Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.3-3

Рубрики:

Сечокам'яна хвороба (нефролітіаз)

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучено влияние мочекаменной болезни на развитие и течение заболеваний пародонта у 159-ти пациентов в возрасте 20 - 45-ти лет. Установлено, что ее наличие способствует формированию начальных изменений в тканях пародонта. Наибольшее негативное влияние на развитие и течение заболеваний пародонта оказывает преобладание в моче больных оксалатов.

Наведено основні принципи діагностики, клініки та хірургічного лікування 134 хворих, що склало 35,8% від усіх хворих з дистопованими нирками, обстежених у клініці в 1961-1996 рр. Оперативне лікування було використано загалом у 134 хворих, їм проведено 167 операцій, з яких 47 реконструктивних з резекцією нижнього полюсу нирки (28,2%), за методикою професора Є.М.Шимкуса. Основним принципом оперативного лікування є усунення причин обструкції у примисковому відділі сечоводу з метою забезпечення доброго пасажу сечі з аномального органу. Віддалені результати оперативного лікування нефролітіазу дистопованої нирки (строки до 2 - 22 років) визначались за п'ятибальною шкалою. Вони були добрими в 80,9%, задовільними - в 14,8%, незадовільними - в 4,3%. При належному дренажі миски можливі загальноприйняті операції (пієлолітотомія). У випадку обструкції примискового відділу сечоводу пропонуються реконструктивні пластичні операції. Нефректомія доцільна у випадку відсутності функції нирки, численних каменях, піонефрозі, якщо збережено функцію протилежної нирки.

Розглянуто питання патогенезу сечокам'яної хвороби (СКХ) як порушення обмінних процесів та водно-сольового балансу у порівнянні з іншою патологією нирок. Вивчені порушення гормонального спектру були модульовані в експерименті, який розглядався як модель порушення обміну кальцію. Використано новий метод діагностики порушень водно-електролітного балансу при патології нирок - ЯМР-спектроскопія. Аналіз результатів проведених досліджень дозволив зробити висновки, що патогенез СКХ пов'язаний з порушенням стану системи ендогенних опіоїдів (підвищення рівня мет-енкефаліну в плазмі крові) та значне пригнічення рівня кальцитоніну на фоні пригніченого вже рівня цього гормону у здорових жителів "кам'яного пасу". Порушення водно-сольового балансу є наслідком порушень гормонального спектра. Вивчення ЯМР-спектроскопії дозволяє використовувати дану методику для диференційної діагностики патології нирок. Експериментальна частина роботи дозволяє зробити висновок, що порушення в стані ендогенних опіоїдів, кальцитоніну та простаноїдів пов'язані між собою, відрізняються залежно від віку та є причиною електролітних порушень.

Описано морфологію та анатомію уролітів. На підставі отриманої інформації розглянуто онтогенію ниркових каменів. Проведено лабораторне і математичне моделювання процесів росту уролітів. Визначено парагенетичні асоціації мінералів уролітів. Досліджено мікроелементний склад органо-мінеральних агрегатів у нирках людини, визначено залежність його від геоекологічного стану навколишнього середовища в Одесі.

Розглянуто проблему уролітіазу за умов супутнього хронічного пієлонефриту під час використання різних способів видалення каменів із верхніх сечових шляхів. Доведено, що за умов хронічного інфекційно-запального процесу в нирках синтез надвеликих концентрацій секреторного імуноглобуліну А сприяє розвитку і рецидиву каменів нирок. Обгрунтовано імуно-біологічний критерій, що визначає схильність до рецидивного каменеутворення (надвисокий рівень секреторного імуноглобуліну А у сечі та наявність в структурі видаленого каменя адгезованих лейкоцитів, бактерій та органічних субстанцій - носіїв імуноглобуліну А). Розглянуто інтегративну характеристику морфологічного, структурного, хімічного та мікроелементного складу каменів нирок. Досліджено динаміку морфологічних та метаболічних змін у нирковій тканині у разі експериментальної закритої травми нирки, що моделює її ушкодження під час дистанційної нефролітотрипсії. З метою корекції імунологічних і метаболічних порушень у хворих, профілактики рецидивного каменеутворення за умов супутнього пієлонефриту розроблено комплексний підхід до лікування рецидивного уролітіазу та доведено його ефективність.

Вперше науково обгрунтовано застосування фітопрепарату "Канефрон Н" у ранній метафілактиці сечокислого (уратного) нефролітіазу та сечокислій гіперкристалурії, встановлено його вплив на основні фактори рецидивного уратного нефролітіазу - pH та рівень сечової кислоти крові та сечі. Досліджено ефективніть використання препарату "Літовіт У" в ранній метафілактиці фосфорнокислого нефролітіазу, встановлено основні закономірності протирецидивного лікування даної патології, направлені на проведення корекції pH з лужної у кислу, у разі застосування адекватної антибактеріальної та діуретичної терапії. Вивчено варіанти та можливості використання цитратної суміші "Блемарен" у ранній метафілактиці кальцій-оксалатного нефролітіазу. Досліджено вплив на функціонально-відновний стан нирок нових фітопрепаратів "Канефрон Н", "Літовіт У" та цитратної суміші "Блемарен" у ранній метафілактиці нефролітіазу, проаналізовано віддалені результати лікування. Науково обгрунтовано метод проведення ранньої метафілактики сечокам'яної хвороби з використанням фітопрепаратів "Канефрон Н" і "Літовіт У", а також їх застосування після хірургічного видалення каменів нирок, ЕУХЛ та уретеролітоекстракції.

