Проведено клініко-параклінічне обстеження 1221 жінки з неплідністю з 1986 по 1996 рр., 211 із них були евакуйовані з міст Чорнобиля та Прип'яті у перші три дні після аварії на ЧАЕС і після цього мешкали у Києві, 560 - постійно проживали на забруднених радіонуклідами контрольованих територіях (КТ), 450 жінок проживали у Полтаві ("чистий" район). Встановлено зростання кількості гінекологічних захворювань у жінок з КТ через 6 років після аварії, тоді як у евакуйованих така тенденція спостерігалася вже у перші роки. В евакуйованих та жінок з КТ збільшилась кількість випадків запальних захворювань внутрішніх статевих органів, доброякісних пухлин яєчників, фіброміоми матки, генітального ендометріозу, патології шийки матки, порушення менструального циклу, а саме наявність гіпоменструального синдрому в жінок з КТ, що свідчить про ознаки старіння яєчників під впливом тривалої дії малих доз радіації.

С 1986 по 1996 гг. проведено клинико-параклиническое обследование 1221 женщины с бесплодием, из которых 211 были эвакуированы из городов Чернобыля и Припяти в первые три дня после аварии на ЧАЭС и жили затем в Киеве, 560 постоянно живут на загрязненных радионуклидами контролируемых территориях (КТ) и 450 проживают в Полтаве ("чистый" район). Установлен рост гинекологической заболеваемости у женщин с КТ через 6 лет после аварии, тогда как у эвакуированных эти заболевания наблюдались уже в первые годы. У эвакуированных женщин и женщин с КТ увеличилось количество случаев воспалительных заболеваний внутренних половых органов, доброкачественных опухолей яичников, фибромиомы матки, генитального эндометриоза, патологий шейки матки, нарушений менструального цикла,в частности, гипоменструального синдрома у женщин с КТ, что свидетельствует о старении яичников при длительном воздействии малых доз радиации.

Clinical and paraclinical examination of 1221 women with infertility was carried out in the period of 1986 - 1996. 211women were evacuated from Chornobyl and Prypjat in the first three days after the Chornobyl catastrophe and lived in Kyiv; 560women permanently lived in radiocontrolled territories (RCT). 450women who lived in Poltava were studied as a control. An increase of gynecologic sickness rate in women from RCT 6 years after the Chornobyl accident was found. In women who were evacuated from Chornobyl areas this increase was found already in the first years after the Chornobyl accident. High frequency of internal sex organ inflammatory diseases, tumors of the ovary, fibromioma of uterus, genital endometriosis, pathology of the cervix, disturbances of the menstrual cycle were showed for women exposed to radiation in both studied groups. Data about an increase of hypomenstrual syndrome frequency in women from RCT suggest premature exhaustion of the ovary induced by radiation.

Обстежено 124 жінки, з них: 40 здорові, які склали контрольну групу; 84 страждають безпліддям, з яких 44 пацієнтки з безпліддям після перенесеної хламідійної інфекції включено до I групи. II групу склали 40 жінок із безпліддям, які мають в анамнезі запалення нехламідійного генезу. За результатами проведених досліджень виявлено збільшення фолікулостимулюючого гормону (ФСГ) у першій фазі менструального циклу у хворих I групи у порівнянні з контрольною та II групами. Знизився рівень ФСГ на 14-й день менструального циклу у хворих I та II груп, а у хворих, які мали хламідійну інфекцію, зниження рівня естрадіолу відбулося в першій фазі менструального циклу та в період овуляції. Вміст прогестерону на 21-й день менструального циклу у хворих I групи набагато нижче за контрольну. Таким чином, у хворих безпліддям на фоні перенесеного запального процесу геніталій неспецифічної та хламідійної етіології відбувається порушення овуляції внаслідок пошкодження центральної та периферійної ланок системи регуляції менструальної функції. На відміну від перенесеного запального процесу неспецифічної етіології, хламідійна інфекція призводить до більш глибоких і стійких змін у гормональній функції яєчників.

Вивчено функцію гіпофізарно-гонадної системи у жінок з неплідністю, які зазнали різної радіаційної дії після аварії на ЧАЕС. Аналіз отриманих результатів свідчить про дисфункцію і, можливо, дезадаптацію центральної та периферичної систем ендокринної регуляції у жінок, що проживають в зоні радіоактивного впливу. Виявлено гіперпролактинемічну недостатність яєчників за відсутності даних про безпосередню пошкоджуючу дію несприятливих чинників зовнішнього середовища на яєчники (гіпергонадотропна аменорея). Значний відсоток гіперпластичних процесів у матці (органах-мішенях) на тлі відносної гіпоестрогенії свідчить про переважний регуляторний характер даних порушень у гіпофізарно-гонадній системі.

