В период с 2002 по 2005 г. в клинике оперирован 3 251 больной, у 42 (1,29 %) из них по поводу врожденной деформации грудной клетки применен метод Nuss. Мужчин было 40, женщин - 2. Результаты лечения изучены в сроки от 1 года до 3 лет, положительный эффект отмечен у всех пациентов. Осложнений не наблюдали.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.23-5

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення грудної клітки(стінки)

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.23-5 + Р458.23-5

Рубрики:

Деформація і функціональне порушення грудної клітки (стінки) у дітей

Деформації і функціональні порушення грудної клітки(стінки)

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены результаты хирургического лечения врожденной воронкообразной деформации грудной клетки у 27 больных, которым был установлен чрезгрудинный фиксатор. В результате исследования выявлено, что новый фиксатор позволяет осуществить значительную коррекцию деформации без травматизации плевры и органов грудной полости, а также избежать возникновения нестабильности имплантата вследствие его прорезывания через костную ткань.

Описано унікальне спостереження і успішне хірургічне лікування судинного кільця з коарктацією аортальної дуги і міксомою лівого передсердя у хворої з вродженою тяжкою деформацією грудної клітки. Мета роботи - демонстрація тактики лікування. Пацієнтка у віці 40 років прооперована 14.04.2008 р. лівобічним доступом (пластика задньої дуги аорти в межах коарктації і розділення судинного кільця). 21.04.2008 р. видалена міксома лівого передсердя серединним доступом. Обидві операції пройшли без ускладнень, що підтвердило правильність хірургічної тактики.

Зазначено, що миндром Марфана (СМ) - автосомно-домінантне генетичне захворювання сполучної тканини, обумовлене мутацією гена 15q21.1, що призводить до порушення синтезу фібриліну-1, який входить до складу колагену. Одним із найбільш частих проявів СМ з боку скелета є кілеподібна деформація грудної клітки (КПДГК). Проаналізовано результати лікування 42 хворих із СМ віком від 7 до 35 років, яким виконано хірургічне лікування КПДГК у клініці ДУ "Інститут ортопедії і травматології АМН України". Корекцію симетричної КПДГК досягнуто шляхом парастернальних ходротомій деформованої хрящової частини ребер з подальшою фіксацією стернального кінця ребра до груднини. Корекцію асиметричної деформації з опуклого боку проведено аналогічно попередній, а з увігнутого - мобілізацію досягнуто шляхом нанесення багатьох насічок на хрящовій частині деформованих ребер. Хороші результати лікування хворих із симетричною деформацією простежено у 19 (79,1 %), задовільні - у 5 (20,9 %) пацієнтів, незадовільні результати не спостережено. Хороший результат лікування хворих із асиметричною деформацією одержано у 10 (55,5 %), задовільний - у 7 (39,0 %) пацієнтів, незадовільний - у 1 (5,5 %) пацієнта. Зроблено висновки, що медичними показаннями до коригувальних торакопластик є прогресуючі КПДГК I - III ступеня у хворих із СМ. Аналіз результатів хірургічного лікування показав достатню ефективність використаного методу корекції деформації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.23-433 + Р124.511-4

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення грудної клітки(стінки)

Гігієна праці в хімічній промисловості

Шифр НБУВ: Ж25332 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы результаты лечения 114 больных, у 42 из них - диагностирован синдром Марфана. Для коррекции симметричной килевидной деформации грудной клетки (КДГК) осуществляли парастернальную хондротомию деформированной хрящевой части ребер с последующей фиксацией стернального конца ребра к грудине. Коррекцию асимметричной КДГК на выпуклой стороне проводили аналогично, на вогнутой - достигали мобилизации путем нанесения множества насечек на хрящевой части деформированных ребер. Хороший результат лечения при симметричной КДГК достигнут у 52 (81,25 %) больных, удовлетворительный - у 12 (18,75 %); при асимметричной КДГК - соответственно у 31 (62 %) и 16 (32 %), неудовлетворительный результат отмечен у 3 (6 %) больных. Анализ результатов хирургического лечения подтвердил достаточную эффективность использованного метода коррекции деформации.

