Дисертація присвячена питанням діагностики та хірургічного лікування цирозу печінки (ЦП). На основі клінічного аналізу 68 хворих вивчені запальні зміни з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ)та порушення моторної функції, які супроводжують ЦП і залежать від ступеню варикозного розширення вен (ВРВ) стравоходу та шлунка, кількості кровотеч з ВРВ в анамнезі, ступеня печінкової недостатності. Ендоскопічна характеристика змін верхніх відділів ШКТ у хворих показала, що у 72 % пацієнтів спостерігається езофагіт різного ступеню важкості, у 84 % - гастрит. Моторні порушення у вигляді ГЕР - 74 %, ДГР - у 17,6 % хворих. У 23 (35,4 %) хворих після сплено-декомпресивних операцій, не дивлячись на функціонуючий сплено-декомпресивний шутн, ВРВ стравоходу не спадаються. У зв'язку з чим у 2-х хворих на висоті кровотечі, а у 15 - в плановому порядку виконана ендоскопічна склеротерапія ВРВ стравоходу ІІІ ступеня. Кумулятивний аналіз стабільності хірургічного лікування по трьох основних параметрах - рецидив кровотечі, летальності до 5 років та портосистемної енцефалопатії показав, що задовільний результат лікування спостерігається у 92 % хворих.

Розглянуто особливості змін центральної та портопечінкової гемодинаміки при цирозі печінки (ЦП) залежно від ступеня печінкової недостатності, досліджено кількісні та якісні зміни запального характеру та моторних порушень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Висвітлено деякі питання консервативної терапії та хірургічного лікування при ускладнених формах ЦП. Розроблено нові види селективних спленодекомпресивних шунтуючих операцій. Узагальнено досвід ендоскопічної склеротерапії варикознорозширених вен (ЕС ВРВ) стравоходу як під час гострих кровотеч, так і в комбінації з спленодекомпресивними шунтуючими операціями. Вивчено вплив ЕС на портальну гемодинаміку.

Вивчено зміни показників центральної та портопечінкової гемодинаміки, ендоскопічні зміни верхніх відділів травного каналу, взаємозв'язок величини печінки з портосистемною гемодинамікою та зв'язок цих змін з портосистемною енцефалопатією перед і після проведених судинно-шунтуючих операцій на підставі клінічного обстеження 82 хворих на цироз печінки з синдромом портальної гіпертензії в стадії "А" та "В" згідно з класифікацією Чайлда - Туркотта. На великій кількості клінічних спостережень проаналізовано ефективність судинно-шунтувальних операцій у випадку цирозу печінки для профілактики кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу. У 82 % випадків вони забезпечують стійкий гемостатичний ефект і дають добрі та задовільні результати. Незважаючи на функціонуючий шунт, у 37,8 % хворих не спостережено повного спадання варикозно розширених вен стравоходу. Встановлено, що портосистемна енцефалопатія є комплексом відносно стабільних нервово-психічних розладів внаслідок погіршення перфузії печінки та включення портосистемних анастомозів, ознакою чого може вважатися спленомегалія та зменшення розмірів печінки. У 70-90 % хворих на цироз печінки виявлено запальні зміни верхніх відділів травного каналу, які частково зменшуються після проведення судинно-шунтувальних операцій, а відсоток моторних у вигляді дуодено-гастрального рефлюксу, навпаки, збільшується.

Показано доцільність використання комплексної медикаментозної терапії (нітрогліцерин, анаприлін) в поєднанні з тампонадою зондом Блекмора або ендоскопічною склеротерапією у разі кровотеч із варикозно розширених вен (ВРВ) стравоходу у хворих на цироз печінки (ЦП). Встановлено, що серед типів центральної гемодинаміки, характерних для хворих на ЦП, контрактильна функція міокарда збережена тільки у разі гіперкінетичного, нормокінетичний тип характеризується явищами прихованої серцевої недостатності, гіпокінетичний - явними ознаками серцевої недостатності. Доведено, що існує прямий кореляційний зв'язок між параметрами системної гемодинаміки і портопечінкового кровообігу, зниження серцевого індексу супроводжується зменшенням величини показників портопечінкового кровообігу. Здійснення ендоскопічної склеротерапії (ЕС) ВРВ стравоходу на фоні медикаментозної корекції портального тиску нітрогліцерином або анаприліном у 84 % випадків сприяє зупинці кровотечі у хворих на ЦП.

Профузні кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу у 5 хворих зупинено за допомогою ендопротеза, введеного перорально, та стиснення над ендопротезом стінки стравоходу колагеновою смужкою, а також внутрішньоаортальним введенням вазопресорів із білковими препаратами та холодним 0,9 %-ним розчином хлориду натрію. 9 хворим з асцитом накладено анастомоз між грудною лімфатичною протокою та внутрішньою яремною веною з позитивними результатами.