Вивчення стану щитоподібної залози (ЩЗ) та молочних залоз (МЗ) у жінок із безплідністю має дуже важливе діагностичне значення. Це зумовлено високою частотою даної патології, необхідністю проведення лікувальних заходів, спрямованих на одержання вагітності, що можливо лише в разі об'єктивної оцінки стану ЩЗ і МЗ та застосування профілактичних заходів щодо усунення їх патології.

Результаты исследований свидетельствуют, что к особенностям пограничных психических расстройств, выявляемых у большинства женщин программы вспомогательных репродуктивных технологий, следует отнести преобладание в клинической картине тревожно-депрессивной и астено-вегетативной симптоматики. Полученные результаты отражают эффективность разработанной программы терапии и реабилитации психопатологических расстройств у пациенток с бесплодием в программе вспомогательных репродуктивных технологий.

  Скачати повний текст

Проведено комплексну діагностику стану секреторного ендометрія у жінок з ендокринною безплідністю у природних і стимульованих циклах. Зазначено, що у пацієнток з ендокринною безплідністю розвиваються гіперпластичні процеси у ендометрії; у пацієнток із недостатністю лютеїнової фази (НЛФ) та ановуляціями переважає активна форма проліферативної гіперплазії ендометрія, а у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) - спочиваюча форма проліферативної гіперплазії ендометрія. Залежно від вихідного стану секреторного ендометрія та гормонально-імунологічного статусу розроблено методи підготовки даних пацієнток до індукції овуляції, обгрунтовано вибір препаратів для індукції овуляції та визначено підтримку секреторних перетворень в ендометрії. Запропонований підхід дозволив підвищити відсоток настання вагітності у жінок з 16,7 % у клостилбегіт-стимульованих циклах і з 26,7 % у метродин-стимульованих циклах до 50 % у жінок із НЛФ та ановуляціями, а також до 46,7 % - з СПКЯ.

Робота присвячена застосуванню морфо-функціонального методу в діагностиці поєднаної жіночої неплідності та формуванню гомогенних груп хворих за сполуками чинників. Вивчено морфологічні особливості внутрішніх статевих органів під час лапароскопії та біопсії яєчників, вміст стероїдних і гіпофізарних гормонів, дані тестів функціональної діагностики при різноманітних сполученнях чинників. Показано головну роль перітонеального фактору в патогенезі поєднаної безплідності та послідовність реабілітаційної терапії, що витікає з цього. Виявлені найбільш характерні гормональні порушення: функціональна гіперпролактинемія, латентна гіперандрогенія, нефізіологічні співвідношення лютеінізуючого та фолікулостимулюючого гормонів (ЛГ/ФСГ). Визначено критерії обсягу втручання на яєчниках при пластичних операціях. Розроблено і науково обгрунтовано 2-х етапну реабілітацію, що забезпечує фізіологічні репаративні процеси і корекцію нейро-гормональних порушень із використанням рослинних ноотропів.

Досліджено клінічні та психофізіологічні особливості перебігу різних типів непліддя у поєднанні з психовегетативними порушеннями. Встановлено, що непліддя ендокринного та трубно-перитонеального генезу супроводжується генералізованими вегетативними та психофізіологічними реакціями (тривожними, депресивними, гіпервентиляційними, дизсомнічними). Зазначено, що алгічні синдроми різної локалізації зустрічаються вдвічі частіше, а їх інтенсивність вдвічі вища. Виявлено, що частота й ступінь вираженості синдрому вегетативної дистонії, кардіалгій, тривожних проявів у хворих з непліддям трубно-перитонеального генезу не відрізнялись від аналогічних показників у жінок з ендокринним непліддям, достовірні розходження відзначено у частоті й виразності депресивних проявів, цефалгій і пресомнічних порушень, інтенсивності масталгій. У хворих з гіперпролактинемією за наявності високих рівнів депресії та тривоги і тривалості непліддя понад 5 років виявлено тенденцію до збільшення коефіцієнта виразності хвороби, достовірне підвищення рівня стресорних гормонів (пролактину, кортизолу), більшу виразність вегетативної дисфункції в клінічній картині захворювання у порівнянні з жінками з нормопролактинемією, тривалістю неплідності менше 5-ти років і низькими рівнями депресії та тривоги. Встановлено позитивний вплив застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну у комплексному лікуванні жінок з ендокринними та трубно-перитонеальними формами неплідності на підвищення його ефективності, нормалізацію психовегетативних показників, прискорення настання бажаної вагітності та підвищення якості життя.

