Обгрунтовано лікувальну тактику у разі поєднання кровоточивої виразки шлунка та 12-палої кишки з патологією гепатопанкреатодуоденальної зони. Встановлено доцільність та ефективність одномоментної хірургічної корекції виявлених порушень.

В дисертації показано вплив хронічної серцевої недостатності (ХСН) на частоту виникнення і перебіг гострих виразково-ерозивних уражень та хронічних гастродуоденальних виразок з геморагічними ускладненнями. Встановлено незалежні предиктори несприятливого висліду лікування, вивчено постгеморагічні серцеві ускладнення. Досліджено фактори ризику і розроблено індекси прогнозування рецидиву кровотечі. На основі оцінки ризику рецидиву кровотечі та операційного (серцевого) ризику розроблено алгоритм тактики лікування виразкових кровотеч на фоні серцево-судинної патології, вирішення питання про доцільність операції, її об'єм і термін виконання. Доведено, що терапія H2-блокаторами та омепразолом істотно знижує частоту рецидивів кровотечі, у т.ч. у хворих з ХСН. Розроблено підходи до профілактики і терапії серцевих ускладнень в постгеморагічному періоді.

У 63 хворих на виразку шлунка і дванадцятипалої кишки, ускладненими кровотечею, визначено показники крові, зміни центрального венозного та систолічного артеріального тисків. Паралельно визначено спектр фракцій сироваткового білка диск-електрофореграми у поліакриламідному гелі та вміст Ig G, Ig A, Ig M у цих фракціях. Виявлено виражену диспротеїнемію і зміни у фракціях всіх класів імуноглобулінів. Отримані дані вказують на порушення функції печінки та зниження імунної реактивності організму. На висоті кровотечі усіх хворих було оперовано у невідкладному порядку.

Проведені морфологічні дослідження кровоточивих пенетруючих виразок задньої стінки цибулини дванадцятипалої кишки (ДПК) виявили певні особливості макро- та мікроскопічної будови прилеглих тканин органу, в який пенетрує виразка. Їх необхідно враховувати під час вибору лікувальної тактики та методу оперативного втручання.

Дисертацію присвячено питанню клінічного перебігу, діагностики та вибору хірургічної тактики при виразковій хворобі (ВХ), ускладненій одночасно перфорацією та кровотечею. Виділені два варіанти поєднання перфорації та кровотечі при ВХ: одночасне виникнення ускладнень (27,9%) та перфорація у ранньому, після зупинки кровотечі, періоді (72,1%). Запропонована класифікація перфоративних гострокровоточивих гастродуоденальних виразок (ПГГДВ). Встановлено, що різноманітність варіантів поєднань перфорації та кровотечі обумовлюють атиповість клінічного перебігу ПГГДВ, порівняно з перфоративними гастродуоденальними виразками (ПГДВ). Виділений синдром "малих" ознак поєднання перфорації та кровотечі, виявлення якого зумовлює необхідність застосування додаткових методів дослідження (оглядової рентгенографії червоної порожнини, фіброезофагогастродуоденоскопії, пневмогастрографії, лапароцентезу) для своєчасної діагностики даної патології. Вивчені особливості перебігу перитоніту на фоні крововтрати різного ступеню важкості і впроваджена в клінічну практику комплексна програма ведення хворих із ПГГДВ у перед- та післяопераційному періоді. Розроблена раціональна хірургічна тактика при ПГГДВ у залежності від локалізації виразки, варіанту клінічного перебігу поєднання перфорації та кровотечі, ступеню важкості крововтрати, проявів перитоніту. Покращання діагностики разом із впровадженням засобів інтенсивної терапії при ПГГДВ дозволило зменшити кількість палліативних оперативних втручань в 1,8 рази, знизити післяопераційну летальність в 3,5 рази.

Робота присвячена питанням оптимізації хірургічної тактики, терміну та методів хірургічного лікування хворих з гострокровоточивими пілородуоденальними виразками. При монофакторному аналізі виявлена частота ранніх післяопераційних ускладнень при різних способах хірургічного лікування залежно від екстреності втручання, ступеня кровотечі, віку пацієнта. Післяопераційні ускладнення та летальність після резекційних методів були у 5,8 та 6,5 раз вищими, ніж після органозберігаючих втручань, у пацієнтів у віці старших за 60 років - відповідно у 5,4 та 4,9 раз вищими, ніж у групі пацієнтів у віці до 60 років. Оскільки 80% екстрених операцій робили на висоті раннього рецидиву виразкової кровотечі (РРВК), з використанням методики покрокового дискримінантного аналізу були вивчені фактори, що визначають його розвиток. Розроблена система прогнозування РРВК, виділені групи ризику та обгрунтовано виконання невідкладних втручань для його попередження. Запропонований алгоритм вибору хірургічної тактики включає виконання невідкладних втручань для пацієнтів з високим ризиком РРВК, обмеження використання резекційних методів тільки випадками декомпенсованого стенозу, спосіб виконання органозберігаючого втручання при навколососочковому розташуванні виразки.

Визначено поняття "паліативні операції" стосовно хірургічних втручань з приводу виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, ускладненої кровотечею. Виконано систематичний аналіз паліативних операцій (ПО), досліджено структуру ускладнень, післяопераційну летальність та її причини, створено їх класифікацію. Встановлено незалежні передвісники та розроблено індекси прогнозування летального кінця оперативного лікування. Досліджено віддалені наслідки та проведено прогнозування рецидиву виразки після ПО у різні періоди.

