Представлены основные сведения о методе кардиотокографии. Рассмотрены анатомо-функциональные особенности гемодинамики плаценты и становление сердечного ритма плода. Изучены параметры кардиотокограммы при угрозе прерывания беременности во втором и третьем триместрах беременности, а также при синдроме задержки внутриутробного развития плода.

Розглянуто питання обслуговування новонароджених дітей у пологовому будинку, форми пневмопатій новонароджених (набряково-геморагічний синдром, хворобу гіалінових мембран, розсіяні ателектази). Проаналізовано фізіологію та патологію недоношених дітей, описано внутрішньоутробні інфекції, перинатальні ушкодження центральної нервової системи гіпоксичного та травматичного генезу, особливості антибактеріальної терапії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*333.7 + Р716.110.2

Рубрики:

Загальна зоологія

Плід, плідні оболонки і їх розвиток

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: магнитнорезонансная спектроскопия, головной мозг плода, метаболит, гипоксия, энцефалопатия
Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.110.2-43

Рубрики:

Плід, плідні оболонки і їх розвиток

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.110.2

Рубрики:

Плід, плідні оболонки і їх розвиток

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В огляді висвітлено фундаментально-прикладні аспекти застосування біологічного матеріалу, одержаного з ембріофетоплацентарних структур. Розроблено й освоєно новий напрямок у клінічній трансплантації - мінітрансплантацію продуктів ембріофетоплацентарного комплексу (ПЕФПК) і пошук шляхів підвищення їх ефективності. Проаналізовано структурно-функціональну організацію представників ПЕФПК: плаценти, клітин ембріональної печінки, ембріональних нервових клітин, які найбільше використовуються в клінічній практиці. Проаналізовано продуковані цими структурами біологічно активні субстанції, які входять до складу базисних цитокінів (цитомедінів, хемокінів) забезпечення гомеостатичної сталості організму - бодігомеостазу. На основі концептуального розгляду нейроімуноендокринних взаємодій як основного фактора забезпечення бодігомеостазу висловлено думку, підтверджену даними літератури, що розвиток абсолютної більшості системних патологій організму є наслідком порушення функціональної взаємодії у нейроімуноендокринній сфері (НІЕС). В основі таких порушень може бути патологія однієї з цих систем, яка розвивається під дією будь-якого індуцибельного фактора. Наведено дані про значення зміни цитокінового профілю в ініціації та підтримці скомпроментованого стану НІЕС. Припущено, що, маючи великий потенціал щодо синтезу субстанції з біомодулювальною активністю, перш за все, імуномодулювальною, ПЕФПК здатні за конкретних умов розвитку патології відповідати на "запит ситуації", коригуючи стан організму.

У 122-х ембріонів людини, розвинених у матці за відсутності явних шкідливих факторів зовнішнього середовища, з терміном розвитку від 21-ої доби до 12-ти тижнів на стадіях X - XXIII та початку плідного періоду за класифікацією Інституту Карнегі виявлено закономірне перерозподілення глікополімерів в епітеліальних і мезенхімних закладках шкіри. На ранніх етапах розвитку шкіри її закладки накопичують велику кількість сіалірованих глікополімерів і глікополімерів з кінцевими нередукуючими залишками N-ацетил-D-глюкозамина, які є рецепторами лектину бузини чорної, клубнів картоплі та зародків пшениці. До кінця вивченого періоду розвитку виявлено поступову редукцію обох глікополімерів. Найбільш значна редукція сіалірованих глікополімерів.

С помощью методов трансмиссионной электронной микроскопии и ультраструктурной морфометрии изучены структурные процессы дифференциации и специализации обменных микрососудов протокапиллярного русла в направлении кровеносных капилляров соматического типа гемомикроциркуляторного русла скелетных мышц человека на протяжении 2-х - 9-ти месяцев пренатального онтогенеза.

Розглянуто корозійний препарат судин тонкої кишки, на якому відображений етап розвитку як самих судин, так і брижі, котра їх містить. Обгрунтовано переваги даної методики: об'ємність препарату, можливості виявлення найменших гілок судинного русла.

Во время проведенных исследований на морфологическом материале сердец людей в онтогенезе определены основные принципы закладки внутриорганных вен сердца. Из капиллярного русла кровь поступает в посткапилляры и венулы. В местах перехода венул в вены находятся цилиндрические или булавовидные расширения - синусоиды. В местах впадения вен, выносящих кровь в подэпикардиальные стволы, находятся сужения, играющие роль функциональных клапанов.

