З'ясовано, що одним із проявів серцевої патології є порушення серцевого ритму та провідності. Оцінено стан провідної системи серця у хворих на цукровий діабет ІІ типу залежно від тривалості, тяжкості та стану компенсації захворювання. За допомогою холтерівського моніторування ЕКГ, стандартної ЕКГ обстежено 59 хворих на цукровий діабет ІІ типу з різними видами аритмії та 27 хворих без/або з незначними порушеннями серцевого ритму та провідності. Обстеження хворих проведено у стані компенсації та декомпенсації захворювання. Аналіз отриманих результатів показав, що у 82,1 % хворих на цукровий діабет ІІ типу найхарактернішою формою аритмії є шлуночкова екстрасистолія, пароксизми якої у 62 % хворих збігалися зі станом гіпоглікемії. У стані гіперглікемії з ознаками кетоацидозу в 54 % електрокардіографічні зміни проявлялися пароксизмами миготливої аритмії та синусової тахікардії. Під час оцінки зв'язку між тривалістю діабету й аритміями серця не виявлено прямої залежності, але число і тяжкість аритмій залежали від тяжкості діабету, ступеня компенсації захворювання і проявів атеросклеротичних порушень. Однією з основних умов зменшення цих порушень є нормалізація вуглеводного обміну та інших метаболічних розладів у поєднанні, за необхідності, з антиаритмічною терапією.

Установлено, что одним из проявлений сердечной патологии являются нарушения сердечного ритма и проводимости. Оценено состояние проводящей системы сердца при сахарном диабете II типа в зависимости от длительности, тяжести и состояния компенсации заболевания. С помощью холтеровского мониторирования ЭКГ, стандартной ЭКГ обследованы 59 больных сахарным диабетом II типа с различными видами аритмий и 27 больных без или с незначительными нарушениями сердечного ритма и проводимости. Обследование проведено в состоянии компенсации и декомпенсации заболевания. Анализ полученных результатов показал, что у 82,1 % больных наиболее частой формой аритмии являлась желудочковая экстрасистолия, пароксизмы которой у 62 % совпадали с состоянием гипогликемии. В состоянии гипергликемии с признаками кетоацидоза у 54 % больных электрокардиографические изменения проявлялись пароксизмами мерцательной аритмии и синусовой тахикардии. При оценке связи между длительностью диабета и аритмиями сердца не выявлено прямой зависимости, однако число и тяжесть аритмий зависели от тяжести диабета, степени компенсации заболевания и выраженности атеросклеротических нарушений. Одним из основных условий уменьшения этих нарушений является нормализация углеводного обмена и других метаболических изменений в сочетании, при необходимости, с антиаритмической терапией.

The course of ischemic heart disease is characterized by high incidence of heart rhythm and conductivity disorders. In the present research, with the help of standard ECG, ECG-monitoring, the state of heart conducting system was studied in diabetic patients. The received data show the dependence of changes in heart rhythm and conductivity in diabetic on compensation, duration and severity of the disease. The analysis of the received results has shown, that in 82,1 % of patients the most common form of arrhythmia was ventricular extrasystolia coincided with hypoglycemia. In a condition with attributes of hyperglycemia in 54 % of patients ECG changes were shown by paroxysmal atrial fibrillation and tachycardia. One of basic conditions for reduction ofthese disorders is normalization of carbohydrate metabolism and other metabolic disorders in combination with special therapy, if necessary.

Встановлено, що ендотелію належить значна роль у регуляції судинного тонусу, артеріального кровотоку та тиску. Охарактеризовано біологічно активні речовини, що виробляються ендотелієм і мають судиннорозширювальну та судиннозвужувальну дію. Підсумовано сучасні дані про стан системи ендотелію, продукцію, біологічну активність та чутливість тканин до основних біологічно активних речовин, що продукуються ендотеліальними клітинами у разі цукрового діабету. Окремо описані зміни вироблення та дії ендотелінів та оксиду азоту у людей та тварин з цукровим діабетом. Проаналізовано значення таких чинників, як гіперглікемія, гіперінсулінемія, дисліпопротеїдемія, оксидативний стрес, неензиматичне гліколізування, активація сорбітолового шляху обміну глюкози в розвитку ендотеліальної дисфункції у випадку цукрового діабету. Окремо розглянуто дані літератури про ендотеліальну дисфункцію як маркер або етіологічний чинник розвитку метаболічного синдрому, взаємозв'язок порушення функції ендотелію та інсулінорезистентності.