Проаналізовано особливості патогенезу екскреторно-токсичного безпліддя у чоловіків під час хронічного бактеріального простатиту, трихомоніазу, хламідіозу, бруцельозу. Визначено взаємозв'язок патоспермії з нейрогуморальними та імунними порушеннями, печінковим і нирковим комлексом. Досліджено особливості патогенезу екскреторно-токсичного безпліддя залежно від етіології, що виявляються в різному ступені залучення органів і систем у патологічний процес. Відзначено, що зміни спермограми олігоастенотератозооспермії різної виразності є загальними для даного захворювання. Доведено, що хронічний простатит (бактеріальної, хламідійної, трихомонадної, бруцельозної) етіології призводить до зниження запліднювальної здатності еякуляту у результаті сполученого порушення складових репродуктивної функцій: гепотобіліарної системи, ендокринного статусу та розвитку вторинного імунодефіциту. Розроблено трьохетапне обстеження та лікування хворих на екскреторно-токсичне безпліддя, зокрема, діагностика та припинення запального процесу зі санацією статевих органів, діагностика і корекція всіх складових репродуктивної функції, стимуляція сперматогенезу.

  Скачати повний текст

Розглянуто характер змін у гормональному та імунологічному статусах жіночого організму в разі генітального ендометріозу. Зроблено оцінку клінічної ефективності й впливу на гормональний та імунологічний статуси різноманітними методами гормональної терапії ендометріозу - естроген-гестагенними препаратами, антигонадотропінами, чистим гастагеном (оргаметрил), а також із застосуванням оргаметрилу з комплексом системної ензимотерапії. Розроблено тактику найбільш ефективного та фізіологічного комбінованого методу лікування безплідності внаслідок зовнішнього ендометріозу з метою відновлення репродуктивної функції (органозберігаюче хірургічне втручання у поєднанні з гормональним лікуванням - оргаметрилом у комплексі з препаратами системної ензимотерапії вобензимом).

Досліджено поширеність безплідного шлюбу за матеріалами відділень реєстрації актів цивільного стану промислового і сільськогосподарського районів Донеччини. Визначено частоту безплідності в місті - 15,1 %, у сільській місцевості - 10,3 %. Відзначено, що загальноприйняте обстеження не відповідає сучасним вимогам. Розроблено алгоритм обстеження безплідних подружніх пар. Описано структуру безплідного шлюбу на підставі анкетування й обстеження подружніх пар з безплідністю та з нормальною репродуктивною функцією. Показано, що перше місце в структурі безплідного шлюбу займає трубно-перитонеальна форма (33,08 %), друге - чоловіче безпліддя (30 %), третє - ендокринне (28,08 %), четверте - імунологічне (5 %), п'яте - безпліддя неясного генезу (3,84 %). Проаналізовано фактори ризику розвитку безплідного шлюбу й оцінено внесок кожного в розвиток різних форм безпліддя на підставі методу рангової кореляції. Розраховано прогностичні коефіцієнти та створено прогностичні таблиці розвитку первинного та вторинного безпліддя за допомогою формули Байєса. Визначено ефективність даного методу, яка складає 82,21 %, чутливість індивідуального прогнозу ризику виникнення первинної та вторинної безплідності - 67,36 та 74,91 % відповідно.

Визначено прогностичну значимість нейроендокринних порушень за наявності синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ), який супроводжується безпліддям, у виникненні остеопенії та остеопорозу, а також важливість діагностичних технологій, насамперед, периферичної денситометрії для доклінічного виявлення системного остеопорозу і мамографії для профілактики патології молочних залоз. На основі математичної моделі визначено клінічні предиктори ефективності гормонального та інших видів лікування у початкових проявах остеопорозу у хворих на ендокринне безпліддя, зважаючи на преморбідний фон та раніше проведену терапію. Розроблено диференційовані показання для своєчасної профілактики та фармакологічної корекції остеопорозу у хворих з СПКЯ надниркового генезу з функціональною гіперпролактинемією з використанням препаратів кальцію та вітаміна Д, системної ензимотерапії, фітоестрогенів, збалансованої дієти, режиму рухової активності.

