Обстежено 124 жінки, з них: 40 здорові, які склали контрольну групу; 84 страждають безпліддям, з яких 44 пацієнтки з безпліддям після перенесеної хламідійної інфекції включено до I групи. II групу склали 40 жінок із безпліддям, які мають в анамнезі запалення нехламідійного генезу. За результатами проведених досліджень виявлено збільшення фолікулостимулюючого гормону (ФСГ) у першій фазі менструального циклу у хворих I групи у порівнянні з контрольною та II групами. Знизився рівень ФСГ на 14-й день менструального циклу у хворих I та II груп, а у хворих, які мали хламідійну інфекцію, зниження рівня естрадіолу відбулося в першій фазі менструального циклу та в період овуляції. Вміст прогестерону на 21-й день менструального циклу у хворих I групи набагато нижче за контрольну. Таким чином, у хворих безпліддям на фоні перенесеного запального процесу геніталій неспецифічної та хламідійної етіології відбувається порушення овуляції внаслідок пошкодження центральної та периферійної ланок системи регуляції менструальної функції. На відміну від перенесеного запального процесу неспецифічної етіології, хламідійна інфекція призводить до більш глибоких і стійких змін у гормональній функції яєчників.

Вивчено функцію гіпофізарно-гонадної системи у жінок з неплідністю, які зазнали різної радіаційної дії після аварії на ЧАЕС. Аналіз отриманих результатів свідчить про дисфункцію і, можливо, дезадаптацію центральної та периферичної систем ендокринної регуляції у жінок, що проживають в зоні радіоактивного впливу. Виявлено гіперпролактинемічну недостатність яєчників за відсутності даних про безпосередню пошкоджуючу дію несприятливих чинників зовнішнього середовища на яєчники (гіпергонадотропна аменорея). Значний відсоток гіперпластичних процесів у матці (органах-мішенях) на тлі відносної гіпоестрогенії свідчить про переважний регуляторний характер даних порушень у гіпофізарно-гонадній системі.

Вивчення стану щитоподібної залози (ЩЗ) та молочних залоз (МЗ) у жінок із безплідністю має дуже важливе діагностичне значення. Це зумовлено високою частотою даної патології, необхідністю проведення лікувальних заходів, спрямованих на одержання вагітності, що можливо лише в разі об'єктивної оцінки стану ЩЗ і МЗ та застосування профілактичних заходів щодо усунення їх патології.

  Скачати повний текст

Проведено комплексну діагностику стану секреторного ендометрія у жінок з ендокринною безплідністю у природних і стимульованих циклах. Зазначено, що у пацієнток з ендокринною безплідністю розвиваються гіперпластичні процеси у ендометрії; у пацієнток із недостатністю лютеїнової фази (НЛФ) та ановуляціями переважає активна форма проліферативної гіперплазії ендометрія, а у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) - спочиваюча форма проліферативної гіперплазії ендометрія. Залежно від вихідного стану секреторного ендометрія та гормонально-імунологічного статусу розроблено методи підготовки даних пацієнток до індукції овуляції, обгрунтовано вибір препаратів для індукції овуляції та визначено підтримку секреторних перетворень в ендометрії. Запропонований підхід дозволив підвищити відсоток настання вагітності у жінок з 16,7 % у клостилбегіт-стимульованих циклах і з 26,7 % у метродин-стимульованих циклах до 50 % у жінок із НЛФ та ановуляціями, а також до 46,7 % - з СПКЯ.

Розглянуто характер змін у гормональному та імунологічному статусах жіночого організму в разі генітального ендометріозу. Зроблено оцінку клінічної ефективності й впливу на гормональний та імунологічний статуси різноманітними методами гормональної терапії ендометріозу - естроген-гестагенними препаратами, антигонадотропінами, чистим гастагеном (оргаметрил), а також із застосуванням оргаметрилу з комплексом системної ензимотерапії. Розроблено тактику найбільш ефективного та фізіологічного комбінованого методу лікування безплідності внаслідок зовнішнього ендометріозу з метою відновлення репродуктивної функції (органозберігаюче хірургічне втручання у поєднанні з гормональним лікуванням - оргаметрилом у комплексі з препаратами системної ензимотерапії вобензимом).