С учетом достижений последнего десятилетия освещены вопросы клинической диабетологии. Представлены данные об эпидемиологии, этиологии и патогенезе различных типов сахарного диабета. Изложены вопросы диагностики, клиники и лечения сахарного диабета и диабетических ангионейропатий. Проанализированы новые аспекты инсулинотерапии, а также методы обучения и самоконтроля больных.

Установлено, что впервые выявленный сахарный диабет (СД) II типа у ликвидаторов последствий аварии (ЛПА) на ЧАЭС диагностируется на фоне уже сформированной сердечно-сосудистой патологии и гиперкоагуляции. У ЛПА с СД наблюдаются достоверное снижение показателей фибриногена в крови, катехоламинов в моче и частоты сердечных сокращений, повышение уровня 17-ОКС в моче относительно лиц с СД из числа неЛПА. Частота сердечных сокращений у ЛПА, страдающих СД, достоверно ниже, чем в группе сравнения.

За допомогою кардіоінтервалографії під час проведення ортостатичної проби та велоергометрії обстежено 50 хворих на цукровий діабет зі збереженою (25 осіб) та зниженою (25 пацієнтів) толерантністю до фізичних навантажень. Виявлено, що у патогенезі її зниження провідним є приєднання до існуючих вегетативних порушень cерцевої регуляції змін коронарного резерву та розвиток ішемічної хвороби серця. Поява безбольової ішемії міокарда за відсутності гіпоглікемії відображає поєднання порушень вегетативної іннервації серця та стану його коронарних судин.

Наведено результати дослідження вираженості окисної модифікації білків (ОМБ) крові 50 хворих на цукровий діабет (ЦД) та 30 хворих різними формами ішемічної хвороби серця (IХС). Показано, що у разі ЦД та IХС під впливом процесів вільнорадикального окиснення відбувається пошкодження білкових молекул, яке супроводжується порушенням їх структури та функції, що є важливою ланкою патогенезу цих захворювань. Підвищений рівень ОМБ у поєднанні з притаманним ЦД хронічним оксидативним стресом є одним з чинників, що обумовлюють підвищений ризик розвитку IХС у цієї категорії хворих, а також погіршення перебігу та прогнозу інфаркту міокарда.

Приведены результаты исследования выраженности окислительной модификации белков (ОМБ) крови 50 больных сахарным диабетом (СД) и 30 больных различными формами ишемической болезни сердца (ИБС). Показано, что при СД и ИБС под действием процессов свободнорадикального окисления происходит повреждение белковых молекул, сопровождающееся нарушением их структуры и функции, что является важным звеном патогенеза изучаемых заболеваний. Повышенный уровень ОМБ, связанный с наличием при СД хронического оксидативного стресса, является одним из факторов, обуславливающих повышенный риск развития ИБС у данной категории больных, а также утяжеления течения и ухудшения прогноза при инфаркте миокарда.

Oxidative modification of blood proteins has been studied in 50patients with diabetes mellitus and in 30patients with different coronary heart diseases. It has been shown, that diabetic patients and those with coronary heart disease both had increasedlevels of oxidative modification of blood proteins compared to healthy persons. The data suggest that oxidative damage of proteins plays a role in pathogenesis of coronary heart disease and diabetes mellitus and is an important factor contributing to thehigher incidence of coronary heart disease and the poorer outcome from myocardial infarction in diabetic patients compared to nondiabetic subjects.

Обстежено 90 хворих на цукровий діабет (ЦД), у 60 з яких був інсулінзалежний і у 28 - інсуліннезалежний ЦД. Хворим проведено ультразвукову допплерографію екстракраніального відділу магістральних артерій голови (МАГ) і визначено апопротеїди А і В у сироватці крові. Встановлено, що у хворих на інсулінзалежний ЦД віком до 30 років, з тривалістю захворювання до 10 років, хронічна гіперглікемія супроводжується порушенням аполіпопротеїнового складу сироватки крові зі зростанням коефіцієнта атерогенності. Зі збільшенням тривалості захворювання (більше 10 років) у хворих віком більше 30 років посилення метаболічних розладів призводить до атеросклеротичного ураження екстракраніального відділу МАГ. Структурні порушення супроводжуються функціональними: зниженням швидкісних показників по загальній сонній артерії, внутрішній сонній та надблоковій артеріях.

