Захворювання печінки, пов'язані з вагітністю, діагностують у близько 3 % жінок, і вони є найчастішою причиною її дисфункції під час вагітності. Тяжка дисфункція печінки асоціюється з високим рівнем материнської та малюкової захворюваності й смертності. Хвороби печінки, які характерні для вагітності, можна класифікувати на захворювання ранніх термінів вагітності (надмірне блювання вагітних, hyperemesis gravidarum, - НБВ) та захворювання пізніх термінів вагітності (прееклампсія/еклампсія, внутрішньопечінковий холестаз вагітних, гемоліз, підвищення активності печінкових ферментів і тромбоцитопенія - HELLP-синдром, гостра жирова дистрофія печінки вагітних - ГЖДП, розрив/інфаркт печінки). Важливо знати про захворювання печінки, які існували у жінки до вагітності, для того, щоб здійснювати адекватний супровід вагітності та зменшити кількість ускладнень під час розродження. Дослідження і останні досягнення медичної науки мають тенденцію до покращання наслідків, але поки що суттєво не знижують показники материнської та перинатальної захворюваності на тлі цієї патології. Результати сучасних досліджень, що впроваджені у практику медичної допомоги вагітним із супутньою патологією, суттєво покращили наслідки перебігу вагітності та розродження, проте кількість ускладнень для матері та плода досі залишаються високими. Для точного встановлення діагнозу та своєчасного початку лікування важливе вчасне оцінювання стану пацієнтки, аби відрізнити цей стан від патології печінки, яка не пов4язана з вагітністю та може виникати de novo під час вагітності, або - навпаки - ускладнення перебігу вагітності можуть спричиняти порушення функції печінки. У даній роботі запропоновано огляд захворювань печінки, ускладнених вагітністю, з детальним розглядом їх етіології, патогенезу, діагностики та лікування. Виділено групи ризику вагітних, у яких потенційно можливий розвиток дисфункції печінки.

Надано дані про особливості перебігу гепатитів А, В, С, D, Е у вагітних жінок, методи скринінгової верифікації патології печінки, клініко-лабораторні ознаки позапечінкових проявів хронічних вірусних гепатитів В і С. Визначено діагностично значущі лабораторні показники гемохроматоза, автоімунного гепатиту, внутрішньопечінкового холестазу вагітних, нестримного блювання вагітних, гострої жирової дистрофії печінки, HELLP-синдрому. Представлено сучасні методи проведення лабораторної безпункційної біопсії печінки для оцінки фіброзу, активності гепатиту і стеатозу печінки. Лекція призначена для лікарів-інфекціоністів, акушерів-гінекологів, гастроентерологів, сімейних лікарів.

Надано інформацію про діагностику, методи лікування та можливі ризики для вагітної і плода, пов'язані з холестатичним гепатозом вагітних. Діагноз холестатичного гепатозу вагітних, як правило, базується на клінічних (свербіж) та лабораторних (підвищений рівень жовчних кислот) ознаках. Рівні інших маркерів, що відображають функціональний стан печінки, таких, як аланінамінотрансфераза та аспартатамінотрансфераза, також часто підвищені, і це вимагає проведення диференціальної діагностики з іншими патологічними станами, що призводять до дисфункції печінки. Холестатичний гепатоз вагітних зумовлює підвищений ризик розвитку передчасних пологів, дистресу плода, респіраторного дистрес-синдрому новонародженого та мертвонародження. Є дані, що зі збільшенням рівня жовчних кислот зростає і ризик несприятливих наслідків для новонароджених. Терапія урсодезоксихолевою кислотою зменшує материнські симптоми, але не доведено, що ця терапія зменшує ризики для плода. Жінки з діагнозом холестатичного гепатозу вагітних мають високі ризики виникнення рецидиву під час наступних вагітностей та розвитку гепатобіліарної хвороби у подальшому житті.