Проанализированы результаты диагностики и лечения 52-х больных с торакоабдоминальной травмой, находившихся на лечении в клинике факультетской хирургии им. К. Т. Овнатаняна, за период с 2000 по 2005 гг. У 43-х (82 %) пострадавших имела место бытовая травма и у 9-ти (17 %) - производственная. В течение первых двух часов после травмы доставлен 31 пациент, в течение первых суток - 11, и более чем через сутки - 10 пострадавших. С закрытой торакоабдоминальной травмой было 38 пациентов, с открытой - 14. Летальность при открытой травме составила 73 %, при закрытой - 26 %. С целью диагностики использованы следующие методы исследования: рентгенография органов грудной и брюшной полостей, лапароцентез, лапароскопия, торакоцентез, торакоскопия, ультразвуковое исследование плевральных полостей и органов брюшной полости. Показанием к неотложной лапаротомии у всех 52-х пациентов явилось массивное кровотечение в брюшную полость. Спленэктомия выполнена у 17-ти пациентов, коагуляция или ушивание раны селезёнки - у 3-х, ушивание раны печени - у 18-ти, ушивание раны диафрагмы - у 22-х, ушивание дефекта желудка - у 13-ти, раны кишечника - у 5-ти, раны сальника - у 7-ми. Торакотомия оказалась необходимой у 27-ми, причем в 18-ти случаях хирургическое вмешательство на органах грудной полости было ограничено ее дренированием. Умерло 6 пострадавших, четверо из которых доставлены в агонирующем состоянии и погибли вскоре после госпитализации. Двое пострадавших погибли от присоединившихся гнойно-септических осложнений. Важнейшим условием выздоровления пациентов являлось своевременное оказание им специализированной медицинской помощи.

Вивчено особливості перебігу вегетативної дисфункції під час міофасціальних больових синдромів шийно-грудної локалізації на підставі аналізу їх взаємозв'язку з біомеханічними, м'язово-тонічними, психоемоційними та гемодинамічними порушеннями. Здійснено порівняльний аналіз пароксизмального та перманентного типів перебігу синдрому вегетативної дисфункції. Установлено взаємозв’язок між виразністю больового та м’язово-тонічного синдромів, локалізацією та ступенем активності тригерних точок із вегетативною дисфункцією, церебральною дисгемією й емоційними порушеннями. Виокремлено м'язові групи шийно-грудної локалізації, міофасціальної дисфункції яких асоційована з розвитком вегетативних пароксизмів, висвітлено механізми розвитку та варіанти перебігу останніх. На підставі виявлених закономірностей досліджено та доведено клінічну ефективність терапевтичних схем лікування вегетативної дисфункції під час міофасціальних больових синдромів шийно-грудної локалізації з упровадженням системи відновлювального лікування рефлекторних м’язово-тонічних синдромів, що полягає в поєднанні чотирьох блоків лікувального процесу: біомеханічної корекції, рефлексотерапії, лікувальної фізкультури та медикаментозної терапії.

Цель работы - оценить результаты хирургического лечения воронкообразной деформации грудной клетки (ВДГК) методом Насса. Миниинвазивная коррекция по методу Насса выполнена 175 пациентам с ВДГК. У 162 (92,6 %) пациентов отмечен идеальный косметический результат. У 157 (89,7 %) пациентов использовали один фиксатор, у 17 (9,7 %) - два, у 1 (0,6 %) пациента - три. Средняя продолжительность операции составила 52 мин (от 30 до 104 мин), средняя продолжительность пребывания больных в стационаре после хирургического вмешательства - 8 дней (от 5 до 11 дней). Выводы: операция по методу Насса - "золотой стандарт" в лечении ВДГК у детей и взрослых, обеспечивает хороший косметический результат лечения, способствует улучшению сердечной и дыхательной функции, устраняет дисфункцию передней стенки грудной клетки в акте дыхания.