Обследовано 90 больных сахарным диабетом (СД), из них у 60 был инсулинзависимый и у 28 - инсулиннезависимый СД. Больным проведена ультразвуковая допплерография экстракраниального отдела магистральных артерий головы (МАГ) и исследованы апопротеиды А и В в сыворотке крови. Установлено, что у больных инсулинзависимым СД в возрасте до 30 лет, с продолжительностью заболевания до 10 лет хроническая гипергликемия сопровождается нарушением аполипопротеидного состава сыворотки крови с нарастанием коэффициента атерогенности. С увеличением длительности заболевания (более 10 лет), у больных в возрасте более 30 лет усугубляющиеся метаболические нарушения приводят к атеросклеротическому поражению экстракраниального отдела МАГ. Структурным нарушениям сопутствуют функциональные: снижение скоростных показателей по общей сонной артерии, внутренней сонной артерии и надблоковой артерии.

The examination of 90 patients with diabetes mellitus (DM) was made, of them 60patients had insulin-dependent DM and 28patients had non-insulin-dependent DM. Ultrasonic dopplerography of the extracranial department of head mainline arteries (HMA), investigation of apoproteids A and B of blood serum were performed. It was established, that in insulin-dependent diabetic patients at the age under 30years, with the duration of the disease up to 10 years chronic hyperglycemia was accompanied by abnormality of apolipoproteids structure of blood serum with the increasing aterogenic coefficient. With the increase of the duration of the disease (more than 10 years) and patients' age (more than 30years) aggravating metabolic disorders result in atherosclerotic damage of the extracranial department of HMA. Structural disorders are accompanied by functional ones: decrease of high speed parameters on the common carotid artery, internal carotid artery and supratrochlear artery.

Ключ. слова: витамин D3, сахарный диабет, <$Ebeta>-клетки островков Лангерганса
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-3

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: вікзалежна патологія, хвороба Паркінсона, цукровий діабет ІІ типу, толерантність до глюкози.
Індекс рубрикатора НБУВ: Р620.426.3-3 + Р415.160.23-3

Рубрики:

Хвороба Паркінсона

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Огляд в історичному аспекті відображає розвиток уявлень про участь інтерлейкінів-1 і 2 в патогенезі інсулінозалежного цукрового діабету. Узагальнено дані про багатогранність дії цих поліфункціональних молекул імунної системи. На підставі аналізу літератури та результатів власних досліджень висловлено припущення, що в організмі, ураженому діабетом, інтерлейкіни-1 і 2, з одного боку, функціонують як регуляторні фактори, а з іншого - здатні стимулювати руйнівні процеси в beta-клітинах острівців Лангерганса. Для остаточного з'ясування механізмів розвитку цукрового діабету I типу можуть бути корисними дослідження співвідношень між інтенсивністю синтезу інтерлейкінів-1 і 2, інших цитокінів та гормонів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-3

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано класифікацію клімактеричного періоду та висвітлено особливості його синдрому, а також менопаузального періоду у жінок, хворих на цукровий діабет I типу. Розглянуто гормонозалежні пухлини як можливі ускладнення замісної гормональної терапії у хворих на діабет. Проаналізовано вплив пероральної замісної гормональної терапії на стан ліпідного обміну та кардіогемодинаміки даних хворих.

Предложена классификация климактерического периода. Освещены особенности климактерического синдрома, а также менопаузального периода у женщин, больных сахарным диабетом I типа. Рассмотрены гормонозависимые опухоли как возможные осложнения заместительной гормональной терапии у больных диабетом. Проанализировано влияние пероральной заместительной гормональной терапии на состояние липидного обмена и кардиогемодинамики данных больных.

