Мета роботи - дослідити поширення гаплотипів HLA-DQ2.5 і HLA-DQ8, алелів DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03 і DRB1*04 або їх відсутність серед українських пацієнтів (на прикладі членів Української спілки целіакії) з попередньо встановленими діагнозами "целіакія" або "непереносність глютену без целіакії" (НГБЦ), а також серед осіб, яким не встановлено ці діагнози. У дослідженні взяли участь 148 осіб: 80 учасників Української спілки целіакії, з них 39 хворих на целіакію та 41 - на НГБЦ. Контрольну групу утворили 68 здорових добровольців. Усі пацієнти здали мазок букального епітелію, який піддавали генетичному аналізу в лабораторії "Діаген". Визначено генетичні маркери, відомі як чинники ризику розвитку целіакії, а саме алелі DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03, DRB1*04 та гаплотипи DQ2.5 та DQ8, які з них складаються. Висновки: у дослідженій популяції хворі на целіакію частіше були носіями гаплотипу DQ2.5, ніж хворі на НГБЦ чи здорові особи. Хворі на целіакію частіше, ніж здорові особи, були носіями алеля DQA1*05 та частіше, ніж хворі на НГБЦ, носіями алеля DQA1*03. Різниця за частотою виявлення гаплотипу DQ8 між групами не досягла порогу статистичної значущості. Для уточнення даних необхідно провести дослідження із залученням більшої кількості осіб.

Железодефицитная анемия (ЖДА) - это наиболее частый внекишечный симптом при целиакии у взрослых. Исследований наличия или отсутствия железодефицита, в том числе скрытого, у пациентов, имеющих как целиакию, так и непереносимость глютена без целиакии (НГБЦ), ранее в нашей стране не проводилось. Цель исследования - изучить и проанализировать общеклинические и биохимические показатели крови, отражающие наличие анемии и/или железодефицита у больных целиакией и непереносимостью глютена без целиакии, находящихся на АГД. В исследование были включены 38 взрослых с диагностированными ранее основными видами непереносимости злаков - целиакией и НГБЦ. Все они находились на диете с полным исключением глютена. Всем исследуемым определялись гематологические показатели: общая железосвязывающая способность сыворотки, содержание эритроцитов, гемоглобина, ферритина, железа и трансферрина крови. В результате обследования 38 пациентов, находящихся на аглиадиновой диете продолжительностью 6,5 (IQR 4 - 12) года, выявлено наличие ЖДА легкой степени у 13,16 % обследованных, при этом латентный железодефицит выявлялся у 18,42 % обследованных. Снижение концентрации сывороточного железа крови отмечено у 23,08 % больных общей группы, но частота железодефицита (в том числе латентного) в обследованной группе по анализу показателей концентрации сывороточного ферритина достигла 31,58 %, превалируя над частотой выявления ЖДА почти вдвое. При этом содержание эритроцитов было нормальным у 100 % обследованных. Среди пациентов с железодефицитом лица с целиакией встречаются чаще, чем среди пациентов с НГБЦ (83,3 и 16,7 % соответственно). Выводы: больные целиакией и НГБЦ остаются в группе риска по развитию ЖДА, несмотря на то, что они находятся на аглиадиновой диете. Изолированный показатель эритроцитов не является информативным для диагностики не только скрытого железодефицита, но и ЖДА. Изолированный сывороточный уровень железа также не является показательным для диагностики данных состояний. В этом отношении именно ферритин становится наиболее показательным маркером железодефицита. Необходимо целенаправленное наблюдение за этой группой больных с целью выявления скрытых форм микронутриентного дефицита, в частности железа, и осуществления обоснованной, индивидуализированной коррекции их последствий.

Мета роботи - дослідити поширення гаплотипів HLA-DQ2.5 і HLA-DQ8, алелів DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03 і DRB1*04 або їх відсутність серед українських пацієнтів (на прикладі членів Української спілки целіакії) з попередньо встановленими діагнозами "целіакія" або "непереносність глютену без целіакії" (НГБЦ), а також серед осіб, яким не встановлено ці діагнози. У дослідженні взяли участь 148 осіб: 80 учасників Української спілки целіакії, з них 39 хворих на целіакію та 41 - на НГБЦ. Контрольну групу утворили 68 здорових добровольців. Усі пацієнти здали мазок букального епітелію, який піддавали генетичному аналізу в лабораторії "Діаген". Визначено генетичні маркери, відомі як чинники ризику розвитку целіакії, а саме алелі DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03, DRB1*04 та гаплотипи DQ2.5 та DQ8, які з них складаються. Висновки: у дослідженій популяції хворі на целіакію частіше були носіями гаплотипу DQ2.5, ніж хворі на НГБЦ чи здорові особи. Хворі на целіакію частіше, ніж здорові особи, були носіями алеля DQA1*05 та частіше, ніж хворі на НГБЦ, носіями алеля DQA1*03. Різниця за частотою виявлення гаплотипу DQ8 між групами не досягла порогу статистичної значущості. Для уточнення даних необхідно провести дослідження із залученням більшої кількості осіб.

