На сьогодні актуальною проблемою є пандемія коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19) в усьому світі. Вжито заходів безпеки, зокрема використання масок, дистанційне навчання. Однак офтальмологи, як і населення в цілому, повинні знати, що маска для обличчя разом із тривалим використанням цифрових пристроїв призводить до збільшення кількості повідомлень про сухість очей у великої кількості пацієнтів. Мета дослідження - вивчити частоту виникнення хвороби сухого ока у студентів з міопією. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 96 студентів медичного університету, які спостерігались у офтальмолога з діагнозом "міопія", обраних методом випадкової вибірки. Всім пацієнтам, крім стандартного офтальмологічного обстеження, проводилась оцінка стабільності прерогової слізної плівки (CП) за допомогою кератотопографії рогівок, та проба Норна (час розриву слізної плівки (ЧРСП)). Також використовувався стандартний опитувальник, призначений для оцінки вираженості симптомів хвороби сухого ока, "індекс ураження очної поверхні" (Ocular Surface Disease Index). Результати. Під час проведення кератотопографії в 47 пацієнтів ЧРСП не був знижений. У середньому за часом стабільність концентричних кілець зберігалась тривалий час, 20,2 +- 3 с. Але у 49 пацієнтів спостерігались ознаки нестабільності СП за часом порівняно з 47 пацієнтами без порушення ЧРСП. У 47 пацієнтів без порушень при дослідженні на корнеотопографі даний показник при пробі Норна варіював від 25 до 18 с, тобто також не виходив за рамки вікової норми (у середньому 21,5 +- 3,5 с). У 3 пацієнтів з мінімальним показником ЧРСП за кератотопографією його значення за пробою Норна становило 9 с. У 36 пацієнтів з укороченням ЧРСП, відповідно до обох методів, відзначався слабкий ступінь сухого ока, у 10 - помірний, у 3 - виражений. Найбільш частими скаргами були: відчуття піску в очах, зоровий дискомфорт при роботі за комп'ютером і в вітряну погоду та при тривалому користуванні захисною маскою. Висновки: серед студентів, які перебували на дистанційному навчанні, в 51,04 % випадків відзначається підтверджена об'єктивними методами хвороба сухого ока. Більш виражений ступінь сухого ока відзначається в користувачів контактних лінз, тому в обов'язковому порядку офтальмологам слід призначати їм зволожуючі краплі.

На сьогодні міопічна хвороба посідає провідне місце серед захворювань, що призводять до інвалідизації. За прогнозами, до 2050 року до 52 % населення світу буде короткозорим і 10 % із них - із прогресуючою міопією. Завдяки науково-технічному прогресу стало можливим діагностувати морфологічні зміни у хворих на міопію за допомогою неінвазивного методу, такого як оптична когерентна томографія. Мета роботи - проаналізувати морфологічні зміни диска зорового нерва у хворих на міопію слабкого, середнього та високого ступеня. У дослідження увійшли 120 осіб (204 ока; групу контролю становили 20 практично здорових волонтерів (38 очей)). Усі пацієнти, які брали участь у дослідженні, були працездатного віку - від 18 до 45 років. Усім пацієнтам було проведено оптичну когерентну томографію диска зорового нерва. Було вивчено 12 показників. По мірі збільшення ступенів міопії (від слабкого до високого) у пацієнтів спостерігаються прогресуючі морфологічні зміни, які відображені в результатах оптичної когерентної томографії. Найсуттєвіші зміни у порівнянні з нормою відмічаються у хворих із міопією високого ступеня. Висновки: за міопії спостерігаються зміни в ділянці диска зорового нерва на морфологічному рівні, що доводить необхідність проведення оптичної когерентної томографії як методу своєчасного контролю морфологічних змін під час профілактики та лікуванні прогресування міопії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.211.2-59 + Р670.211.4-59

Рубрики:

Короткозорість (міопія)

