Изучены диагностические возможности ультрасонографии при острых гнойно-воспалительных заболеваниях почек и околопочечной жировой клетчатки в сравнении с рентгеновскими методами и компьютерной томографией. По мере накопления опыта ультрасонография из вспомогательного становится ведущим методом дифференцировки между серозным, гнойным пиелонефритом и гнойно-деструктивными формами острого пиелонефрита.

Проведен сравнительный клинический анализ традиционного микробиологического исследования и новых технологий выявления микобактериурии у 184-х больных нефротуберкулезом. Установлено, что наиболее точным и информативным в вопросах диагностики нефротуберкулеза является микробиологический метод определения возбудителя заболевания в моче с использованием питательной среды Левенштейна - Йенсена (количество выявленных случаев микобактериурии в клинической группе больных с изолированым нефротуберкулезом превышало 50 %). Отмечено, что новые методы определения возбудителя (полимеразная цепная реакция мочи и посевы ее на среду ВКГ) являются методами экспресс-диагностики и диспансерного наблюдения, но требуют для установки окончательного диагноза и начала специфического лечения подтверждения с использованием других диагностических методик.

На підставі ультразвукового моніторингу інфекційного запального процесу визначено доплерографічні маркери запальної тканинної деструкції та гнійного розплавлення ниркової паренхіми від помірного збіднення до відсутності судинного малюнка. Виявлено перифокальне посилення кровотоку під час формування піогенної капсули. Доведено, що гострий фокальний бактеріальний нефрит, гострий мультифокальний бактеріальний нефрит і абсцес нирки є послідовними етапами розвитку єдиного інфекційно-запального процесу. Визначено доплерографічні маркери неопластичного судиноутворення, а саме: дефект дифузійного судинного малюнка паренхіми нирки у вигляді "озер" і "калюжок", "обривання" та розсування судин інтактної ниркової паренхіми, наявність множинних дезорганізованих сигналів кровотоку всередині об'ємного утворення, низький індекс резистентності судин утворення. Установлено, що прогресування інфекційного запального процесу супроводжується зменшенням хвилинного об'єму ниркового кровотоку та підвищенням індексу резистентності ниркової артерії, а онкогенез нирки - збільшенням хвилинного об'єму ниркового кровотоку та зниженням цього індексу.

Вперше проведено комплексне дослідження субфракційного складу сироватки крові та сечі у хворих на пієлонефрит, визначено діагностичні критерії за лазерною кореляційною спектроскопією (ЛКС). За визначенням функції розподілу за розмірами частинок завислих або розчинених у сироватці крові та сечі виявлено гомеостатичні ЛК-зсуви у хворих на гострий та хронічний пієлонефрит. Вперше створено семіотичну ЛКС класифікацію місцевого процесу та системних порушень у разі запальних захворювань нирок. Виявлено, що характер спрямованості зсувів субфракційного складу сечі, зумовлений різним ступенем полімеризації макромолекул сечі, що визначає роль уропротеїнів в етіології запального процесу нирок. Доведено значення субфракційного складу сечі, що полягає у змінах фізико-хімічних властивостей основних уропротеїнів та складових осаду сечі, у диференційній діагностиці нозологічних форм і визначенні тяжкості патологічного процесу у разі запальних захворювань нирок.

Проведено комплексне вивчення ехографічних змін структури нирок та теплових полів поперекової ділянки у разі гострого пієлонефриту. Науково обгрунтовано комплекс загальноциклічних методів обстеження, встановлено найбільш вірогідні термографічні та ехографічні критерії визначення ступеня запального процесу. З'ясовано взаємозв'язок стадій гострого запального процесу в нирці зі змінами її структурного стану, теплових полів поперекової ділянки та показників гемограми. Розроблено діагностичні алгоритми диференціювання гострого серозного та гнійного пієлонефриту з використанням ехографічних, термографічних і гематологічних критеріїв, що дає змогу лікарю за ургентних умов проводити диференційну діагностику стадій запального процесу в нирці.