Зазначено, що хірургічні способи лікування у випадку виразкових дуоденальних кровотеч не оптимізовані через те, що не зважають на стан моторно-евукаторної функції дванадцятипалої кишки. Розроблено та впроваджено до клінічної практики спосіб експрес-діагностики тонічного стану дванадцятипалої кишки, придатний до застосування за умов ургентної хірургії. За результатами проведених досліджень внутрішньодуоденальної кислотності у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, ускладнену кровотечею, зроблено висновок, що порушення дуоденальної прохідності є причиною порушень кислоутворювальної та кислонейтралізуючої функцій шлунка. Проведено порівняльну оцінку ефективності традиційних і впроваджених методів діагностики та хірургічної корекції порушень моторно-евакуаторної функції дванадцятипалої кишки в основній і контрольній групах.

Розроблено шляхи поліпшення результатів органозбережних операцій з приводу проривної пілородуоденальної виразки на підставі вивчення та порівняльної оцінки віддалених результатів різних видів оперативних втручань. Вивчено вплив стовбурової, комбінованої та селективної проксимальної ваготомії на секрецію та моніторно-евакуаторну функцію шлунка. Доведено, що виконання селективної проксимальної ваготомії забезпечує адекватне зниження секреції хлористоводневої кислоти у віддалені строки у 91 % пацієнтів. Встановлено залежність частоти та вираженості післяопераційних розладів у віддалені терміни (5 - 10 років) після операції від виду ваготомії та втручання на самій виразці. Вивчено динаміку перебігу післяопераційних порушень у хворих III та IV груп за шкалою Visick. Уточнено критерії індивідуального підходу до вибору виду органозбережної операції, зокрема, до селективної проксимальної ваготомії з зашиванням перфоративного отвору та селективної проксимальної ваготомії з дуоденопластикою. Виконання органозбережних операцій з приводу проривної пілородуоденальної виразки забезпечує у віддаленому періоді низьку (7,6 %) частоту рецидиву виразки на відміну від такої після зашивання перфоративного отвору (53,3 %).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.204.66

Рубрики:

Перфоративні виразки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано безпосередні та віддалені результати оперативного лікування 1 588-ми хворих. Опрацьовано диференційованих підхід до операційного лікування залежно від віку ускладнення хвороби, способу оперативного лікування, наявних післяопераційних ускладнень, супутньої патології, професійної діяльності. На підставі дискримінантного аналізу розроблено систему прогнозування ризику настання інвалідності, а також алгоритми медичної, професійної та соціальної реабілітації оперованих хворих. Запропоновано новий спосіб хірургічного лікування гострокровоточивих виразок шлунку. Доведено, що органозберігаючі операції, алгоритми реабілітації, новий спосіб оперативного лікування кровоточивих виразок шлунку, прогностична та бальна системи прогнозування настання інвалідності є ефективними та радикальними методами комплексного лікування ускладнених гастродуоденальних виразок.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.204.66

Рубрики:

Перфоративні виразки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.204.66-4

Рубрики:

Перфоративні виразки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено комплексне хірургічне лікування 161 хворого з проривною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки, в яких виявлено поряд з наростанням тяжкості перитоніту значні гемодинамічні та метаболічні зрушення, що характеризувались збільшенням кількості гострофазних білків, гуморальним імунодефіцитом, гіпопротеїнемією, зростанням індексу інтоксикації. Вибір методу оперативного втручання залежав від стадії перитоніту, метаболічних зрушень, віку хворих та наявної супутньої патології. Корекцію геодинамічних зрушень здійснювали на фоні загальноприйнятої терапії внутрішньовенним введенням лактосорбітолу. З метою попередження ускладнень під час операцій вводили 1,5 г зінацефу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.204.66-38

Рубрики:

Перфоративні виразки

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы результаты хирургического лечения 1 491-го больного с гастродуоденальной язвой, осложненной желудочно-кишечным кровотечением (ЖКК). Оперированы 757 больных, им произведены стволовая ваготомия, селективная проксимальная ваготомия, пилородуоденопластика, дуоденопластика, резекция желудка (РЖ), секторальная РЖ. Применение разработанной жизнесберегающей активной индивидуально-рациональной тактики позволило снизить общую и послеоперационную летальность при возникновени ЖКК язвенной этиологии.

Проведено дослідження тканинного метаболізму та спроможності його забезпечення у 32 хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, ускладнену прободінням. Виявлено, що інтоксикаційний синдром у реактивній та токсичній фазах перитоніту спричинює інтенсифікацію тканинного дихання, що створює додаткову напругу на механізми доставки кисню до органів та систем; у разі термінального перитоніту неспроможність організму забезпечити високий тканинний метаболізм є вирішальним фактором танатогенезу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.204.66

Рубрики:

Перфоративні виразки

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено функції зовнішнього дихання, кислотно-лужний стан крові, імунної системи у разі хірургічного лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки (ДПК), ускладненої гострою шлунково-кишковою кровотечею, у пацієнтів з надмірною вагою тіла, що можуть бути використані окремо та в комплексі для характеристики і прогнозу ускладнень у ранньому післяопераційному періоді. Виявлено ультраструктурні особливості слизової оболонки ДПК за даних умов. Уперше встановлено пряму залежність між наявністю Helicobacter pylori і ступенем надмірної маси тіла в пацієнтів з виразкою ДПК, що кровоточить. Запропоновано спосіб хірургічної корекції надмірної маси тіла у зазначених хворих. На підставі результатів клінічного перебігу та вивчення деяких систем гомеостазу до операції й у ранньому післяопераційному періоді розроблено алгоритм діагностики, лікувальної тактики у пацієнтів з виразковою хворобою ДПК, ускладненою гострою шлунково-кишковою кровотечею та надмірною вагою тіла.