На 82-х серіях гістологічних зрізів зародків і передплодів людини, підібраних за віковою шкалою від 3-х до 12-ти тижнів внутрішньоутробного розвитку (що відповідає 9-ти - 23-м стадіям, які прийняті в Інституті Карнегі, та початку плідного періоду) з використанням загальногістологічних і кількісних морфологічних методів вивчено міжтканинні кореляції в ранньому пренатальному онтогенезі закладок бранхіогенної групи залоз людини з проведенням порівняння з міжтканинними кореляціями в пренатальному онтогенезі первинної ротової порожнини й ембріональної глотки. Розглянуто вплив на ядерний апарат клітин корелятивних взаємовідношень між епітелієм і мезенхімою (або ембріональною сполучною тканиною) в ході нормального генетично детермінованого ембріонального гістогенезу. Вияснено повікову динаміку темпів диференціювання цих тканин і виявлено періоди часу, протягом яких відбувається найбільш значна тканинна перебудова похідних епітелію та мезенхіми.

У результаті дослідження нормального та аномального розвитку серця курячого зародку після введення етанолу на початку 4-ї доби ембріогенезу висвітлено порушення у відносинах між внутрішньо- та позасерцевими популяціями у серці, що розвивається. Змінюються відносини між кардіоміоцитами й ендотеліальними клітинами, що призводить до впливу на процес епітеліо-мезенхімної трансформації. Порушення у мезенхімних тканинах серця, а також у формуванні перегородок серця, що розвивається, вказує на ураження відносин між кардіоміоцитами та клітинами нервового гребеня.

Розглянуто морфофункціональні особливості гістогенезу покривного епітелію та секреторних елементів гортані і трахео-бронхіального комплексу в пренатальному онтогенезі. Установлено, що в пренатальному онтогенезі людини виділяється ембріональна, перехідна та фетальна стадії гістогенезу епітелію і секреторних елементів гортані і трахео-бронхіальної системи. В ембріональній стадії диференціювання клітин епітеліальної вистилки супроводжується нагромадженням глікогену. У перехідній стадії з'являється війчастий епітелій, захисна функція якого здійснюється шляхом нагромадження протеогліканів. З розвитком простих трубчастих слизових залоз і початком секреції вуглеводних сполук формується секреторний тип захисного бар'єра. У фетальній стадії захисна функція гортані та трахео-бронхіальної системи підсилюється за рахунок нагромадження протеогликанів і синтезу хондроітинсульфатів A і C у війчастому епітелії, появи келихоподібних клітин і складних альвеолярно-трубчастих залоз, які виділяють протеоглікани, сіалову та гіалуронову кислоти, хондроітинсульфати A, C, B та гепаритінсульфат.

Вивчено хронологічну послідовність становлення топографії дванадцятипалої кишки в нижньому поверсі черевної порожнини в плодовому періоді онтогенезу та її топографо-анатомічних особливостей у новонароджених. Завдяки застосуванню сучасних методів морфологічного дослідження вивчено індивідуальну анатомічну мінливість та хронологічну послідовність просторово-часових перетворень частин дванадцятипалої кишки в нижньому поверсі черевної порожнини в плодовому та ранньому постнатальному періодах онтогенезу людини. Розроблено ультрасонографічні параметри дванадцятипалої кишки плодів та новонароджених дітей. Одержано результати досліджень топографо-анатомічних взаємовідношень частин дванадцятипалої кишки в нижньому поверсі черевної порожнини, що виявилися теоретичною базою для розробки двох хірургічних методів корекції порушення дуоденальної прохідності.