Астигматизм. Аметропія. Анізометропія

Шифр НБУВ: РА448960 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.211.2-5 + Р670.211.4-5

Рубрики:

Короткозорість (міопія)

Астигматизм. Аметропія. Анізометропія

Шифр НБУВ: Ж101097 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.211.2 + Р673.704

Рубрики:

Короткозорість (міопія)

Катаракта

Шифр НБУВ: Ж101097 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертація присвячена діагностиці решітчастої пластинки (РП) й експериментальному медикаментозному зміцненню склери та РП низькими дозами атропіну сульфату. Встановлено вірогідну відмінність усіх показників диска зорового нерва від 20 до 40 % між міопією всіх ступенів порівняно з групою норми. Вперше за допомогою оптичної когерентної томографії виявлено маркери, за якими оцінювали параметри РП. Виявлено найсуттєвіші зміни показників РП і зорових функцій порівняно з нормою у хворих з міопією високого та середнього ступенів. Встановлено збільшення товщини склери, РП, ознаки стимуляції колагеногенезу при застосуванні малих доз атропіну сульфату (0,5 % та 0,01 %) в обох групах порівняно з групою контролю. Обґрунтовано доцільність подальшого вивчення впливу 0,01 % розчину атропіну сульфату на склеру та РП у разі міопії. Зазначено, що маркерний алгоритм дозволяє дослідити морфологію РП у 75 - 94,4 % випадку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.211.2 + Р673.704

Рубрики:

Короткозорість (міопія)

Катаракта

Шифр НБУВ: Ж101097 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На сьогодні міопічна хвороба посідає провідне місце серед захворювань, що призводять до інвалідизації. За прогнозами, до 2050 року до 52 % населення світу буде короткозорим і 10 % із них - із прогресуючою міопією. Завдяки науково-технічному прогресу стало можливим діагностувати морфологічні зміни у хворих на міопію за допомогою неінвазивного методу, такого як оптична когерентна томографія. Мета роботи - проаналізувати морфологічні зміни диска зорового нерва у хворих на міопію слабкого, середнього та високого ступеня. У дослідження увійшли 120 осіб (204 ока; групу контролю становили 20 практично здорових волонтерів (38 очей)). Усі пацієнти, які брали участь у дослідженні, були працездатного віку - від 18 до 45 років. Усім пацієнтам було проведено оптичну когерентну томографію диска зорового нерва. Було вивчено 12 показників. По мірі збільшення ступенів міопії (від слабкого до високого) у пацієнтів спостерігаються прогресуючі морфологічні зміни, які відображені в результатах оптичної когерентної томографії. Найсуттєвіші зміни у порівнянні з нормою відмічаються у хворих із міопією високого ступеня. Висновки: за міопії спостерігаються зміни в ділянці диска зорового нерва на морфологічному рівні, що доводить необхідність проведення оптичної когерентної томографії як методу своєчасного контролю морфологічних змін під час профілактики та лікуванні прогресування міопії.

Присвячено підвищенню ефективності лікування пацієнтів з субретинальною неоваскулярною мембраною (СНМ) у разі високої ускладненій короткозорості (ВУК) шляхом удосконалення алгоритму лікування. Установлено, що застосування ранібізумабу і афліберцепту однаково підвищує гостроту зору у пацієнтів із СНМ при ВУК без статистично значущої різниці в кількості виконаних інтравітреальних введень. Під час порівняння морфометричних змін сітківки та СНМ на фоні антиангіогенної терапії у пацієнтів з ексудативною формою вікової дегенерації макули (ВДМ) і ВУК встановлено, що центральна товщина сітківки під час цих захворювань знижується однаково, а саме на 26 %. Тоді як зниження товщини СНМ більш виражено при ВДМ - на 41%, ніж при ВУК - на 24 %. Було розроблено схему антиангіогенного лікування пацієнтів з СНМ при ВУК, яка полягає в проведенні двох завантажувальних ін'єкцій інгібітору фактора росту ендотелію судин з інтервалом 1 місяць з подальшим введенням препарату в режимі "при потребі".

