Отмечено, что в условиях эпидемии туберкулеза методы резекции применяются все реже, причиной чего является стойкость бактерий Коха к антибактериальным препаратам, распространение и давность процесса. Альтернативой этим методам служат колапсохирургические. Однако эти операции сопровождаются осложнениями в 11 - 22 % случаев. Для предупреждения осложнений, возникающих при торакопластике, предложено применение пневмоперитонеума, что обосновано и подтверждено фактическим статистическим материалом.

Посилаючись на літературні дані, обгрунтовано важкість лікування хворих на туберкульоз легень за умов сучасної епідемії туберкульозу. За таких умов значну питому вагу в лікуванні цих хворих відведено оперативним методам. Як альтернативу пневмонектомії за відповідних функціональних можливостей пацієнта запропоновано інтраплевральну торакопластику, що проілюстровано клінічними випадками.

Проаналізовано результати обстеження 65-ти хворих, яким понад 20 років тому була виконана пневмонектомія з приводу туберкульозу легень і хронічного неспецифічного захворювання легень. Визначено особливості перебігу післяопераційного періоду у пацієнтів з ранніми ускладненнями, в тому числі реактивацією туберкульозу. Методи дослідження: клінічний огляд, стандартні лабораторні тести, бактеріологічне дослідження харкотиння, рентгенографія, багатоосьова рентгеноскопія грудної клітки, бронхографія, комп'ютерна томографія, рентгенокімографія, спірографія, пневмотахометрія. Специфічні та неспецифічні зміни у легені, що залишилася, виявлено відповідно у 20 і 23,3 % хворих. Реактивація туберкульозу можлива навіть через 20 років після операції. Здійснення пневмонектомії дає можливість ліквідувати активний туберкульоз у 70 - 80 % хворих. Зміни у легені, що залишилася, спричинені туберкульозом, погіршують якість життя хворих після здійснення пневмонектомії внаслідок прогресування дихальної недостатності.

Наведено патогенетичні механізми, що формуються в разі піопневмоторакса та зумовлюють гіпоксемію-гіпоксію, порушення роботи серцево-судинної системи та інтоксикаційний синдром. За існуючих підходів до лікування ускладнення частіше прогресує, і більшість хворих вмирають в найближчі 1,5 - 2 роки. Запропоновано здійснення оперативного втручання у невідкладному порядку (етапна торакопластика з етапним моделюванням пристінкової плеври на тлі пневмоперитонеуму). Наведено позитивні статистичні дані.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р542-59

Рубрики:

Туберкульоз легенів

Шифр НБУВ: Ж69231/мед. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що лікування поширеного туберкульозу легень (ПТЛ), резистентного до антибактеріальних препаратів, є надзвичайно складною проблемою. Для лікування таких хворих запропоновано використовувати симультанно резекцію легені та інтраплевральну торакопластику, просту або розширену. Вивчено результати лікування 401-го хворого, симультанні операції виконано у 134-х. Аналіз одержаних даних дозволяє вважати операцію лікувально-профілактичною. Визначено показання до виконання кожного варіанта втручання, що значно розширює можливості лікування ПТЛ.

Наведено дані літератури, які обгрунтовують показання щодо застосування колапсохірургічних методів під час лікування туберкульозу легень, ускладненого резистентністю мікобактерій туберкульозу до антибактеріальних препаратів. З метою попередження ускладнень запропоновано пневмоперитонеум у до - та післяопераційний періоди. Розглянуто досвід лікування 31 хворого.

На підставі даних літератури обгрунтовано негативну тенденцію перебігу сучасного туберкульозу. Показано основні чинники невдач консервативного лікування хронічних і задавнених форм туберкульозу. Наведено відомості про зміни характеру хірургічного лікування туберкульозу легень від резекції до торакопластики. Автори вважають екстраплевральну торакопластику альтернативою пневмонектомії.

Оценена эффективность внутриплевральной анальгезии (ВПА) у 32 больных, перенесших торакальные операции по поводу туберкулом и фиброзно-кавернозного туберкулёза лёгких на основании изменения ЖЕЛ до и после введения местного анестетика в плевральную полость, а также субъективной интенсивности болевого синдрома по вербальной шкале оценки болеутоления. Выводы: метод ВПА достаточно эффективен и безопасен, позволяет быстрее активизировать больных, высоко оценен больными.

