Ключ. слова: йодид калію, йоддефіцит, вузловий колоїдний зоб
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.26-56

Рубрики:

Зоб

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.26-52 + Р457.261.202.6

Рубрики:

Зоб	Хірургічне лікування зоба

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.26-54

Рубрики:

Зоб

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що нестача йоду у грунті, воді, продуктах споживання призводять до розвитку йододефіцитних станів, найбільш суттєвими з яких є ендемічний зоб та кретинізм. Відображено фізико-хімічні характеристики грунтового покриття та гідрологічних режимів на території Сумщини та їх вплив на формування йодної недостатності. Виявлено корелятивні співвідношення між поширеністю тиреоїдної патології та ступенем йододефіциту у різних геокліматичних регіонах. Запропоновано диференційовані підходи до йодної профілактики у виділених зонах відповідно ризику розвитку йододефіцитних захворювань.

Показано, что в связи с отсутствием в Украине технической базы для динамического определения медианы йодурии по регионам, можно использовать данные геохимических исследований йода в воде, почве, пищевых продуктах и картограмму йоддефицита в регионах для отнесения их к эндемичным по йоддефициту и принятия решения о проведении массовой профилактики. С высокой достоверностью показано, что распространенность эндемического зоба среди населения отдельных возрастных групп зависит от степени йоддефицита. Под 5 % критерий ВОЗ для проведения массовой профилактики дефицита йода по распространенности эндемического зоба среди населения Украины подпадают только дети 7 - 17 лет, которые проживают в регионах с выраженным дефицитом йода.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.26-54

Рубрики:

Зоб

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.26-52

Рубрики:

Зоб

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучена роль периконцепционного консультирования и прегравидарной подготовки в профилактике акушерских осложнений у женщин с диффузным нетоксическим зобом.

Досліджено причини розвитку післяопераційних рецидивів зоба, удосконалено методи його діагностики, лікування та профілактики. Проаналізовано результати обстеження та хірургічного лікування 216-ти хворих на післяопераційний рецидивний зоб, які за структурно-морфологічними та функціональними ознаками поділено на п'ять груп: хворі на рецидивний вузловий колоїдний зоб, вузловий токсичний зоб, дифузний токсичний зоб, автоімунний тиреоїдит, а також хворі з новим захворюванням тиреоїдного залишку. Вивчено структуру післяопераційних рецидивів зоба, особливості їх клінічних виявів залежно від розмірів, структури, функціональної здатності та морфологічної характеристики зоба. Розроблено класифікацію причин рецидивів зоба, вивчено морфологічні тактично-технічні та реабілітаційні причини розвитку рецидивів окремих форм зобної патології та запропоновано методи їх запобігання. Визначено діагностичну цінність клінічних лабораторних, інструментальних і морфологічних методів у виявленні рецидивів зоба та верифікації його окремих форм. Встановлено, що морфологічною основою розвитку рецидивів вузлового колоїдного зоба є специфічні для йододефіцитного регіону морфоструктурні зміни у щитовидній залозі. Доведено, що у частини хворих з новим захворюванням тиреоїдного залишку причиною їх розвитку є труднощі та помилки морфологічної діагностики за попереднього хірургічного втручання.

Вперше вивчено фактори прогнозування розвитку різних видів рецидивного зоба та запропоновано методи зниження їх впливу на частоту післяопераційного рецидивного зоба. Проаналізовано частоту та причини виникнення тимчасових і постійних парезів гортані, голосових складок внаслідок операційних травм поворотних гортанних і верхніх гортанних (голосових) нервів, транзиторного та постійного гіпопаратиреозу, розроблено методи їх профілактики. Обгрунтовано показання до хірургічного лікування та критерії вибору обсягу операційних втручань за різних видів рецидивного зоба.