На протяжении последних десятилетий опубликовано большое количество исследований, подтвердивших роль кишечной микробиоты в патогенезе функциональных заболеваний кишечника. Рассмотрены основные механизмы, посредством которых микроорганизмы, колонизирующие пищеварительный тракт, оказывают благотворное влияние на организм человека. Приведены данные экспериментальных исследований, подтвердившие способность разных бактерий провоцировать развитие синдрома избыточного бактериального роста, синдрома раздраженного кишечника и функционального запора. Рассмотрены доказательные данные, подтверждающие роль микробиоты кишечника в прогрессировании целиакии. Проанализирована эффективность разных способов восстановления эубиоза кишечника: посредством применения невсасывающихся антибиотиков (рифаксимина), пробиотиков, трансплантации фекальной микробиоты. Представлены данные о целесообразности применения рифаксимина при синдроме раздраженного кишечника. Приведены доказательные данные, подтверждающие наличие у рифаксимина, помимо бактерицидных и бактериостатических свойств, присущих многим антибиотикам, эубиотической активности. Рассмотрены результаты метаанализов, изучавших эффективность разных пробиотиков в лечении функционального запора. Подчеркнута неоднозначность доказательной базы в отношении проведения трансплантации фекальной микробиоты для нивелирования рефрактерного синдрома раздраженного кишечника. Доказана целесообразность включения эубиотиков в схемы лечения функциональных заболеваний кишечника. Необходимо провести исследования для определения перспектив лечения дисбиоза кишечника при функциональных заболеваниях пищеварительного тракта при помощи пробиотиков.

Автоімунітет передбачає патологічний збій імунної системи організму, спрямований проти власних тканин, що спричиняє велику кількість захворювань. Різні автоімунні розлади пов'язані між собою, але нечасто можна спостерігати декілька автоімунних захворювань в одного пацієнта. Автоімунний полігландулярний синдром (АПС) - це стан, що характеризується трьома або більше автоімунними порушеннями в однієї людини. Сімейні, імунологічні та інфекційні фактори залучені в патогенез АПС. Автори описують клінічний випадок одночасної наявності п'яти автоімунних захворювань у 33-річної жінки, а саме: цукрового діабету 1-го типу, автоімунного гіпотиреозу, системного червоного вовчака, ревматоїдного артриту і целіакії, що обумовило остаточний діагноз: автоімунний полігландулярний синдром 3-го типу з целіакією. Пацієнти з окремим автоімунним розладом мають підвищений на 25 % ризик розвитку інших автоімунних порушень. У цьому випадку клініцисти підкреслюють необхідність постійного спостереження за розвитком нових автоімунних захворювань у схильних до них пацієнтів. Можливість виникнення трьох або більше автоімунних розладів у одного пацієнта не може бути випадковістю і свідчить про патогенетичний зв'язок між кожним із них. Наявність одного автоімунного захворювання вже насторожує стосовно появи іншого. Виникнення автоімунних полігландулярних симптомів свідчить про необхідність постійного спостереження за розвитком нових автоімунних захворювань у схильних до них пацієнтів. Рання ідентифікація окремого випадку АПС необхідна для зниження захворюваності та смертності, пов'язаних з АПС. Описаний клінічний випадок становить інтерес внаслідок рідкісної асоціації відразу 5 автоімунних розладів. Ці автоімунні захворювання в одного пацієнта дозволяють діагностувати автоімунний полігландулярний синдром 3-го типу з целіакією. Більше того, цей випадок АПС підкреслює важливість належного клінічного спостереження за пацієнтами з одним автоімунним розладом, оскільки вони мають більший ризик розвитку іншого автоімунного захворювання.

