Работа является обобщением научного и практического опыта клиники ортопедической артрологии Харьковского НИИ ортопедии и травматологии им. М.И.Ситенко и представляет собой практическое руководство по реконструктивно-восстановительной хирургии области тазобедренного сустава. Отражен ряд вопросов, посвященных топографической анатомии данной области, инструментарию для хирургии тазобедренного сустава, оперативным доступам к области тазобедренного сустава и особенностям хирургических вмешательств при заболеваниях тазобедренного сустава и последствиях травм данной области.

Дисертацію присвячено факторам ризику, що впливають на виникнення, перебіг та наслідки гнійно-некротичних процесів у ділянці кульшового суглоба після виконання реконструктивно-відновних операцій на ньому з приводу травматичних пошкоджень та їх наслідків, а також захворювань різноманітного генезу, діагностиці та лікуванню ранніх та пізніх глибоких гнійно-некротичних процесів з деталізацією помилок, що призводять до ускладнень або посилюють їх перебіг. Обгрунтовано доцільність проведення ранньої повторної хірургічної обробки оперованого суглоба та параартикулярних тканин за наявністю ознак запалення і загрози розвинення глибокого нагноєння, що сприяє збереженню компонентів суглоба або ендопротеза. Розкрито особливості рентгенологічних та метаболічних проявів гнійно-некротичних процесів. Визначено посилюючу дію захворювань печінки, підшлункової залози, нирок та шлунка на перебіг гнійно-некротичних процесів і тривалість реабілітації. Подано пропозиції щодо профілактики розвинення ускладнень гнійно-некротичного характеру у різні періоди лікування пацієнта.

Здійснено комплексний аналіз морфологічних і біохімічних показників крові трьох груп постраждалих з пошкодженнями таза, що порушують безперервність обох його половин, з різними методами лікування та термінами їх здійснення: позаосередковий остеосинтез таза в гострому періоді травми (10,0 +- 2,45 годин з моменту травми); на етапі перебігу травматичної хвороби (11,0 +- 3,07 діб), а також у пацієнтів, яких лікували консервативними методами. Порівняльний аналіз динаміки процесів обміну в постраждалих із нестабільними пошкодженнями таза показав: ранній стабільний остеосинтез таза є важливим чинником, який забезпечує оптимальні можливості реалізації компенсаторно-адаптаційного комплексу, що створює умови для більш повноцінного перебігу процесів відновлення, тим самим підтверджуючи вплив методу лікування на патогенетичні механізми перебігу травматичної хвороби у цього контингенту постраждалих. Зроблено висновок: нестабільний характер пошкодження таза необхідно розцінювати як показання до ургентної хірургічної допомоги.

Проведено ультразвуковое исследование структурно-функционального состояния костной ткани у 112 больных с патологией тазобедренного сустава, которым в республиканском центре эндопротезирования выполнено 118 операций замещения тазобедренного сустава на искусственный. Исследования выполнены с использованием аппарата "Achilles+". Измерения осуществлялись перед операцией, в промежутке 3-4 месяца и спустя год после эндопротезирования. Выявлены динамика и возрастные особенности изменения минеральной плотности костной ткани у больных после тотального эндопротезирования тазобедренного сустава. В первые 4 месяца происходит углубление остеопоротических процессов, в последующем структурно-функциональное состояние костной ткани улучшается, что связано с увеличением нагрузки на оперированную конечность, однако самостоятельного восстановления до исходного уровня в течение года у больных пожилого и старческого возраста не происходило. Установлено наличие корреляционных связей между клинико-рентгенологическими индексами и показателями ультразвуковой денситометрии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.51-588

Рубрики:

Пошкодження тазостегнового суглоба

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано досвід діагностики та хірургічного лікування 49 випадків горизонтально нестабільних (61В) переломів кільця таза. Дотримано класифікації AO/ASIF, у діагностиці використано класичну рентгенографію, МР томографію та комп'ютерну реконструкцію. 41 пацієнт лікувався за допомогою апарата "Mono Tube" для зовнішньої фіксації. Оперативні втручання з фіксацією переломів переднього півкільця металічними конструкціями виконано у 17 пацієнтів. Результати лікування у всіх випадках були позитивними.