Проблема пізніх гестозів і сьогодні залишається доволі актуальною, зважаючи на різноманітність форм прояву тяжких ускладнень за наявності цієї акушерської патології. У цьому контексті одним з ускладнень тяжкої прееклампсії (або як окрема нозологія) по праву вважають гостру жирову дистрофію печінки (ГЖДП) вагітних (частота - 1 випадок на 7 - 16 тис. пологів), яка може зумовити розвиток абдомінального компартмент-синдрому (АКС) і коагулопатичних змін. Така комбінація ускладнень є на сьогодні потенційно летальною для вагітної/породіллі та залишається нагальним викликом для лікарів-перинатологів. Наведено сучасні уявлення щодо етіології, своєчасної діагностики, лікування та розродження за наявності цієї акушерської патології на прикладі клінічного випадку. Мета роботи - вивчення потенційного алгоритму діагностики та терапії ГЖДП з оцінюванням ефективності запропонованих заходів. Проведено ретроспективний огляд публікацій із даної проблеми з подальшим аналізом випадку ГЖДП вагітних, ускладненого АКС і ДВЗ-синдромом, лікування якого було успішно виконано на клінічній базі кафедри акушерства та гінекології N 1. Успішний результат та одужання пацієнтки, яка знаходилась у вкрай тяжкому стані, досягнуто внаслідок застосування базового алгоритму дій із вчасним розродженням вагітної з ГЖДП, комплексної посиндромної терапії поліорганної недостатності, вчасного хірургічного лікування АКС, неординарного підходу до лікування генералізованого фібринолізу, ДВЗ-синдрому з використанням комплексної терапії з трансфузією цільної одногрупної донорської крові.

У лекції висвітлено причини розвитку гострої печінкової дисфункції у вагітних. Обговорено патогенез і морфологічні зміни різних органів у вагітних із прееклампсією/еклампсією з ознаками гострої печінкової дисфункції. Тромботична мікроангіопатія, що ускладнює перебіг вагітності, характеризується пошкодженням мікросудинного русла різних органів, тромбоцитопенією і гемолітичною анемією. Вагітність вважається одним із найважливіших тригерів розвитку тромботичної мікроангіопатії. Під час вагітності, з одного боку, виникає підвищення рівня фактора фон Віллебранда (vWF), ймовірно, під дією естрогенів, а з іншого - зниження активності ферменту ADAVNS 13, ймовірно, під дією підвищеного його споживання, основна роль якого полягає в руйнуванні мультимерів vWF. Фізіологічна роль vWF полягає у забезпеченні адгезії тромбоцитів до субендотеліального матриксу у разі пошкодження судини і гемодинамічного стресу. Розкрито особливості розвитку гострої жирової дистрофії печінки, HELLP-синдрому та холестатичного гепатозу. Показано особливості клінічної картини й інтенсивної терапії у вагітних із різними формами печінкової дисфункції.

Підвищення частоти виявлення HBsAg у вагітних викликає особливе занепокоєння в акушерів-гінекологів та інфекціоністів насамперед внаслідок значного негативного впливу на перебіг вагітності, пологів, рівня перинатальных втрат і вертикальної передачі збудника гепатиту В від матері до дитини. Мета дослідження - оцінювання функціонального стану печінки у вагітних із вірусним гепатитом В. Проведено обстеження 131 жінки у терміні 28 - 40 тиж вагітності, які були розподілені на наступні групи: основна група - 75 вагітних із HBV-інфекцісю і контрольна - 56 умовно здорових вагітних без даної патології. Під час обстеження вагітних з HBV-інфекцією встановлено, що показник пігментного обміну - білірубін знаходився у межах фізіологічної норми. Показник білкового обміну був достовірно вищим у жінок основної групи - значення тимолової проби становило 8,01 +- 1,39 одиниць. Установлено достовірне підвищення активності траисаміназ у 61,33 % вагітних із HBV-інфекцією. Так, рівень аланін-аміпотрансферази становив 1,31 +- 0,68 мкмоль/год-мл, аспартатамінотрансферази - 1,12 +- 0,19 мкмоль/год-мл. Значення гамма-глутамілтрансферази було достовірно вищим у 93,33 % жінок із HBV-інфекцією і становило 66,79 +- 19,9 ОД/л. Значення печінкової лужної фосфатази було підвищеним у 32,0 % осіб основної групи та відповідало рівню 95,07 +- 38,52 Мо/л. Вивчення особливостей HBV-інфекції у вагітних шляхом оцінювання активності гамма-глутамілтрансферази у сироватці крові надає можливість провесит ранню діагностику функціональних порушень гепатобіліарної системи. У жінок із HBV-інфекцією показники білкового обміну (тимолова проба) та ферментативної активності (аланін-амінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, гамма-глутамілтрансфераза та лужна фосфатаза) були достовірно вищими від фізіологічної норми, що свідчить про наявність цитологічного, гепатодепресивного та мезенхімально-запального синдромів і порушення білкового обміну.