Обстежено 112 хворих на різні форми гіпертиреоїдного зоба. Встановлено, що у таких пацієнтів присутня надмірна активація процесів пероксидного окиснення, окиснювальної модифікації білків на фоні пригнічення активності ферментів антиоксидантного захисту, зростає кількість В-лімфоцитів, IgA та lgG. Включення до комплексного лікування хворих на різні форми гіпертиреоїдного зоба даларгіну призводить до зниження активності процесів пероксидного окиснення, активації ферментів антиоксидантного захисту, нормалізації функції щитоподібної залози, запобігає розвитку післяопераційних ускладнень. Розроблено спосіб діагностики тиреотоксикозу, який базується на оцінці оптичної густини плазми крові на довжині хвилі ?=280 нм, що спростило можливість контролю за ефективністю проведеного комплексного до- та післяопераційного лікування хворих на різні форми гіпертиреоїдного зоба. Розроблено спосіб дренування рани після операцій на щитоподібній залозі, який дозволяє знизити частоту післяопераційних ускладнень, зменшити тривалість стаціонарного лікування таких пацієнтів.

Зазначено, що у лікуванні хворих на дифузний токсичний зоб широко застосовують екстракорпоральні методи. Використано плазмаферез, гепаринкріопреципітатаферез, ультрафіолетове опромінення компонентів крові та їх комбінацію в 135 хворих. Одержані результати свідчать про чіткий детоксикаційний ефект зазначених методів.

Рассмотрены вопросы профилактики микроэлементозов, обусловливающих возникновение патологии щитовидной железы. Приведена схема лечения узлов щитовидной железы, предусматривающая использование настоя травы перстач белый и барба-йода, изготавливаемого из черноморской водоросли цистозира. Доказана эффективность данного метода как при лечении узлов неоперированных больных, так и при лечении вновь возникших узлов после оперативного лечения.

Наведено результати вивчення ефективності комплексного лікування пацієнтів з ендокринною офтальмопатією у формі набрякового екзофтальму (49 пацієнтів). Завдяки використанню об'єктивних методів діагностики та динамічного спостереження виявлено, що ефективність лікування є статистично вищою у пацієнтів з початковою стадією, ніж із вираженою стадією набрякового екзофтальму. Це зумовлює необхідність застосовувати об'єктивні методи діагностики для раннього виявлення та підвищення ефективності лікування ендокринної офтальмопатії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.26-5

Рубрики:

Зоб

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.26-52

Рубрики:

Зоб

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.26-52

Рубрики:

Зоб

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

The aim of the work was to evaluate the therapeutic efficacy and safety of merkazolilum ("Zdorovya" Ukraine) and thyrozol (Takeda) in the treatment of patients with diffuse toxic goiter (DTG). Materials and methods. 59 patients aged 20 - 73 years (mean age 43.17 ± 1.85), 17 men (28.8 %) and 42 women (71.9 %) among them were examined in hospital for resolving determined tasks. Graves' disease of middle severity was diagnosed in all patients. The patients of study groups were matched by the age, sex, thyroid size and duration of thyrotoxicosis. The diagnosis of Graves' disease was verified on the basis of clinical characteristics, data of anamnesis, clinical examination, hormonal and immunological studies, ultrasound examination of the thyroid gland. The observation time from thyrostatic drug prescription consisted of 6 months. Such indices as TSH, fT4, fT3, TRAbs and thyroid gland ultrasound were monitored during the observation period - in 1, 3, 6 months after the treatment. All patients were treated bythyrostatic drugs (mercazolilum, thyrozol), β-blockers (bisoprolol, metoprolol), sedative means, and potassium drugs. The patients with DTG were divided into two groups by the nature of the conservative treatment: 30 patients who received mercazolilum were included in group 1, 29 patients who were taken thyrozol - in group 2. The daily dose of thyrostatic drugs was 20 - 30 mg for observed patients of both groups. No relationship between the manifestation of clinical symptoms of thyreotoxicosis, the levelsof TSH, free T3, free T4, TRAbs in the peripheral blood and the degree of thyroid increase was revealed as a result of the examination. A decrease in the levels of thyroid hormones and TRAbs was observed in patients of both groups in a month after starting the medicamentous therapy, without a detection of significant differences between these parameters depending on the used thyrostatic drugs (p> 0.05). Normalized levels of peripheral hormones such as fT4, fT3 under a low level of TSH were demonstrated in 100% of the subjects in both groups. Similar indices were determined in 3 and 6 months after beginning of thyrostatic therapy in patients of both groups later on. Euthyroid state was achieved in 100% (59 patients) patients of both groups against a background of thyrostatic therapy. No significant side effects (agranulocytosis, toxic hepatitis) were observed in patients of both groups in our case, in six months after treatment of patients with DTG by thyrostatic drugs. Conclusions. No difference in thetiming of thyrotoxicosis compensation occurrence was found in patients receiving both mercazolilum and thyrozol. No differences in frequency of principal complications occurrence were also found as a result of medicamentous therapy with thyrostatic drugs. Merkazolilum and thyrozol can be considered equivalent drugs for their efficacy and safety.

