Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054-7

Рубрики:

Грижі

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054-7

Рубрики:

Грижі

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054-7

Рубрики:

Грижі

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054-7

Рубрики:

Грижі

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054-7

Рубрики:

Грижі

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054-7

Рубрики:

Грижі

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054-7

Рубрики:

Грижі

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054-7

Рубрики:

Грижі

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження стану вегетативної нервової системи (ВНС) за співвідношенням активності її симпатичної та парасимпатичної частин у хворих з гострим апендицитом, защемленою грижею, проривною виразкою. Виявлено значні порушення тонусу ВНС до та після операції з ознаками симпатико- або парасимпатикотонії, що потребувало їх корекції в комплексі лікування хворих.

Наведено рідкісний випадок защемленої черевної грижі у 67-річного хворого із защемленням тонкої кишки в аномальному закутку очеревини над дном сечового міхура в правій надміхуровій ямці.

Наведено результати лікування 47 хворих із защемленою грижею живота рідкісних видів у клініці хірургічних хвороб Донецького національного медичного університету ім. М. Горького. Приділено увагу складним питанням діагностування таких гриж, тактиці оперативного втручання.

Запропоновано використовувати принципи індивідуального підходу до вибору методів алопластики, профілактики та терапії ранових ускладнень на всіх етапах лікування хворих з защемленою грижою. Установлено, що максимальний рівень засіменіння наявний тільки у хворих з некрозом защемленого органу. Висічення м'яких тканин з часткою апоневрозу біля грижі зменшує кількість і ступінь засіменіння. Антибактеріальна профілактика дозволяє пригнічувати залишкове засіменіння ран. В експерименті на тваринах показано, що для зниження рівня травматичного запалення та набряку, а також для формування найбільш повноцінного рубця великокомірчасту сітку краще розташувати над апоневрозом, а дрібнокомірчасту - під апоневрозом. Показано, що синдром "малої черевної порожнини" не виникає, якщо після грижовисічення з ушиванням апоневрозу внутрішньочеревний тиск збільшується до 30 % від початкового. З'ясовано, що за більш високого зростання тиску показано алопластику за типом "латки". Розроблені та впроваджені у практику методи передопераційної, інтраопераційної та післяопераційної профілактики та лікування ранових ускладнень дозволили виконати алопластику у 98,2 % хворих з защемленою грижею, знизити кількість ранових ускладнень на 5,3 %, запобігти формуванню нориць, видаленню алопланта та рецидивам захворювання.

Досліджено умови й особливості застосування алопластичних матеріалів (поліпропіленової великочарункової сітки) у разі хірургічного лікування защемлених гриж черевної стінки. Вивчено особливості гістологічного та мікробіологічного локального репаративного процесу ділянок ауто- й алогерніопластики у випадку хірургічного лікування таких гриж. Досліджено реакцію тканин черевної стінки на алотрансплантат за умов алогерніопластики. З використанням результатів експериментальних досліджень розроблено та впроваджено до клінічної практики метод селективної регіонарної корекції репаративної регенерації зони алогерніопластики шляхом фракційного застосування діоксизолю та перемінного магнітного поля за пульсівного режиму. На підставі аналізу результатів хірургічного лікування пацієнтів з защемленою грижею черевної стінки зроблено висновок, що виконання алогерніопластики, спрямоване на усунення грижового дефекту, суроводжується зменшенням частоти післяопераційних ускладнень на 9,1 %, рецидиву пахової грижі - на 5,73 %, грижі черевної стінки - на 17,53 %.

Обстежено 57 хворих із защемленими грижами живота, яким виконано пластику грижевого дефекту поліпропіленовою сіткою Лінтекс-Есфіл і діагностовано метаболічний синдром. Хворих розподілено на 2 клінічні групи (КГ). Хворі 1 КГ (20) у післяопераційному періоді одержували традиційне консервативне лікування, 2 КГ (37) - одержували 2,5 % розчин тіотріазоліну по 2 мл дом'язево та метформін по 500 мг/добу для корекції метаболічного синдрому. У 59,2 % хворих 2 КГ на 7 добу покращувалися показники ліпідного обміну, 1 КГ - у 15 %. Середній термін перебування в стаціонарі становив 8,6 дня.

В експерименті на 150 білих щурах з модельованою флегмоною грижевого мішка проведено комплексне дослідження особливостей перебігу репаративного процесу в ділянці аллогерніопластики поліпропіленовою сіткою Лінтекс есфіл (Санкт-Петербург). Щурі поділені на 3 групи: 1 група-проведена пластика грижі поліпропіленовою сіткою Лінтекс есфіл стандартна; 2 група-пластика сіткою Лінтекс есфіл легка; 3 група-пластика сіткою Лінтекс есфіл важка. Гнійну рану промивали 0,02 % розчином декасана, Octenisept farblos (Німеччина), вводили 1 мл імунофану, із розрахунку на вагу тіла протягом тижня. Відмічалася позитивна динаміка зменшення контамінації мікроорганізмів до 7 доби. В трьох групах спостерігалися запальні зміни у вигляді набряку і гіперемії тканин, серозно-геморагічні виділення з рани. На 14 добу сітчастий імплантат щільно фіксувався до м'язів і знаходився в тонкому шарі сполучної тканини довкола із більш зрілою грануляційною тканиною. Через 21 день сітчастий імплантат оточувала сполучнотканинна капсула, яка складається з упорядкованих колагенових волокон із незначними зовнішними ознаками запалення. Результати експериментальних досліджень підтверджують можливість застосування сітчастого імплантату для пластики грижового дефекту у фазі запалення, яке частіше зустрічається при защемленій грижі.

