Наведено дані про стимулювальну дію субкомпенсованої гіпоксії на функцію щитовидної залози, яка виявляється не тільки в збільшенні вмісту тиреоїдних гормонів за гіпоксії, але і саме поліпшення функціональної системи дихання (ФСД) впливає на ендокринну систему, яка одночасно є частиною регуляторної ланки ФСД.

Приведены данные о стимулирующем действии субкомпенсированной степени на функцию щитовидной железы, которое проявляется не только в увеличении содержания тиреоидных гормонов при гипоксии, а и само улучшение состояния функциональной системы дыхания (ФСД) влияет на эндокринную систему, которая одновременно является частью ее регуляторного звена.

Stimulatory effect of subcompensated hypoxia on the function of thyroid gland reveals not in increasing of different hormones during hypoxia only, but the improving of functional respiratory system (FRS) function by itself influences on endocrine system that is a part of regulatory chain of functional respiratory system.

Розглянуто вплив низькоінтенсивного лазерного випромінювання на структурно-функціональний стан щитоподібної залози, стан імунної системи у хворих на гіпертрофічну форму автоімунного тиреоїдиту з еутиреозом. Встановлено, що терапія низькоінтенсивним лазерним випромінюванням за розробленою та апробованою методикою призводить до зменшення розмірів зоба у хворих з еутиреозом. У процесі дослідження імунного статусу хворих під час лазерної терапії засвідчено позитивні зміни, що включали зростання рівня Тч Е-РУК, зменшення вмісту в крові В-лімфоцитів, циркулюючих імунних комплексів, Іg G та зменшення кількості антитіл до тиреоглобуліну. Cпостереження у віддалений період не виявили негативних наслідків лазерного лікування. Розміри щитоподібної залози, вміст тиреоїдних гормонів та показники імунного статусу через 6 та 9 міс. залишались на рівні, досягнутому в результаті лазерної терапії.

The іnfluence of low-іntensіve laser radіatіon on the structural and functіonal status of the thyroіd gland іn patіents wіth hypertrophіc form of autoіmmune thyroіdіtіs and euthyroіdіsm іs consіdered іn thіs paper. After the conducted laser therapy accordіng to the developed and tested method іt was determіned that the low-іntensіve laser therapy resulted іn the reductіon of goіter sіze іn % of patіents. The posіtіve changes consіstіng іn the іncrease of the level of theophyllіne sensіtіve cells, reductіon of b-lymphocytes іn blood, cіrculatіng іmmune complexes and reductіon of the quantіty of antіbodіes to thyroglobulіns were revealed durіng the research of autoіmmune status of patіents іn the process of laser therapy. The negatіve dynamіcs was notrevealed durіng the follow-up. The sіze of the thyroіd gland, levels of thyroіd hormones and іndіces of the іmmune status 6 and 9 months after treatment remaіned at the level reached as a result of laser therapy.

Проанализировано, что лечение больных с аутоиммунным тиреоидитом фитоконцентратами "Джерело" и "Лизорм" улучшает самочувствие больных, уменьшает основные проявления заболевания, тормозит развитие аутоиммунного процесса. Это лечение хорошо переносится больными, не имеет гепато - и/или нефротоксического действия, не вызывает нарушения функции, структуры и не влиет на размеры щитовидной железы. Фитоконцентраты "Джерело" и "Лизорм" рекомендуют для лечения аутоиммунного тиреоидита (эутиреоидное состояние, гипотиреоз легкой степени) при невысокой активности аутоиммунного процесса.

Розглянуто патогенез хронічного аутоімунного тиреоїдиту. Проаналізовано можливість застосування селективних нестероїдних протизапальних препаратів для лікування пацієнтів з цією патологією.

З метою вивчення ефективності повторного курсу низькоінтенсивної лазеротерапії у складі комплексного лікування хворих на гіпотиреоз із супутньою ішемічною хворобою серця, оперованих з приводу аутоімунного тиреоїдиту, обстежено 57 хворих. Зроблено висновок, що застосування повторного курсу лазеротерапії у складі комплексного лікування хворих цієї категорії поглиблює позитивний терапевтичний ефект першого. Одержано позитивні результати, найбільш помітні через 3 місяці після початку проведення повторного курсу лазеротерапії. У строк спостереження 6 місяців після початку повторного курсу лазеротерапії виявлено тенденцію до гальмування позитивного ефекту лазеротерапії. Але функціональна активність щитовидної залози у хворих дослідної групи залишалась достовірно кращою, ніж до лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.11-5

Рубрики:

Тиреоїдити

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.11-5

Рубрики:

Тиреоїдити

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.11-5

Рубрики:

Тиреоїдити

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.11-5

Рубрики:

Тиреоїдити

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.11-5

Рубрики:

Тиреоїдити

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено проблему діагностики й ефективного медикаментозного та хірургічного лікування автоімунного тироїдиту (АТ). Проаналізовано тенденції патоморфозу хірургічних захворювань щитовидної залози, у тому числі АТ, у Прикарпатському ендемічному зобному регіоні. Вивчено особливості гістологічної будови та мікроструктури. Висвітлено маловідомі аспекти патогенезу АТ: імунологічні, гормональні, метаболічні та медіаторні процеси у їх взаємозв'язку. За результатами дослідження сформульовано лікувальну доктрину АТ, у якій обгрунтовано необхідність полікомпонентної медикаментозної терапії. Доведено ефективність малоінвазивного та місцевого лікування. Розроблено диференційовані показання й обсяг хірургічних втручань. Сформульовано принцип і запропоновано критерії моніторингу стану тироїдного залишку в післяопераційному періоді.

Досліджено проблему оптимізації лікування хворих на аутоімунний тиреоїдит (АІТ) з післяопераційним гіпотиреозом (ПГ) шляхом використання локального дистанційного кріовпливу (ЛДК). Установлено, застосування морфометрії біопсійного матеріалу дозволяє виявити специфічні гістометричні аспекти щодо співвідношень клітинних і тканинних компонентів щитовидної залози, що сприяє диференціюванню стадії розвитку патологічного процесу у даній залозі, та виділити переважно лімфоплазмоцитарний і переважно фіброзний варіанти АІТ. Як критерії, що лімітують застосування ЛДК у хворих на АІТ з ПГ, є відносні об'єми стромально-судинного, фолікулярного й інтерфолікулярного компонентів щитовидної залози. Установлено, що лікувальний ефект ЛДК за даними клінічного, гормонального, імунологічного та ультразвукового досліджень виявляється у хворих на АІТ з ПГ у стані субкомпенсації через три місяці і зберігається до 12-ти місяців після його застосування, у хворих на АІТ з ПГ у стані декомпенсації - через шість місяців і зберігаються до 9-ти місяців, після цих строків має тенденцію до згасання, що не впливає на функціональну активність тиреоїдного залишку та клінічний стан хворих.

Уперше визначено особливості імунологічного стану хворих на аутоімунний тиреоїдит (АІТ) за наявності гіпотиреозу та супутньої ішемічної хвороби серця (ІХС) у порівнянні з хворими на АІТ за наявності гіпотиреозу без ІХС, а також у порівнянні з хворими на ІХС без патології щитовидної залози (ЩЗ). Установлено характер змін ліпідного обміну та внутрішньосерцевої гемодинаміки хворих на АІТ за наявності гіпотиреозу у разі приєднання ІХС. Уперше доведено взаємовплив АІТ за наявності гіпотиреозу та ІХС, характер якого визначається погіршенням показників імунологічного стану, та параметрів ліпідного обміну у хворих з супутньою патологією. Визначено особливості позитивного впливу низькоінтенсивного лазерного випромінювання на результати комплексного лікування супутньої патології ІХС і АІТ зі зниженою після операції функцією ЩЗ.

На підставі результатів проведеної терапії за розробленою та апробованою методикою (низькоінтенсивним лазерним випромінюванням) хворих на гіпертрофічну форму аутоімунного тиреоїдиту з різним функціональним станом щитовидної залози встановлено, що ця терапія призводить до зменшення розмірів зобу в 66,26 % випадків серед хворих на еутиреоз та в 100 % випадків серед хворих на субклінічний та явний гіпотиреоз, до нормалізації рівня тиреотропного гормону гіпофізу в пацієнтів, хворих на субклінічний і явний гіпотиреоз, а також нормалізації рівня тиреоїдних гормонів у хворих на гіпотиреоз. Під час дослідження імунного статусу хворих у процесі лазерної терапії виявлено позитивні зміни - зменшення вмісту в крові В-лімфоцитів, циркулюючих імунних комплексів, Ig G зменшення кількості антитіл до тиреоглобуліну тощо.

Вперше вивчено зв'язок екологічного стану навколишнього середовища, що включає в себе вміст йоду, фтору, радіонуклідів у питній воді, та характеру тиреопатології, зокрема аутоімунного тиреоїдиту (АІТ), в районах Полтавської області за останні 23 роки. Вивчено взаємозв'язок між клінічними проявами АІТ та показаннями гормонального балансу, вільнорадикального перекисного окиснення (ВРПО) ліпідів, системи антиоксидантного захисту (САЗ) та характеру імунної відповіді. На підставі одержаних даних встановлено типи клініко-метаболічного пербігу АІТ: 1) імунний, 2) перекисний, 3) змішаний, 4) метаболічно-латентний. Проведено вивчення терапевтичного ефекту імуномодулювального комплексу, до складу якого входить натрію тіосульфат та людський імуноглобулін, антиоксидант (АО) тіотриазоліну, а також сумісної ефективності імуномодулювального комплексу та АО тіотриазоліну, мілдронату за диференційованої терапії залежно від типу метаболічного перебігу АІТ.

