Індекс рубрикатора НБУВ: Р419.491-29

Рубрики:

Отруєння отрутами рослинного походження

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто 16 випадків отруєння препаратами чемериці (Veratrum lobelianum Bernh). Установлено, що найчастішими клінічними симптомами були гострий гастрит, брадикардія й артеріальна гіпотензія, виникаючі після прийому алкоголю. Отруєння часто відбувається без відома хворого й іноді носить повторювальний характер.

  Скачати повний текст

Вивчено та розкрито взаємозалежні з'язки між функціональним типом автономної нервової системи й особливостями ураження тонкої кишки токсинами блідої поганки. Установлено морфологічні закономірності ремоделювання структур тонкої кишки залежно від особливостей вегетативного гомеостазу щурів і за умов такого отруєння. Показано, що отруєння організму дослідних тварин токсинами блідої поганки призводить до виражених деструктивних, інфільтративних процесів у стінці частин тонкої кишки, значних судинних розладів та істотного порушення локального імунного захисту слизової оболонки, які були найбільш виражені у порожній кишці та залежали від тривалості дії отрути й особливостей вегетативної регуляції. Визначено патогенетичні механізми дослідженої патології з урахуванням вегетативного гомеостазу організму.

Із використанням морфологічних методів вивчено особливості структурної організації серця інтактних тварин залежно від типів гемодинаміки. Найбільші морфометричні показники та найвищу секреторну активність міоендокринних клітин передсердь виявлено у разі гіперкінетичного типу гемодинаміки. Доведено, що отруєння організму токсинами блідої поганки призводить до морфологічних змін серця на всіх рівнях його структурної організації. Встановлено, що за досліджуваних патологічних умов виникає диспропорційна дилатація камер серця з порушенням співвідношень між їх просторовими характеристиками, зменшуються резервні об'єми правого та лівого шлуночків, що негативно впливає на функцію та гемодинаміку. Виявлено, що дія токсинів блідої поганки призводить до зменшення щільності судин гемомікроциркуляторного русла, погіршення їх структури, потовщення стінки, звуження просвіту, ураження ендотеліоцитів, в основному, артерій дрібного калібру, що посилює гіпоксію та супроводжується дистрофічними й некробіотичними змінами кардіоміоцитів і стромальних структур. Встановлено, що за штучно створених умов патології значно зменшується секреторна активність передсердних кардіоміоцитів. Найбільші структурні зміни виявлено у камерах серця у разі гіперкінетичного типу гемодинаміки.

Обгрунтовано, розроблено та впроваджено в клініку оптимальний варіант лікування 103-х хворих з фульмінантною печінковою недостатністю (ФПН), спричиненою отруєнням грибами з гепатотропною дією. У осіб, які померли та пацієнтів, що вижили, на певних етапах лікування вивчено зміни у стані функції печінки (синтетичної, пігментної), активність цитологічних процесів нирок (азотовидільної функції), головного мозку (ступеня вираженості енцефалопатії), гематологічних показників, центральної гемодинаміки. У померлих проаналізовано морфологічні зміни в органах-мішенях (печінці, нирках, головному мозку). Відповідно до виявлених змін розроблено принципи лікування хворих з ФПН, зумовленою отруєнням грибами з гепатотоксичною дією. Шляхом зміни компонентів терапії на підставі оцінювання результатів лікування всіх зазначених осіб вибрано оптимальний метод комплексної терапії. Залежно від варіантів комплексної терапії хворих було розділено на чотири групи. Оптимальний результат лікування одержано у підгрупі, в якій лікування передбачало консервативну терапію, ультрафіолетове опромінення аутокрові та поєднане застосування гепатопротекторів спрямованої дії (з антиоксидантним, амоніакзнижувальними ефектами а також препаратами, що збільшують детоксикаційний потенціал гепатоцитів). Застосування запропонованого лікувально-діагностичного комплексу для проведення інтенсивної терапії у разі ФПН дозволило покращити результати лікування у порівнянні зі стандартним протоколом (зниження летальності на 24,7 %). Визначено клінічні, функціональні та лікувальні ознаки факторів, що впливають на наслідок ФПН, зумовленої

Розглянуто питання покращання ефективності лікування хворих з гострим побутовим отруєнням гепато-нефротропними грибами. На підставі клінічних, біохімічних і фізико-хімічних досліджень доведено, що показники динамічної міжфазової тензіо- і реометрії сироватки крові об'єктивно відображають розвиток токсичної гепатології у хворих під час гострого отруєння грибами. Визначено кореляційну залежність між досліджуваними показниками динамічного поверхневого натягу сироватки крові та даними біохімічних досліджень для токсичної гепатонефропатії. Доведено зв'язок між несприятливими наслідками отруєння грибами та показниками динамічної міжфазової тензіо- та реометрії сироватки крові даної категорії хворих. Розроблено прогностичний тест, який допомагає після надходження хворого до відділення інтенсивної терапії в соматогенній фазі гострого отруєння грибами на підставі визначення 7-ми показників поверхневого натягу і 7-ми показників лабораторних досліджень у сироватці крові з високим ступенем ймовірності передбачити кінцеві наслідки захворювання, доведено високу ефективність даного тесту.

