Проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження вагітних з гострим та хронічним пієлонефритом з метою з'ясування ролі імунного гомеостазу, процесів перекисного окислення ліпідів і активності антиоксидантної системи захисту в патогенезі гестаційного пієлонефриту та підвищення ефективності терапії. Встановлено, що виявлені порушення імунного статусу, процесів перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи захисту мають суттєве значення в оцінці особливостей патогенезу гестаційного пієлонефриту, диференційованого підходу до проведення комплексу лікувально-профілактичних заходів та прогнозування кінця вагітності. Впроваджено новий препарат - скутекс, що сприяє нормалізації імунних порушень, інгібує перекисне окислення ліпідів, нормалізує функціональну активність біоантиокислювальної системи, що знижує число перинатальних втрат при гестаційному пієлонефриті.

Встановлено взаємозв'язок між ехографічними, доплерометричними та ендокринологічними показниками у жінок з пієлонефритом різної етіології, які мешкають у різних екологічних умовах. Це дозволило розширити існуючі дані про патогенез фетоплацентарної недостатності і науково обгрунтувати необхідність використання комплексу діагностичних та лікувально-профілактичних заходів з урахуванням етіології пієлонефриту та екологічних умов в зоні проживання. Запропоновано оптимальний варіант корекції фетоплацентарної недостатності у вагітних з пієлонефритом.

Дисертацію присвячено обгрунтуванню підходів до вибору лікувально-реабілітаційного комплексу при гестаційному пієлонефриті на основі дії різноманітних варіантів рефлекторно-пунктурної фізіотерапії (РПФ) (лазеропунктура; лазерний вплив на ділянку проекції нирок; комбінований вплив, який складається з поєднання черезшкірного лазерного опромінювання крові та опромінювання ділянки проекцій нирок). Виявлено характерні особливості виникнення та перебігу гестаційного пієлонефриту. З'ясовано найбільш інформативні показники стану імунної системи вагітних з гестаційним пієлонефритом. Показано, що використання в комплексному лікуванні вагітних, хворих на пієлонефрит, РПФ сприяє більш швидкій регресії симптомів захворювання, скорочує строки лікування, сприяє нормалізації імунного статусу. Виявлено, що із запропонованих способів лікування найбільш ефективним є вплив інфрачервоного лазеру на точки акупунктури.

Дисертацію присвячено прогнозуванню виникнення ускладнень перебігу вагітності, пологів і післяпологового періоду у жінок з пієлонефритом і на основі цього визначенню оптимальної акушерської і перинатальної тактики. На основі клінічного, лабораторного, інструментального і доплерометричного обстеження 145 вагітних, а також статистичного аналізу історій пологів вивчено вплив різних чинників ризику і симптомів гестаційного пієлонефриту на виникнення ускладнень вагітності, пологів і післяпологового періоду. Розроблено алгоритм і математичну модель розвитку гіпоксії плоду при гестаційному пієлонефриті. Створено програму для математичного прогнозування ускладнень вагітності, пологів і післяпологового періоду за даної патології.

У плаценті під час фізіологічного перебігу вагітності та пологів (20 породіль) у стані апоптозу знаходиться незначна частина (0,6 - 2,2 %) клітинних компонентів. У плаценті 40 породіль, які хворіли на пієлонефрит у поєднанні з пізнім гестозом та отримували базову терапію, апоптоз охоплює значно більшу частину (5 - 24 %) клітинних структур і доповнюється явищами дистрофії та некрозу. Виникає лейкоцитарна інфільтрація, набряк строми ворсин та десквамація, облітерація кровоносних судин, зруйнування окремих ділянок синцитіотрофобласта, первинних і вторинних ворсинок трофобласта, складових компонентів плацентарного бар'єру.

