Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.6-56

Рубрики:

Пухлини сечового міхура і сечовивідного каналу (уретри)

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати лікування 381-го хворого з доброякісною гіперплазією передміхурової залози у поєднанні з раком сечового міхура. Пріоритетом в лікуванні цієї категорії хворих є лікування раку сечового міхура. Аналіз результатів лікування показує, що важкість патологічного процесу, яка зумовлена раком сечового міхура, прямо пропорційна важкості та складності необхідного хірургічного втручання. Не викликає сумнівів доцільність та переваги одномоментних втручань. Удосконалення техніки ендоскопічних операцій, зокрема трансуретральної резекції та її модифікації, дозволило значно покращити результати лікування цієї важкої поєднаної патології.

Проанализированы результаты лечения 381-го больного с доброкачественной гиперплазией предстательной железы в сочетании с раком мочевого пузыря. Приоритетом в лечении этой категории больных является лечение рака мочевого пузыря. Анализом результатов лечения показано, что сложность патологического процесса, которая обусловлена раком мочевого пузыря, прямо пропорциональна тяжести и сложности необходимого хирургического вмешательства. Не вызывает сомнений целесообразность и перевес одномоментных вмешательств. Усовершенствование техники эндоскопических операций, а именно трансуретральной резекции и её модификации, позволило значительно улучшить результаты лечения этой сложной сочетанной патологии.

Досліджено хворих з поверхневими пухлинами сечового міхура. Хворим проводили повне урологічне обстеження. Проаналізовано введення реаферону даним хворим тричі на тиждень за два тижні до трансуретральної резекції пухлини сечового міхура. Виявлено, що в групі, яка не одержала у передопераційному періоді реаферон, рецидиви пухлин сечового міхура були у 3-х хворих, а в групі, яка одержувала реаферон, - лише в одного хворого.

Исследования провели у больных с поверхностными опухолями мочевого пузыря. Больным провели полное урологическое обследование. Введение реаферона больным с поверхностными опухолями мочевого пузыря три раза в неделю за две недели перед ТУР опухоли мочевого пузыря. Наблюдения за больными на протяжении одного года выявило в группе, которая не получала в предоперационном периоде реаферон, рецидивы опухоли мочевого пузыря у 3-х больных, а в группе, которая получала реаферон, рецидив был только у одного больного.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.6-5

Рубрики:

Пухлини сечового міхура і сечовивідного каналу (уретри)

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано віддалені результати лікування 441-го хворого на поверхневий (T1-2N0M0) рак сечового міхура. Хворим 1-ї групи (241 особа) проводили тільки хірургічне лікування, 2-ї групи (185 осіб) - хірургічне лікування + променеву терапію (ПТ) або хіміотерапію (XT, внутрішньоміхурову чи системну), 3-ї групи (15 осіб) - хірургічне лікування + ПТ + XT. ПТ і XT сприяють зниженню частоти рецидивів і практично не впливають на тривалість безрецидивного періоду та розподіл рецидивів за часом виникнення, а також 3- та 5-річну виживаність хворих.

Вивчено вплив цистектомії на якість життя (ЯЖ) хворих із тяжкими ускладненнями раку сечового міхура (РСМ) і визначено ефективність способів відведення сечі (ВС). Проаналізовано результати лікування 52 хворих із ускладненим перебігом РСМ, яким здійснено цистектомію за життєвими показаннями з використанням різноманітних методів ВС. Після трансректального ВС із формуванням сечового резервуара або ілеонеоцистопластикою відзначено найменшу частоту виникнення уретерогідронефрозу. Під час порівняльного аналізу індексу ЯЖ хворих виявлено його достовірне поліпшення в післяопераційному періоді. В цілому, позитивний результат лікування досягнуто більш ніж у 90 % хворих.

Новий спосіб лікування поверхневого раку сечового міхура базується на виключенні доступу сечі в порожнину міхура, що сприяє тривалому збереженню сталої концентрації введеного в ньому хіміопрепарату. Клінічне застосування підтвердило ефективність даного методу.

Проведена оценка эффективности моно- и комбинированных методов лечения распространенных форм рака мочевого пузыря. Сделан вывод, что сочетание оперативного лечения с лучевой терапией более эффективно, чем проведение только оперативного лечения или только лучевой терапии, поскольку позволяет улучшить отдаленные результаты лечения больных с распространенным раком мочевого пузыря.