Дисертація присвячена проблемі підвищення ефективності профілактики прогресування міопії шляхом клініко-експериментального обґрунтування диференційованого призначення препаратів для корекції гідродинаміки ока та морфогенезу склери. У дітей зі швидко прогресуючою міопією встановлено підвищення показників дійсного внутрішньоочного тиску, яке корелює з віком дитини. Встановлено, що при швидко прогресуючій міопії зміни сітківки та судинної оболонки полягають у відносному збільшенні товщини сітківки у центрі фовеа, зменшенні товщини гангліозного комплексу GCL++, зменшенні кутової характеристики ДЗН, збільшенні ретинально-хоріоїдального коефіцієнта в центрі папіломакулярної ділянки, зменшенні товщини судинної оболонки в центрі фовеа та у центрі папіломакулярної ділянки, зниженні показника щільності судин шару хоріокапілярів у назальному секторі макули порівняно з еметропами та з пацієнтами з повільно прогресуючою міопією. Експериментально підтверджено можливість застосування аналога простагландину F2-а і препаратів клітинної терапії нового покоління - аутокріотромболізату для лікування міопії та теоретично обґрунтовано доцільність розробки нового методу профілактики прогресування міопії шляхом підключення до загальноприйнятого консервативного лікування міопії інсталяцій аналога простагландину F2-а та субтенонового введення аутокріотромболізату.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*739.1 + Р670.211.2

Рубрики:

Біологія людини

Короткозорість (міопія)

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.211.2

Рубрики:

Короткозорість (міопія)

Шифр НБУВ: РА444078 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення морфометричних змін судинної оболонки у задньому сегменті ока у пацієнтів з прогресуючою міопією за даними Swept Source-оптичної когерентної томографії-ангіографії (SS-ОКТА). Під спостереженням знаходились 50 пацієнтів (100 очей) з різними темпами прогресування міопії та 20 здорових дітей (40 очей) з еметропією. У пацієнтів зі швидким прогресуванням міопії виявлено збільшення товщини сітківки в центрі фовеа у порівнянні з еметропами та зменшення товщини хоріоідеї в центрі фовеа і у папіломакулярній ділянці у порівнянні як із еметропами, так і з міопами з повільним прогресуванням міопії. У разі прогресування міопії встановлено нерівномірне зменшення товщини хоріоідеї, яке проявляється у достовірному збільшенні ретинально-хоріоідального коефіцієнта на ділянці між центром фовеа та диском зорового нерва, що у комплексі морфологічних змін заднього сегмента міопічного ока може сприяти розвитку регіонарних гемодинамічних порушень.

Мета роботи - оцінити біометричні показники зорового аналізатора у дітей із набутою міопією, асоційованою з синдромом недиференційованої дисплазії сполучної тканини. Встановлено деякі особливості біометричних показників зорового аналізатора у дітей з міопією на тлі сполучнотканинної дисплазії, які виявляються у зниженні сили заломлення рогівки в середньому на 4,6 %, збільшенні радіуса кривизни на 5,3 % та діаметра рогівки на 7,2 %, збільшенні глибини передньої камери ока в середньому на 5,2 %, сагітальної довжини склоподібного тіла в середньому на 9,2 % та аксіальної довжини ока в середньому на 4,2 %.