Железодефицитная анемия (ЖДА) - это наиболее частый внекишечный симптом при целиакии у взрослых. Исследований наличия или отсутствия железодефицита, в том числе скрытого, у пациентов, имеющих как целиакию, так и непереносимость глютена без целиакии (НГБЦ), ранее в нашей стране не проводилось. Цель исследования - изучить и проанализировать общеклинические и биохимические показатели крови, отражающие наличие анемии и/или железодефицита у больных целиакией и непереносимостью глютена без целиакии, находящихся на АГД. В исследование были включены 38 взрослых с диагностированными ранее основными видами непереносимости злаков - целиакией и НГБЦ. Все они находились на диете с полным исключением глютена. Всем исследуемым определялись гематологические показатели: общая железосвязывающая способность сыворотки, содержание эритроцитов, гемоглобина, ферритина, железа и трансферрина крови. В результате обследования 38 пациентов, находящихся на аглиадиновой диете продолжительностью 6,5 (IQR 4 - 12) года, выявлено наличие ЖДА легкой степени у 13,16 % обследованных, при этом латентный железодефицит выявлялся у 18,42 % обследованных. Снижение концентрации сывороточного железа крови отмечено у 23,08 % больных общей группы, но частота железодефицита (в том числе латентного) в обследованной группе по анализу показателей концентрации сывороточного ферритина достигла 31,58 %, превалируя над частотой выявления ЖДА почти вдвое. При этом содержание эритроцитов было нормальным у 100 % обследованных. Среди пациентов с железодефицитом лица с целиакией встречаются чаще, чем среди пациентов с НГБЦ (83,3 и 16,7 % соответственно). Выводы: больные целиакией и НГБЦ остаются в группе риска по развитию ЖДА, несмотря на то, что они находятся на аглиадиновой диете. Изолированный показатель эритроцитов не является информативным для диагностики не только скрытого железодефицита, но и ЖДА. Изолированный сывороточный уровень железа также не является показательным для диагностики данных состояний. В этом отношении именно ферритин становится наиболее показательным маркером железодефицита. Необходимо целенаправленное наблюдение за этой группой больных с целью выявления скрытых форм микронутриентного дефицита, в частности железа, и осуществления обоснованной, индивидуализированной коррекции их последствий.

Всесвітня Гастроентерологічна Організація розглядає целіакію як хронічне багатокомпонентне аутоімунне захворювання переважно проксимального відділу тонкої кишки, що розвивається у разі вживання продуктів, що містять глютен. Целіакія складна у діагностуванні через мультисимптомність перебігу, який здатний змінюватися протягом життя. Целіакія успадковується за аутосомно-домінантним типом з неповною пенетрантністю. Існують новітні підходи до лікування целіакії, що базуються на деяких імунопатогенетичних ланках. Зокрема вивчаються способи впливу на внутрішньопросвітне перетравлення глютену, покращання бар'єрних функцій, ефективність імуномодуляторів. Пацієнтам слід рекомендувати ретельно перевіряти вміст інгредієнтів перед придбанням продуктів.

Наведено аналіз етіопатогенетичних механізмів виникнення целіакії. Висвітлено сучасні методи діагностики даної патології, проаналізовано алгоритм їх використання. Розглянуто тактику ведення хворих на целіакію.

Проведено огляд патологій людини, таких як целіакія, алергія на пшеницю, нецеліакійна чутливість до пшениці, малабсорбція фруктози, синдром подразнення кишківника, які тісно пов'язані з певними компонентами зерна пшениці та продуктів її переробки. Увагу приділено білкам клейковини, роль яких у харчуванні людини активно дискутується. Висвітлено питання варіювання реактивності між різними видами пшениці й генотипами, внесок сучасних технологій переробки зерна у розвиток патологічної чутливості до пшениці. Причини зростання патологічної чутливості до пшениці за останні 50 років достеменно не з'ясовано, однак сучасні технології переробки зерна можуть підвищувати вміст імунореактивних і токсичних компонентів у харчових продуктах із пшениці.

Вперше визначено частоту глютенової ентеропатії (ГЕП) у хворих на псоріатичну хворобу в Кримському регіоні, вивчено особливості клінічного перебігу хворих на псоріаз, асоційований з ГЕП. На підставі вивчення специфічних серологічних аналізів крові, імуноморфологічної картини шкіри та слизової оболонки дванадцятипалої кишки з використанням імуногістохімічних маркерів CD3 Т-лімфоцитів, CD20 В-лімфоцитів, CD138 плазмоцитів, CD68 макрофагів визначено фенотип хронічного запального інфільтрату, який бере участь в імунній реакції коморбідних захворювань псоріазу та ГЕП. Уперше показано роль плазмоцитів як джерела продукції імуноглобуліну А, що бере участь у патогенезі ГЕП та появі цих клітин у дермальному запальному інфільтраті. Доведено достовірне збільшення рівня клітин запального ряду та проліферативної активності залежно від стадії ГЕП і ступеня тяжкості перебігу псоріазу, що є науковим доказом спільності патогенезу та прогресуючого перебігу цих захворювань.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.6 + Р413.309