Експериментально та теоретично обгрунтовано вплив отрути блідої поганки на порушення екскреторної, іонорегулювальної та кислотовидільної функції нирок. Вперше встановлено патогенетичний зв'язок між рівнем продуктів пероксидації ліпідів, окисненомодифікованих білків, активністю ферментів антиоксидантної системи, показниками ендогенної інтоксикації та розвитком дистрофічно-некротичного ураження глометулярно-тубулярного апарату нирок у разі дії отрути блідої поганки. З'ясовано, що аманіта-фаллоїдини пригнічують утворення оксиду азоту в нирках і сприяють розвитку в них ішемії. Виявлено ефективність використання гістидинату міді та тіотриазоліну у разі експериментального ураження нирок аманіта-фаллоїдиновою отрутою. Показано здатність даних препаратів стабілізувати вільнорадикальні процеси, покращувати функціональний стан системи антиоксидантного захисту, знижувати ступінь ендогенної інтоксикації та захищати гломерулярні та тубулярні структурні елементи нирки від ураження, що сприяє нормалізації фільтраційних, іонорегулювальних і кислотовидільних процесів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р419.491-29

Рубрики:

Отруєння отрутами рослинного походження

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані про морфометричну характеристику міоцитів м'язової оболонки дванадцятипалої кишки білих щурів у разі отруєння токсинами блідої поганки.

У дослідах на 42-х білих нелінійних щурах-самцях показано, що отруєння токсинами блідої поганки призводить до значного зменшення концентрації макроергічних фосфатів у печінці. Лікування отруєних тварин тіотриазоліном позитивно впливає на стан всіх компонентів аденілатної системи.

Встановлено, що гостре отруєння токсинами блідої поганки призводить до виражених порушень білоксинтезувальної функції печінки і розвитку диспротеїнемії, що виявляється гіпопротеїнемією, гіпоальбумінемією, порушенням співвідношення білкових фракцій за рахунок зменшення вмісту α{\dn\fs9 1}- і α{\dn\fs9 2}-глобулінів та зростання фракцій β- і γ-глобулінів. Доведено, що гостра аманіта-фалоїдинова інтоксикація спричиняє підвищення катаболізму білків з порушенням знешкодження кінцевих продуктів і розвитком гіперамоніємії, зростання протеолітичної активності крові та фазові зміни інгібіторного потенціалу крові, а також зростання ендогенної інтоксикації та порушення проникності мембран гепатоцитів, що найбільш виражені у старих щурів. Уперше у віковому аспекті показано, що процеси вільнорадикального окиснення білків у разі аманіта-фалоїдинового токсикозу активуються у тварин молодого віку більшою мірою, ніж у дорослих і старих.

Разработана газо-хроматографическая методика определения токсина ядовитого гриба строчка обыкновенного гиромитрина по его основному метаболиту - метилгидразину в крови и моче. Относительная ошибка метода составляет 3,41 %. Предел обнаружения метилгидразина в биологических жидкостях организма с помощью предложенной методики составляет 0,5 мкг в крови и 0,2 мкг - в моче.

Надано дані щодо причин отруєння грибами, патофізіологічних змін, які зумовлюють клінічні прояви отруєння; розглянуто сучасні підходи до надання невідкладної допомоги за тяжких станів.

Актуальність дослідження зумовлена великою кількістю сезонних грибних отруєнь дикорослими отруйними й умовно їстівними грибами на території Київської області, що супроводжується тяжким перебігом отруєння, особливо серед дітей, високими показниками стаціонарної летальності, надзвичайною вартістю та складністю лікування. Мета дослідження - аналіз найбільш поширених токсичних синдромів і невідкладних станів, що виникають під час отруєння дикорослими отруйними й умовно їстівними грибами, поширеними на території Київської області. Матеріалом дослідження було обрано випадки гострих отруєнь дикорослими отруйними й умовно їстівними грибами серед дорослого населення м. Київ та області за 1995 - 2015 рр. (усього 1587 випадків). Усі пацієнти проходили стаціонарне лікування на базі токсикологічного відділення Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Проведено ретроспективний аналіз результатів клініко-лабораторного обстеження та лікування пацієнтів. Використовувалися методи дослідження: аналітичний та порівняльного аналізу. За результатами проведеного дослідження встановлено, що залежно від виду грибного токсину, фази гострого отруєння та відповідно до клінічних проявів усі випадки гострих отруєнь дикорослими грибами було розподілено на 3 групи. Перша група об'єднала випадки отруєння грибами з гастроентеротропною дією; друга - з нейротропною дією; третя - з гепатонефротропною дією. За період дослідження отруєння грибами гепатонефротропної дії становили 15,2 % (242 випадки); гастроентеротропної дії - 81,3 % (1314 випадків); нейротропної дії - 1,9 % (31 випадок). Різноманітність і варіабельність симптомів гострих отруєнь дикорослими грибами зумовлюють необхідність проведення ретельної диференційної діагностики з широким спектром соматичних та інфекційних захворювань. Усі патологічні стани, що трактувались як отруєння грибами, було розподілено наступним чином: отруєння високотоксичними грибами (блідою поганкою та аманітальними мухоморами); токсикоінфекції і ботулізм; гострі отруєння пестицидами, металами, радіонуклідами та іншими токсикантами, що містилися у грибах за надмірно високих концентрацій; гострі та хронічні в стадії загострення захворювання органів черевної порожнини. З огляду на те, що в Україні не проводиться лабораторна ідентифікація грибних токсинів через високу вартість досліджень, відсутність обладнання, складність мікологічної ідентифікації, діагноз "отруєння грибами" повинен базуватися на токсикологічному й епідеміологічному анамнезі, клінічних проявах, клініко-біохімічних даних і результатах допоміжних методів дослідження. У складних для діагностики випадках слід залучати суміжних спеціалістів (неврологів, гастроентерологів, хірургів, інфекціоністів).