Мета роботи - вдосконалення методів профілактики післяопераційних ускладнень у хворих, прооперованих з приводу туберкульозу легень. Проаналізовано результати обстеження та лікування на базі II хірургічного відділення Національного інституту фтизіатрії та пульмонології ім. Ф. Г. Яновського АМН України 31 хворого на туберкульоз легень. Пацієнтів розподілено на 2 групи: основну (16) та контрольну (15). В основній групі для профілактики бронхіальних нориць застосовували способи формування та укріплення кукси бронхів. Використано пластини "ТахоКомбу" для прикриття ранової поверхні як пластичний, гемостатичний та аеростатичний матеріал для укріплення: лінії недостатньо герметичного або не досить надійного ручного або механічного шва на легені (5 випадків); механічно прошитої кукси головного, часткового або сегментарного бронха (16); дефектів поверхні легені після її декортикації та за наявності мікроушкоджень (3); у разі наявності деплевризованих ділянок середостіння після лімфоаденектомії та ризику геморагій (16). Висновки: внаслідок застосування запропонованого методу тривалість післяопераційного періоду скоротилася на 11 - 23 %, стаціонарного лікування - на 8 - 32 %. Знизився рівень післяопераційної летальності на 7,4 %. Частота одержання позитивного клінічного ефекту лікування збільшилася на 13,7 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р542-599.9

Рубрики:

Туберкульоз легенів

Шифр НБУВ: Ж69231/мед. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучены результаты лечения 64 больных химорезистентным туберкулезом легких с использованием торакопластики. Торакопластика выполнялась в двух вариантах: лечебная и корригирующая. Клиническая эффективность лечения в отдаленном периоде составила 76,6 %.

Досліджено найбільш проблемні аспекти функціонального та клінічного стану осіб, що перенесли пневмонектомію у термін 20 та більше років. Показано взаємозв'язок виявлених віддалених результатів лікування з початковими анатомічними та функціональними змінами одразу після операції. Здійснено всебічне обстеження 132-х хворих осіб. Встановлено пряму залежність віддалених клініко-функціональних результатів пневмонектомії від характеру перебігу основного легеневого процесу. Виявлено й описано анатомо-функціональні варіанти гриж межистіння, визначено особливості їх формування й обгрунтовано клінічне значення. Встановлено закономірності взаємозв'язку функціональних та анатомічних змін у ранньому та віддаленому післяопераційному періодах. Виявлено закономірності формування резидуальної дихальної системи, динаміки показників функції зовнішнього дихання в різних фазах післяопераційного періоду. Визначено критерії оцінки ступеня компенсації легенево-серцевої недостатності та встановлено показники якості життя пацієнтів у віддаленому періоді після пневмонектомії. Розроблено й апробовано інтраопераційні та післяопераційні заходи профілактики негативних проявів постпневмонектомічного синдрому, що зменшують частоту виникнення гриж межистіння на 24,5 %, високого стояння діафрагми на 10,1 %, зміщення стравоходу на 4,3 %. Сформульовано принципи амбулаторного спостереження та оцінки стану осіб, що перенесли пневмонектомію.

Розроблено нові види колапсохірургічних втручань - просту та розширену інтраплевральну торакопластику. Надано топографо-анатомічне обгрунтування та клінічно доведено оперативно-технічну можливість і ефективність корекції оперованого геміторакса після розширених резекцій легень - симультанного втручання. Вдосконалено техніку виконання інтраплевральної торакопластики за розширеного її варіанта. Доведено можливість і ефективність виконання одночасних двобічних резекцій легень з транстернального доступу за хіміорезистентного туберкульозу та у разі розповсюдженості процесу у межах однієї частки з кожної сторони. Вивчено характер післяопераційних специфічних і неспецифічних ускладнень. Розроблено заходи їх профілактики та лікування. Вивчено частоту та причини рецидивів і реактивацій специфічного процесу в післяопераційний період у хворих з хіміорезистентним розповсюдженим туберкульозом легень, визначено засоби запобігання їм та лікування. Доведено значення доопераційного, інтраопераційного та післяопераційного пневмоперітонеуму у профілактиці та лікуванні плевролегеневих ускладнень і загострень тубпроцесу. Вивчено результати медичної, функціональної та соціальної реабілітації у віддалений реабілітаційний період і надано ретроспективну оцінку ефективності різних видів хірургічних втручань. На підставі аналізу безпосередніх і віддалених результатів хірургічного лікування хворих з розповсюдженими формами хіміорезистентного туберкульозу рекомендовано комплексну методику та необхідну довготривалість передопераційної підготовки та післяопераційного лікування.

Вивчено ефективність стандартних методів дослідження, що вживаються в пульмонології та фтизіатрії в ракурсі інформативності їх для діагностування різних форм туберкульозного запалення слизової оболонки трахеї та бронхів. Визначено бронхологічні, рентгенологічні, функціональні ознаки різних форм специфічного ураження слизової оболонки трахеобронхіального дерева (ТБД). Розроблено протокол діагностики туберкульозного бронхіту. Розроблено та впроваджено спосіб контролю ефективності дії лікарського препарату під час лікування різних форм туберкульозу бронхів. Доведено, що доповнення антимікобактеріальної терапії хворих на туберкульоз зі специфічним ураженням слизової оболонки ТБД ендоскопічними методами лікування сприяє інтенсифікації процесу лікування туберкульозу в цілому та дозволяє мінімізувати залишкові рубцеві зміни в бронхах.

