Рассмотрены современные стратегии оказания помощи лицам, злоупотребляющим алкоголем или страдающим алкогольной зависимостью. Достаточно полно описан весь спектр научно обоснованных профессиональных вмешательств - от раннего краткосрочного вмешательства до различных стратегий профилактики рецидивов. Особое внимание уделено тем методам лечения и оказания помощи, эффективность которых доказана с помощью адекватных научных подходов.

Висвітлено метаболічні наслідки хронічної алкогольної інтоксикації та фактори патогенезу гострих алкогольних психозів (ГАП), описано механізми дії етанолу та ацетальдегіду. Розкрито вплив етанолу на обмін вітамінів та на водно-електролітний обмін. Проаналізовано традиційну інтенсивну терапію ГАП та розглянуто базові принципи патогенетичного підходу до лікування тяжких форм даної патології.

Освещены метаболические последствия хронической алкогольной интоксикации и факторы патогенеза острых алкогольных психозов (ОАП), описаны механизмы действия этанола и ацетальдегида. Изучено влияние этанола на обмен витаминов и на водно-электролитный обмен. Проанализирована традиционная интенсивная терапия ОАП и рассмотрены базовые принципы патогенетического подхода к лечению тяжелых форм данной патологии.

Представлено основні ознаки гіпертонічного кризу, алкогольного сп'яніння, епілепсії. Для полегшення постановки діагнозу складено таблицю диференціальної діагностики цих станів. Розглянуто особливості невідкладної допомоги на початкових етапах розвитку гіпертонічного кризу, алкогольного сп'яніння та епілептичного нападу.

Представлены основные симптомы гипертонического криза, алкогольного опьянения, эпилепсии. Для облегчения установления диагноза составлена таблица дифференциальной диагностики этих состояний. Рассмотрены особенности неотложной помощи на ранних этапах развития гипертонического криза, алкогольного опьянения и эпилептического припадка.

Запропоновано варіант системи аутогенного тренування для лікування алкогольної залежності. Коротко проаналізовано існуючі варіанти.

Предложен вариант аутогенной тренировки (АТ) для лечения алкогольной зависимости (АЗ). Проанализированы существующие варианты АТ, которые используются при АЗ.

Медихронал - новый многокомпонентный препарат, обладающий патогенетическим действием при алкогольной зависимости. Разработан коллективом ученых Института биохимии им. О. В. Палладина под руководством академика М. Ф. Гулого. Медихронал оказывает влияние на механизмы, определяющие формирование и развитие алкогольной зависимости, устраняет патологическое влечение к спиртным напиткам и явления абстинентного синдрома, обладает отрезвляющим действием, способствует нормализации метаболических процессов в организме, в том числе и обмена этанола, усиливает синтез катехоламинов, особенно норадреналина. Это улучшает процессы медиации, стимулирует лимбико-ретикулярный комплекс, повышает функциональную активность коры головного мозга. Медихронал обладает высокой терапевтической активностью, может применяться в амбулаторных условиях. Медихронал используется в клинической практике с 1989 г. и прошел клиническую апробацию с положительной оценкой во многих клиниках Украины, окончательно утвержден Фармкомитетом МЗ как средство для лечения алкогольной зависимости в 1995 г.

На основі моніторингу серед фармацевтів аптечних установ усіх форм власності восьми регіонів України проведено фармакоекономічні дослідження лікарських засобів, які використовуються для лікування психічних розладів унаслідок вживання психоактивних речовин, зокрема алкоголю. Дані дослідження увійшли до організаційно-правової основи розробки формулярної системи забезпечення пацієнтів, які страждають від алкогольної залежності, лікарськими засобами.

Проанализировано состояние ремиссий у больных с коморбидной патологией (радиационного и алкогольного генеза) и указана необходимость разработки индивидуальных психокоррекционных программ у данных пациентов.

Метою дослідження було вивчення ефективності застосування та побічних дій глутаргіну у разі призначення хворим із алкогольними психозами. Обстежено 80 пацієнтів з гострим алкогольним психозом. Показаннями до призначення глутаргіну були токсичні ураження та функціональна недостатність печінки, котрі суттєво впливали та погіршували прогноз захворювання. Зроблено висновок, що застосування глутаргіну суттєво поліпшувало перебіг гострого психозу та не мало значимих побічних дій.

Зазначено, що дотепер надмірне споживання алкоголю залишається важливою медичною проблемою. Залежність від алкоголю призводить до значних соціальних та економічних втрат. Ефективність сучасних методів лікування алкогольної залежності залишається недостатньою. Одержані останніми роками знання про патогенез алкогольної залежності дали змогу визначити методи терапії, які можуть підвищити ефективність лікування.

Вивчали проблему корекції наслідків хронічного отруєння алкоголем. Виявлена ефективність внутрішньовенного введення ембріональних нервових клітин (ЕНК) для корекції наслідків хронічного отруєння алкоголем, навіть у разі продовження прийому алкоголю у малих дозах. Показано, що внутрішньовенне введення кріоконсервованих ЕНК людини не впливає негативно на інтактних тварин. На моделі хронічного отруєння алкоголем показано, що введення ЕНК поліпшує загальний стан організму і функціональний стан печінки: зменшує протромбіновий час, тривалість гексеналового сну, збільшує вміст альбуміну в плазмі крові.

