Проаналізовано структуру причин інфравезикальної обструкції та методів її хірургічної корекції за матеріалами урологічного відділення Кіровоградської обласної лікарні за 10 років. Основними методами корекції є оптична уретротомія та відкрите оперативне лікування - резекція стриктури уретри з накладанням анастамозу "кінець в кінець". Пацієнти, які перенесли травми і операції уретри, потребують постійного диспансерного нагляду.

Запропоновано та науково обгрунтовано класифікацію уретральних рефлюксів (УР), установлено причини їх виникнення. Визначено клінічно картину УР у разі інфравезікальної обструкції та нейрогенних розладів, складено рангові ряди сучасних антибіотиків для проведення емпіричної антимікробної терапії таких госпітальних ускладнень катетер-асоційованої інфекції, як гострий епідидиміт, гострий фунікуліт, гострий катетеризаційний простатит, ятрогенний абсцес простати. Запропоновано оригінальну методику селективної задньої уретрографії для діагностики уретропростатичних рефлюксів, а також ефективну схему короткотермінової антимікробної профілактики катетер-асоційованої інфекції у разі трансуретральних операцій. Проаналізовано ефективність антимікробної терапії ускладнених уретропростатичних рефлюксів та показано, що в кожному відділенні актуальна тільки мінімальна кількість антибіотиків, чутливість до яких в інших клініках може бути відсутньою. Установлено, що уретропростатичні рефлюкси є основним фактором ризику у виникненні запальних захворювань зовнішніх статевих органів за умов катетеризованого сечового тракту.

Досліджено питання діагностування та комплексного лікування стриктур сечівника з застосуванням внутрішньої оптичної уретротомії. Наведено дані обстежень, та вивчено безпосередні та віддалені результати комплексного лікування 219-ти хворих чоловічої статі зі стриктурами різних відділів сечовика. Групу порівняння становили 97 (44,3 %) хворих, основну групу - 122 (55,7 %) чоловіка, які одержали модифікований комплекс лікування. Внаслідок візуалізації структури встановлено її особливості, а саме: локалізацію стенозу, діаметр, протяжність стенозу, а у хворих другої групи визначено протяжність і товщину спонгіофіброзу. За результатами виконання урофлометрії виявлено, що ступінь порушень сечовипускання не залежить від одного фактора, а має поліетологічний характер. Певним пацієнтам другої групи виконано внутрішню оптичну уретротомію модифікованого варіанта. Відзначено, що впровадження в клінічну практику вдосконалених методик обстеження, передопераційної підготовки, ендоскопічного хірургічного втручання та післяопераційної реабілітації пацієнтів дозволяють збільшити кількість "гарних" віддалених результатів у хворих зі стриктурами довжиною понад 9 мм з 25,0 % до 54,8 % і зменшити у них кількість рецидивів з 43,8 % до 9,7 %.

С целью изучения осложнений уретероскопии проведен анализ 872 уретероскопии. Разработана классификация осложнений. Рассмотрены причины возникновения, пути профилактики и способы лечения осложнений уретероскопии. Таким образом, удалось снизить количество данных осложнений.

На основі проведених експериментальних досліджень на 20 безпорідних собаках запропоновано абсолютно новий, морфофункціонально обгрунтований метод відновлювальної пластики уретри автовенозним трансплантатом із великої підшкірної вени нижньої кінцівки. Завдяки цьому забезпечуються: біологічна сумісність живих тканин, індиферентність автопластичного матеріалу, адекватність тканини, яка пересаджується, за консистенцією, формою, об'ємом, симетричність відновлювального органа, стійкість досягнутого анатомічного та функціонального результату реконструктивної операції.

Приведен предыдущий опыт уретропластики перемещенным кожным лоскутом крайней плоти на сосудистой ножке при короткой бульбарной стриктуре воспалительного генеза. На основании результатов уретроцистографического и урофлоурометрического исследований, проведенных после операции, и критического анализа общеприменяемых процедур сделан вывод, что представленная операция может считаться методом выбора при лечении пациентов со стриктурами бульбарного отдела мочеиспускательного канала. Вместе с тем отмечают необходимость оценки отдаленных функциональных результатов и структурных перестроек на участке пластики.

Отмечен фактор генитального лихен склероза в развитии стриктурной болезни. Указана роль дефицита половых гормонов и повышения уровня гомоцистеина в крови как фактора нарушения организации соединительной ткани, которая характерна для лихен склероза. Дана характеристика методов уретральной реконструкции при стриктурной болезни. Описаны методы обследования 14 пациентов с рецидивом стриктур мочеиспускательного канала лихен склеротического генеза. Приведены результаты исследования иммунного статуса и нарушений фолатного цикла у пациентов с гистологически подтверядонным лихен склерозом, обусловленным рецидивной стриктурой мочеиспускательного канала. Описаны варианты методов повторных замещающих уретропластик у 13 пациентов с использованием трансплантатов слизистой оболочки рта и их результаты. Приведены данные повторной уретральной реконструкции у 4 из 13 оперированных и характер их лечения в послеоперационный период.