Заболевания печени, связанные с беременностью, встречаются приблизительно у 3 % беременных и являются важной причиной как материнской, так и фетальной смертности. В последние годы были получены значимые данные относительно патогенеза, диагностики и лечения этих болезней. В публикуемом обзоре акцент сделан на изменении показателей функциональных печеночных тестов у беременных как при физиологически протекающей беременности, так и при заболеваниях печени, являющихся следствием беременности, а также на механизмах этих изменений. Приведены сведения о сроках нормализации функциональных печеночных тестов после родоразрешения или при естественном течении заболевания.

Мета роботи - вивчити ефективність і безпечність використання препарату Урсоност (компанії Organosin виробництва Francia Farmaceutici Industrie Farmaco Biologica S.r.l. (Італія)) y жінок із холестатичним гепатозом вагітних. Комплексно обстежено 42 вагітні, які перебували на амбулаторному та стаціонарному лікуванні у відділенні акушерських проблем екстрагенітальної патології у 2013 - 2015 pp. Усі вагітні на момент спостереження перебували в кінці II та III триместрах вагітності. З 42 пацієнток сформовано три групи обстеження. За результатами лікування Урсоностом у першій і другій групі досліджуваних жінок, спостерігалося поліпшення загального самопочуття, зокрема, зменшення стомлюваності, слабкості, диспепсичних розладів та шкірного свербежу. Також нормалізувалися біохімічні показники крові. Висновки: у результаті включення Урсоносту (компанії Organosin виробництва Francia Farmaceutici Industrie Farmaco Biologica S.r.l. (Італія)) до схеми лікування холестатичного гепатозу вагітних спостерігалось суттєве поліпшення загального самопочуття та нормалізація біохімічних показників крові жінок першої та другої досліджуваних груп. Застосування запропонованого лікувального комплексу в даній групі вагітних надало змогу поліпшити результати виходів вагітності та майже уникнути дострокового пологорозрішення. Безпечність використання, відсутність побічного впливу на вагітну і плід дає змогу рекомендувати препарат Урсоност (компанії Organosin виробництва Francia Farmaceutici Industrie Farmaco Biologica S.r.l. (Італія)) до схеми лікування холестатичного гепатозу вагітних.

Наведено сучасні погляди на етіологію та патогенез розвитку гострої жирової дистрофії печінки (ГЖДП). Визначено основні клінічні особливості перебігу даного захворювання у вагітних. Виділено необхідність формування мультидисциплінарного підходу для вирішення питань тактики ведення пацієнтів з даною патологією, та описано основні диференціальні лабораторні та клінічні критерії гострої жирової дистрофії та HELLP-синдрому. Визначено необхідність генетичних досліджень як батьків, так і дитини, для визначення генів, відповідальних за розвиток цього важкого ускладнення вагітності. Описано випадок ведення вагітності, пологів і післяпологового періоду у пацієнтки з ГЖДП.

Наведено результати вивчення перинатальних наслідків у 129 жінок з холестатичним гепатозом (ХГ) вагітних залежно від проведеного лікування. Продемонстровано, що патологічні процеси в організмі вагітної, зумовлені холестазом, спричиняють збільшення частоти передчасних пологів, гіпотрофії плода, ризику антенатальної загибелі плода. Доведено, що включення еферентної терапії в комплекс лікування вагітних з ХГ покращує результати вагітності для плода та новонародженого.