Обстежено 85 хворих на хронічний пієлонефрит (ХП) віком від 26 до 62 років. У всіх хворих визначали вміст C-реактивно білка (CРБ), інтерлейкіну-6 і фактора некрозу пухлин-альфа у крові і у сечі за стандартними методиками. У разі одночасного дослідження СРБ у крові і у сечі хворих на ХП виявлено високий рівень даного біомаркера в сечі, який у деяких випадках перевищує його показники в крові. Під час вивчення рівнів прозапальних цитокінів, які вважаються головними індукторами виділення СРБ, встановлено, що підвищення їх концентрації в сечі було більш виражене, ніж у крові, що підтверджує думку про те, що СРБ може синтезуватися в вогнищі запалення лімфоцитами, макрофагами та ендотеліоцитами. Вивчення рівнів цитокінів і СРБ в сечі може бути використаним для оцінки тяжкості запальних змін у нирці та для моніторингу ефективності протизапальної терапії.

Обстежено 85 хворих на хронічний пієлонефрит (ХПН) віком від 26 до 62 років. У всіх хворих визначали вміст C-реактивного білка (CРБ), інтерлейкіну-6 і фактора некрозу пухлин-альфа у крові та сечі за стандартними методиками. Під час одночасного дослідження CРБ у крові та сечі хворих на ХПН виявлено високий рівень даного біомаркера в сечі, який перевищував в декілька разів його показники в крові. Під час вивчення рівня прозапальних цитокінів, які вважають головними індукторами виділення CРБ, встановлено, що підвищення їх концентрації в сечі було більш виражене, ніж у крові, і це підтверджує думку про те, що CРБ може синтезуватися у вогнищі запалення лімфоцитами, макрофагами й ендотеліоцитами. Вивчення рівня цитокінів і CРБ у сечі може бути використано для оцінки вираженості запальних змін у нирці і моніторування ефективності протизапальної терапії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.540.112-4

Рубрики:

Пієлонефрит

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.540.112-4

Рубрики:

Пієлонефрит

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Патогенетично обгрунтовано удосконалення діагностики гострого та хронічного пієлонефриту. Вивчено клінічні ознаки гострого та хронічного пієлонефриту в активну та неактивну фазу розвитку хвороби, які зіставлені з зазначеними лабораторними, функціональними й інструментальними дослідженнями нирок. Одержані дані дозволили дійти до висновку, що найбільш значущим критерієм розвитку запалення у нирках є наявність сечового синдрому. Шляхом клініко-патогенетичного аналізу визначено, що основним діагностичним показником сечового синдрому є наявність та величина лейкоцитурії, що є проявом стадії ексудації з еміграцією у разі запалення. З метою доказу щодо активного характеру лейкоцитурії як прояву еміграції розроблено нову методику визначення субпопуляційного складу сечі за використанням імунного комплексу пероксидаза-антипероксидаза, за допомогою якої встановлено, що у здорових осіб у сечі наявні лейкоцити СD38 та СD45 у кількості вдвічі меншій ніж у крові, що складає до 4 % та до 8 % відповідно. Показано, що за наявності пієлонефриту, особливо за гострого та загострення хронічного у сечі вдвічі зростають показники активних лейкоцитів CD38 та CD45 на фоні недостовірних змін їх кількості у крові. Обгрунтовано, що перспективним шляхом виявлення запалення в нирках є визначення субпопуляційного складу активних лейкоцитів сечі зокрема CD38 та CD45, збільшення яких є ознакою пієлонефриту, та його фази розвитку та може використовуватися для діагностики та моніторингу захворювань нирок запального генезу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.540.112-4

Рубрики:

Пієлонефрит

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - аналіз cцинтиграфічних зображень непрямої ренангіографії пацієнтів хворих на хронічний пієлонефрит. Сцинтиграфічні зображення непрямої ренангіографії характеризуються низькою роздільною здатністю. Тому ефективна перфузія тканин оцінюється за кінетикою радіофармпрепарату (РФП) у всій нирці. В цьому випадку, нирка представляється як зосереджена система, тобто як математична точка. В свою чергу це призводить до втрати діагностичної інформації, яка характеризує нирку як просторово-розподілену систему. Описано розроблений алгоритм для аналізу типів кінетичних кривих радіофармпрепарату в нирках та їх подальшої класифікації. Зазначений алгоритм надає можливість на кількісному рівні оцінювати явище синхронізації функціонального стану груп нефронів.