Рубрики:

Хвороби підшлункової залози

Целіакія (хвороба Гі-Гертер-Гойбнера)

Шифр НБУВ: Ж22874 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.309-4 + Р415.2-4

Рубрики:

Целіакія (хвороба Гі-Гертер-Гойбнера)

Хвороби обміну речовин

Шифр НБУВ: Ж63141 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчення захворюваності на автоімунний тиреоїдит та целіакію у 39 хворих на ЮРА. Автоімунний еутиреоїдний тиреоїдит діагностовано у 8 % хворих на ЮРА. Антитиреоїдні антитіла виявлено у хворих на ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА) жіночої статі з олігоартикулярним перебігом та з переважною наявністю антинуклеарних антитіл. Скринінгове обстеження антитіл до тканинної трансглутамінази не виявило у хворих на ЮРА целіакії.

Приведены данные исследования современных возможностей повышения эффективности лечения больных целиакией (n = 41). Все пациенты находились на аглиадиновой диете, тем не менее эффективность лечения расценивалась как неудовлетворительная. Благодаря использованию современных углеродных и водородных дыхательных тестов и диагностике синдрома чрезмерного бактериального роста, лактазной недостаточности и внешнесекреторной недостаточности поджелудочной железы, которые оказались причинами персистенции клинической симптоматики, получены основания для их коррекции и достигнута полная ремиссия основного заболевания.

Представлены современные данные, касающиеся классификации, диагностических и лечебных подходов при разных вариантах пищевой непереносимости глютена - целиакии, аллергии на пшеницу и непереносимости глютена без целиакии. Практическим врачам необходимы знания отличий в клинических проявлениях и протоколах курации лиц, имеющих обсуждаемую патологию. Необходимо четкое следование требованиям рекомендаций и стандартов диагностики и лечения перечисленных заболеваний.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.309 + Р413.3-37

Рубрики:

Целіакія (хвороба Гі-Гертер-Гойбнера)

Хвороби кишечника

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены современные данные по классификации, диагностике и лечению известных видов пищевой непереносимости глютена - целиакии, аллергии на пшеницу и непереносимости глютена без целиакии. Современным врачам необходимо различать в клинических проявлениях и протоколах курации лиц с обсуждаемой патологией.

Вперше вивчено поширеність, клінічні вияви, особливості клінічного перебігу, патогенетичні механізми формування глютен чутливих уражень слизової оболонки ротової порожнини (СОРП) у дорослих осіб, які хворі на целіакію. Виявлено кореляційний зв'язок між тяжкістю глютен чутливих уражень СОРП та рівнем антитіл до тканини трансглутамінази у сироватці крові. Визначено діагностичну цінність різних лабораторних методів та критерії діагностики глютен чутливих уражень СОРП у дорослих. Розроблено новий метод комплексного лікування та профілактики глютен чутливих уражень СОРП у дорослих осіб, хворих на целіакію, із застосуванням безглютенової дієти, безглютенової зубної пасти "Арджітал", безглютенового ополіскувача рота "Лізодент", безглютенової гормональної мазі "Кутівейт" (у період рецидивів), визначено його клініко-лабораторну ефективність, проведено порівняння з результатами традиційної терапії. Пріоритетність наукових розробок підтверджено деклараційним патентом на корисну модель.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.22 + Р413.309

Рубрики:

Хвороби слизової оболонки порожнини рота

Целіакія (хвороба Гі-Гертер-Гойбнера)

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Даны современные представления о поражениях слизистой оболочки рта у больных целиакией. Установлено, что поражения слизистой оболочки в анамнезе этих больных встречались значительно чаще, чем у здоровых лиц, и составляли 51,85 %. Наиболее часто отмечались сочетанные поражения слизистой оболочки рта у одного и того же больного - 57 (67,61 %). Среди нозологических единиц чаще встречались заболевания языка - у 58 (68,75 %), признаки ангулярного хейлита - у 50 (59,73 %), реже - заболеваний пародонта - у 44 (53,12 %) и стоматита (ХРАС) - у 19-ти больных (21,87 %).