  Скачати повний текст

Встановлено кореляційний зв'язок між ступенем ризику несприятливих результатів хірургічного лікування хворих на рак сечового міхура та клінічними проявами захворювання, функціональним станом нирки, глибиною інвазії пухлини та радикальністю лікувальної методики. Обгрунтовано диференційований підхід щодо медичної реабілітації хворих на рак сечового міхура, на підставі якого виділено три групи ризику щодо перебігу захворювання за показниками клініко-лабораторних, топографічних і морфологічних даних. Створено евристичну модель ефективності діагностично-лікувальних заходів післяопераційної медичної реабілітації хворих на рак сечового міхура, що дозволяє об'єктивно оцінювати зміни визначених критеріїв їх результатів. Досліджено особливості захворюваності та поширеності раку сечового міхура серед населення України. Встановлено зростання даних показників серед обох статей з перевагою жіночої, різну інтенсивність збільшення їх рівнів за регіонами й областями з випередженням темпу приросту поширеності, а також збереження виявленого характеру змін за даними прогнозу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розроблено концепцію індивідуального вибору раціонального способу ортотопічної неоцистопластики після радикальної цистектомії у хворих, що потребують видалення сечового міхура. Вивчено багатофакторні взаємозв'язки між видом використаного пластичного матеріалу під час реконструктивної операції та технікою її виконання, частотою і структурою післяопераційних ускладнень, термінами гістоморфологічної адаптації слизової оболонки неоцисту, особливостями мікробіоценозу, резервуарної та сечоспорожнюючої функції неоцисту, функціонального стану нирок. На основі аналізу дослідження хворих на рак сечового міхура, що перенесли радикальну цистектомію з ортотопічною неоцистопластикою визначено критерії вибору пластичного матеріалу, що враховують морфофункціональні передумови і технічно-реконструктивні особливості операції та їх ризики. Обгрунтовано концепцію індивідуалізованого вибору раціонального способу ортотопічної неоцистопластики, яка базується на виявлених різноаспектних перевагах та вадах хворих, застосування її забезпечує покращення кількісних та якісних показників результатів надання спеціалізованої допомоги хворим на рак сечового міхура.

Вивчено клініко-анатомо-функціональні особливості сечовивідних шляхів у хворих з ускладненим перебігом раку сечового міхура, удосконалено життєві показання до проведення цистектомії. Проаналізовано результати комплексного обстеження та лікування 52-х хворих з тяжкими ускладненнями раку сечового міхура (профузною гематурією, мікроциститом, больовим синдромом), яким виконано цистектомію за життєвими показаннями з різними методами відведення сечі (уретерокутанеостомії - 1, уретеросигмоанастомозу - 23, уретероілеосигмоанастомозу - 7, операцію Майнц II - 16, ідеонеоцистопластику - 5). З'ясовано вплив симптоматики занедбаного раку сечового міхура на якість життя хворих, визначено особливості вимушеної цистектомії. Обгрунтовано доцільність проведення цистектомії за тяжких ускладнень раку сечового міхура. Наведено оцінку ефективності різних способів відведення сечі. Розроблено схему диспансерного спостереження за хворими, яким проведено цистектомію за життєвими показаннями. Встановлено критерії оцінки віддалених результатів цистектомії за життєвими показаннями.

Розроблено методику ортотропічної реконструкції сечового міхура з додаткової петлі сигмоподібної кишки (доліхосигми). Здійснено комплексне динамічне дослідження еволюції мікробіоценозу ортотропічного сечового міхура, сформованого з додаткової петлі сигмоподібної кишки, визначено якісні та кількісні характеристики трансформації біотопу та потенційно небезпечні періоди розвитку гнійно-запальних ускладнень. Вивчено прагматичні аспекти виживання хворих після радикальної цистектомії залежно від стадії злоякісного процесу та ступеня гістопатологічної диференційованості пухлини. Проведено порівняльний аналіз найближчих і віддалених наслідків запропонованої доліхосигмонеоцистопластики, динаміки релаксаційної та морфофункціональної адаптації, а також якості життя пацієнтів.

Проведено исследование индуцированного апоптоза в опухолевых клетках пациентов, больных раком мочевого пузыря, с помощью TUNEL-реакции. Продемонстрировано, что увеличение значений индуцированного апоптоза хорошо коррелирует с показателями соответствующей реакции опухоли в ответ на применение лечения путем неоадъювантной химиотерапии по схеме гемцитабин/цисплатин. Сделан вывод о том, что оценка уровня индуцированного апоптоза в клетках рака мочевого пузыря с помощью метода TUNEL позволяет прогнозировать эффективность химиотерапии на клеточном уровне у больных этим видом рака.

Описаны методы паллиативного лечения рака мочевого пузыря, оценена эффективность паллиативных операций, дополненных лучевой и эндолимфатической химиотерапией, освещено позитивное влияние на среднюю продолжительность жизни и пятилетнюю выживаемость.

Наведено результати лікування поверхневого раку сечового міхура новими способами у 29 хворих. Установлено зменшення кількості рецидивів пухлин у післяопераційному періоді до одного року, а також можливість збереження постійної концентрації хіміопрепаратів у порожнині сечового міхура.

Представлен анализ лечения 42 больных раком мочевого пузыря в период 2008 - 2012 гг., которым выполнили операции с применением лазерной коагуляции ложа опухоли после трансуретральной резекции с помощью лазерного комплекса "Лазурит". В состав контрольной группы вошли 28 пациентов, которым операции выполнялись методом трансуретральной резекции. Время наблюдения после оперативного вмешательства составило от 18 до 42 мес. В результате исследования было доказано, что применение лазерной технологии в лечении пациентов, страдающих поверхностным раком мочевого пузыря, эффективное и безопасное. Эта технология позволяет значительно уменьшить количество местных рецидивов, а также улучшить интраоперационный гемостаз и сократить послеоперационную реабилитацию пациентов.