.2-52

Рубрики:

Панкреатити

Гастродуоденальні кровотечі

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Робота присвячена одному із найтяжчих ускладнень виразкової хвороби дванадцятипалої кишки - шлунково-кишковій кровотечі. Зроблено спробу з'ясувати більш досконало патогенез ускладнень та на основі цього розробити практичні рекомендації щодо їх діагностики та прогнозування.

Ключ. слова: неварикозные кровотечения, верхние отделы пищеварительного канала, кислотность, соляная кислота, блокаторы H_2-рецепторов к гистамину
Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.203.2-52

Рубрики:

Гастродуоденальні кровотечі

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены современные тенденции в лечении острых желудочно-кишечных кровотечений (ЖКК) на Западе и перемены, произошедшие за последнюю четверть века в эпидемиологии, диагностике и лечении ЖКК. В первую очередь внимание уделено успехам в лечении ЖКК и увеличению удельного веса ятрогенных источников кровотечений. Кроме этого, указано на значительный прогресс эндоскопического и ангиографического методов гемостаза и связанного с этим резкого уменьшения количества неотложных хирургических вмешательств как единственно возможного способа осуществления надежного гемостаза.

Летальность у больных с тяжелыми желудочно-кишечными кровотечениями язвенного генеза при применении интегративного крововосполнения уменьшается на 8,7 % в сравнении с компонентным крововосполнением.

Наведено клінічну характеристику синдромів, притаманних виразковим гострим шлунково-кишковим кровотечам (ШКК). Розглянуто питання патогенезу крововтрати, діагностики гіповолемії та об'єму крововтрати, прогнозування виникнення рецидиву ШКК, оперативного лікування, ведення хворих після зупинки кровотечі. Визначено підходи до ендоскопічної діагностики джерела кровотечі та можливості ендоскопічного гемостазу. Проведено оцінку супутньої патології у хворих з ШКК, висвітлено тактику її лікування, консервативну гемостатичну та інфузійно-трансфузійну терапію, характеристику основних препаратів.

Дана клиническая характеристика синдромов, свойственных язвенным острым желудочно-кишечным кровотечениям (ЖКК). Рассмотрены вопросы патогенеза кровопотери, диагностики гиповолемии и объема кровопотери, прогнозирования возникновения рецидива ЖКК, оперативного лечения, ведения больных после остановки кровотечения. Определены подходы к эндоскопической диагностике источника кровотечения и возможности эндоскопического гемостаза. Проведена оценка сопутствующей патологии у больных с ЖКК, освещены тактика её лечения, консервативная гемостатическая и инфузионно-трансфузионная терапия, характеристика основных препаратов.

  Скачати повний текст

Визначено вплив різних методів загального знеболювання і схем інтенсивної терапії на вміст показників кисневого статусу - лактату та пірувату. Зроблено висновки про доцільність використання розробленої стратегії анестезії та інтенсивної терапії (тіоцетам + ентеральне харчування) з метою профілактики гіпоксичних станів, що супроводжують гостру шлунково-кишкову кровотечу.

Определено влияние различных методов общего обезболивания и интенсивной терапии на содержание показателей кислородного статуса - лактата и пирувата. Сделан вывод о целесообразности использования разработанной стратегии анестезии и интенсивной терапии (тиоцетам + энтеральное питание) с целью профилактики гипоксических состояний, сопровождающих острое желудочно-кишечное кровотечение.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.203.2-5

Рубрики:

Гастродуоденальні кровотечі

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначити частоту ерозивно-виразкових гострих гастродуоденальних кровотеч (ЕВГГДК) у хворих на інфаркт міокарда (ІМ), їх вплив на госпітальну летальність, оцінити ефективність профілактики і ендоскопічного гемостазу у таких пацієнтів. Обстежено 208 хворих на ІМ, ускладнений ЕВГГДК. У контрольній групі (141 хворий) профілактику ЕВГГДК не проводили, а в основній групі (67) з профілактичною метою використовували пероральний прийом омепразолу одночасно з комбінованим препаратом діосміну/гесперидину в терапевтичних дозах. Висновки. У хворих на ІМ ЕВГГДК виникають у 3,4 % випадків (унаслідок гострих пошкоджень гастродуоденальної слизової оболонки - у 57,3 % випадків та хронічних виразок - у 42,7 %) і асоціюються зі збільшенням рівня госпітальної летальності на 37,7 %. Профілактика ЕВГГДК при ІМ інгібітором протонної помпи одночасно з діосміном/гесперидином протягом 10 діб дає змогу зменшити частоту ЕВГГДК на 26,5 %, частку активних кровотеч (Forrest I) з 24,0 до 14,9 % і частоту рецидивів - з 35,4 до 11,1 %, що свідчить про доцільність її проведення всім хворим на ІМ. У пацієнтів з ІМ та з активними ерозивно-виразковими гастродуоденальними кровотечами (Forrest I) ендоскопічний гемостаз є ефективним у 45,5 % випадків.

Для остановки кровотечений из верхних отделов ЖКТ различной этиологии существуют и широко применяются разнообразные способы местного гемостаза. Проблема диагностики и лечения этих состояний остается актуальной, требуя поиска новых более эффективных и доступных методов. В их числе способ, предусматривающий орошение зоны кровотечения раствором 3 % перекиси водорода. Применение данной методики у 125 больных с различными типами интенсивности кровотечений (по Forrest) из верхних отделов ЖКТ позволило добиться стабильного гемостаза у 113 (90,4 %) из них. При струйном пульсирующем артериальном кровотечении стойкий гемостаз достигнут у 40 % больных, при венозном вялом паренхиматозном кровотечении - у 76 %, при состоявшемся кровотечении с нестабильным гемостазом - у 91 % пациентов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.203.2-3 + Р413.204.6-3

Рубрики:

Гастродуоденальні кровотечі

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.203.2-2

Рубрики:

Гастродуоденальні кровотечі

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати макроскопічних, органометричних досліджень шлунків, аналізу морфо-функціонального стану епітеліальних клітин за допомогою гістологічних, гістохімічних, цитофотометричних, імуногістохімічних і морфометричних методів дослідження, а також охарактеризовано електронно-мікроскопічні особливості різних класів епітеліальних клітин слизової оболонки шлунка. У хворих на генералізований атеросклероз і злоякісні нешлункові новоутворення найбільший відсоток локалізації ерозивно-виразкових уражень припадає на тіло шлунка, з однаковою частотою виявлено виразки й ерозії, а у разі злоякісних нешлункових новоутворень домінують виразки шлунка. У слизовій оболонці шлунка таких хворих відзначено зниження захисної й репаративної функцій фовеолярних епітеліоцитів, пригнічення проліферативної активності шийкових епітеліоцитів більше за рахунок мікроциркуляторних порушень. У слизовій оболонці шлунка хворих на злоякісні нешлункові новоутворення виявлено тяжкі дистрофічні й деструктивні зміни зі зниженням морфо-функціональної активності фовеолярних епітеліоцитів і більше вираженим пригніченням проліферативних процесів у шийкових епітеліоцитах у порівнянні із змінами за генералізованого атеросклерозу.

Для выяснения роли и закономерностей реакции миофибробластов (МФБ) в репарации органов пищеварения после острого кровотечения изучены биоптаты краевой зоны язв желудка и двенадцатиперстной кишки (ДПК) пациентов на момент госпитализации, через 1, 3 и 7 сут после эндоскопического гемостаза. Показано, что в слизистой оболочке (СО) желудка и ДПК существует постоянный пул МФБ, ассоциированный с эпителиальными стволовыми клетками. В маргинальной зоне язв, помимо зоны перешейка желудочных желез и перикриптального пространства в ДПК, МФБ определялись в субэпителиальном регионе. Репарация после кровотечения сопровождалась десинхронизацией реакции эндотелия и МФБ. Максимальная стимуляция ангиогенеза зарегистрирована через 1 сут, была связана с пролиферацией покровного эпителия и лейкоцитарной инфильтрацией. Пик стимуляции МФБ наблюдался через 3 сут. В отдельных участках гиперпролиферация эпителиоцитов не была ассоциирована с наличием и количеством МФБ. Через 7 сут после гемостаза отмечены пролонгирование воспалительно-репаративного процесса в СО желудка и ДПК и признаки дизморфогенеза.