Дослідження присвячено підвищенню ефективності лікування набутої міопії шляхом корекції порушень антиоксидантної системи (АОС) тіолвміщуючими препаратами на підставі отриманих нових наукових даних про особливості змін антиоксидантних процесів у крові і сльозі хворих залежно від ступеня міопії. Уперше результати дослідження активності ферментів (глютатіон-8-трансферази, каталази і глютатіонпероксидази) і тіолвміщуючих груп (вільних і зв’язаних білкових сульфідних і дисульфідних) як маркерів стану АОС в крові і сльозі хворих на міопію дозволили включити препарат тіолвміщуючої групи в традиційне лікування хворих на міопію різного ступеня і оцінити його вплив на нормалізацію стану АОС, а також істотно підвищити і стабілізувати зорові функції. Вперше виявлено, що застосування тіолвміщуючих препаратів у хворих на міопію підвищує рівень активності ферментів АОС у крові (глутатіон- S-трансфеоази на 23,7%, каталази на 20,0%, глутатіонпероксидази на 22,4%) і в СР (глутатіон -S-трансферази на 23,9%; каталази на 15,4% і глутатіонпероксидази на 24,7%) і відновлює потенціал тіолової системи, про що свідчить підвищення рівня вільних сірковмісних білків в крові (на 21,6%) і СР (на 14,7%) і підвищення зв’язаних сірковмісних білків в СР (на 14,3%), а також підвищує і стабілізує зорові функції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.211.2 + Р674.15

Рубрики:

Короткозорість (міопія)

Хвороби зорового нерва

Шифр НБУВ: Ж101097 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що інтравітреальне введення ранібізумабу у ході 12-місячного спостереження виявилося безпечним і ефективним методом лікування пацієнтів з субретинальною неоваскулярною мембраною за високої ускладненої короткозорості. У повсякденній практиці застосування ранібізумабу дозволяє досягти статистично значимого поліпшення гостроти зору і зменшення набряку сітківки у пацієнтів з субретинальною неоваскулярною мембраною за високої ускладненої короткозорості.

Отмечено, что интравитреальное введение ранибизумаба при 12-месячном наблюдении оказалось безопасным и эффективным методом лечения пациентов с субретинальной неоваскулярной мембраной при высокой осложненной близорукости. В повседневной практике применение ранибизумаба позволяет достичь статистически значимого улучшения остроты зрения и уменьшения отека сетчатки у пациентов с субретинальной неоваскулярной мембраной при высокой осложненной близорукости.

Оцінено віддалені результати психокорекції дезадаптивних індивідуально-психологічних характеристик у пацієнтів з міопією. Для діагностики індивідуально-психологічних особливостей використовувалися: тест Спілбергера - Ханіна, методика «особистісного диференціала», методика діагностики ірраціональних настанов А. Елліса, методика Амірхана для визначення домінуючих копінг-стратегій, тест ЛОБІ, структуроване клінічне діагностичне інтерв’ю. Оцінка психоемоційного стану проводилася за умов спокою та екзаменаційного стресу. За даними психодіагностичного дослідження студенти з міопією були розділені на три групи корекції. Лікування проводилося із застосуванням когнітивно-поведінкової терапії, раціонально-емотивної терапії, арт-терапії, фармакотерапії. Повторне діагностичне обстеження і терапія проводилися через рік після попередньої. Застосування медико-психологічного корекційного комплексу дозволяло статистично достовірно зменшити кількість психологічних порушень у студентів з міопією. Збільшувалася частота використання активних поведінкових стратегій, спрямованих на самостійне вирішення проблем, що виникають. Досягнуті показники зберігалися протягом року спостереження, впродовж якого збільшувалася кількість пацієнтів з гармонійним типом ставлення до хвороби. Однак через рік після лікування кількість пацієнтів з міопією з високою ситуативною тривожністю, астенічними й афективними проявами психопатологічного синдрому збільшувалася, що вимагало повторного призначення психокорекційної терапії. Запропоновано застосування алгоритму психологічного супроводу хворих на міопію, який передбачає на I етапі проведення діагностики психоемоційного стану таких хворих; на II етапі — визначення мішеней і формування груп психокорекційної терапії; на III етапі — диференційоване використання когнітивно-поведінкової терапії, раціонально-емотивного тренінгу, що дозволяє ефективно коригувати психоемоційний стан пацієнтів. Ефективність проведеного лікування і тривалість досягнутого терапевтичного ефекту збільшується у разі своєчасного застосування повторних курсів психотерапії.