Воронкообразная деформация грудной клетки (ВДГК) - дефект ее развития, нередко являющийся проявлением дисгистогенетических синдромов. В 1998 году Nuss с коллегами сообщили о новом методе минимально инвазивной коррекции ВДГК. Безусловными преимуществами метода Насса являются минимальная травматичность и максимальный косметический эффект. Вместе с тем многие авторы указывают на достаточно высокую частоту осложнений при использовании данной методики. Цель работы - оценить результаты хирургического лечения ВДГК методом Насса. Обследовано 97 пациентов с ВДГК, которым проведена минимально инвазивная коррекция по методу Насса. Исследование проведено в клинике хирургии позвоночника ГУ "Институт травматологии и ортопедии НАМН Украины" в период с 2015 по 2018 г. У 83 (85,5 %) пациентов нам удалось достичь идеального косметического результата. У 88 (90,7 %) использовали один фиксатор, у 6 (6,1 %) - 2 фиксатора, у 3 (3,2 %) - 3 фиксатора. Среди осложнений у 10 (10,3 %) пациентов определяли наличие пневмоторакса, у 2 (2,06 %) - гемоторакс с последующей плевральной пункцией. Пневмонию диагностировали у 2 (2,06 %) пациентов, плевральный выпот - у 2 (2,06 %), эмпиему - у 1 (1,03 %), серому - у 1 (1,03 %), глубокую инфекцию - у 1 (1,03 %). Один пациент (1,03 %) перенес повторную операцию из-за вывиха фиксатора. В настоящее время фиксаторы были удалены у 46 пациентов (47,4 %), конечные результаты у этих пациентов определялись как хорошие непосредственно во время выписки и при повторном наблюдении через 1 месяц. Выводы: торакопластика по Нассу является наименее травматичной операцией для коррекции ВДГК и применима у детей с раннего возраста. Оптимальный возраст для операции 13 - 16 лет. Обоснованием этого является то, что изменения со стороны сердца и легких в этом возрасте обратимы, фиксатор продолжает оставаться вплоть до окончания роста, что минимизирует возможность рецидива деформации.

Лійкоподібна деформація грудної клітки є найчастішою з усіх уроджених аномалій грудної клітки. Ступінь і характер деформації грудної клітки у дітей та дорослих визначається за допомогою методу торакометрії, який надає уявлення щодо глибини деформації та ширини грудної клітки, її косих розмірів, торакального індексу, а також дозволяє простежити ці показники у динаміці. Мета дослідження - провести аналіз результатів хірургічного лікування лійкоподібної деформації грудної клітки за методикою Nuss і визначити шляхи оптимізації лікування за допомогою торакометрії. Надано результати обстеження та лікування 85 хворих із лійкоподібною деформацією грудної клітки, з яких 58 пацієнтам проведено операцію за методикою Nuss (у 2017 - 2019 рр.), 27 пацієнтам - вилучення фіксаторів із грудини (оперованих за методикою Nuss у 2016 р.). Із 27 хворих, яким була проведена корекція лійкоподібної деформації за методикою Nuss у 2016 р., у 24 (89,9 %) хворих результат був позитивним: різниця при вдиху та видиху за сагітальним та косим розмірами грудної клітки не перевищувала 1 см та відповідала фізіологічній нормі. Індекс J. Gizicka у післяопераційному періоді відмічався у межах 0,82 - 1,0, що свідчить про добру корекцію форми грудної клітки. У 3 (11,1 %) пацієнтів спостерігався негативний результат: у 2 пацієнтів відбувся рецидив лійкоподібної деформації, що потребувало повторного оперативного втручання, в 1 хворого спостерігалось утворення кілеподібної деформації. Серед 58 хворих, оперованих первинно у 2017 - 2019 рр., у 55 (94,8 %) отримано добрий результат та у 3 (5,2 %) пацієнтів - незадовільний результат, який проявлявся у провороті фіксатора. Висновки: проведення торакометричного дослідження у хворих з лійкоподібною деформацією дозволяє оцінити результати хірургічного лікування у різні строки після операції, визначити ступінь втрати корекції деформації порівняно із станом відразу після операції.