Изучена возможность магнитнорезонансной томографии (МРТ) в дифференциальной диагностике асептического некроза головки бедренной кости и множественной эпифизарной дисплазии. Установлено, что МРТ - высокоинформативный и неинвазивный метод диагностики поражений тазобедренного сустава, который позволяет точно отдифференцировать процесс формирования головки бедренной кости из многих точек окостенения при спондилоэпифизарной и множественной эпифизарной дисплазиях от асептического некроза головки бедренной кости (фаза восстановления), которые на рутинной рентгенограмме имеют идентичную картину.

Проведено біомеханічні дослідження 60 анатомічних препаратів кісток таза, проаналізовано наслідки лікування 300 потерпілих із нестабільними ушкодженнями тазового кільця. Експериментально та практично доведено переваги застосування для позаосередкового остеосинтезу таза і анатомічно обгрунтовано його параметри. Обгрунтовано концепцію окремо керованого стрижня. Отримані в експерименті біомеханічні дані дозволили розробити механо-математичну модель тазу, теоретично обгрунтувати зв'язок конструктивних схем монтажу апаратів зовнішньої фіксації від ступеня порушення стабільності тазового кільця. На базі розрахункових методів, за даними різних видів клініко-рентгенологічного обстеження, розроблено діагностичний алгоритм і вироблено критерії кількісної оцінки порушення стабільності тазового кільця, що дозволило зв'язати їх з вибором принципів і методів позаосередкового остеосинтезу. Впровадження розроблених пристроїв і технологій зовнішньої фіксації знизило смертність на 14 %, дозволило досягти добрих і відмінних анатомо-функціональних результатів у 86,71 % хворих, зменшити тривалість ліжкового режиму до 8 +- 0,5 днів і стаціонарного лікування з 95,1 +- 7 до 41,8 +- 3 днів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.51-59

Рубрики:

Пошкодження тазостегнового суглоба

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.51-5

Рубрики:

Пошкодження тазостегнового суглоба

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведено аналіз результатів лікування 39 потерпілих з травматичними ушкодженнями в ділянці кульшового суглоба, яким було виконано позаосередковий остеосинтез із використанням розробленого авторами апарата "таз-стегно". Це дозволило дійти висновку про те, що точна діагностика ушкоджень, рання керована апаратна стабільна фіксація з можливістю розробки рухів у суглобах у сполученні з комплексною реабілітаційною програмою забезпечує задовільні результати навіть у разі грубих внутрішньосуглобових руйнувань.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.51-588

Рубрики:

Пошкодження тазостегнового суглоба

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены вопросы рентгенографического и компьютерно-томографического обследования больных. Показаны преимущества реконструктивной типографии. Описан метод конвенционной рентгенографии.

Більшість постраждалих (63,5 %) отримують переломовивихи в кульшовому суглобі (ПВКС) унаслідок дорожньо-транспортних подій (ДТП). Узагальнено досвід лікування переломовивихів у кульшовому суглобі за умов ортопедо-травматологічних відділень та обласного травматологічного центру. Проаналізовано лікування 108-ми постраждалих. У 80-ти (74,1 %) відзначено множинні та поєднані ушкодження. Запропоновано систему етапного спеціалізованого лікування ПВКС, яка дозволяє у більшості постраждалих виконувати відновлювальні операції на ушкодженому кульшовому суглобі у гострому періоді травми. Тактику у відношенні множинних переломів кісток кінцівок у постраждалих із ПВКС обрано з урахуванням характеру ушкоджень кульшового суглоба та подальшого їх лікування.

