Проведено ретроспективний аналіз лікування 126-ти потерпілих з навколосуглобовими переломами довгих кісток, утворюючих колінний суглоб, досліджено особливості перебігу патологічного процесу й обгрунтовано шляхи усунення недоліків різних методів лікування таких хворих. З метою удосконалення технології черезкісткового остеосинтезу розроблено репонувальний пристрій і метод цифрової обробки рентгенограм і комп'ютерного моделювання операції. Даний пристрій дозволяє здійснювати переміщення дистального відламка до нерухливого проксимального та значно розширює репонувальні можливості усунення ротаційних і кутових видів зміщення із забезпеченням твердої фіксації відламків без проведення додаткових черезкісткових фіксаторів у навколосуглобовій ділянці, що сприяє скороченню строків стаціонарного лікування. Показано, що удосконалений метод цифрового аналізу рентенограм і комп'ютерного моделювання черезкісткового остеосинтезу дозволяє скласти план операції та досягти належної репозиції перелому на операційному столі, а також підвищити ефективність остеосинтезу та скоротити час операції. Проведено апробацію нових методів лікування потерпілих з навколосуглобовими переломами довгих кісток, що утворюють колінний суглоб, експериментально підтверджено їх ефективність.

У відділенні спортивної травми НДІ травматології та ортопедії МОЗ РУз у процесі лікування тяжких розгинальних контрактур колінного суглоба розроблено новий хірургічний доступ і метод. За період з 1998 до 2007 рр. за цією методикою прооперовано 52 хворих віком від 17 до 60 років. Жінок - 13, чоловіків - 39. Віддалені результати хірургічного лікування в терміни від 6 міс до 1,5 року вивчено у 43 хворих. У 41 хворого відзначено позитивні результати лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.54-59 + Р458.285.4-59

Рубрики:

Пошкодження колінного суглоба

Деформації і функціональні порушення колінного суглобу і гомілки

Шифр НБУВ: Ж25956 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - на підставі гістологічного аналізу та визначення параметрів низки напівкількісних морфологічних показників, що характеризують стан сухожилкових аутотрансплантатів передньої схрещеної зв'язки (АТПСЗ), встановити залежності між патологічними змінами, які призводять до морфофункціональної недостатності аутотрансплантатів у разі рецидивів передньомедіальної нестабільності колінного суглоба. Матеріалом дослідження стали 30 резектатів сухожилкових трансплантатів, одержаних зі зв'язки наколінка та півсухожилкового й ніжного м'язів стегна. Встановлено, що АТПСЗ до моменту настання рецидиву передньомедіальної нестабільності колінного суглоба містить декілька різновидів сполучної тканини: щільну оформлену тканину сухожилля - частково некротизовану; незрілу і зрілу фіброзну, яка нагадує за структурою тканину нормальної схрещеної зв'язки; грануляційну й ангіофіброзну: острівці хрящової та кісткової. В АТПСЗ виявлено дистрофічні, ішемічно-некротичні, продуктивно запальні зміни низької активності, які в сукупності, ймовірно, становлять субстрат недостатності трансплантата. У деяких парах напівкількісних морфологічних показників стану АТПСЗ існують вірогідні кореляційні зв'язки різної спрямованості, що дещо відрізняються для феморальних і тібіальних відділів.

Відновлення передньої схрещеної зв'язки (ПСЗ) - одна з найчастіше виконуваних операцій в ортопедичній практиці. Але залишається значною частка незадовільних результатів лікування - від 5 до 25 %. Мета роботи - шляхом аналізу ускладнень, пов'язаних зі способом кріплення кінців трансплантата, визначити найоптимальніший вид їх фіксації. Завдання: вивчити віддалені результати лікування пацієнтів після пластики ПСЗ залежно від типу використаного трансплантата та його фіксації, виділити найчастіше застосовувані способи фіксації трансплантата, проаналізувати ускладнення. Результати відновлення ПСЗ оцінено в 329-ти пацієнтів (291 чоловік, 196 жінок), прооперованих понад 5 років тому (від 5-ти до 12-ти років). Серед них не було спортсменів високого рівня. Хворих розділили на групи за віком: до 20-ти років - 78 осіб, від 21-го до 30-ти - 129, від 31-го до 40-ка - 199, старші 40-ка років - 81. Усі операції виконали 2 досвідчених хірурги, які використовували тільки однопучкову пластику ПСЗ. Стегновий канал формували з антеромедіального доступу. Трансплантати із сухожилля півсухожилкового і тонкого м-язів застосували 329-ти пацієнтам, трансплантат із середньої третини зв'язки наколінка з кістковими блоками - 158-ми. Результати оцінювали на підставі кількісного та якісного аналізу ускладнень після операції, частоти рецидивів, а також за шкалою IKDC. Висновки: результати автопластики ПСЗ не залежать від виду використаного трансплантата та способу його фіксації. Найчастішими ускладненнями виявилися пов'язані з неспроможністю трансплантата рецидиви нестабільності - 8,5 %. Відмічено значний відсоток міграції інтерферувальних гвинтів із полімолочної кислоти (PLLA) - 3,9 %, що призводило до їх видалення. Титанові імплантати "Endobutton" показали стабільні результати і найнижчий рівень ускладнень.

Висвітлено різні аспекти повторного відновлення передньої схрещеної зв'язки колінного суглоба. Викладено сучасний погляд на причини невдалих результатів пластики передньої схрещеної зв'язки. Розкрито принципи діагностики та лікування рецидиву передньомедіальної нестабільності колінного суглоба, а також технічні особливості оперативного втручання при цій патології. Розглянуто гістологічні аспекти перебудови трансплантата передньої схрещеної зв'язки й електроміографічні зміни медіальної порції чотириголового м'яза стегна.