Ключ. слова: цукровий діабет, порушення толерантності до глюкози, скринінг, діагностика, профілактика, лікування
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-3

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Відзначено підвищення кількості зв'язувальних місць (Вmах) до тестостерону на поверхні моноядерних лейкоцитів у чоловіків, хворих на цукровий діабет II типу, з незміненою чутливістю до інсуліну. Виділено дві групи хворих: з "незначним" (у кілька разів) і "значним" (у десятки разів) збільшенням Вmах у порівнянні з контрольною групою. Зафіксовані зміни не залежали від віку хворих, ступеня компенсації захворювання, інсулінемії, вмісту тестостерону та тестостерон-естрадіол-зв'язувального глобуліну в крові. "Незначне" підвищення Вmах супроводжувалось зменшенням показників константи дисоціації (Кd). За вищих значень Вmах показники Кd дещо підвищувались або не відрізнялись від значень контрольної групи. Зважаючи на те, що інсулін та андрогени проявляють конкурентні взаємовідносини за дії на клітини-мішені, можна припустити, що збільшення кількості зв'язувальних місць до тестостерону на поверхні моноядерних лейкоцитів може бути обумовлене розвитком довготривалої резистентності клітин до інсуліну і зсувом цих конкурентних взаємовідносин у бік зв'язування тестостерону.

The objective of this study was to investigate the reception of testosterone in men with type 2 diabetes mellitus. It was established that the quantity of binding sites (Bmax) for testosterone on the surface of mononuclear leucocytes was increased. Two groups of patients were identified: one with a "moderate" (several times) and another with a "significant" (ten-fold) increase in comparison with control group of healthy men. A "moderate" increase of Bmax was accompanied by decreased values of constant of dissociation (Кd). Higher Bmax values corresponded to slightly higher Кd though the latter were actually the same as in control group. The obtained results did not depend on age, degree of compensation of the disease, insulinemia, level of testosterone and sex hormone-binding globulin. It is known there exist competitive relations between insulin and androgens for substrates in target organs. Therefore, we may hypothesize that the increasing quantity of binding sites on the surface of mononuclear leucocytes might be conditioned by development of long-term insulin resistance and a shift of these competitive relation towards the increased testosterone binding

Обстежено 67 хворих з діабетичною полінейропатією у субклінічній стадії захворювання. Обсяг обстеження містить, крім клініко-неврологічних методів, використання електроміографії, ультразвукової доплерографії і доплерівської флуометрії магістральних судин. Виявлено, що початкові клінічні ознаки ДПН в 1/2 обстежень розгортаються за умов морфо-структурних змін у периферичних нервах, судинах переважно нижніх кінцівок і мікроциркуляції, які мають в 21,3 % випадків функціонально-зворотний характер. Обгрунтовано тривале використання вазоактивних засобів та ангіопротекторів. Вказано на діагностичну інформативність ультразвукової доплерографії та доплерівської флуометрії.

Обследованы 67 больных с диабетической полинейропатией в субклинической стадии заболевания. Объем обследования содержит, кроме клинико-неврологических методов, применение электромиографии, ультразвуковой допплерографии и допплеровской флуометрии магистральных сосудов. Выявлено, что начальные клинические признаки ДПН в 1/2 обследований разворачиваются в условиях морфо-структурных изменений в периферических нервах, сосудах преимущественно нижних конечностей и микроциркуляции, которые в 21,3 % случаев носят функционально-обратимый характер. Обосновано длительное применение вазоактивных приемов и ангиопротекторов. Отмечена диагностическая информативность ультразвуковой допплерографии и допплеровской флюометрии.

З метою вивчення стану автономної нервової системи на різних стадіях розвитку діабетичної кардіоваскулярної автономної нейропатії обстежено 204 хворих на цукровий діабет I типу і 40 здорових осіб. Клінічне обстеження супроводжувалося вивченням функції автономної нервової системи за даними спектрального і статистичного аналізу варіабельності серцевого ритму, а також стандартних автономних кардіоваскулярних тестів. За результатами автономних тестів у 47,1 % хворих на цукровий діабет I типу спостерігалася діабетична кардіоваскулярна автономна нейропатія. Однак за результатами спектрального і статистичного аналізу варіабельності серцевого ритму, ще до появи ознак діабетичної кардіоваскулярної автономної нейропатії, виявлялася субклінічна автономна дисфункція. На далі, по мірі прогресування нейропатії, спостерігалося суттєве зниження загальної спектральної потужності та її дуже низькочастотних (VLF), низькочастотних (LF) та високочастотних (HF) компонент спектра, що свідчить про поступове згасання функціональної активності симпатичного і парасимпатичного відділів автономної нервової системи, а також церебральних ерготропних систем надсегментарного рівня вегетативної регуляції.

