Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.601.1-54

Рубрики:

Панкреатити

Шифр НБУВ: ДС50227 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено ефективність застосування ліпоєвої кислоти (ЛК) у комплексному лікуванні моряків - хворих на хронічний панкреатит (ХП). За умов експерименту на моделі ХП у щурів, що відтворювалась шляхом замороження тканини залози на фоні застосування стрептозотоцину, доведено покращання перебігу захворювання під впливом самостійного застосування ЛК, а також у разі її комплексного використання з пентоксифіліном та лазерним випромінюванням низької інтенсивності інфрачервоного діапазону. У моряків - хворих на ХП, які отримали хірургічне лікування (69 осіб), а також комплексне консервативне лікування (57 осіб) виявлено більшу ефективність застосування розробленого лікувального комплексу щодо нормалізації показників перекисного окислення ліпідів, ферментативної активності крові (трипсин, амілаза, ліпаза, інгібітор трипсину), гіалуронідази, глюкозидази, рівня оксипроліну та оксилізину. Досліджені у віддаленому періоді (від 5 місяців до 5 років) результати засвідчили виразну терапевтичну ефективність згідно показників ферментативної активності крові, імунологічної реактивності.

Розглянуто питання профілактики та ранньої діагностики гострого післяопераційного панкреатиту у хворих на рак шлунка. Вивчено безпосередні результати оперативного лікування 234 хворих на рак шлунка, згрупованих залежно від виду терапії, спрямованої на профілактику гострого післяопераційного панкреатиту. За допомогою реопанкреатографії виявлено, що після операції мають місце універсальні фазові зміни панкреатичного кровотоку, які погіршуються після травм підшлункової залози і не залежать від способу формування її кукси. Застосування пролонгованої комбінованої епідуральної анестезії лідокаїном і клофеліном у сполученні з внутрішньовенним введенням фторурацилу найбільш ефективно коригує панкреатичний кровотік і дозволяє розширити показання до гастректомії з резекцією підшлункової залози та розширеної лімфаденектомії, знизити частоту розвитку гострого післяопераційного панкреатиту з 7,2 % до 1,2 %.

Наведено результати позитивного впливу елекромагнітного випромінювання надвисокої частоти та тіотріазоліну на патогенетичні ланки хронічного панкреатиту, а саме: клітинний і гуморальний імунітет, перекисне окислення ліпідів та антиоксидантний захист. Обгрунтовано імунологічні та біохімічні критерії щодо їх застосування. Порівняно із загальноприйнятими методами лікування запропонована терапія сприяла більш повному і прискореному зворотньому розвитку основних клініко-лабораторних проявів загострення захворювання шляхом зменшення виразності імунних та метаболічних порушень і, як наслідок - скороченню терміну перебування хворого у стаціонарі від 24,6 +- 1,13 до 18,42 +- 0,71 ліжко-днів.

Проаналізовано результати лікування 37 хворих з легеневими ускладненнями гострого панкреатиту, серед яких для 11 в комплексному лікуванні використано іміпінем/ціластатин натрію (тієнам) (6) і зінацеф (5). Зроблено висновок про ефективність дії даних препаратів у лікуванні легеневих ускладнень гострого панкреатиту: зменшується число випадків післяопераційної летальності та час перебування хворих у стаціонарі.

Досліджено питання профілактики гострого післяопераційного панкреатиту в процесі хірургічного лікування ускладнених велетенських виразок дванадцятипалої кишки. Розроблено метод бальної оцінки прогнозування розвитку гострого післяопераційного панкреатиту доопераційного періоду. Визначено критерії вибору хірургічного втручання залежно від локалізації велетенських виразок, методи профілактики гострого післяопераційного панкреатиту. Доведено, що комплексна профілактика гострого післяопераційного панкреатиту більш ефективна у разі органоощадних і пілоровідновних операцій доповнених ваготомією, ніж під час резекції шлунка та ваготомії з пілоруйнівними операціями.

Досліджено питання покращання лікування гострого панкреатиту. На підставі клінічного та лабораторного обстежень 152 хворих на гострий панкреатит виявлено зміни у системі регуляції агрегатного стану крові, які характеризуються хронометричною гіпо- або перкоагуляцією. Додаткове включення до комплексної консервативної терапії гострого панкреатиту ентеросорбенту "Ентеросгель" і лазерного опромінення крові та підшлункової залози супроводжується покращанням самопочуття, суттєвим зменшенням інтоксикації організму, нормалізацією агрегатного стану крові, скороченням термінів лікування. Визначено позитивну динаміку змін характеру коагуляційного гемостазу та фібринолітичної активності плазми крові у хворих на гострий панкреатит після застосування лазерного випромінювання та ентеросгелю у консервативній терапії гострого панкреатиту. Обгрунтовано та розроблено метод комплексного консервативного лікування гострого панкреатиту з застосуванням лазероентеросорбції залежно від агрегатного стану крові. Запропонована методика лікування гострого панкреатиту є безпечною для хворих і не викликає ускладнень.