Наведено особливості перебігу нефролітіазу у пацієнтів з єдиною "здоровою" ниркою, яка залишилась після нефректомії з причини різних захворювань.

Вивчено хімічний склад, структуру й умови формування первинних 117-ти коралоподібних каменів, видалених з нирок під час операцій у мешканців Таджикістану і Дніпропетровської області. Для порівняння взяли результати досліджень у клініці 119-ти солітарних каменів різного складу. Всі камені складаються з органічної та мінеральної складових. Багато з них є змішаними за своїм складом. Мінеральний склад включає від 6-ти до 17-ти і більше мікроелементів, таких як мідь, магній, цинк, залізо та ін. Розповсюджені мінерали ідентичні та не залежать від місця проживання хворих. Різниця тільки в їх процентному співвідношенні. Різноманітність структури та текстури коралоподібних каменів характеризують їх, в основному, як пошарово порожнисті утворення, що дозволяє використати проти них руйнівні технології.

Изучены химический состав, строение и условия формирования первичных 117-ти коралловидных камней, извлеченных из почек во время операций жителей Таджикистана и Днепропетровской области. Для сравнения взяты результаты исследований 119-ти солитарных камней различного состава. Все камни состоят из органической и минеральной составляющих. Многие из них являются смешанными по своему составу. Минеральный состав включает от 6-ти до 17-ти и более микроэлементов, таких как медь, магний, цинк, железо и др. При этом распространенные минералы идентичны и не зависят от места проживания больных. Разница только в их процентном соотношении. Разнообразие структуры и текстуры коралловидных камней характеризует их, в основном, как слоистопористые образования, что позволяет применить к ним разрушающие технологии.

У хворих на жовчно- та сечокам'яну хвороби встановлено порушення структури плазмового фібринолізу з переважанням низькоефективного неензиматичного лізису фібрину. Результати модельних експериментів свідчать про прогресивне зростання маси фільтрату жовчі під час блокади ферментативного фібринолізу e-амінокапроновою кислотою, а ступінь розсіювання поляризованого світла зростає пропорційно збільшенню маси жовчного фільтрату. Зроблено висновок, що нативний фібрин є матрицею для кристалізації неорганічних компонентів жовчі.

У процесі вивчення хроноритмологічних особливостей фізико-хімічного складу сечі виявлено, що зміни концентрації водневих іонів сечі протягом доби корелюють з ритмом виникнення ниркової коліки. У той же час акрофаза концентрації водневих іонів сечі у здорових людей за часом є протилежною акрофазі ниркової коліки в пацієнтів із сечокам'яною хворобою. Суттєво зростав за нападу ниркової коліки на тлі сечокам'яної хвороби вміст білка в сечі - його концентрація, що перевищувала граничні норми, є достовірно збільшеною у всі досліджувані часові проміжки.

Подано огляд літератури та результати епідеміологічних досліджень захворювань пародонту в осіб з сечо-кам'яною хворобою. Вивчення пародонтального статусу проведено у 532-х хворих на сечо-кам'яну хворобу (основна група) та у 184-х практично здорових осіб (контрольна група). Наявність уражень пародонту виявлено у 96,43 % хворих на сечо-кам'яну хворобу (81,52 % в контрольній групі), генералізований пародонтит в основній групі склав 71,43 %, а пародонтоз 8,46 % (в контрольній відповідно 8,97 % та 5,98 %). Перебіг захворювань пародонту у осіб з сечо-кам'яною хворобою має важчий ступінь, генералізований хронічний характер з частими загостреннями.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.3-356 + Р696.504.3-3

Рубрики:

Хвороби легень

Сечокам'яна хвороба (нефролітіаз)

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

При лікуванні захворювань пародонта для досягнення стабілізації патологічного процесу та ліквідації його на ранніх стадіях велике значення має проведення своєчасної комплексної терапії. Враховуючи це, розробка більш ефективних методів медикаментозного лікування представляє значний практичний і теоретичний інтерес. У комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту (ГП) у хворих на сечокам'яну хворобу використано нову методику на основі розробленої стоматологічної плівки. За допомогою клінічних методів дослідження та індексної оцінки підтверджено ефективність цього методу. Мета роботи - оптимізація місцевої фармакотерапії в комплексному лікуванні ГП на тлі сечокам'яної хвороби з використанням стоматологічної плівки. Лікування ГП II ступеня тяжкості проводили у 85 пацієнтів із супутньою сечокам'ямою хворобою (44 пацієнти склали основну групу із застосуванням опрацьованої авторами стоматологічної плівки та 41 пацієнт - контрольну групу, де лікування проводили за загальноприйнятими методами) згідно з протоколом пародонтологічного лікування. Для об'єктивізації стану тканин пародонта у пацієнтів використовували клінічні дані та індексні оцінки. Ефективність запропонованого методу лікування ГП підтверджено скороченням термінів лікування, подовженням періоду клінічної стабілізації та нормалізації показників клінічних і параклінічних досліджень у пацієнтів, пролікованих за розпрацьованим методом у найближчі та віддалені терміни після лікування. Висновок: клінічна оцінка розробленого медикаментозного засобу свідчить про значний позитивний ефект його застосування при лікуванні ГП. Добрий терапевтичний ефект застосування стоматологічної плівки зумовлений ранозагоювальною, протизапальною, антимікробною, протинабряковою та місцевознеболювальною діаного даного препарату.