Цель исследования - проведение сравнительной оценки эффективности различных видов открытых уретропластик при протяженных стриктурах и облитерациях мочеиспускательного канала (МИК). Ретроспективно оценены результаты открытых уретропластик у 68 пациентов за 2003 - 2015 гг. Больные были разделены на 4 группы: 1-я группа - аугментационная буккальная уретропластика - 11 (17,0 %) больных; 2-я группа уретро-уретро- или уретро-простатоанастомоз - 39 (53,0 %), 3-я группа - заместительная пластика кожно-фасциальным лоскутом - 8 (13,0 %), 4-я группа - заместительная буккальная уретропластика - 10 (17,0 %). Средняя длина стриктур МИК составила в 1-й группе 2,2 +- 0,1 см; 3,3 +- 0,8 см - во 2-й группе; 3,3 +- 0,9 см - в 3-й группе и в 4-й группе - 5,3 +- 0,8 см. Средний период восстановления самостоятельного мочеиспускания составил: в 1-й группе - 19,3 +- 0,7 сут; во 2-й группе - 16,6 +- 0,7 сут; в 3-й группе - 19,4 +- 1,6 сут и в 4-й группе - 17,1 +- 1,1 сут. Осложнениями в ранний период (до 30 сут) были: острая задержка мочеиспускания - в 4-х (5,9 %) случаях, орхоэпидидимит - в 5-ти (7,4 %), промежностный затек - в 3-х (4,4 %). В отдаленный период: рецидив стриктуры - в 6-ти (8,8 %) случаях, эректильная дисфункция - в 18-ти (26,5 %). Заключение. Хороший результат отметили у 65-ти (91,2 %) больных, плохой - у 3-х (4,4 %), сомнительный - у 3-х (4,4 %). Общая эффективность составила 95,6 % при среднем периоде наблюдения 9,8 +- 2,3 мес.

Представлено результати промежинної пластики сечівника у 62 хворих з приводу стриктури та облітерації його задньої частини (ЗЧС) після перелому кісток таза за 30 років. У ранньому післяопераційному періоді ускладнення виникли у 13 хворих, у віддаленому - рецидив стриктури сечівника відзначений у 8 (12,9 %), з них у 4 (6,5 %) - виконано повторну уретропластику. Еректильна дисфункція (ЕД) виявлена у 19 (82,6 %) хворих.

Розглянуто варіанти лікування травматичних пошкоджень сечівника і їх еволюція в клініці урології Донецького національного медичного університету ім. М. Горького. Показано результати лікування від первинного шва сечівника й анастомозу "кінець в кінець" до букальної пластики. На даний момент провідну роль у хірургічному лікуванні стриктур уретри займає внутрішня оптична уретротимія (34,4 % у 2012 р.).

Представлены варианты лечения травматических повреждений мочеиспускательного канала и их эволюция в клинике урологии Донецкого национального медицинского университета им. М. Горького. Отображение результатов лечения от первичного шва мочеиспускательного канала и анастомоза "конец в конец" до буккальной пластики. На данный момент ведущую роль в хирургическом лечении стриктур уретры занимает внутренняя оптическая уретротимия (34,4 % в 2012 г.).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.570.52 + Р694.57

Рубрики:

Операції на уретрі

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рестроспективно оценены результаты 1284-х хирургических коррекций стриктур и облитераций мочеиспускательного канала (МИК) за период 2003 - 2016 гг. у 895-ти пациентов. Открытые уретропластики выполнены у 72-х (5,6 %) пациентов в связи с протяженными (>> 2 см) стриктурами МИК и его облитерациями. Больные были разделены на 4 группы: 1-я группа - аугментационная буккальная уретроластика (АБП) - 15 (20,8 %); 2-я группа - уретро-уретро- или уретро-простато-анастомоз - 39 (54,2 %); 3-я группа - заместительная пластика кожно-фасциальным лоскутом (ПКФЛ) - 8 (11,1%); 4-я группа - заместительная буккальная уретропластика - 10 (13,9 %). Средняя длина стриктур МИК составила в 1-й группе 2,2 +- 0,1 см, во 2-й группе - 3,3 +- 0,8 см, в 3-й группе - 3,3 +- 0,9 см и в 4-й группе - 5,3 +- 0,8 см. Средний балл сложности стриктур МИК во всех исследуемых группах заставил 6,2 +- 0,3; 6,8 +- 0,7; 6,7 +- 0,8; 9,1 +- 0,9 балла соответственно. Средний период длительности восстановления самостоятельного мочеиспускания составил: в 1-й группе - 19,3 +- 0,7 сут, во 2-й групе - 16,6 +- 0,7 сут, в 3-й группе - 19,4 +- 1,6 сут и в 4-й группе - 17,1 +- 1,1 сут. Осложнениями открытых коррекций стриктур МИК в ранний период (до 30-т сут) были: острая задержка мочеиспускания ОЗМ) - 4 (5,5 %) наблюдения, орхоэпидидимит - 5 (6,9 %), промежностный затек - 3 (4,2 %) (Clavien II). В отдаленный послеоперационный период - рецидив стриктуры - у 6-ти (8,3 %) (Clavien IIIb), эректильная дисфункция - у 18-ти (25,0 %) (Clavien II-IIIb). Хороший результат первичных открытых уретропластик отметили у 65-ти (90,3 %) больных, плохой результат - у 4-х (5,5 %), сомнительный - у 3-х (4,2 %). Общая эффективность первичных повторных уретропластик составила 95,6 % (средний период наблюдения - 10,5 +- 2,2 мес).