Вивчено можливості оптимізації лікування сучасного туберкульозу легень. Доведено можливість застосування у хворих на поширений туберкульоз екстраплевральної торакопластики у її стандартному варіанті. Запропоновано і впроваджено в медичну практику дві модифікації екстраплевральної торакопластики. З'ясовано, що для підсилення ефективності втручання та запобігання окремим ускладненням хірургічний колапс доповнено додатковим колапсом шляхом пневмоперитонеуму. Результати лікування за більшістю показників виявилися достовірно кращими з застосуванням колапсохірургічного втручання на відміну від резекційних операцій. Вивчено віддалені результати за медичними показниками, працездатністю та соціальною реабілітацією.

Проведено комплексне дослідження 204-х хворих. 108 хворих було оперовано із застосуванням кріовпливу, а 96 хворих - без застосування кріовпливу. Досліджено дві групи по 20 лабораторних пацюків, тканини легень однієї з яких піддавалися кріовпливу. Встановлено, що під час кріовпливу на легеню існує можливість одержання стабільно відтворюваних ефектів - гемостатичного та герметизуючого. Застосування кріовпливу під час хірургічного лікування хворих з новоутвореннями межистіння забезпечило зменшення загальної операційної крововтрати на 24,2 %, скорочення об'єму плевральної ексудації на 62 %. Хірургічне лікування хворих на гнійні захворювання грудної стінки із застосуванням кріовпливу забезпечило скорочення терміну фебрильної температури на 56,5 %, відсутність рецидивів остеомієліту ребер. Застосування кріоаналгезії сприяє скороченню термінів активізації хворих і виразності післяопераційних ускладнень, а застосування кріовпливу за розширених пневмонектоміях з приводу раку легень забезпечило зменшення інтраопераційної крововтрати на 32,6 %, скорочення терміну перебування в стаціонарі на 37,6 %. Застосування кріовпливу за екстраплевральних торакопластиках забезпечило покращання загальних результатів лікування за рахунок зниження післяопераційної ексудації на 81,3 %, зменшення кількості місцевих гнійних ускладнень на 18,8 %.

Вивчено основні оперативно-технічні причини зниження ефективносі калапсохірургічних операцій у хворих на деструктивний мультирезистентний туберкульоз (МРТБ) легень і визначено наявність взаємозв'язку між незадовільними результатами оперативного лікування хворих і несприятливими перед- та інтраопераційними факторами. Розроблено та впроваджено в клінічну практику три нові удосконалені методики колапсохірургічного лікування хворих на МРТБ легень (первинна екстраплевральна торакопластика, екстраплевральна торакопластика з одномоментною резекцією легені, екстраплевральна торакопластика з одномоментною резекцією легені та формуванням нового куполу плеври). Запропоновано оптимальну схему передопераційного лікування, сформульовано показання до застосування цих методик за колапсохірургічного лікування хворих на деструктивний МРТБ легень. Доведено високу ефективність означених видів оперативних втручань у разі лікування таких хворих у порівнянні з традиційною методикою екстраплевральної торакопластики.

Изучены результаты торакопластик у 82 больных фиброзно-кавернозным туберкулезом легких. 54 больным торакопластика выполнялась по классической методике Graf-Гильмана-Semb. 28 больным выполнялись коллапсохирургические вмешательства по собственным методикам, которые применялись дифференцированно, в зависимости от локализации и размеров каверны. Повышение эффективности торакопластики возможно путем дифференцированного использования оптимальных методик в зависимости от локализации и размеров каверны. Доказано увеличение количества больных с закрытием каверны после оперативных вмешательств по разработанным методикам на 37,4 %.

Мета роботи - визначити ефективність застосування фібробронхоскопії у процесі колапсохірургічного лікування хворих на туберкульоз легень (ТЛ). Проведено ретроспективний аналіз 85 випадків колапсохірургічного лікування хворих на ТЛ із застосуванням фібробронхоскопії. Проведення санаційної фібробронхоскопії під час виконання колапсохірургічних втручань інтраопераційно та в післяопераційний період дає змогу на 13,7 % зменшити бактеріовиділення, майже на 12,4 % збільшити частоту закриття порожнин розпаду, зменшити кількість післяопераційних ускладнень, рецидивів та летальність. Висновки: виконання фібробронхоскопії інтраопераційно та у післяопераційний період дає змогу поліпшити результати лікування на 12,4 - 14,3 %.