Встановлено особливості стану репродуктивного та соматичного здоров'я у жінок, евакуйованих після аварії на Чорнобильській АЕС, і мешканок територій контролю, які проходили обстеження протягом 12 років. Визначено клініко-параклінічні критерії порушень генеративної системи пацієнток, математичну модель та алгоритм прогнозування їх виникнення. На підставі вивчення особливостей імунного гомеостазу, нейроендокринного статусу, мікробіоценозу піхви, морфологічних особливостей внутрішніх органів розроблено диференційовані схеми профілактики та лікування неплідності за умов радіаційного випромінювання, що дозволяє значно підвищити відсоток позитивних результатів.

Проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 500 жінок з поєднаними формами неплідності, визначені основні і другорядні чинники, що негативно впливають на репродуктивну функцію. Встановлені не тільки анатомічні і функціональні зміни в органах і системах, але й визначена локалізація і глибина пошкодження репродуктивної системи, що важливо при подальшій розробці тактики корекції виявлених змін. Визначені нові дані про місце продукції антиспермальної ізосенсебілізації, автоімунні реакції у неплідних жінок, встановлена розбалансованість показників загального імунітету в біологічних рідинах, неоднозначні зміни гіпофізарно-гонадної системи, які залежать від виду патології, глибини пошкодження, тривалості захворювання і поєднання декількох чинників. Вивчений енергетичний обмін в органах-мішенях, фолікуло- і оогенез у жінок в спонтанному і стимульованому менструальних циклах. Розроблені алгоритми прогнозування ефективності лікування, вдосконалена і науково обгрунтована концепція поетапного, диференційованого, з урахуванням етіологічних і патогенетичних чинників підходу до системи заходів по профілактиці і лікуванню жінок з неплідністю поєднаного генезу, що дозволяє значно підвищити відсоток позитивних результатів.

Дисертацію присвячено питанням діагностики і лікування ендокринної безплідності у жінок, поєднаної з субклінічними формами гіпотиреозу, для виявлення якого в сумнівних випадках доцільно проводити пробу з метоклопрамидом із визначенням рівня тиреотропного гормону і пролактину у сироватці крові до внутрішньовенного введення препарату, потім за 30, 90 і 120 хвилин після першої ін'єкції. Виявлено: субклінічний гіпотиреоз викликає порушення гіпоталамо-гіпофізарних взаємовідносин, а це призводить у більшості випадків до виникнення гіперпролактинемії, на фоні якої розвивається стійка ановуляція, що не піддається корекції навіть на фоні її індукції. Показано, що проведення стимуляції у жінок з ендокринною безплідністю, поєднаною з субклінічними формами гіпотиреозу, доцільно проводити після нормалізації лабораторних показників тиреотропного гормону та пролактину в сироватці крові шляхом призначення тиреоїдних і пролактинінгібуючих препаратів. Тривалість прийому та дозу останніх безпосередньо зумовлено ступенем імунологічних порушень. Впровадження запропонованого підходу до стимуляції та овуляції у жінок з ендокринною безплідністю, поєднаною з субклінічними формами гіпотиреозу, дозволило підвищити ефективність запліднення з 16,7 % до 46,7 %.

Освещены проблемы диагностики и коррекции нарушений рецептивности эндометрия у пациенток с бесплодием. Показаны особенности экспрессии пиноподий, рецепторов стероидных гормонов, молекулярно-генетических факторов имплантации, маточных натуральных киллеров, факторов пролиферации и апоптоза. Дана информация о способах и схемах коррекции нарушений рецептивности эндометрия, а также о лекарственных препаратах, наиболее часто используемых при данной коррекции.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.016-37 + Р712.54-37

Рубрики:

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Безпліддя. Стерилізація

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено ультрасонографічне та доплерометричне дослідження 50 жінок із безпліддям на тлі хронічного тазового болю (ХТБ) і 20 жінок із безпліддям без ХТБ. У 92 % жінок із безпліддям і ХТБ виявлено структурні зміни органів малого таза. У жінок з безпліддям на тлі ХТБ виявлено розширення вен параметрія, діаметра маткової вени, що свідчить про значні судинні ураження. Доплерометричні показники швидкостей кровотоку свідчать про його порушення в маткових та яєчникових артеріях.