Наведено аналіз графіків залежності взаємопереміщення відламків проксимального відділу стегнової кістки в разі остеосинтезу субкапітального, трансцервікального та базального переломів шийки стегнової кістки спицестрижневим пристроєм. Графіки одержано в результаті його випробувань у Вимірювальній лабораторії виробів ортопедо-травматологічного призначення Центрального інституту травматології та ортопедії, м. Москва. На підставі результатів дослідження надано біомеханічні характеристики пристрою, виявлено його позитивні та негативні сторони. Зроблено висновок про доцільність застосування пристрою за його міцнісними характеристиками й особливостями конструктивних можливостей.

Описано клініку, діагностику й особливості лікування внутрішньосуглобових ушкоджень кульшового суглоба в разі дорожньо-транспортних подій у 116-ти хворих за період 1990 - 2001 рр. Знання механізмів травми, своєчасна діагностика та кваліфіковане лікування дозволяють зменшити ризик розвитку посттравматичних дистрофічних ускладнень у вигляді коксартрозу або ассептичного некрозу, знизити кількість пацієнтів, що отримують інвалідність.

Розроблено новий напрямок у вивченні патомеханіки нестабільності таза. Для визначення ролі зв'язок крижово-клубових суглобів у збереженні стабільності таза запропоновано оригінальний спосіб їх експериментального дослідження та пристрій для його здійснення. На підставі отриманих експериментальних даних розроблено математичну модель і концепцію нестабільності таза. З використанням методу кінцевих елементів створено тривимірну модель таза, засновану на комп'ютерній обробці даних ЯМР-томографії. На основі концепції нестабільності таза, даних експериментальних, клінічних, рентгенологічних та ЯМР-томографічних досліджень розроблено алгоритм діагностики та лікування ушкоджень крижово-клубових суглобів. Застосування комбінації позаосередкового та заглибного остеосинтезу дозволило оптимізувати лікування вертикально нестабільних і поліфрагментарних ушкоджень крижово-клубових суглобів. Тактика лікування деструктивно-дистрофічних, запальних та пухлинних уражень крижово-клубових суглобів визначалась формою порушень біомеханіки поясу нижніх кінцівок. З застосуванням математичної моделі таза для диференціації підходів до відновлення стабільності таза обгрунтовано систему радикально-зберігаючих і реконструктивних операцій для лікування захворювань крижово-клубових суглобів.

Розроблено новий концептуально-методологічний підхід до проблеми суглобового болю, що виникає за умов взаємодії інтраатрикулярних факторів патогенезу захворювань суглобів з екстраартикулярними. Доведено доречність зведення в єдиний кульшово-поперековий синдром (КПС) різних нозологічних форм і патогенетичних ситуацій, що відбуваються через кульшовий і поперековий біль та дисфункції. На підставі клінічних, лабораторних досліджень визначено метаболічні, рефлекторно-алгічні та біомеханічні особливості КПС. Виявлено роль інтра-, екстраартикулярних і вертебральних чинників у генезі КПС та його клінічних маніфестаціях, на підставі взаємодії яких виділено патогенетичні механізми його розвитку. Створено та вдосконалено методики клінічної, лабораторної та інструментальної діагностики. Запропоновано комплексну систему діагностики структурно-функціональних порушень у разі КПС.

Обгрунтовано хірургічну тактику у разі переломовивихів у зоні тазостегнового суглоба залежно від давності ушкодження. Представлено досвід хірургічного лікування 14 пацієнтів. Визначено показання до остеосинтезу в разі свіжих переломів вертлюжної западини. Обгрунтовано диференційоване застосування внутрішнього та позаосередкового остеосинтезу. Обгрунтовано терміни й особливості виконання відновно-реконструктивних операцій у разі застарілих ушкоджень тазостегнового суглоба.

Представлено досвід хірургічного лікування пошкоджень кісток таза та тазових органів у 718-ти постраждалих. Вказано на необхідність вибору термінів і методів хірургічного лікування закритої поєднаної травми таза залежно від об'єктивної анатомо-функціональної оцінки тяжкості травми та характеру позатазових і тазових пошкоджень.