Досліджено 80 вагітних жінок з HBV-інфекцією та 40 умовно здорових жінок з фізіологічним перебігом вагітності. На підставі комплексного вивчення даних клінічної картини та інструментальних методів дослідження удосконалено діагностику порушень фетоплацентарного комплексу у вагітних із HBV-інфекцією. Вивчено особливості змін пігментної, ферментативної та білковосинтетичної функцій печінки у вагітних жінок з HBV-інфекцією. Встановлено взаємозв'язок між частотою розвитку, ступенем прояву плацентарної дисфункції та наявністю патологічних відхилень у стані ендотеліальної системи, функціонального стану печінки у жінок вагітних з HBV-інфекцією. Встановлено, що підвищений вміст ендотеліну та фактора некрозу пухлин і знижений вміст простацикліна у жінок з HBV-інфекцією свідчать про наявності локальної плацентарної ішемії. Показано роль корекції виявлених змін функціонального стану печінки й ендотеліальної дисфункції під час проведення лікування порушень фетоплацентарного комплексу у вагітних з вірусним гепатитом В у анамнезі. Розроблено та впроваджено комплекс лікувально-профілактичних заходів, із застосуванням аргініну глутамату та екстракту артишоку, використання якого супроводжується позитивною динамікою клініко-лабораторних показників, що дозволило знизити частоту розвитку та ступінь прояву плацентарної дисфункції, знизити тим самим рівень акушерських та перинатальних ускладнень у обраного контингенту вагітних.

Приведены результаты лечения беременных с развившимся холестатическим гепатозом средней и тяжелой степени тяжести с помощью эфферентной терапии (плазмаферез) в сравнении с традиционной медикаментозной терапией. Результаты приведены за 2012 - 2014 гг. у женщин, которые находились на лечении в отделении экстрагенитальной патологии городского родильного дома N 5. После использования плазмафереза в лечении холестатического гепатоза беременных удалось значительно уменьшить сроки госпитализации и повысить эффективность клинического выздоровления.

Висвітлено етіологію, клінічні прояви, лабораторні показники патології вагітних - холестатичний гепатоз (внутрішньопечінковий холестаз вагітних). Наведено дані літератури щодо факторів ризику виникнення цього захворювання, його наслідки для вагітної та плода, а також основні клінічні рекомендації щодо ведення вагітних і післяпологового періоду.

Мета роботи - з'ясувати роль порушень гепатобіліарної системи у виникненні акушерських і перинатальних ускладнень у жінок із вагітністю після застосування ДРТ. Проаналізовано 614 амбулаторних карт жінок, які звернулися з приводу лікування безпліддя і їм було застосовано програму ДРТ (запліднення in vitro). Із 614 розпочатих циклів вагітність наступила у 147 (23,9 %) жінок (основна група). 50 вагітних жінок без непліддя в анамнезі склали контрольну групу. Для з'ясування ролі патології гепатобіліарної системи в розвитку порушень перебігу вагітності ми розділили 147 жінок, у яких вагітність настала після застосування ДРТ (основна група), на 2 підгрупи: 1-а - 18 вагітних із функціональними порушеннями гепатобіліарної системи, 2-а - 129 вагітних після ДРТ без ознак функціональних порушень гепатобіліарної системи. До функціональних порушень ми віднесли наявність УЗД-ознак порушень печінки та біохімічних маркерів (трансамінази, лужна фосфатаза, білірубін). Встановлено, що вагітність після ДРТ у жінок із функціональними розладами печінки має свої особливості: суттєво вища частота викиднів та завмерлих вагітностей, загрози передчасних пологів, ранніх гестозів, прееклампсії тяжкого ступеня та затримки росту плода. У пологах частіше була кровотеча, у післяпологовому періоді - гнійно-септичні ускладнення та пізня кровотеча. Майже 40 % дітей народились у стані асфіксії, причому у 11,1 % спостерігався тяжкий її ступінь, третина цих дітей була недоношеними й 40,0 % мали ознаки гіпотрофії, а в 66,7 % був порушеним перебіг ранньої неонатальної адаптації. Вищою була й перинатальна смертність. Висновки: наявність функціональних розладів печінки в жінок з непліддям відіграє певну роль у виношуванні вагітності після ДРТ, виникненні її ускладнень, негативних наслідках для жінки та новонародженої джитини, конкретні механізми чого потребують детального дослідження для розробки патогенетично обгрунтованої системи лікувально-профілактичних заходів.