Комплексно вивчено внутрішньопечінкову топографію венозних структур та їх взаємовідношення в пренатальному періоді онтогенезу та у новонароджених. Завдяки застосуванню адекватних і найбільш інформативних методів морфологічних досліджень простежено динаміку ембріотопографії венозних структур печінки протягом раннього онтогенезу людини з урахуванням сегментарної будови органа. Визначено особливості будови та варіанти топографії всіх венозних структур печінки у плодів та новонароджених. Отримані результати можуть бути морфологічною основою для вдосконалення існуючих і розробки нових методів антенатальної профілактики, хірургічної корекції, а також сприятимуть уточненню діагностики природжених вад і набутих після народження захворювань печінки у дітей раннього віку.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню гемомікроциркуляторного русла часточки вилочкової залози, зокрема, артеріол, капілярів та венул, у віковому аспекті. Дослідження проведено на 50 безпородних білих щурах, яких було поділено на 5 вікових груп: 15-та доба ембріонального розвитку, новонароджені, статевонезрілі (3,5 міс.), статевозрілі (6 міс.), "старі" (більше 1,5 року). Визначено в тимусі білих щурів у 5 вікових групах щільність та діаметр артеріол, капілярів та венул на площі 992,25 мкм2. Досліджено процеси ангіогенезу у тимусі білих щурів. Вивчено ультрамікроскопічні особливості будови судин гемомікроциркуляторного русла та будови гематотимусного бар'єру у кірковій та мозковій речовині часточки вилочкової залози. Встановлені закономірності зміни морфологічних параметрів судин гемомікроциркуляторного русла тимусу в процесі онтогенезу.

Дисертацію присвячено вивченню ультраструктурних механізмів первинного і вторинного ангіогенезу жовчного міхура людини в пренатальному періоді онтогенезу. Методами світлової та електронної мікроскопії встановлено, що судини гемомікроциркуляторного русла жовчного міхура людини в пренатальному періоді онтогенезу утворюються за рахунок первинного та вторинного ангіогенезу. Первинний ангіогенез проходить в мезенхімі зачатка жовчного міхура людини тільки в ембріональному періоді. Протягом пренатального періоду онтогенезу людини виділені такі етапи розвитку ендотелію судин гемомікроциркуляторного русла жовчного міхура: мезенхімні "берегові" клітини - ендотеліоцити протокапілярів (примордіальні ендотеліоцити) - ендотелій соматичного типу кровоносних капілярів, артеріол та венул. Вторинний ангіогенез проходить в стінці жовчного міхура плодів людини на протязі 3 - 9 місяців і полягає в утворенні з "бруньок росту" передіснуючих мікросудин вторинних (знову народжених) кровоносних капілярів, розвитку м'язової оболонки артеріол, що формуються, розвитку посткапілярних і збиральних венул. Капілярно-тканинні співвідношення в жовчному міхурі ембріонів і плодів людини опосередковані певною формою організації мікросудинних сіток, регламентуючих шлях тканинної гемомікроциркуляції. В свою чергу, організація і функціональна геометрія гемомікроциркуляторного русла жовчного міхура, топологічні зв'язки і гістотопографічні взаємовідносини його ланок визначаються особливостями структурних механізмів ангіогенезу.

Дисертацію присвячено вивченню морфофункціональних особливостей гемомікроциркуляторного русла ембріонів і плодів людини. Встановлено наявність в міокарді людини двох типів первинних кровоносних мікросудин, які суттєво розрізняються за будовою стінки. Виявлено гетерохронність утворення первинних кровоносних мікросудин в різних відділах передсердь людини. Визначено для міокарда людини строки заміщення первинного кровоносного мікрорусла вторинним гемомікроциркуляторним руслом. Описано ультраструктурні особливості кровоносних мікросудин в різні строки пренатального онтогенезу. Виявлено та описано внутрішньоендотеліальний та міжендотеліальний способи утворення бруньок росту кровоносних мікросудин в міокарді ембріонів та плодів людини.

Вивчено структурні механізми первинного та вторинного ангіогенезу в пристінковій пластинці серозного перикарда людини в пренатальному періоді онтогенезу. Установлено, що первинний ангіогенез, тобто утворення первинних мікросудин типу протокапілярів, відбувається внаслідок каналізації каналів і щілин у зонах агрегації клітин мезенхіми веретеноподібної форми. Установлено, що первинні мікросудини анастомозують між собою та утворюють протокапілярне русло, в якому внаслідок процесів ланкової диференціації мають місце привідні, обмінні та відвідні мікросудини. Визначено, що вторинне органоспецифічне гемомікроциркуляторне русло утворюється поступово як результат процесів ланкової диференціації клітинних і неклітинних компонентів стінки привідних, обмінних і відвідних мікросудин відповідно до артеріолярної, капілярної та венулярної ланки гемомікроциркуляторного русла, а також внаслідок новоутворення мікросудин шляхом вторинного ангіогенезу з бруньок росту ендотеліоцитів матричних мікросудин, що призводить до утворення малодиференційованих судинних сіток з подальшою ланковою диференціацією до відповідних ланок даного русла.