Доведено обтяжувальний вплив аутоімунного тиреоїдиту (АТ) на перебіг клімактеричного синдрому, стан вегетативної нервової системи (ВНС), структурно-функціональний стан кісткової тканини у жінок з хірургічною та природною менопаузою. Установлено вплив АТ на імунологічну реактивність жінки менопаузального віку без урахування типу менопаузи. Доведено взаємозв'язок рівня антимікросомальних антитіл з вмістом прогестерону. Доведено, що жінки клімактеричного віку, які страждають на АТ, особливо на тлі хірургічної менопаузи, становлять групу ризику тяжкого та тривалого перебігу клімактеричного синдрому, розвитку метаболічних порушень (остеопорозу, серцево-судинних захворювань) вже у ранньому постменопаузальному періоді, що поглиблюються зі зростанням його тривалості. Запропоновано новий підхід до діагностики, профілактики та лікування менопаузальних порушень у жінок з АТ. Доведено доцільність застосування естроген-гестагенної терапії у жінок з клімактеричним синдромом на тлі АТ для редукції симптоматики клімактеричного синдрому, гармонізації ВНС, гормонального гомеостазу, профілактики порушень кісткової тканини, стабілізації аутоімунного процесу в щитовидній залозі, особливо у жінок з хірургічною менопаузою. Запропоновано лікувальні комплекси з використанням патогенетично-обгрунтованих препаратів замісної гормональної терапії та засобів негормональної дії (вегетостабілізувальна терапія та препарати кальцію), які забезпечують зниження частоти та ступеня вираженості ранніх і пізніх постменопаузальних порушень, сприяють профілактиці постменопаузального остеопорозу й аутоімунної тиреоїдної патології.

У 204 хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), поєднану з тиреоїдною патологією, вивчено можливості та оцінено ефективність застосування синусоїдальних модульованих струмів та інгаляцій ізоптину на фоні хлориднонатрієвих ванн, шляхом оцінки одноразових проб і результатів курсового лікування. Зміни простежувалися аналізом клінічних параметрів та даних електрокардіографії, ехокардіографії, реовазографії та реоенцефалографії, а також фізикального і ультразвукового дослідження щитовидної залози, радіоімунологічного визначення рівнів тиреоїдних гормонів. Отримані нові дані про лікувально-реабілітаційні можливості та механізми дії вказаних фізичних факторів на стан серцево-судинної системи і тиреоїдний статус при ІХС в поєднанні з тиреоїдною патологією у осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Дано рекомендації щодо їх диференційованого застосування. Здійснено впровадження у практику пропонованих лікувально-реабілітаційних комплексів, доведено їх ефективність - підвищення фізичної працездатності хворих, які зазнали дії малих доз іонізуючої радіації.

Розроблено оригінальну теоретичну модель автоімунного тиреоїдиту (АІТ) у вигляді рівнянь балансу імунокомпетентних клітин, автоантигенів, комплементарних до них антитіл і фолікулів щитовидної залози. З'ясовано, що лікувальний ефект може бути досягнуто шляхом одномоментного введення в організм хворого продуктів фетоплацентарного комплексу (ПФК). Одержано комплексні дані про динаміку зміни гормонотвірної функції щитовидної залози й імунного статусу лабораторних мишей, а також автоантитіл у сироватці крові тварин під час експериментального моделювання АІТ. Встановлено доцільність застосування нативних і кріоконсервованих ПФК для лікування аутоімунного тиреоїдиту.

Отмечено, что в настоящее время особый интерес вызывают проблемы аутоиммунного тиреоидита у женщин ввиду высокой частоты его в женской популяции и в связи с воздействием на функцию репродуктивной системы. Несмотря на то, что гормональная контрацепция является одним из наиболее распространенных методов планирования беременности, обладающим не только контрацептивным, но и лечебным эффектом, вопросы ее приемлемости у этой группы женщин остаются спорными, не существует единого мнения о влиянии гормональной контрацепции на уровень тиреоидных антител, а также на субпопуляцию T-лимфоцитов и B-клетки. В обзоре представлены современные данные об этиопатогенетическом влиянии аутоиммунного тиреоидита на репродуктивную систему женщин, а также сведения о возможности использования гормональной контрацепции у этой группы женщин, в частности препарата, содержащего 20 мкг этинилэстрадиола и 3 мг дроспиренона в режиме 24 + 4 (Джаз).

В экспериментальной модели аутоиммунного тиреоидита продемонстрирована терапевтическая эффективность нативных и криоконсервированных клеток фетальной печени (КФП). Рассмотрены преимущества и возможные механизмы лечебного действия препаратов фетоплацентарного комплекса и в частности КФП.