Визначено прогностичну значимість нейроендокринних порушень за наявності синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ), який супроводжується безпліддям, у виникненні остеопенії та остеопорозу, а також важливість діагностичних технологій, насамперед, периферичної денситометрії для доклінічного виявлення системного остеопорозу і мамографії для профілактики патології молочних залоз. На основі математичної моделі визначено клінічні предиктори ефективності гормонального та інших видів лікування у початкових проявах остеопорозу у хворих на ендокринне безпліддя, зважаючи на преморбідний фон та раніше проведену терапію. Розроблено диференційовані показання для своєчасної профілактики та фармакологічної корекції остеопорозу у хворих з СПКЯ надниркового генезу з функціональною гіперпролактинемією з використанням препаратів кальцію та вітаміна Д, системної ензимотерапії, фітоестрогенів, збалансованої дієти, режиму рухової активності.

Дисертацію присвячено питанням діагностики і лікування ендокринної безплідності у жінок, поєднаної з субклінічними формами гіпотиреозу, для виявлення якого в сумнівних випадках доцільно проводити пробу з метоклопрамидом із визначенням рівня тиреотропного гормону і пролактину у сироватці крові до внутрішньовенного введення препарату, потім за 30, 90 і 120 хвилин після першої ін'єкції. Виявлено: субклінічний гіпотиреоз викликає порушення гіпоталамо-гіпофізарних взаємовідносин, а це призводить у більшості випадків до виникнення гіперпролактинемії, на фоні якої розвивається стійка ановуляція, що не піддається корекції навіть на фоні її індукції. Показано, що проведення стимуляції у жінок з ендокринною безплідністю, поєднаною з субклінічними формами гіпотиреозу, доцільно проводити після нормалізації лабораторних показників тиреотропного гормону та пролактину в сироватці крові шляхом призначення тиреоїдних і пролактинінгібуючих препаратів. Тривалість прийому та дозу останніх безпосередньо зумовлено ступенем імунологічних порушень. Впровадження запропонованого підходу до стимуляції та овуляції у жінок з ендокринною безплідністю, поєднаною з субклінічними формами гіпотиреозу, дозволило підвищити ефективність запліднення з 16,7 % до 46,7 %.

Освещены проблемы диагностики и коррекции нарушений рецептивности эндометрия у пациенток с бесплодием. Показаны особенности экспрессии пиноподий, рецепторов стероидных гормонов, молекулярно-генетических факторов имплантации, маточных натуральных киллеров, факторов пролиферации и апоптоза. Дана информация о способах и схемах коррекции нарушений рецептивности эндометрия, а также о лекарственных препаратах, наиболее часто используемых при данной коррекции.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.016-37 + Р712.54-37

Рубрики:

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Безпліддя. Стерилізація

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено исследование вагинального и кишечного биоценоза у пациенток с невынашиванием беременности и гиперандрогенией. В плане ранней прегравидарной подготовки проведена программа 4R, направленная на восстановление желудочно-кишечного и вагинального баланса. В результате отмечены улучшение общего состояния, исчезновение симптомов кишечной диспепсии, уменьшение или полная ликвидация влагалищных выделений, гиперемии или отечности влагалища, жжения и зуда. В 34,6 % случаев зафиксирована нормализация менструальной функции и уровня андрогенов.

Наведено результати вивчення стану грудних залоз у жінок із вторинним безпліддям і ранніми репродуктивними втратами в анамнезі (жінки, вагітність у яких закінчилася мимовільним викиднем в ранні терміни, жінки з викиднем, що не відбувся ("завмерла вагітність"), жінки з позаматковою (трубною вагітністю). Проведені дослідження свідчать, що жінки з порушеною репродуктивною функцією на тлі ранніх репродуктивних втрат становлять групу зі значним ризиком щодо виникнення дисгормональних захворювань грудних залоз, що потребує диференційованого підходу до лікування репродуктивних порушень і профілактики мамологічної патології. Обгрунтовано доцільність застосування фітоселективної терапії з метою зменшення впливу факторів ризику та визначення засобів нормалізації дисбалансу гормонального фону для підвищення ефективності реабілітації репродуктивної функції за умови зниження ризику розвитку патології грудних залоз. Реабілітаційні заходи у жінок із вторинним безпліддям після ранніх репродуктивних втрат повинні включати як терапію супроводу фітомамопротектор (тазалок) у післяабортний, післяопераційний періоди, під час прегравідарної підготовки та в разі застосування допоміжних репродуктивних технологій.