Зазначено, что ураження тазостегнового суглоба є одним із проявів системної патології. На системний червоний вовчак (СЧВ) хворіють, як правило, молоді жінки. Проведено аналіз лікування 10-ти хворих на СЧВ, яким було виконано 18 операцій тотального ендопротезування тазостегнового суглоба. Розглянуто питання передопераційної підготовки й післяопераційного ведення хворих залежно від ступеня активності запального процесу. Вивчено віддалені результати хірургічного лікування, що у всіх хворих виявились позитивними. На підставі одержаних результатів можна вважати доцільним ендопротезування тазостегнового суглоба у разі його ураження, що може бути віднесено до базисного методу лікування СЧВ.

Ключ. слова: системний червоний вовчак, лефлуномід, лікування
Індекс рубрикатора НБУВ: Р603.51-52

Рубрики:

Червоний вовчак

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: інтерлейкіни, лімфоцити, системний червоний вовчак
Індекс рубрикатора НБУВ: Р603.51-52

Рубрики:

Червоний вовчак

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р603.51-5

Рубрики:

Червоний вовчак

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: системний червоний вовчак, анемія, інтерлейкіни, нітрити, нітрати
Індекс рубрикатора НБУВ: Р603.51-52 + Р411.033.2-52

Рубрики:

Червоний вовчак

Залізодефіцитна анемія

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Системная красная волчанка - системное аутоиммуное заболевание неизвестной этиологии, патогенетически связанное с такими нарушениями иммунорегуляции, которые являются причиной гиперпродукции широкого спектра органонеспецифических аутоантител к различным компонентам ядра, а также иммунных комплексов, вызывающих иммуновоспалительное повреждение тканей и нарушение функции внутренних органов.

Зазначено, що застосування комплексної базисної терапії у хворих на системний червоний вовчак суттєво зменшувало вираженість основних клінічних проявів захворювання, інтенсивність запальної реакції (SLEDAI, швидкість осідання еритроцитів, C-реактивний протромбін, вміст прозапальних цитокінів) і менше впливало на динаміку ліпідного спектра, вміст гомоцистеїну, клітинних молекул адгезії, функціональної здатності ендотелію та морфофункціональний стан міокарда, що зумовило необхідність додаткового застосування препаратів з вазопротекторними і антиатерогенними властивостями.

Результати досліджень свідчать, що включення до комплексної терапії фолієвої кислоти в дозі 5 мг/добу упродовж 6 міс сприяє істотному зниженню вмісту гомоцистеїну, клітинних молекул адгезії, прозапальних цитокінів в крові, поліпшує функцію ендотелію та зменшує масу міокарда, однак не впливає на показники ліпідного спектра крові. Застосування симвастатину в дозі 20 мг/добу упродовж 6 міс не впливає на рівень гомоцистеїну, однак зменшує прояви дисліпопротеїнемії, вираженість запального процесу, пригнічує експресію клітинних молекул адгезії, сповільнює прогресування атеросклеротичного ураження судин та поліпшує морфофункціональний стан серця. Комбінування симвастатину (20 мг/добу) та фолієвої кислоти (5 мг/добу) у хворих на системний червоний вовчак більшою мірою, ніж монотерапія цими препаратами, зменшує експресію клітинних молекул адгезії та поліпшує функціональну здатність ендотелію, що дозволяє одночасно знизити вміст гомоцистеїну в крові та зменшити прояви дисліпідемії.

Проведено клинико-лабораторное обследование и лечение больных хроническим эритематозом. У всех пациентов до начала лечения обнаружили нарушение состояния эндоэкологической безопасности организма, одной из важных составляющих которого является синдром эндотоксикоза. Разработано и проведено комплексное лечение с включением методов эндоэкологической реабилитации и коррекции, после которого отмечена положительная динамика показателей реактивности организма.

Представлены современные данные применения биологической терапии в лечении аутоиммунных заболеваний: ревматоидный артрит, системная красная волчанка, болезнь Шегрена. Обоснованы перспективы развития анти-В-клеточной терапии препаратом ритуксимаб (Мабтера) в ревматологии.

На основании результатов экспериментальных исследований разработана технологическая схема производства и обоснованы основные параметры технологического процесса нового средства для профилактики и терапии алопеции - геля-маски для волос "Капситрихол". Предложенная технология производства наружного фармакотерапевтического средства с густым экстрактом стручкового перца разработана с учетом промышленных возможностей, имеющихся на предприятиях химико-фармацевтического комплекса Украины, и не требует дополнительных затрат для практической реализации выпуска геля-маски для волос "Капситрихол". Освоение промышленного производства геля-маски для волос "Капситрихол" по разработанной технологии позволит расширить ассортимент эффективных отечественных средств для терапии и профилактики алопеции, создаст реальную альтернативу импортным трихологическим препаратам.

Досліджено застосування екстракорпоральних методів у плановому лікуванні хворих на суглобо-вісцеральну форму системного червоного вовчака (СЧВ). Виявлено, що регресія основних клінічних синдромів викликана ефективним впливом даних методів на імунний статус, рівень антинуклеарних антитіл до різних видів дезоксирибонуклеїнової кислоти та на показники неспецифічного запального процесу. За результатами проведених досліджень встановлено, що додаткове призначення гемосорбції (ГС) і плазмаферезу (ПА) до комплексної терапії покращує результати лікування хворих на СЧВ. Розглянуто можливість зменшення важкості проявів захворювання, етіологію якого досі не виявлено. На підставі аналізу ускладнень, визначених внаслідок застосування ГС та ПА, визначено протипоказання щодо їх використання.