  Скачати повний текст

Наведено аналіз показників ендогенної інтоксикації у хворих на гострий панкреатит на тлі використання у комплексі лікувальних засобів синтетичних нейропептидів. Показано високу ефективність застосування сандостатину та даларгіну.

Исследован патогенез заболеваний ткани поджелудочной железы и возможные пути ранней корекции расстройств метаболизма. Сделано патогенетическое обоснование применения смеси аминокислот у больных воспалительными заболеваниями ткани поджелудочной железы. Описана динамика свободных аминокислот в плазме крови больных острым панкреатитом. Освещены эффекты модифицированных аминокислотных растворов у больных хроническим панкреатитом. Приведены отдаленные результаты комплексного лечения больных хроническим панкреатитом. Доказана эффективность применения аминокислотного коктейля, сочетающегося с воздействием лазерного излучения низкой интенсивности инфракрасного диапазона и пентоксифиллина у больных отечными формами панкреатита.

Раскрыты новые методы лечения гнойных осложнений острого деструктивного панкреатита с использованием специальных дренажей для дренирования забрюшинного пространства, внутриполостной аппликационной сорбции силиксом. Изложена классификация гнойных осложнений. Представлены особенности распространения гнойно-воспалительного процесса при разных видах разгерметизации протоковой системы поджелудочной железы. Приведены результаты лечения 446-ти пациентов с разными тактическими подходами ведения больных.

У 31-го хворого на гострий панкреатит спостережено динаміку змін фібринолітичної системи крові у процесі застосування лазероентеросорбції у базовій консервативній терапії.

Представлено результати обстеження 42-х хворих на хронічний рецидивуючий панкреатит у динаміці лікування, яке включало сучасний інгібітор протонної помпи парієт (рабепразол). Одержані результати свідчать про високу ефективність препарату, застосування якого сприяє швидкому зменшенню інтенсивності болю, забезпеченню "функціонального спокою" підшлункової залози, поліпшенню функціонального стану та показників ультразвукового дослідження органа, зниженню гіперферментемії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.601.1-5

Рубрики:

Панкреатити

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.601.1-5

Рубрики:

Панкреатити

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Серед хворих інфікованість Helicobacter pylori виявлено в 86,5 % випадків. У пацієнтів виражено клінічні прояви, функціональні і структурні зміни підшлункової залози. Доведено, що Helicobacter pylori сприяє прогресуванню фібріозу і зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози. У хворих на хронічний панкреатит розвинуто ерозивно-виразкові зміни слизової гастродуоденальної зони, підвищено шлункову секрецію. У разі алкогольного панкреатиту виявлено кишкову метаплазію слизової шлунка. Розроблено схему антихелікобактерної терапії. Доведено, що дана схема сприяє зменшенню клінічних проявів захворювання, поліпшенню функціонального стану залози, зменшенню сонографічних симптомів панкреатиту. Здійснено порівняння даного методу лікування із загальновизнаним.

Докладно висвітлено особливості та переваги антацидного препарату "Маалокс". Подано патогенетичне обгрунтування ефективності застосування маалоксу за різних кислотозалежних захворювань органів травлення, функціональної диспепсії, хронічного панкреатиту. На прикладі власних даних доведено доцільність включення маалоксу в комплекс терапії хворих з ерозивно-виразковим ураженням шлунка та дванадцятипалої кишки, поєднаним з хронічним панкреатитом. Ефективність маалоксу у разі багатьох захворювань травної системи базується на багатогранності його дії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.601.1-5

Рубрики:

Панкреатити

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено поширеність випадків хронічного панкреатиту (ХП) серед хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС). Виявлено залежність перебігу захворювання від етіологічних чинників панкреатиту. Визначено стан медіаторів системи запалення, зміни показників перекисного окиснення ліпідів та активності системи антиоксидантного захисту. Досліджено порушення клітинної та гуморальної ланок імунітету у даної категорії хворих. Встановлені біохімічні зміни у хворих на панкреатит на тлі ІХС, стабільної стенокардії II функціонального класу відповідали таким змінам у хворих на ізольовану ІХС, стабільну стенокардію III функціонального класу, що може негативно впливати на перебіг ІХС, сприяти прогресуванню стенокардії. Доведено клініко-лабораторну ефективність запропонованих методів лікування: фамотидин, пентоксифілін, креон, пролонговані форми нітросорбіду - для хворих на ХП на тлі ІХС, додатково - прополін - у разі алкогольного ХП, фраксипарин і ноотропіл - за умов ішемічного ХП, амізон - у випадку цитомегаловірусного ХП.

Проаналізовано результати використання вітчизняного препарату "Єрбісолу" в комплексному лікуванні хворих літнього та старечого віку на хронічний панкреатит. Уперше вивчено вплив ербісолу на регуляцію зовнішньо- та внутрішньосекреторної функції підшлункової залози, на стан глутатіонової системи антиоксидантного захисту залежно від тяжкості перебігу та віку.