На початковій стадії діабетичної кардіоваскулярної автономної нейропатії, яка діагностувалася за стандартними автономними тестами, функціональна активність автономної нервової системи була вже суттєво знижена (загальна спектральна потужність складала меньше 15 % від показника здорових осіб). Подальшим зниженням функціональної активності симпатичного і парасимпатичного відділів нервової системи з порушенням симпато-парасимпатичного балансу характеризувалася наступна, очевидна, стадія діабетичної кардіоваскулярної автономної нейропатії. Ще більш суттєве зниження загальної спектральної потужності та її компонент спостерігалося у разі тяжкої стадії нейропатії. Таким чином, метод спектрального аналізу серцевого ритму об'єктивно відображає стадії прогресування діабетичної кардіоваскулярної автономної нейропатії у вигляді зниження загальної спектральної потужності, спектральних компонент, що її складають, і порушення симпато-парасимпатичного балансу.

In order to study the state of autonomic nervous system at different stages of development of diabetic cardiovascular autonomic neuropathy, 204 patients with type 1 diabetes mellitus and 40 healthy subjects have been examined. Clinical examination wasaccompanied by a study of the function of autonomic nervous system according to the data of a statistical and spectral analysis of heart rate variability, and results of standard cardiovascular autonomic tests. According to the results of autonomic tests, diabetic cardiovascular autonomic neuropathy was reported in 47.1% of patients with type 1 diabetes mellitus. However, according to the data of spectral and statistical analysis of heart rate variability, a subclinical autonomic dysfunction was noted before the appearance of signs of cardiovascular autonomic neuropathy. Then, with progressing of neuropathy, a significant decrease in total spectral power and its very low-frequency (VLF), low-frequency (LF), and high-frequency (HF) components was observed, which suggests a gradual impairment of functional activity of sympathetic and parasympathetic nervous system, as well as of cerebral ergotropic systems of suprasegmentary level of vegetative regulation.

Проведено лікування анемічного синдрому у хворих на цукровий діабет I типу методом трансплантації суспензії ембріональної печінки людини, яка містить гемопоетичні стовбурові клітини. Доведено позитивний вплив трансплантації на перебіг анемії у хворих жінок з інсулінзалежним цукровим діабетом і хронічною нирковою недостатністю та у пацієнток з іншими причинами анемій. Після трансплантації кількість еритроцитів і вміст гемоглобіну починали вірогідно зростати вже через 2 - 4 тижні, причому виразність і тривалість ефекту відновлення кровотворення залежали від ступеня порушення функції нирок - наслідки лікування були кращими у хворих із початковою стадією ниркової недостатності. У групі хворих з хронічною недостатністю нирок I ступеня ефект тривав від 5-ти до 11-ти міс., а із недостатністю II ступеня - від 2-х до 5-ти міс.

Проводилось лечение анемического синдрома у больных сахарным диабетом I типа методом трансплантации суспензии эмбриональной печени человека, содержащей гемопоэтические стволовые клетки. Показано положительное влияние трансплантации на течение анемии уженщин с диабетом и хронической почечной недостаточностью I и II степени, а также у пациенток с другими причинами анемий. Количество эритроцитов и содержание гемоглобина начинало достоверно возрастать уже через 2-4 недели, причем выраженность эффекта восстановления кроветворения зависела от степени нарушения функции почек - результат лечения был лучшим у больных с начальной стадией почечной недостаточности, в группе с ХПН I степени эффект продолжался от 5 до 11 мес., а с ХПН II степени - от 2 до 5 мес.

Anemic syndrome in type 1 diabetes mellitus was treated by transplantation of suspension of embryonic human fetal liver containing hematopoietic stem cells. Positive effect of transplantation of embryonic suspensions on anemia progression was observedin women with diabetes mellitus and grade I and II chronic renal failure and also in patients with anemies of different origin. Levels of erythrocytes and hemoglobin increased significantly in 2-4 weeks after transplantation. The duration and manifestation of the effect of hematological recovery after transplantation of hematopoietic cells of human embryonic liver depend on severity of renal damage: the results are better in patients with the first stages of renal failure. Thus, in patients with grade I chronic renal failure the effect persisted from 5 to 11 months, and with grade II - from 2 to 5 months.

