Дистальний прикус є однією з найпоширеніших проблем в ортодонтичній практиці і супроводжується певними морфологічними, функціональними та естетичними змінами: порушенням динамічної рівноваги м'язів навколоротової ділянки і язика, при яких страждає низка функцій дитини: спостерігаються порушення функції зовнішнього дихання, мовлення, функцій жування та ковтання. Мета роботи - вивчення особливостей антропометричних та телерентгенографічних показників у пацієнтів 7 - 13 років із скелетними формами дистальної оклюзії при нормальній та порушеній функції зовнішнього дихання. Обстежено 231 дітей віком від 7 до 13 років з дистальним прикусом, у періоді змінного прикусу, на піку зростання (CS3 і CS4 - Пубертальні стадії). Пубертатний пік визначено шляхом аналізу рентгенограми рук-зап'ястя, методу CVM (дозрівання шийного хребця) та хронологічного віку. Цефалометричний аналіз із визначенням анатомічних орієнтирів, ліній і параметрів для оцінки основи черепа, положення щелеп, під'язикової кістки, м'якого піднебіння, шийного хребця, глотки (носоглотки, ротоглотки та гортаноглотки). Антропометричні вимірювання ширини зубної дуги за методом A. Pont, довжини фронтального відрізку зубної дуги - за методом G. Korkhaus. За результатами проведеного дослідження усі антропометричні та ТРГ показники виявилися значно гіршими у пацієнтів із порушенням функції зовнішнього дихання, особливо у пацієнтів при II класі II підкласі за Енглем, що веде до погіршення перебігу захворювання та прогнозування ефективності його лікування. Висновки: з метою визначення ефективності ортодонтичного лікування дистального прикусу необхідно проводити антропометричне та цефалометричне дослідження до та після проведеного лікування з метою визначення його ефективності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р668.5 я73

Рубрики:

Ортодонтія

Шифр НБУВ: В359446/1 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р668.5 + Р661.2-2

Рубрики:

Ортодонтія

Хвороби порожнини рота

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На її основі в 2000 - 2012 рр. були розроблені умовні одиниці трудомісткості роботи фахівців ортопедичного профілю на основні види ортопедичної допомоги по номенклатурі того часу. В 2016 р. дана методика була адаптована для проведення подібних досліджень при наданні ортодонтичної допомоги із застосуванням дентальних імплантатів. Аналіз відповідної літератури, що вкрай необхідні наукові дослідження тривалості роботи фахівців ортодонтичного профілю на надання найбільш поширених видів ортодонтичної допомоги, які базуються на загальних принципах сучасних уніфікованих системах обліку та контролю праці фахівців. Проведено консультаційне опитування 25 лікарів-ортодонтів різної кваліфікації на предмет застосування ними в повсякденній практиці найбільш поширених видів ортодонтичної допомоги. Згідно результатах дослідження, 25 лікарів (100 %) вказали, що в своєї повсякденній роботі застосовують брекети різноманітних конструкцій, 5 лікарів (20 %) вказали, що застосовують тільки незнімні ортодонтичні апарати у вигляді брекетів та ретенційні апарати, 20 лікарів (80 %) застосовують усі види ортодонтичних апаратів як знімні так і незнімні, а саме трейнери, капи, шини, каркасні апарати, пластинкові апарати, телескопічні, гвинтові тощо. З даної кількості опитаних ніхто не застосовує у повсякденній практиці поза ротові механічні апарати. Розглянуті питання застосування методів дослідження та методичних заходів і прийомів при визначенні тривалості клінічних процесів надання орто-донтичної допомоги в Україні. Встановлено, що норматив часу (НЧ) на надання відповідної ортодонтичної допомоги треба визначати як суму постійних (Тп) та змінно-постійних (Тзп) витрат робочого часу стоматолога-ортодонта за формулою НЧ = Тп + Тзп.