Висвітлено нові сторони патогенезу хронічної серцевої недостатності (ХСН), що ускладнює перебіг системної склеродермії (ССД) та системного червоного вовчака (СЧВ) з урахуванням патологічних змін в окисно-відновних системах організму, імунологічному статусі хворих, продукції антикардіоліпінових антитіл (АКА). Доведено переважне значення діастолічної дисфункції лівого шлуночка в розвитку ХСН, етапи її прогресування. Розроблено диференційований підхід до лікування ХСН у хворих на СЧВ та ССД з використанням кардонату та препаратів кверцетину.

Визначено частоту вторинного антифосфоліпідного синдрому (АФС) та виділено його класифікаційні групи серед хворих на хронічний червоний вовчак(ХЧВ). Показано патогенетичне значення антитіл до кардіоліпіну (аКЛ), їх роль у розвитку клініко-лабораторних проявів АФС ХЧВ. Уперше встановлено, що венозні тромбози є найчастішими клінічними проявами судинної патології у хворих на ХЧВ, позитивних за Ig G-аКЛ. Уперше на підставі результатів дослідження ліпідно-білкового спектра крові виявлено особливості системи транспорту холестерину(ХС) у пацієнтів з ХЧВ. Установлено атерогенні зміни ліпідно-білкового спектра крові, які є додатковим фактором ризику судинних уражень і прогресування дерматозу. Уперше на підставі вивчення рівня ХС ліпопротеїдів низької щільності(ЛПНЩ) та аполіпопроїну beta показано, що кількісні та якісні зміни параметрів складу ЛПНЩ можуть спричиняти посилення атерогенних властивостей ліпопротеїдів цього класу у випадку ХЧВ. На підставі фенотипування дисліпопротеїдемії(ДЛП) визначено перевагу ДЛП IIa типу у хворих репродуктивного віку, ДЛП IIб типу - у пацієнтів клімактеричного та постклімактеричного віку. Уперше виявлено дисфункцію судинного ендотелію за посиленням плазмової активності фактора фон Віллебранда, яка, імовірно, відображає активацію та/або ушкодження ендотелію судин у хворих на ХЧВ внаслідок імунокомплексного запалення чи тромботичного процесу. У комплексному лікуванні хворих на ХЧВ застосовано гіполіпідемічний засіб "Ловастатин", використано диференційований підхід до призначення амінохінолінових та антиагрегантних препаратів базисної терапії залежно від АФС, вивчено динаміку клініко-лабораторних показників.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р603.51-5

Рубрики:

Червоний вовчак

Шифр НБУВ: РА309969 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування системного червоного вовчака. Доведено, що системна ензимотерапія поліпшує результати впливу на ознаки гломерулонефриту, синглетно-киснева - на перебіг пневмоніту. Досліджено дію системної ензимотерапії на фізико-хімічний стан сечі у хворих на вовчаковий гломерулонефрит (ВГН) за даними динамічної міжфазної тензіометрії. Установлено зміни стану малого кола кровообігу у хворих з ураженням легень під впливом синглетно-кисневої терапії. Обгрунтовано доцільність використання міжфазної тензіореометрії сечі та конденсату вологи видихуваного повітря для контролю за ефективністю лікувальних заходів ВГН і пневмоніту.

Вперше виявлено специфічний перерозподіл рецепторів лектинів у шкірі хворих на червоний вовчак (ЧВ), червоний плескатий лишай та псоріаз, патогномонічний для кожного виду дерматозу, що є високоінформативним методом диференційної діагностики. У крові хворих на хронічний червоний вовчак (ХЧВ) встановлено наявність специфічних антитіл до антигенів ураженої шкіри, сенсабілізацію лімфоцитів до антигенів патологічно зміненої шкіри та підвищення рівнів IgG до одно- та двониткової ДНК, що свідчить про наявність системності процесу у даних пацієнтів. Виявлено виражену дисфункцію системного опсонофагоцитарного механізму та показників гемостазу, що є ознакою системної гіперкоагуляції. Вперше вивчено особливості антиендотоксинового імунітету за різних форм ЧВ. Встановлено, що за ХЧВ має місце зниження рівня антиендотоксинових антитіл; у 20 % хворих на дисемінований ЧВ (ДсмЧВ) існує прямий кореляційний взаємозв'язок між високими рівнями антиендотоксинових антитіл та аутоантитіл до ДНК. Встановлено наявність синдрому ендогенної інтоксикації (СЕІ) за високим рівнем молекул середньої маси (МСМ) у сироватці крові та низьким - у сечі. На підставі виявлених порушень розроблено та патогенетично обгрунтовано метод комплексного лікування хворих на ХЧВ із застосуванням ентеросгелю, курантілу, німесуліду. Досліджено динаміку показників імунітету, гемостазу, ендоінтоксикаційного синдрому та доведено терапевтичну ефективність запропонованого методу.

Висвітлено питання підвищення ефективності терапії хворих на хронічний червоний вовчак (ХЧВ) шляхом розробки комплексного методу лікування з використанням препаратів, здатних покращити тканинний метаболізм (актовегін, мілдронат, системні поліензими), на підставі виявлених структурних і мікрогемоциркуляторних змін у дермі та порушень стану вегетативної регуляції. Визначено роль структурних порушень епідермісу та дерми в морфогенезі ХЧВ і лімфоцитарної інфільтрації шкіри Йєсснера - Канофа й показано достовірні розбіжності кількісних морфологічних параметрів за даних дерматозів. Розглянуто особливості мікроциркуляторних порушень дерми у хворих на ХЧВ, які виявляються зменшенням просвіту судин мікрогемоциркуляторного русла у 1,25 рази за рахунок потовщення судинних стінок у результаті набряку та проліферації, що призводить до розвитку тканинної та застійної гіпоксії.

  Скачати повний текст