Лійкоподібна деформація грудної клітки є найчастішою з усіх уроджених аномалій грудної клітки. Ступінь і характер деформації грудної клітки у дітей та дорослих визначається за допомогою методу торакометрії, який надає уявлення щодо глибини деформації та ширини грудної клітки, її косих розмірів, торакального індексу, а також дозволяє простежити ці показники у динаміці. Мета дослідження - провести аналіз результатів хірургічного лікування лійкоподібної деформації грудної клітки за методикою Nuss і визначити шляхи оптимізації лікування за допомогою торакометрії. Надано результати обстеження та лікування 85 хворих із лійкоподібною деформацією грудної клітки, з яких 58 пацієнтам проведено операцію за методикою Nuss (у 2017 - 2019 рр.), 27 пацієнтам - вилучення фіксаторів із грудини (оперованих за методикою Nuss у 2016 р.). Із 27 хворих, яким була проведена корекція лійкоподібної деформації за методикою Nuss у 2016 р., у 24 (89,9 %) хворих результат був позитивним: різниця при вдиху та видиху за сагітальним та косим розмірами грудної клітки не перевищувала 1 см та відповідала фізіологічній нормі. Індекс J. Gizicka у післяопераційному періоді відмічався у межах 0,82 - 1,0, що свідчить про добру корекцію форми грудної клітки. У 3 (11,1 %) пацієнтів спостерігався негативний результат: у 2 пацієнтів відбувся рецидив лійкоподібної деформації, що потребувало повторного оперативного втручання, в 1 хворого спостерігалось утворення кілеподібної деформації. Серед 58 хворих, оперованих первинно у 2017 - 2019 рр., у 55 (94,8 %) отримано добрий результат та у 3 (5,2 %) пацієнтів - незадовільний результат, який проявлявся у провороті фіксатора. Висновки: проведення торакометричного дослідження у хворих з лійкоподібною деформацією дозволяє оцінити результати хірургічного лікування у різні строки після операції, визначити ступінь втрати корекції деформації порівняно із станом відразу після операції.

Хірургічне лікування вродженої лійкоподібної деформації грудної клітки (ВЛД ГК) передбачає використання пластини, яка тривалий час утримує правильну анатомічну форму ГК. Перед встановленням пластини за грудиною, її вигинають так, щоб після корекції деформації вона по боках відтворювала форму ребер і щільно до них прилягала. Проте частими ускладненнями після встановлення пластини є її зміщення та ротація. Тому механічні властивості пластини, а саме: міцність, можливість витримувати навантаження під час хірургічного втручання та у віддаленому періоді, - одна з головних запорук отримання бажаного результату. Мета роботи - вивчити механічні властивості пластини для торакопластики ВЛД ГК за умов порівняних із реальними навантаженнями для досягнення максимальної корекції. Проведено експериментальні випробування на згинання 5 стандартних пластин товщиною 2,5 мм, шириною 13 мм і довжиною 200 мм, виготовлених із титану марки Ti6-AL4-V (відповідно до ISO 5832-3). Усі пластини вигинали за допомогою спеціального хірургічного інструмента згідно з анатомічною формою ГК, відповідно до методики оперативного втручання за D. Nuss. Опори розташовували на відстані фіксувальних гвинтів. Силу згинального навантаження прикладали до середини пластини, збільшуючи поступово від 150 до 600 Н із кроком 50 Н. На кожній величині навантаження вимірювали висоту підйому краю пластини. За умов навантаження величиною 600 Н підйом краю пластини не перевищував З мм і дорівнював (2700 +- 177) мкм. У разі вдвічі менших навантажень (300 Н) величина підйому краю пластини знижувалась утричі та становила (700 +- 85) мкм. Реакція під час навантаження була однаковою для всіх п'яти типів пластин. Доведено, що пластини повністю витримують коригувальні навантаження з мінімальною деформацією після проведеної торакопластики. Невідповідність форми пластини в бічних відділах і відновленої ГК обумовлена зміною конфігурації останньої та збільшенням передньо-заднього розміру.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.230.53-5