Мета дослідження - підвищення ефективності комплексного лікування пацієнтів із патологічним прикусом та високоприкріпленими сполучнотканинними тяжами в ділянці ікл та премолярів за допомогою ортодонтичного та хірургічного лікування. Обстежено та проліковано 60 хворих із патологічним прикусом та порушенням архітектоніки присінка рота. Хворим I групи (30 осіб) проводили санацію ротової порожнини та ортодонтичне лікування незнімними конструкціями, хворим II групи (30 осіб) лікування доповнювали запропонованою хірургічною корекцією тяжів за допомогою френулопластики та вестибулопластики. Проводили клінічне дослідження, де основним завданням було виявлення рецесії ясен у ділянці сполучнотканинних тяжів та вуздечки губи та наявності змін у тканинах пародонта, та рентгенологічне обстеження (з метою виявлення змін щільності та товщини кісткової структури щелепових кісток із подальшим моделюванням 3D-моделей лицевого черепа). Порівнювали зміни положення зубів на гіпсових моделях та показники фотопротоколу до лікування та після його завершення. У пацієнтів, яким до комплексного лікування було включено хірургічну корекцію м'яких тканин присінка рота, кількісний показник рецесії ясен достовірно відрізнявся від показників у I групі хворих. Дані комп'ютерної томографії вказували на зміни щільності та товщини кісткової структури щелепових кісток у ділянках рецесій ясен. 3D-моделі лицевого черепа та зубощелепної системи, оцінювання гіпсових моделей зубних рядів підтверджувало рентгенологічні характеристики. Висновки: вестибулопластика є важливим етапом комплексного лікування хворих із зубощелепними аномаліями та наявністю аномалій архітектоніки присінка рота. Активне ортодонтичне лікування незнімними конструкціями, вестибулопластика та френулопластика попереджає розвиток деструктивних процесів у пародонті, як-от рецесія ясен.

Мета дослідження - вдосконалення методу ортодонтичного лікування пацієнтів з адентією через застосування протрагувальної пружини та мікро-імплантату власного виготовлення. Для вирішення поставленої мети проведено клінічне обстеження за загальноприйнятою методикою (згідно з медичною картою ортодонтичного хворого). На підставі опитування, огляду пацієнтів та вивчення діагностичних моделей визначався попередній діагноз, що передбачав вид основної та супутніх деформацій, співвідношення молярів у сагітальній площині, суміжну стоматологічну патологію та наявність соматичних захворювань. Удосконалений ортодонтичний метод лікування передбачає використання розробленої протрагувальної пружини, що діє з одного боку на молярний брекет, який фіксується до коронки переміщуваного зуба за загальноприйнятими правилами та до ортодонтичного самонарізального мікроімплантату розміром 1,6 x 6 мм із головкою і наявністю горизонтального та вертикального пазів. Проаналізовано ефективність запропонованої методики ортодонтичного лікування пацієнтів з адентією порівняно із загальноприйнятою методикою. Досліджено та проаналізовано дані комп'ютерної томографії пацієнтів до лікування та після протракції молярів. Принциповою відмінністю запропонованого методу ортодонтичного лікування від загальноприйнятої техніки прямої дуги є можливість контролю над силою та її моментом, що прикладаються до переміщуваного зуба. Це забезпечує рівномірний розподіл тиску на корінь зуба. Удосконалена методика ортодонтичного лікування пацієнтів з адентією зубів забезпечує рівномірне, однонаправлене, корпусне переміщення зуба. Клінічним виявом корпусного переміщення зубів у вестибулооральному напрямку є збереження ангуляції зуба та його вирівнювання після ортодонтичного лікування. Хоча обидві досліджувані групи пацієнтів з адентією показали ангуляцію зубів у межах норми, однак під час використання протрагувальної пружини спостерігається кращий ступінь вирівнювання зубів, тобто корпусне переміщення. Висновки: запропонований метод дозволяє формувати момент сили, що врівноважує вестибулярно направлений момент. Таким чином, зуб зміщується без додаткової ротації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.621.050-5 + Р668.5

Рубрики:

Вади розвитку зубів

Ортодонтія

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У дисертаційній роботі представлено результати радіологічного дослідження, у процесі якого була вирішена низка наукових завдань, що дозволило досягти поставленої мети - підвищити ефективність діагностики і планування ортодонтичного лікування пацієнтів із аномаліями співвідношення зубних дуг і положення зубів шляхом розробки оптимального алгоритму променевого дослідження із застосуванням конусно-променевої комп’ютерної томографії, телерентгенографії, ортопантомографії. В основу дисертаційної роботи покладено аналіз результатів первинного та вторинного радіологічного обстеження 1460 пацієнтів із аномаліями співвідношення зубних дуг і положення зубів, які були обстежені в період з 2016 до 2019 рр. в медичному центрі ТОВ «УКРІНМЕД ГРУП» - база кафедри радіології Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика. Обстеження виконані на конусно-промененвому комп’ютерному томографі Planmeca ProMax 3D. 1460 обстежених пацієнтів було поділено за статтю: чоловіки - 600 (41,1%) та жінки - 860 (58,9%); за віком: від 6 до 18 років - 560 (38,3%), від 18 до 44 років - 900 (61,7%) та кількістю ознак основної та супутньої патологій. Визначено частоту аномалій співвідношення зубних дуг і положення зубів у пацієнтів на основі аналізу даних ортопантомограми, телерентгенограми, конусно-променевої комп’ютерної томографії; аналіз ефективності ортопантомограми, телерентгенограми в прямій та боковій проекціях, конусно-променевої комп’ютерної томограми при аномаліях співвідношення зубних дуг і положення зубів; з’ясовано кореляційні зв’язки між віком, статтю та ризиком повторного звернення пацієнта із аномаліями співвідношення зубних дуг і положення зубів. 560 (38,3%) пацієнтам віком 6 - 18 років та 900 (61,7%) пацієнтів віком 18 - 44 роки при первинному зверненні виконано ортопантомографію та телерентгенографію. При вторинному обстеженні пацієнтам виконували КПКТ. Проаналізувавши статистичні та радіологічні ознаки груп пацієнтів встановлено, що кількість пацієнтів із ознаками супутньої патології становила 478 (32,7%) у віковій групі від 6 до 18 років та 815 (90,5%) у групі від 18 до 44 років. Цим пацієнтам за авторським алгоритмом рекомендовано корегування плану ортодонтичного лікування з метою усунення ознак супутньої патології. 82 (5,6%) та 85 (5,8%) пацієнтам відповідних вікових груп рекомендовано подальше планування ортодонтичного лікування. Статистично доведено ефективність ортопантомографії, телерентгенографії, конусно-променевої комп’ютерної томографії у пацієнтів із аномаліями співвідношення зубних дуг і положення зубів шляхом аналізу діагностичної точності, чутливості та специфічності у вікових групах 6 - 18, 18 - 44 роки із комбінацією ознак основної та супутньої патології. Розроблено діагностичну модель для прогнозу ризику виникнення вторинного звернення пацієнтів з математичним методом вибору оптимальної методики діагностики. Визначено ризик вторинного звернення при граничній ймовірності у 88% (при значенні вище - модель прогнозує вторинне звернення). При визначені Рг-коефіцієнту 0,79 - рекомендовано дослідження ОПТГ і ТРГ; при показниках 0,85 рекомендацією є проведення КПКТ у обох вікових групах.

Проведено математичне моделювання форми зубних дуг. Зроблено припущення, що зубні дуги можуть бути змодельовані кривими другого порядку. Після аналiзу даних вимірювань діагностичних моделей зубних рядів розраховано коефіцієнти квадратичної форми зазначених кривих другого порядку та інваріант цієї форми. Оскільки значення інваріанта кривої другого порядку виявилось більшим від нуля, то зроблено висновок, що форми зубних дуг описуються рівнянням еліпса. Визначено параметри канонічного рівняння еліпса, що моделює форму зубних дуг. Розроблено методику конкретизації параметрів моделі з метою її застосування у процесах ортопедичного та ортодонтичного лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р668.5 + Р665.633 + Р661.210.112

Рубрики:

Ортодонтія

Хірургічна патологія щелеп

Шифр НБУВ: РА445215 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Одним із розповсюджених методів лікування аномалій зубощелепної системи є використання різноманітних ортодонтичних конструкцій, які можуть бути як знімними, так і незнімними. Мета дослідження - вивчення та оцінка стану тканин пародонту у пацієнтів під час ортодонтичного лікування. Для вирішення поставленої мети нами було проведено комплексне обстеження пацієнтів віком 18 - 25 років, які проходили ортодонтичне лікування з використанням незнімної апаратури. Серед них - 65 жінок, що складало 57,5 % та 48 чоловіків і це відповідало 42,5 %. Всі обстежені пацієнти були розділені на 2 групи в залежності від тривалості ортодонтичного лікування. В кожній групі у пацієнтів проводили клінічний огляд із збором анамнезу захворювання, вивчали стан тканин пародонту за індексною оцінкою. Звернено увагу, що у переважної більшості хворих із причинною кровоточивістю (майже 80 %) симптом з'являвся тільки під час чищення зубів, у 5 % кровоточивість була лише при прийомі твердої їжі, а у 10 хворих кровоточивість відзначалася, як при чищенні зубів, так і при прийомі твердої їжі. Дані зіставлення стоматологічної захворюваності пацієнтів обстежених груп показали, що найбільш поширеними патологіями під час ортодонтичного лікування є карієс зубів та його ускладнення та хронічний катаральний гінгівіт. Висновки: проведені клінічні дослідження та аналіз стану тканин пародонту показали високий рівень поширеності їх ураження серед пацієнтів, які перебувають на ортодонтичному лікуванні.

Розвиток університетської школи ортодонтії в рамках науки одонтології розпочався у Львові ще на початку X ст. науку одонтологію як предмет викладали на медичному факультеті Львівського університету. Студенти-медики пізнавали основи становлення змінного прикусу в дітей і вплив на формування постійного з можливостями тогочасного протезування. Становлення ортодонтії як сучасного відгалуження стоматології розпочалось уже в середині XX ст. до чого доклалися науковці, згадані в цій статті. З того часу й до сьогодні на кафедрах стоматології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького проводиться навчання студентів, на сучасному рівні ведеться наукова робота, яка створює можливість удосконалювати цю спеціальність.

Важливою попередньою процедурою в автоматизованій ортодонтії є точне сегментування зубів із 3Д моделі щелепи, що повинна включати якомога менше ручних операцій. Мотивована ультрасучасними загальними методами сегментації сіток, які прийняли теорію гармонічного поля для виявлення сегментів, досліджено нову, спрямовану на стоматологію структуру сегментації зубних сіток. Завдяки спеціально розробленій схемі зважування та стратегії апріорних знань для керування гармонічних обмежень, цей метод може ефективно визначати межі зубів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р668.5 + Р665.621

Рубрики:

Ортодонтія

Хірургічна патологія зубів

Шифр НБУВ: Ж25956 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведенные исследования сыворотки крови крыс подтвердили негативное действие длительного алиментарного избытка жира в сочетании с дисбиозом и иммуносупрессией на показатели неспецифической антимикробной и антиоксидантной защиты организма. Моделирование метаболического синдрома привело к развитию гипергликемии, повышению микробной обсемененности, интенсификации системного воспаления и активации перекисного окисления липидов. Моделирование ортодонтического лечения привело к дополнительному снижению показателей неспецифической антимикробной и антиоксидантной защиты и одновременному увеличению интенсивности перекисного окисления липидов. Применение лечебно-профилактического комплекса в сочетании с курсом физиотерапии предотвращало у крыс повышение в сыворотке крови уровня глюкозы, малонового диальдегида, активности эластазы и уреазы, степени дисбиоза и также сохраняло на высоком уровне показатели неспецифической защиты - активность каталазы, антиоксидантно-прооксидантный индекс и активность лизоцима.

За результатами проведеного ортодонтичного обстеження та лікування патології скелетного класу 2 та скупченістю зубів серед пацієнтів 13 - 17-ти років уточнено наукові дані про основні чинники виникнення рецидивів (ОР) у ретенційній фазі (РФ) ортодонтичного лікування, основним серед яких є відповідний тип скелетного росту щелеп. Розширено наукові поняття про застосування методу діагностики оптичної щільності кісткової тканини при різних типах росту щелеп у дітей у ранньому постійному прикусі за даними денситометрії методики Hounsfield (ДСМ). Доповнено наукові дані про схильність до рецидиву скупченості зубів при різних типах будови щелеп у дітей у ранньому постійному прикусі. Набуло подальшого розвитку наукове обґрунтування диференційного вибору ретенційної конструкції після активної фази ортодонтичного лікування для профілактики рецидиву скупченості зубів. Удосконалено протоколи використання ретейнерів для профілактики виникнення рецидивів у РФ ортодонтичного лікування в ранньому постійному прикусі.