Ключ. слова: цукровий діабет, спіроергометрія, дозовані фізичні навантаження, легеневий газообмін
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-37

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обстежено 26 хворих на цукровий діабет, з яких у 22-х був цукровий діабет І типу, а у 4-х - цукровий діабет ІІ типу. Усім хворим проведено комп'ютерну томографію (КТ) головного мозку. Під час КТ-дослідження у хворих на цукровий діабет виявлено непрямі ознаки судинної патології головного мозку: дифузне зниження густоти білої речовини мозку, переважно в лобних ділянках, наявність дрібних гіподенсивних осередків, розширення шлуночкової системи та підоболонкових порожнин. Зазначено, що структурні зміни головного мозку, що виявлено під час КТ-дослідження, не є специфічними для хворих на цукровий діабет, але дають можливість оцінити наявність діабетичної ангіопатії та прогнозувати імовірність розвитку порушень мозкового кровообігу. Не встановлено прямої залежності між КТ-змінами і типом цукрового діабету, тривалістю захворювання, стадією компенсації, віком хворих. Зміни даних КТ значною мірою обумовлені тяжкістю перебігу діабету.

Обследовано 26 больных сахарным диабетом, из которых у 22 был сахарный диабет 1-го типа, а у 4 - сахарный диабет 2-го типа. Всем больным выполнена компьютерная томография (КТ) головного мозга. При КТ-исследовании у больных сахарным диабетом выявлены косвенные признаки сосудистой патологии головного мозга: диффузное снижение плотности белого вещества мозга, преимущественно в лобных областях, наличие мелких гиподенсивных очагов, расширение желудочковой системы и подоболочечных пространств. Отмечено, что структурные изменения головного мозга, выявленные при КТ-исследовании, не являются специфическими для сахарного диабета, но позволяют оценить выраженность диабетической ангиопатии и прогнозировать вероятность развития нарушений мозгового кровообращения. Не установлено прямой зависимости между КТ-изменениями и типом сахарного диабета, длительностью заболевания, стадией компенсации, возрастом больных. Изменения на КТ в большей степени обусловлены тяжестью течения диабета

Twenty six diabetic patients were examined, 22from them with type 1 diabetes mellitus, 4 with type 2 diabetes mellitus. Computer tomography (CT) of the brain was performed in all patient. CT showed indirect signs of the brain vascular pathology in diabetes mellitus: diffuse reduction in the density of the white substance of the brain, mainly in the frontal departments, small hypodense foci, dilatation of the ventricular system and subtunic spaces. Structural changes in the brain revealed by CТ are not specific for diabetes mellitus, however, they allow the estimation of manifestation of diabetic angiopathy and prognosis of possible disordrs of brain circulation. No correlation between CТ changes and type of diabetes mellitus, disease duration, stage of disease compensationn or patients' age was revealed. Mostly CT changes depended on the severity of diabetes mellitus

Проаналізовано дані світової літератури про поширеність еректильної дисфункції у чоловіків, хворих на цукровий діабет, і зв'язок її з клінічними параметрами хвороби - тяжкістю, тривалістю, компенсацією і типом діабету, а також віком хворих. Наведено дослідження поширеності еректильної дисфункції в Україні. Показано вплив тяжкості й тривалості цукрового діабету та віку хворих на частоту порушень еректильної функції, висловлене припущення про зв'язок високої частоти еректильної дисфункції з тривалою недостатньою компенсацією метаболічних порушень у чоловіків, хворих на цукровий діабет.

The revіew summarіzes world lіterature data on the prevalence of erectіle dysfunctіon іn dіabetіc men and іts correlatіon wіth clіnіcal parameters of the dіsease - severіty, duratіon, compensatіon, type of dіabetes mellіtus and patіent's age. Own dataon the prevalence of erectіle dysfunctіon іn Ukraіne are gіven. The effect of severіty, duratіon, and patіents' age on the іncіdence of erectіle dіsorders іs demonstrated. The connectіon between hіgh іncіdence of erectіle dysfunctіon and long-lastіng іnsuffіcіent compensatіon of metabolіc dіsorders іn dіabetіc men іs postulated