Оценены отдаленные результаты психокоррекции дезадаптивных индивидуально-психологических характеристик у пациентов с миопией. Для диагностики индивидуально-психологических особенностей использовались: тест Спилбергера - Ханина, методика «личностного дифференциала», методика диагностики иррациональных установок А. Эллиса, методика Амирхана для определения доминирующих копинг-стратегий, тест ЛОБИ, структурированное клиническое диагностическое интервью. Оценка психоэмоционального состояния проводилась в условиях покоя и в условиях экзаменационного стресса. По данным психодиагностического исследования студенты с миопией были разделены на три группы коррекции. Лечение проводилось с применением когнитивно-поведенческой терапии, рационально-эмотивной терапии, арт-терапии, фармакотерапии. Повторное диагностическое обследование и терапия проводились через год после предыдущей. Применение медико-психологического коррекционного комплекса позволяло статистически достоверно уменьшить количество психологических нарушений у студентов с миопией. Увеличивалась частота использования активных поведенческих стратегий, направленных на самостоятельное решение возникающих проблем. Достигнутые показатели сохранялись втечение года наблюдения, на протяжении которого увеличивалось количество пациентов с гармоничным типом отношения к болезни. Однако через год после лечения количество пациентов с миопией с высокой ситуативной тревожностью, астеническими и аффективными проявлениями психопатологического синдрома увеличивалось, что требовало повторного назначения психокоррекционной терапии. Предложено применение алгоритма психологического сопровождения больных с миопией, который предусматривает на I этапе проведение диагностики психоэмоционального состояния таких больных; на II этапе - определение мишеней и формирование групп психокоррекционной терапии; на III этапе - дифференцированное использование когнитивно-поведенческой терапии, рационально-эмотивного тренинга, что позволяет эффективно корректировать психоэмоциональное состояние пациентов. Эффективность проводимого лечения и продолжительность достигнутого терапевтического эффекта увеличивается при своевременном применении повторных курсов психотерапии.

Розглянуто проблеми оптимізації діагностики осьової, рефракційної, змішаної та комбінованої міопії на підставі вивчення морфометричних і функціональних показників органа зору за допомогою сучасних медодів обстеження (кератотопографія, УЗ-ехобіометрія та оптична когерентна томографія). Розроблено об'єктивні критерії для діагностики різних типів міопії: рефракційна міопія - передньо-задня ось (ПЗО) ≤ 24,3 мм і сила заломлення рогівки > 43,86 дптр; осьова міопія - ПЗО > 24,3 мм і сила заломлення рогівки ≤ 43,86 дптр; змішана міопія - ПЗО > 24,3 мм і сила заломлення рогівки > 43,86 дптр; комбінована міопія - ПЗО ≤ 24,3 мм і сила заломлення рогівки ≤ 43,86 дптр як у еметропів. Обчислено коефіцієнти К1 і К2, що відображають положення іридо-кришталикової діафрагми. Коефіцієнти К1 більше 31 і К2 більше 34 вказують на рефракційний тип міопії, К1 менше 31 і К2 менше 34 свідчать про осьовий тип міопії. Встановлено диференційно-діагностичні відмінності морфометричних і функціональних показників ока, що дозволяють проводити диференціацію у хворих на осьову, рефракційну, змішану та комбіновану міопію. Одержано значний ефект стабілізації міопії в процесі використання ОК терапії у пацієнтів з коефіцієнтом К1 >31 в 82 % випадків і К2 > 34 в 77 % випадків. Розроблено показання для застосування ортокератологічної терапії у хворих на короткозорість з урахуванням типів міопії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р673.4 + Р670.211.2

Рубрики:

Хвороби рогової оболонки

Короткозорість (міопія)

Шифр НБУВ: Ж101097 Пошук видання у каталогах НБУВ