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У літературі мало даних стосовно анестезіологічного забезпечення видалення корегуючої пластини після операції за Nuss. Мета дослідження - аналіз анестезіологічного забезпечення процедури видалення корегуючої пластини після корекції лійкоподібної деформації грудної клітки (ЛДГК) за Nuss. До проспективного рандомізованого дослідження включено 24 підлітки, які переносили операцію видалення корегуючої пластини після корекції ЛДГК за Nuss в умовах загальної анестезії з інтубацією трахеї та штучною вентиляцією легенів. За аналгетичним компонентом анестезії дітей рандомізовано в дві групи: в групі PVA (n = 14) аналгезію забезпечували двобічною паравертебральною анестезією, та в групі G (n = 10) для аналгезії інтраопераційно застосовували фентаніл, а після операції - системну аналгезію кетопрофеном. Внутрішньовенна індукція: пропофол 2 - 3 мг/кг, фентаніл 3 - 4 мкг/кг, релаксація - атракуріум 0,6 мг/кг. Підтримання анестезії: пропофол 6 - 10 мг/кг/год, при необхідності болюси фентанілу 2 мкг/кг. Реєструвались такі параметри: артеріальний тиск систолічний (АТсист), діастолічний (АТд), середній (АТсер), частоту серцевих скорочень (ЧСС), інтенсивність болю за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ). Висновки: білатеральна паравертебральна анестезія забезпечує більш адекватну аналгезію порівняно із загальною анестезією та системним знеболенням у періопераційному періоді при видаленні корегуючої пластини після корекції ЛДГК за Nuss. Дослідження було виконане відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження погоджений Локальним етичним комітетом установи. На проведення дослідження було отримано інформовану згоду батьків та дітей.

Лійкоподібна деформація грудної клітки (ЛДГК) - найчастіша вада розвитку передньої грудної стінки, що в багатьох випадках призводить до кардіореспіраторних порушень і психологічних проблем. Незаперечним прогресом в її лікуванні є операція Nuss, яка вважається "золотим стандартом". Водночас таке операційне втручання та його модифікації несуть потенційні ризики тяжких післяопераційних та інтраопераційних ускладнень. Мета роботи - проаналізувати існуючі варіанти операції Nuss, розробити власну модифікацію такого хірургічного втручання для нівелювання інтраопераційних ризиків, зниження рівня післяопераційних ускладнень, мінімізації післяопераційного больового синдрому. Авторами у 2018 - 2019 рр. прооперовано 34 пацієнтів із ЛДГК (виконано операцію Nuss у власній модифікації) із II та III ступенями деформації. Проаналізовано післяопераційні ускладнення, рівень післяопераційного больового синдрому за шкалою NRSP до 3 місяців після операції; тривалість втручань, об'єм інтраопераційної кровотечі. Особливостями запропонованої модифікації операції є: використання монолітної Т-подібної титанової пластини зі знімним стабілізатором; формування тунелю суворо під м'язами; жорстка підокісна фіксація стабілізаторів пластини до двох ребер із кожного боку; використання пластин різної ширини для різних вікових категорій; як пристрій для поетапного дозованого інтраопераційного підйому грудини застосовується талреп; робочий порт вводиться через правий основний доступ і правий субпекторальний тунель; корекція асиметричних форм деформації проводиться за рахунок асиметричної жорсткої фіксації стабілізаторів і тракції грудини кількома лігатурами. Висновки: поетапна тракція грудини до положення помірної гіперкорекції нівелює ризик маніпуляцій у загрудинному просторі; субокісна фіксація пластини до двох ребер із кожного боку гарантує надійну фіксацію пластини без ризику її зміщення та розвороту. Менші товщина та ширина пластини; фіксація її як арочної конструкції зменшують травмування міжреберних судинно-нервових пучків та ребер і знижують ступінь післяопераційного болю. Ввведення робочого порту через точку виходу пластини з правої плевральної порожнини полегшує та убезпечує маніпуляції в межистінні за умови достатньої елевації грудини. За використання запропонованої модифікації в більшості випадків достатньо встановити одну коригувальну пластину. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей.