Мета дослідження - оцінити терапевтичну ефективність та безпеку застосування мерказолілу ("Здоров'я" України) й тирозолу (Takeda) при лікуванні хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ). За умов стаціонару обстежено 59 хворих віком від 20 до 73 років (43,17 ± 1,85 року), серед яких були 17 (28,8 %) чоловіків і 42 (71,9 %) жінки. В усіх пацієнтів діагностували ДТЗ середньої тяжкості. Групи обстежуваних були однаковими за віковим, статевим складом, розмірами щитоподібної залози (ЩЗ) і тривалістю тиреотоксикозу. Діагноз ДТЗ верифіковано на підставі характерної клінічної картини, даних анамнезу, клінічного огляду, гормонального, імунологічного обстеження та УЗД ЩЗ. Термін спостереження - 6 місяців. Через 1, 3, 6 місяців лікування здійснювали контроль ТТГ, Т4в., Т3в., АТ-рТТГ, УЗД ЩЗ. Усім хворим проводили лікування ТСТ (мерказоліл, тирозол), β-блокаторами (бісопролол, метопролол), седативними засобами та препаратами калію. Хворих на ДТЗ розподілили на дві групи: пацієнти І групи (30 осіб) отримували мерказоліл, ІІ групи (29 осіб) - тирозол. Добова доза тиреостатиків складала 20 - 30 мг. За результатами обстеження не було виявлено взаємозв'язку між вираженістю клінічних симптомів тиреотоксикозу, рівнями ТТГ, Т4в., Т3в., АТ-рТТГ у периферичній крові та ступенем збільшення ЩЗ. Через місяць від початку медикаментозної терапії у пацієнтів обох груп спостерігалося зниження рівнів тиpеоїдних гормонів та АТ-рТТГ без вірогідної залежності від застосовуваного ТСТ. В обох групах у 100 % випадків відбулася нормалізація рівнів Т4в., Т3в. на тлі низького вмісту ТТГ. Далі показники визначали через три та шість місяців від початку тиреостатичної терапії. На тлі тиреостатичної терапії евтиреоїдного стану досягнуто у 100 % випадків. Впродовж шести місяців лікування не відзначено значущих побічних ефектів (агранулоцитоз, токсичний гепатит) у пацієнтів обох груп. Висновки. У пацієнтів, яких лікували мерказолілом або тирозолом, не виявлено різниці у термінах компенсації тиреотоксикозу. Також не спостерігалося значущих ускладнень медикаментозної терапії даними ТСТ. Мерказоліл і тирозол за ефективністю та безпечністю можна вважати рівноцінними препаратами.