Описано діагностичний пошук і підходи до лікування гострого жирового гепатозу (ГЖГ) у вагітної за умов відділення анестезіології та інтенсивної терапії КУ "Обласна клінічна лікарня м. Чернівці" на прикладі клінічного випадку з лікарської практики. Незважаючи на те що немає чіткого протоколу ведення хворих із даною патологією, вдалося одержати позитивний результат у лікуванні пацієнтки з ГЖГ.

Розроблено метод прогнозування та профілактики акушерських ускладнень шляхом вивчення особливостей перебігу гестаційного періоду в жінок із вірусним гепатитом С (ГС). Встановлено територіальну нерівномірність поширеності ГС в Україні, що корелює з частотою інфікованості вагітних збудником. Визначено вікові та соціальні групи ризику захворюваності на ГС серед вагітних, домінуючі шляхи передачі вірусу за сучасних умов. Одержано нові дані про несприятливий вплив ГС на перебіг вагітності. Визначено особливості взаємовпливу патологічних процесів, індукованих вірусів ГС та ВІЛ у вагітних жінок. Сформовано основні фактори, які сприяють підвищенню ризику передачі вірусу ГС від матері до дитини. Вперше розроблено алгоритм ведення вагітних з ГС, що спрямований на ранню діагностику та попередження акушерських ускладнень із диференційованим підходом об’єму надання медичної допомоги вагітним з ГС залежно від тяжкості патологічного процесу.

Наведено нове рішення актуального завдання сучасного акушерства - зниження частоти гестаційних і перинатальних ускладнень у вагітних з прееклампсією (ПЕ) в поєднані з хронічною патологією печінки (ХПП). Визначено частоту ПЕ в поєднанні з ХПП (9,5 ± 1,2 %) у вагітних жінок і підтверджено, що під час вагітності в більшості випадків відбувається загострення ХПП. Виявлено гестаційні та перинатальні ускладнення у вагітних з ПЕ в поєднанні з ХПП, чистою ПЕ, окремою ХПП та доведено, що частота гестаційних ускладнень залежить від поєднання ПЕ та ХПП. Встановлено, що найбільш чутливими показниками у разі порушення функціонального стану печінки є аланінамінотрансфераза і лактатдегідрогеназа, визначено порушення функції ендотелію судин та з’ясовані заходи запобігання розвитку ендотеліальної дисфункції (ЕД). Розглянуто кореляційні зв’язки між показниками функціонального стану печінки, гемокоагуляційного гемостазу, ендотеліальної системи, гестаційними ускладненнями. На підставі одержаних маркерів ЕД в сироватці крові та тканині плаценти, деяких біохімічних показників крові та гемостазіограми у вагітних з ПЕ в поєднанні з ХПП, чистою ПЕ, окремою ХПП запропоновано комплекс лікувально-профілактичних заходів, доведено його ефективність.

Наведено дані про жовтяниці у вагітних. Розглянуто основні клінічні і лабораторні ознаки, які дозволяють провести діагностику, диференціальну діагностику. Описано клінічний випадок гострої жирової дистрофії печінки у вагітної.

Відзначено, що погляди на патогенез перебігу вірусного гепатиту В у вагітних жінок та особливості впливу збудника на організм матері та плода вивчено ще недостатньо. В першу чергу це стосується таких питань, як вивчення порушень стану фетоплацентарного комплексу та функцій печінки у вагітних за допомогою оцінки пігментної, ферментативної та білкової функції печінки, гормональної функції плаценти, дослідження функції ендотелію судин, а також розробка алгоритму лікувально-профілактичних заходів.

Проаналізовано дані епідеміологічного анамнезу 57 вагітних із хронічним вірусним гепатитом С (ХВГС). Визначено, що на частку статевого та внутрішньолікарняного шляхів передачі припадає значний відсоток (49,1 %) випадків. Виявлено клініко-лабораторні особливості перебігу ХВГС у вагітних та негативний вплив інфекції на перебіг вагітності з розвитком ускладнень. Обгрунтовано необхідність планового, регламентованого обстеження вагітних на маркери до вірусного гепатиту C для розробки ефективних заходів щодо зниження частоти ускладнень вагітності та попередження перинатального інфікування.