Проанализированы данные об особенностях патогенеза патологических пролиферативных процессов в эндометрии (ПППЭ). Предложено выделить состояния, сопровождающиеся ПППЭ, в отдельную нозологическую форму - диспластическая болезнь эндометрия (ДБЭ). Приведена клинико-морфологическая классификация ДБЭ. Рассмотрена ДБЭ как заболевание целостного организма, которое предопределяет необходимость комплексного подхода к ее диагностике и лечению, прогнозированию осложнений и проведению соответствующих предупреждающих мероприятий. Это будет способствовать как повышению эффективности лечебно-диагностических мероприятий при данном заболевании, так и профилактике возможной злокачественной трансформации в рак эндометрия.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.1-3

Рубрики:

Пухлини матки

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.1-3

Рубрики:

Пухлини матки

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.1-3

Рубрики:

Пухлини матки

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: aromatase, estrogen receptors, progesterone receptors, breast cancer, endometrial cancer
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.133.1-3 + Р569.714.1-3

Рубрики:

Пухлини молочних (грудних) залоз

Пухлини матки

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: p21 (waf1/cip1), ER, PR, p53, Rb, PCNA, Ki-67, endometrial lesions
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.1-3

Рубрики:

Пухлини матки

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - оценить информативность использования начального уровня экспрессии SCCA у операбельных больных раком шейки матки (РШМ) для прогнозирования возможного метастатического поражения лимфоузлов. Опухолеассоциированный маркер SCCA является стадиезависимым маркером: с увеличением объема опухолевого поражения возрастает не просто уровень маркера, но и количество SCCA-позитивных случаев. Высокие исходные значения экспрессии маркера SCCA (выше 8,6 нг/мл) дают основание предполагать наличие высокого риска метастатического поражения тазовых лимфоузлов у операбельных больных РШМ. Изучение первичного уровня экспрессии SCCA позволяет выделить группу риска больных РШМ, которым необходимы дополнительные диагностические мероприятия для уточнения стадии злокачественного процесса, что очень важно на ранних стадиях РШМ для планирования более агрессивной терапии.

У 140-а обстежених жінок з доброякісними захворюваннями матки виявлено дисбаланс гонадотропної функції. Підвищення рівня ФСГ, ЛГ та пролактину виявлено у жінок з лейоміомою матки та поєднаною патологією матки у разі захворювання щитовидної залози, що свідчить про взаємозв'язок тиреоїдної та репродуктивної систем.

Приведены данные общего и местного гормонального гомеостаза у женщин с лейомиомой матки в активной и поздней фазах репродуктивного возраста. Исследовано содержание эстрадиола, прогестерона и пролактина в сыворотке крови локтевой вены и сосудов матки.

Наведено дані про перебіг післяпологового періоду у 21 жінки з лейоміомою матки. За допомогою ультразвукової діагностики вивчено процеси інволюції матки та лейоматозних вузлів на 5 - 6-ту добу пуерперію та через 6 міс. після пологів. Одержані дані свідчать, що зменшення об'єму пухлини мало місце у всіх обстежених, за цього лактація зберігалась до 6-ти міс. і більше у 52,4 % жінок.

Приведено описание диагностики и лечения пациентки в возрасте 79 лет с метастатическим поражением паховых и подвздошных лимфатических узлов спустя 12 лет после проведения лечения по поводу рака тела матки III стадии (pT1cN1M0).

Представлены результаты исследования применения препарата "Мастодинон" в реабилитационный период у пациенток, оперированных по поводу миомы матки, с целью профилактики возникновения патологии молочных желез у данного контингента. На основании данных 9-месячного мониторинга установлено, что препарат достоверно снижает частоту возникновения такой патологии, хорошо переносится пациентками и не имеет побочных эффектов.

Із 81-ої жінки із доброякісними захворюваннями матки (ДЗМ), що проходили обстеження, поєднана патологія щитовидної залози (ЩЗ) зустрічалась у 65-ти (80,2 %). Найчастіше у таких жінок виявляються вузлові та дифузні форми ураження - відповідно, у 46-ти (70,7 %) і 13-ти (20 %) випадках. В обстеження пацієнток із ДЗМ необхідно включити комплексне ультразвукове дослідження ЩЗ.

Проанализирован ряд факторов, влияющих на частоту возникновения и локализацию рецидивов рака эндометрия. Определены основные прогностические факторы (гистологическая форма опухоли, степень ее дифференцировки, глубина инвазии в миометрий, метастазы в регионарных лимфатических узлах) и показания к проведению регионарной лимфаденэктомии.

Цель работы: проведение комплексной оценки течения и последствий рака тела матки (РТМ) по данным катамнеза с применением современных компьютерных технологий. Обследованы больные РТМ со стадией М0 (482 человека), которые проходили лечение в клинике ГУ ИМР им. С. П. Григорьева АМНУ на протяжении 1980 - 2003 гг. Анализ накопленной информации проводили при помощи методов непараметрической статистики и анализа выживаемости. Выводы: использование современных компьютерных методов математической обработки данных позволяет получить дополнительную информацию из традиционных массивов данных, в частности, и о течении заболевания в историях болезни. В этом отношении была проверена информация из источников литературы о некоторых факторах риска возникновения заболевания РТМ, проанализирована проблема определения факторов риска появления отдаленных во времени метастазов и оценены временные пики их возникновения.