Цель исследования - оценка терапевтической эффективности и безопасности применения мерказолила ("Здоровье" Украины) и тирозола (Takeda) в лечении больных диффузным токсическим зобом (ДТЗ). В условиях стационара обследованы 59 больных в возрасте от 20 до 73 лет (43,17 ± 1,85 года), среди них 17 (28,8 %) мужчин и 42 (71,9 %) женщины. У всех пациентов диагностировали ДТЗ средней тяжести. Группы не различались по возрастному, половому составу, размерам щитовидной железы (ЩЖ) и длительности тиреотоксикоза. Диагноз ДТЗ верифицирован на основании характерной клинической картины, данных анамнеза, клинического осмотра, гормонального и иммунологического обследования, УЗИ ЩЖ. Время наблюдения от момента назначения тиреостатических препаратов составило 6 месяцев. Через 1, 3, 6 месяцев лечения осуществляли контроль ТТГ, Т4св., Т3св., АТ-рТТГ,УЗИ ЩЖ. Всем больным проводили лечение ТСТ (мерказолил, тирозол), β-блокаторами (бисопролол, метопролол), седативными средствами и препаратами калия. Больных ДТЗ разделили на две группы: пациенты І группы (30 человек) получали мерказолил, ІІ группы (29 больных) - тирозол. Суточная доза тиреостатиков составляла 20-30 мг. По результатам обследования не выявлено взаимосвязи между выраженностью клинических симптомов тиреотоксикоза, уровнями в периферической крови ТТГ, Т4св., Т3св., АТ-рТТГ и степенью увеличения ЩЖ. Через месяц у пациентов обеих групп наблюдалось снижение уровней тиpеоидных гормонов и АТ-рТТГ, при этом достоверного различия между этими показателями в зависимости от применяемого тиреостатика выявлено не было. В обеих группах в 100 % случаев наблюдалась нормализация уровней Т4св., Т3св. при низком уровне ТТГ. В дальнейшем аналогичные показатели определяли через три и шесть месяцев. На фоне тиреостатической терапии эутиреоидное состояние достигнуто в 100 % случаев (59 человек). За шесть месяцев лечения больных ДТЗ тиреостатиками мы не наблюдали значимых побочных эффектов (агранулоцитоз, токсический гепатит) у пациентов обеих групп. Выводы. У пациентов, принимающих мерказолил или тирозол, не обнаружено разницы в сроках компенсации тиреотоксикоза. Также не обнаружено разницы в частоте возникновения основных осложнений в результате медикаментозной терапии тиреостатиками. Мерказолил и тирозол по эффективности и безопасности можно считать равноценными препаратами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.11-52 + Р415.120.26-52

Рубрики:

Тиреоїдити

Зоб

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452-5 + Р415.120.26-5

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Зоб

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Оксидантний стрес - багатофакторний процес, що включає численні метаболічні шляхи в клітині. Гормони щитоподібної залози (ЩЗ) відіграють значну роль у виробництві активних форм кисню за рахунок їх здатності прискорити основний метаболізм і змінювати частоту дихання в мітохондріях. З іншого боку, гормони ЩЗ також відрізняються від антиоксидантних механізмів клітин різними шляхами, створюючи тим самим багатоваріантну ситуацію, результат якої тяжко передбачити. Мета дослідження - вивчення активності оксидантного й антиоксидантного захисту в крові та тканині ЩЗ в пацієнтів із вузловим зобом на тлі автоімунного тиреоїдиту та їх зміни внаслідок застосування альфа-ліпоєвої кислоти у передопераційній підготовці та в післяопераційному періоді. Активність оксидантного та антиоксидантного захисту в крові та тканині ЩЗ вивчалась у 80 хворих на вузловий зоб на тлі автоімунного тиреоїдиту в до- та післяопераційному періодах. Встановлено, що в пацієнтів із вузловим зобом на тлі автоімунного тиреоїдиту спостерігаються активація пероксидації та підвищення функціональної здатності антиоксидантних елементів захисту у крові та тканині ЩЗ. Висновки: включення альфа-ліпоєвої кислоти в комплексне лікування таких хворих сприяє зниженню активності пероксидних процесів, активації антиоксидантних систем захисту та більш швидкому відновленню функції ЩЗ.