Висвітлено питання патогенезу, діагностики та хірургічного лікування ускладнень цирозу печінки. Досліджено зміни гепатоспланхнічного кровообігу у випадку цирозу, їх взаємозв'язок з порушенням функцій печінки, портосистемною енцефалопатією, локалізацією та вираженістю варикозно розширених вен. Обгрунтовано чіткі показання до виконання різних оперативних втручань залежно від стану регіонарної гемодинаміки. На підставі результатів досліджень розроблено раціональну тактику хірургічного лікування хворих на цироз печінки, що включає поєднання портодекомпресивних, лімфодренувальних і роз'єднувальних операцій, спрямованого на корекцію ускладнень, стабілізацію перебігу захворювання. Застосування запропонованих методів операції та хірургічної тактики дозволило попередити виникнення та прогресування портосистемної енцефалопатії, портальної гастропатії, отже, істотно поліпшити якість життя хворих. Впровадження розробленої тактики сприяло зменшенню летальності з 24 % (у разі застосування загальноприйнятих способів) до 16,4 %, частоти рецидивів кровотечі - з 30,3 до 12,5 %, портосистемної енцефалопатії - з 48,3 до 21,5 %, збільшенню показників виживання протягом 3 років - з 40 до 53 %.

Вперше визначено кількісні характеристики структурних змін печінки у хворих на цироз в стадії компенсації, які дозволяють більш точно оцінити її функціональні резерви. Розроблено спосіб визначення показань до хірургічного лікування хворих на цироз печінки (ЦП). Встановлено, що стан судин портальної системи та портальної гемодинаміки взаємопов'язаний з характером морфологічних змін у печінці хворих на ЦП. Розроблено новий спосіб визначення показань до їх хірургічного лікування. Доведено, що операція екстраперитонізації правої долі печінки з інтраопераційним лазерним опромінюванням поліпшує функціональний стан печінки та якість життя, а операція перев'язки лівої шлуночкової артерії та вени, селезінкової артерії призводить до зниження вираженості ознак ПГ у хворих на ЦП у стадії компенсації. Визначено нові фактори ризику несприятливого виходу оперативного втручання у хворих на ЦП у стадії компенсації. Запропоновано спосіб прогнозування результатів оперативного втручання у стадії компенсації, що дозволяє поліпшити результати хірургічного лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.40-387

Рубрики:

Хірургічне лікування цирозів печінки

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.40

Рубрики:

Хірургічне лікування цирозів печінки

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За результатами клінічного обстеження 221-го хворого на цироз печінки з синдромом портальної гіпертензії у стадіях "A", "B" і "C" печінкової недостатності, згідно з класифікацією Chld-Turkotte-Pugh, досліджено зміни показників центральної та ворітно-печінкової гемодинаміки, їх зв'язок зі змінами розмірів печінки, селезінки та ступенем гіперспленізму, а також взаємозв'язок ворітнопечінкової гемодинаміки з розвитком портсистемної енцефалопатії. Вивчено радіосцинтиграфічні зміни печінки та селезінки залежно від ступеня печінкової недостатності, досліджено ендоскопічні зміни верхніх відділів травного каналу з метою визначення чинників ризику у разі проведення хірургічного лікування ускладнень портальної гіпертензії. На підставі зіставлення результатів обстеження з результатами планового та екстреного лікування хворих на цироз печінки проведено аналіз ефективності судинно-шунтувальних операцій, операцій деваскуляризації гастроезофагальної зони, роз'єднувальних хірургічних втручань та ендоскопічної склеротерапії у разі цирозу печінки, визначено показання та протипоказання до того чи іншого методу хірургічного лікування. На підставі програмного забезпечення Microsoft Excel складено математичний алгоритм визначення прогностичних критеріїв для вибору методу корекції портальної гіпертензії у випадку цирозу печінки. Стверджено, що судинно-шунтувальні операції у 82,2 % випадків дають задовільні результати та є ефективним методом профілактики кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу та шлунка в хворих на компенсований та (у частини хворих) субкомпенсований цироз печінки. Виявлено, що найбільше помилок

Проведено порівняльне оцінювання ефективності виконання рентгенендоваскулярного хірургічного втручання (РХВ) у поєднанні з трансумбілікальною катетеризацією ворітної вени під час лікування хворих з ускладненнями портальної гіпертензії (ПГ) у разі цирозу печінки. Впроваджено до клінічної практики методику емболізації лівої шлункової вени з трансумбілікального доступу. На підставі результатів вивчення характеру порушень кровотоку в судинах гепатолієнального басейну та ускладнень ПГ визначено показання та послідовність виконання РХВ у разі лікування зазначених хворих. Розроблено нові способи рентгенохірургічного лікування ускладнень ПГ: портокавальне шунтування та спосіб лікування хворих на ПГ, ускладнену кровотечею.