Встановлено зростання онкогінекологічної захворюваності з підвищенням темпів приросту раку за 1986 - 2002 рр. у Білій Церкві та південних районах Київщини. Відзначено зростання темпів росту і збільшення питомої ваги раку тіла матки (РТМ) серед інших пухлин жіночої статевої системи у даних регіонах. На підставі генетико-популяційного дослідження вперше розраховано кількісні оцінки внеску спадкових та інших факторів у загальну схильність до розвитку РТМ і підтверджено мультифакторіальний характер даної патології. Визначено, що агрегація злоякісних пухлин у родоводах хворих на РТМ відповідає сімейному раковому синдрому I типу. Виявлено нестабільність геному лімфоцитів периферичної крові у хворих на залозисту гіперплазію ендометрію (ЗГЕ). Розраховано індивідуальний генетичний ризик розвитку злоякісних пухлин у родичів пробандів і обгрунтовано необхідність медико-генетичного консультування членів родин хворих на РТМ. Визначено клініко-генеалогічні критерії для формування груп генетичного ризику розвитку неоплазій у родичів хворих на РТМ. Розроблено організаційні принципи нового методологічного підходу до ранньої діагностики і профілактики РТМ шляхом створення реєстру ракових родин.

Висвітлено ефективність консервативних методів лікування хворих з різними патогенетичними варіантами лейоміоми матки - гіпоталамо-гіпофізарним, яєчниковим і матковим. Описано та згруповано основні клінічні, інструментальні та гормональні диференційно-діагностичні критерії для патогенетичних варіантів лейоміоми матки. Науково обгрунтовано диференційований підхід до лікування хворих з різними варіантами захворювання, жінок з порушенням репродуктивної функції, що підвищує результативність консервативного лікування та дозволяє в більшості випадків уникнути радикального хірургічного втручання.

Наведено результати вивчення в 201 жінки з поєднанням міоми матки та внутрішнього ендометріозу гормонального статусу, рівня цитокінів як показника адаптивної реактивності, рівня кортикотропіну та кортизолу - показників системи екстреної адаптації, клітинно-метаболічних показників - цАМФ, лейкотриєнів. У всіх пацієнток встановлено порушення гормонального та імунологічного статусів, пригнічення системи екстреної адаптації, порушення клітинно-тканинного метаболізму. Визначено патогенетичну роль цитокінів у розвитку імунологічної напруги у разі поєднання міоми й ендометріозу матки, що виявляється підвищенням рівня інтерлейкінів-1, інтерлейкінів-2, чинника некрозу пухлин-alpha. Включення до комплексної терапії доброякісних процесів матки лаферону, вобензиму, тіотриазоліну, месуліду та мілдронату сприяє підвищенню ефективності консервативного лікування жінок із доброякісними процесами матки, зниженню частоти оперативних втручань у жінок репродуктивного та пременопаузального віку.

Уперше проведено порівняльний аналіз частоти та структури безсимптомної патології ендометрія в жінок у постменопаузі до 5-ти років і морфофункціональних особливостей ендометрію у разі кровотеч у ранній менопаузі. Визначено діагностичну цінність аспіраційної біопсії за допомогою Pipelle за умов асимптомної патології ендометрія (неспівпадання результатів у 18,1 % випадків у порівнянні з кюретажем) та у випадку кровотеч (неспівпадання в 45,9 % випадків) і доведено доцільність її застосування лише як методу моніторингу стану ендометрія на тлі гормонотерапії. Виявлено, що гормональною характеристикою всіх видів гіперплазії ендометрія у ранній постменопаузі є гіпопрогестеронемія. У жінок з атиповими формами гіперплазії ендометрія на тлі гіпопрогестеронемії установлено також достовірно вищий рівень тестостерону та пролактину, а за неатипових форм виявлено тенденцію до підвищення їх вмісту у порівнянні з відповідними показниками у здорових жінок. Уперше за результатами імуногістохімічного дослідження експресії рецепторів до естрадіолу та прогестерону визначено, що неатипові форми гіперплазії ендометрія супроводжуються збереженням рецепторів до прогестерону на тлі зниження експресії рецепторів до естрадіолу, а атипові - втратою рецепції до естрадіолу та прогестрону.

Розглянуто епідеміологічні та патогенетичні особливості фонових і передракових процесів та раку ендометрія. Проведено комплексне клініко-імунологічне та біохімічне обстеження 210 хворих з фоновими та передраковими станами ендометрія, 679 пацієнток з уперше встановленим діагнозом раку тіла матки (РТМ). Виявлено найбільш значущі клінічні та лабораторні фактори ризику виникнення РТМ та розроблено математичну модель прогнозування розвитку раку ендометрія з використанням сучасних комп'ютерних технологій. Визначено рівень ефективності медичної реабілітації з використанням індукторів інтерферону, гепатопротекторів, ентеросорбентів і антиоксидантів під час диспансерного спостереження хворих на рак ендометрія. На підставі методів диференційованої імунокорекції та медичної реабілітації запропоновано можливість підвищення загального та безрецидивного три- та п'ятирічного виживання хворих на рак тіла матки.