Увагу приділено підвищенню ефективності ортопедичного лікування хворих із дефектами зубних рядів шляхом обгрунтування раціонального вибору матеріалу базису часткових знімних пластинкових протезів (ЧЗПП) на підставі клініко-лабораторного дослідження. Проведено обстеження 3-ох груп пацієнтів, що мали часткові дефекти зубних рядів без корекції (37 осіб), користувались ЧЗПП із термопластичними й акриловими базисами протягом 1-го року (відповідно 27 і 28 осіб). При аналізі віддалених результатів ортопедичного лікування хворих за показниками клінічного, біофізичного, цитометричного, цитологічного та соціологічного досліджень, неефективний результат протезування часткової адентії за допомогою акрилових ЧЗПП установлено у 25 % пацієнтів. Незважаючи на деяке погіршення зазначених показників у пацієнтів, що користувались термопластичними ЧЗПП протягом півроку, подальше спостереження за хворими протягом року виявило нормалізацію, а іноді й суттєве покращення результатів дослідження. При неефективності застосування акрилових ЧЗПП розроблено покази до повторного протезування за допомогою термопластичних базисів, що включали оцінку клінічного стану слизової оболонки порожнини рота (СОПР) пацієнтів, показників апоптозу та проліферативного потенціалу клітин букального епітелію при ДНК-цитометрії, змін біосередовища порожнини рота та балансу плоских епітеліальних клітин у цитограмах та урахування негативного впливу на різні сфери якості життя за опитувальником ОНІР-14 (Oral health Impact Profile). Ефективність повторного ортопедичного лікування пацієнтів за допомогою ЧЗПП із термопластичними базисами становила 85,7 %.

Исследования костной ткани челюстей крыс при моделировании метаболического синдрома и ортодонтического перемещения зубов позволяют сделать вывод об угнетении при этом процессов минерализации и одновременной активации резорбционных процессов, индуцированных развитием метаболического синдрома. Ортодонтическое вмешательство на фоне метаболического синдрома не повлияло на интенсивность минерализации, но существенно усугубило деструктивные процессы в костной ткани челюстей экспериментальных животных. Предлагаемый профилактический комплекс эффективно предупреждал метаболические нарушения в костной ткани крыс, вызванные метаболическим синдромом и фиксацией ортодонтических пружин.

Представлено обґрунтування і нове вирішення актуального завдання сучасної стоматології, що полягає в підвищенні ефективності лікування зубощелепних аномалій та деформацій, що супроводжуються фонетичними порушеннями, шляхом мультидисциплінарного підходу до розробки і застосування комплексу діагностично-лікувальних заходів на основі визначених та уточнених етіопатогенетичних зв’язків зубощелепних деформацій із порушеннями звуковимови. Запропоновано незнімний пристрій, що сприяє тренуванню м’язових структур артикуляційного апарату, у комплексі з логопедичною корекцією для поліпшення кінетичного та кінестетичного праксису, доведено доцільність його використання в завершальному періоді тимчасового та першому періоді змінного прикусу.

Мета роботи - полягала в поліпшенні оклюзійних параметрів, нормалізації функції жувальних м'язів корекцією попереднього ортопедичного лікування за допомогою часткових і повних керамічних реставрацій і використання різних оклюзійних шин. Запропоновано алгоритм повторного протезування із забезпеченням оклюзійної корекції та зміни положення нижньої щелепи у пацієнтів з ятрогенними оклюзійними розладами. Клінічне дослідження включало 45 пацієнтів із зубними протезами з простим або деталізованим дизайном оклюзійної поверхні. Ретроспективно визначені терміни лікування пацієнтів становили від 2,0 до 3,5 міс. Для додаткової корекції функції скронево-нижньощелепних суглобів призначали протизапальні засоби, вітаміни групи С, Д і препарати кальцію, сеанси кінезіотерапії жувальних м'язів і магнітотерапії привушножувальної ділянки. Такий алгоритм повторного протезування дав змогу нормалізувати біоелектричну активність жувальних м'язів, функціональний стан скронево-нижньощелепного суглоба, а також оклюзійні співвідношення зубів верхньої і нижньої щелепи. Рівень задовільних результатів лікування становив 73,6 %. Його ефективність підтверджено рентгенологічно та за допомогою методів функціональної діагностики (електроміографія жувальних м'язів, комп'ютеризований аналіз оклюзії T-Scan III).