Розглянуто питання лікування синдрому портальної гіпертензії, обумовленої цирозом печінки та його ускладнень, з урахуванням патогенетичних механізмів її розвитку. На підставі результатів вивчення особливостей кровотоку, функціонального стану печінки, імунної реактивності за різноманітних видів печінкової недостатності розроблено тактику та головні напрямки лікувальних заходів. Наведено діагностичний та лікувальний алгоритми у разі кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу та шлунка. Запропоновано малоінвазивну методику кровотамування з створенням екстраанатомічного портокавального шунта та контрольованої гіпотонії. Розроблено методику внутрішньопечінкового портокавального шунта з використанням катетера. Здійснено порівняльну оцінку різноманітних методик ендоскопічного гемостазу для лікування портальних кровотеч. Наведено нову методику ендоскопічного гемостазу з використанням НВЧ-випромінювання. Розглянуто індивідуальний підхід щодо лікування хворих даної категорії з урахуванням рівня блоку портального кровотоку. Запропоновано хірургічну тактику з урахуванням стану хворого, ступеня тяжкості операційного ризику. Розроблено підхід щодо лікування хворих залежно від етіологічних особливостей захворювання. На підставі результатів аналізу виявлено перевагу даного комплексного підходу до хворих основної групи ( летальність знизилась на 33,8 %, позитивні результати збільшилися на 6,4 %).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.40

Рубрики:

Хірургічне лікування цирозів печінки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены результаты гистологических и морфометрических исследований материала интраоперационной биопсии печени у 124-х больных с циррозом. Установлено, что характер и степень выраженности морфологических изменений в печени являются ведущими факторами, определяющими непосредственные и отдаленные результаты хирургического лечения больных с циррозом. Выделены три типа морфологических изменений при циррозе печени, что позволяет рационализировать лечебную тактику, улучшить результаты оперативного лечения больных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.40

Рубрики:

Хірургічне лікування цирозів печінки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Оглянуто результати наукових досліджень, основних етапів розвитку хірургічного лікування портальної гіпертензії в разі цирозу печінки, проведених в Україні та за кордоном, з малюнками основних операцій у випадку даної патології. Описано методику трансюгулярного інтрапечінкового портосистемного стент шунтування, що є альтернативою хірургічних шунтуючих операцій у хворих з портальною гіпертензією.

Комплексные гемодинамические исследования проведены у 60-ти пациентов с заболеваниями печени за период с 1985 по 2004 гг. до операции, через 6 - 8 и 12 - 24 мес. после выполнения операции портосистемного шунтирования (у 26-ти больных наложен Н-образный мезентерикокавальный анастомоз, у 10-ти - центральный спленоренальный анастомоз, у 14-ти - спленоренальный анастомоз бок в бок, у 10 - Н-образный спленоренальный анастомоз). Осуществление шунтирующей операции способствовало снижению объемной скорости кровотока и давления в воротной вене, уменьшению ее диаметра, снижению общего печеночного кровотока. Снижение кровотока в системе воротной вены после шунтирования обусловливало увеличение артериального печеночного кровотока.

Освещены современные подходы к трансплантации печени у взрослых и детей. Приведены данные о потребности в выполнении трансплантации печени, определены показания к ее осуществлению, рассмотрены основные методы пересадки печени от трупа и от живого родственного донора, вопросы иммуносупрессивной терапии, а также правовые и деонтологические проблемы.

Здійснено дослідження з метою поліпшення результатів оперативного лікування хворих на цироз печінки (ЦП) на підставі виявлення факторів ризику та прогнозування розвитку печінкової недостатності (ПН) під час вибору методу оперативного втручання. Установлено, що ПН виникає у 33,9 % хворих на ЦП і є причиною смерті у 63,6 % випадків. Ризик її розвитку найбільш високий після шунтувальних операцій, за наявності асциту, поєднання асциту та кровотечі з ВРВ стравоходу та шлунка. Виявлено, що ПН супроводжується гіпопротеїнонемією, гіпоальбумінемією, підвищенням рівнів білірубіну, сечовини, креатиніну, активності ферментів АсАТ, АлАТ, ЛФ, зростанням анемії, лейкоцитозу, лімфопенії. Морфологічні зміни печінки у разі ПН відображають її функціональні резерви, а ризик розвитку ПН є найбільший у разі цирозу C-типу. Зазначено, що зниження печінкового кровотоку, лінійної швидкості портального кровотоку, збільшення діаметрів ворітної та селезінкової вен указують на погіршення функціональних резервів печінки. З'ясовано, що математична оцінка порушень функції печінки на підставі визначення маркерів малої недостатності печінки не дозволяє прогнозувати розвиток ПН, а оцінка тяжкості цирозу за Child-Turcotte-Pugh може бути використана для комплексного прогнозування ПН у хворих на цироз та вибору тактики лікування. Відзначено, що можливим є прогноз ПН, який базується на математичному аналізі клініко-лабораторних, морфологічних та інструментальних показників.

Надано досвід хірургічного лікування 47 хворих на цироз печінки, яких прооперовано в клініці у 2002 - 2005 рр. за допомогою малоінвазивних методів. Використовували ендовідеохірургічну аргоноплазмову коагуляцію печінки - 14 хворим, хронічну емболізацію селезінкової артерії - 22 хворим, та поєднання цих методів залежно від функціонального стану печінки (Child-Turcotte-Pugh). Кращі результати спостерігалися у хворих на цироз онкологічного генезу в стадії А, у яких помітно покращились біохімічні показники, ознаки регенерації печінки, сталося покращання морфофункціонального стану печінки.