У клініці опрацьовано двоетапну тактику хірургічного лікування защемлених гриж передньої черевної стінки за субопераційної сумнівності життєздатності защемленої кишки у пацієнтів з високим ступенем операційного ризику (старечий вік, істотна супровідна соматична патологія). Проведений аналіз результатів хірургічного лікування 296-ти хворих із защемленими грижами передньої черевної стінки. У разі защемлених гриж передньої черевної стінки зі сумнівною життєздатністю кишки у обмеженої групи хворих з вкрай високим операційним ризиком доцільно використовувати запропоновану тактику двоетапного хірургічного лікування.

Представлено результати дослідження динаміки запальних ускладнень загоєння операційних ран у 228 хворих після оперативного лікування з приводу неускладненої грижі передньої черевної стінки різної локалізації, вплив опромінення крові на стан вегетативної нервової системи з метою профілактики інфільтративно-запальних ускладнень.

Проведено вивчення імунологічної реактивності в 120-ти хворих із защемленими грижами, які поступили у клініку в ранні терміни після защемлення гриж без суттєвих клінічних ознак гострої кишкової непрохідності, зміни з боку імунної системи, в першу чергу мали відношення до клітинної ланки імунітету. Більш суттєві зміни імунологічної реактивності організму було виявлено у хворих, які поступали в пізні терміни з моменту захворювання з клінічними ознаками гострої кишкової непрохідності. У хворих з ознаками гострої кишкової непрохідності на першу добу післяопераційного перебігу кількість загальних T-лімфоцитів була меншою на 14,4 %, T-активних лімфоцитів на 12 %, T-хелперів на 16,8 %, T-супресорів на 13,2 %, імунорегуляторний індекс знизився на 8,7 %. Дослідження показали, що зниження рівня лімфоцитів відбувається за рахунок дефіциту T-клітин, про що засвідчило зниження співвідношення T-хелпери/T-супресори, в основному за рахунок суттєвого зменшення кількості субпопуляції T-хелперів.

Обстежено 57 хворих із защемленими грижами живота і діагностованим метаболічним синдромом (МС), яким ургентно виконано пластику грижевого дефекту поліпропіленовою сіткою лінтекс-есфіл (Санкт-Петербург). Хворих було розподілено на 2 клінічні групи: 1 клінічна група (20) - хворі у післяопераційному періоді одержували традиційне комплексне консервативне лікування, 2 клінічна група (37) - окрім традиційного, вищезгаданого лікування хворі одержували 2,5 % розчин тіотріазоліну по 2 мл дом'язево та метформін по 500 мг/добу для корекції МС. У 59,2 % хворих 2 клінічної групи покращувалися показники ліпідного обміну на 7-му добу, у хворих 1-ї клінічної групи - тільки у 15 %. Ускладнення з боку післяопераційної рани у вигляді сером, інфільтратів розвинулися у 6,3 % пацієнтів, які усунені за допомогою консервативних методів лікування. Пацієнти 2-ї клінічної групи краще переносили післяопераційний період, середній термін перебування в стаціонарі скоротився на 2,03 +- 0,2 л/д. Отже лікування пацієнтів із защемленими грижами передньої черевної стінки та МС має бути комплексне з пластикою грижевого дефекту поліпропіленовою сіткою і медикаментозною корекцією порушень обміну.

Наведено результати хірургічного лікування хворих із защемленими грижами передньої черевної стінки, ускладненими гострою кишковою непрохідністю, уточнено показання й обгрунтовано вибір оптимальних їх параметрів із метою зменшення кількості післяопераційних ускладнень. У динаміці вивчено порушення гомеостазу у хворих із защемленими вентральними грижами, ускладненими гострою кишковою непрохідністю, проаналізовано співвідношення між морфологічними змінами защемленої ділянки петлі тонкої кишки й ефективністю використання запропонованої методики визначення її життєздатності. Патогенетично обгрунтовано схему передопераційної підготовки та післяопераційного ведення хворих на защемлені вентральні грижі, ускладнені гострою кишковою непрохідністю. Запропоновано критерії вибору раціональної хірургічної тактики у хворих із защемленою грижею. Вперше запроваджено у клінічну практику розроблений зонд для інтубації кишечника й апробовано раціональний метод пахвинної герніопластики з попередженням виникнення гнійно-запальних процесів м'яких тканин у ділянці грижового мішка, що дозволяє оптимізувати результати лікування. Дотримання етапів рекомендованої патогенетично обгрунтованої схеми лікування хворих із защемленими грижами, ускладненими гострою кишковою непрохідністю, дозволило знизити ліжко-день на 3,8 доби та зменшити кількість післяопераційних ускладнень.