Мета роботи - поліпшити результати лікування пацієнтів із асиметричною формою лійкоподибної деформації грудної клітини (ЛДГК) шляхом розроблення та впровадження власної диференційованої модивікації операції за Nuss для корекції різних варіантів цієї деформації; проаналізувати результати лікування. Опимано оригінальну модифікацію операції Nuss для корекції таких типів деформації: асиметричногоексцентричного локального типу (IIA за Park); асиметричного ексцентричного широкого плаского типу (IIA2 за Park); асиметричного ексцентричного довгого глибокого типу (Grand Canyon, IIA3 за Park); асиметричного незбалансованого типу (IIB за Park); асиметричного комбінованого типу (IIC за Park). Суть запропонованої методики полягає в тому, що на початку операції проводиться поступове витягнення передньої грудної стінки в положення, максимально наближене да фізіологічного за дві й більше тракційні лігатури, накладені на грудину та ребра. У подальшому за асиметричного ексцентричного локального, асиметричного ексцентричного широкого плаского, асиметричного ексцентричного довгого глибокого типів ЛДГК використовується горизонтальне розташування фіксуючої пластини, а за асиметричного незбалансованого та асиметричного комбінованого типів - косе її положення з дорсальнішим розташуванням кінця пластини на менш запалому боці. В обох варіантах розташування пластини застосовується жорстка субокістна фіксація стабілізаторів пластини до двох ребер з обох боків. Проаналізовано результаті лікування за цією модифікацією 24 пацієнтів із різними варіантами асиметричної ЛДГК. Висновки: кількаточкова тракція передньої грудної стінки дає змогу сформувати в більшості випадків її фізіологічну форму; жорстка фіксація пластини за запропонованими схемами забезпечує збереження форми грудної стінки. В абсолютній більшості випадків достатньо втсановити одну коригувальну пластину. Для корекції асиметричного комбінованого типу (IIC за Park) за значної поширеності рекомендована імплантація двох коригувальних платин або використання "сандвіч-техніки". За формування післяопераційної кілеподібної деформації можливе успішне консервативне лікування в індивідуальній динамічній компресійній брейс-системі. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей.

Найпоширенішим способом лікування вродженої лійкоподібної деформації грудної клітки (ГК) є торакопластика за методикою D. Nuss. Під час цієї операції створюється значний механічний вплив на ребра, грудину та хребтовий стовп, який діє постійно протягом тривалого часу, та виникають нові біомеханічні умови функціонування системи "грудина - ребра - хребет". Мета роботи - побудувати функціональну модель ГК із хребтовим стовпом, в якій враховані рухи в реброво-хребцевих суглобах, що дозволяє моделювати лійкоподібну деформацію за наближених до реальності умов, її хірургічну корекцію, прогнозувати результати й обирати оптимальні параметри торакопластики. Моделі ГК у нормі та з лійкоподібною деформацією з урахуванням суглобового з'єднання ребер із хребтовим стовпом створені за допомогою програми SolidWorks. Основні розрахунки зроблені з використанням програми ANSYS. Для оцінювання напружено-деформованого стану (НДС) обрані напруження за Мізесом. Висновки: відтворення в динамічній моделі можливості суглобової ротації ребер змінює картину розподілу НДС. У разі моделювання корекції лійкоподібної деформації ГК за методикою D. Nuss найбільшу зону концентрації напружень виявлено на зовнішній задній поверхні шостої пари ребер. Найбільш напруженими були хребці ThV - ThVI, але максимальні показники не перевищували допустимі значення. У разі більш низького проведення пластини необхідна корекція досягається з кращими показниками НДС у розташованих вище елементах системи "грудина - ребра - хребет".