Изучено влияние деприм форте на клинико-биохимические показатели у лиц с алкогольной зависимостью.

Адекватная терапия алкогольного абстинентного синдрома и постабстинентного периода - это важный этап, который определяет дальнейшее течение заболевания и становление терапевтической ремиссии. Проведено клиническое исследование эффективности препарата "Пароксетин" (паксил) при лечении аффективных нарушений у больных с алкогольной зависимостью. Результаты исследования показали достаточно высокую эффективность "Пароксетина" при отсутствии выраженных побочных явлений, поскольку препарат имеет позитивное воздействие на аффективную сферу, уменьшает патологическое влечение к алкоголю, способствует формированию позитивного отношения к терапии и значительному повышению комплаентности.

Установлено влияние атиконвульсантов (топамакса и карбамазепина) у 48 лиц с алкогольной зависимостью на течение синдрома отмены. Разработаны схемы лечения.

Пациентам в состоянии острой алкогольной интоксикации обеспечивали надежный сосудистый доступ, проводили коррекцию острых респираторных расстройств, использовали различные виды экстренной детоксикации, адекватную инфузионную терапию, внутривенно вводили тиамин с 40 % глюкозой, налоксон, проводили симптоматическую терапию, что позволило уменьшить глубину алкогольной комы, восстановить сознание, сократить сроки лечения и уменьшить летальность.

Проведенное клиническое исследование сенсибилизирующего к алкоголю препарата "Лидевин" показало его эффективность в комплексном лечении больных алкогольной зависимостью. Применение лидевина способствует стабилизации ремиссии, предотвращает развитие рецидива алкоголизма после единичного "срыва". Полученные результаты доказывают важность назначения лидевина в сочетании с психотерапией и психофармакологическими средствами, снижающими патологическое влечение к спиртному (антидепрессантами, антиконвульсантами-нормотимиками, корректорами поведения). Помимо этого, огромное значение для успеха терапии имеет постоянный контроль приема сенсибилизирующего препарата со стороны близких больного. Индивидуальный дифференцированный комплексный подход позволяет значительно повысить эффективность противорецидивного лечения. Ни в одном случае не было зарегистрировано осложнений и выраженных нежелательных побочных эффектов лечения, что свидетельствует о высокой безопасности препарата даже при длительном применении.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.021.11-5

Рубрики:

Алкогольні психози

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведен мониторинг аддиктивных расстройств здоровья (АРЗ) по кодам F 10 МКБ. Отработаны критерии состояния отмены с делирием. Предложено фармацевтическое обеспечение для пациентов с АРЗ по коду F 10,4. Показано, что при лечении пациентов с синдромом зависимости с делирием целесообразно применять фармакотерапию, включающую транквилизаторы, нейролептики, противосудорожные, плазмозаменяющие растворы, диуретики, кардио- и гепатопротекторы, ноотропы, витамины и цереброваскулярные препараты.

На основании теории функциональных систем рассмотрены предпосылки для реализации возможностей различных видов лечебной гипотермии (краниоцеребральной гипотермии, ритмических холодовых воздействий, экстремальной аэрокриотерапии) в терапии хронического алкоголизма.

Наведено теоретичне узагальнення та нове розв'язання актуальної задачі сучасної наркології, а саме: обгрунтування, розробки та диференційного застосування нової комплексної психокорекційної терапевтичної програми лікування тривожних розладів у разі алкогольної залежності. На підставі даних всебічного обстеження 132-х хворих (до основної групи ввійшли 102 пацієнти, до контрольної - 30) з застосуванням клініко-психопатологічного, патопсихологічного дослідження й ідентифікації електрофізіологічних маркерів тривожних розладів розроблено та впроваджено в практику спосіб комбінованого вживання тимолептичних ефектів фармакологічного препарату карбамазепін і немедикаметозного методу - біоадаптивного регулювання систем організму. Виявлено виражений анксіолітичний ефект запропонованого способу лікування, рекомендованого до застосування у клінічній наркології як ефективний спосіб купірування тривожних розладів у разі алкогольної залежності.

Висвітлено лікарське забезпечення терапії алкогольної залежності з використанням традиційного методу фармакотерапії та гірудотерапії. Визначено перелік препаратів, що увійшли до розроблених формулярів лікарських засобів за кодами F 10.0 - F. 10. 4 міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду. Проведено дослідження щодо використання медичних п'явок у процесі лікування алкогольадиктивних хворих. Розроблено інструктивно-методичні рекомендації щодо нормативно-правового регулювання контрольно-дозвільного обігу медичних п'явок на етапах гірудообігу від розведення до знищення. Доведено вартісні переваги використання гірудотерапії в порівнянні з традиційною фармакологією у разі купірування абстинентного синдрому.