На підставі проведених досліджень встановлено пряму залежність між клінічними проявами гестаційних пієлонефритів, рівнем порушень у системі ПОЛ/АОСЗ, імунологічному статусі організму вагітних і ультраструктурі нейтрофільних лейкоцитів. За допомогою кардіотокографічного дослідження й ультразвукового сканування визначено особливості фетоплацентарного комплексу, властивого гестаційним пієлонефритам. Виявлено ультраструктурні зміни нейтрофілів крові, зумовлені гестаційними пієлонефритами, спостережено відновлення їх структури внаслідок застосування антиоксидантів, сорбенту ентеросгелю та вобензиму. Доведено доцільність застосування антиоксидантів (alpha-токоферолу ацетату, аскорбінової кислоти, рутину), ентеросгелю та вобензиму у разі гестаційних пієлонефритів, які проявляють достатню клінічну ефективність за рахунок нормалізації показників ПОЛ/АОСЗ, імунного статусу організму і фетоплацентарного комплексу.

Досліджено особливості перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду й оцінено стан фетоплацентарного комплексу у жінок з пієлонефритом на фоні мікроелементозу. Проаналізовано соціально-екологічний стан населення Одеси, виявлено найбільш вагомі медико-екологічні та соціальні фактори, що впливають на виникнення ниркової патології під час вагітності у мешканок різних районів міста. Висвітлено особливості розвитку та перебігу пієлонефриту вагітних залежно від рівня важких металів у крові. Вивчено регіональні рівні металотіонеїнів. Доведено, що у разі пієлонефриту спостерігається підвищення рівня металотіонеїну у біологічних рідинах. Обгрунтовано засіб лікування і профілактики пієлонефритів вагітних з використанням нутрієнту "Фіброфіт" у комплексі з препаратами, що поліпшують біоценоз піхви.

Проведено обстеження 56-ти вагітних, хворих на хронічний пієлонефрит, та 30 практично здорових вагітних жінок. Відзначено, що під час вагітності, ускладненої хронічним пієлонефритом, мають місце суттєві порушення гормонального статусу, що проявляються порушенням синтезу фетоплацентарних та гіпофізарних гормонів, вираженість яких залежить від терміну вагітності, що вимагає відповідної корекції.

Розроблено методику комплексної оцінки ефективності лікування гестаційного пієлонефриту на базі кількісного аналізу показників суб'єктивного й об'єктивного стану хворих за допомогою вперше запропонованої бальної шкали. Вивчено особливості хронізації запального процесу у нирках у вагітних, хворих на гестаційний пієлонефрит, що супроводжується порушенням обмінних процесів й імунного статусу організму, та визначено діагностичну цінність кожного з досліджуваних показників гомеостазу. Удосконалено сучасні уявлення про причинно-наслідковий зв'язок між тривалістю та ступенем проявів запального процесу в нирках у вагітних, на підставі яких розроблено комплексний метод лікування жінок, хворих на гестаційний пієлонефрит. З використанням клінічних, біохімічних, гормональних та імунологічних показників вперше патогенетично обгрунтовано показання до застосування катетара-стента у комплексній терапії гестаційного пієлонефриту та доведено позитивний вплив нового методу лікування на зниження частоти розвитку віддаленних ускладнень даної патології.

Проанализирован 141 случай материнской смертности при патологии почек за последние 7 лет (1997 - 2003). Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что хотя пиелонефрит встречается чаще (72,34 %), гломерулонефрит ведет к развитию более тяжелых акушерских осложнений, таких как преэклампсия (66,66 %) с дальнейшим летальным исходом в 39,18 %, острая почечная недостаточность (46,15 %). Сделан вывод о необходимости разработанного комплекса прогностических и лечебно-профилактических мероприятий у женщин с гломерулонефритом с учетом полученных данных.

Проаналізовано стан циркадіанних ритмів екскреторної функції нирок у жінок з анемією вагітних на тлі хронічного пієлонефриту за умов водного навантаження. Встановлено дисинхроноз екскреції води, натрію та калію.

Для определения дополнительных критериев диагностики сочетанного позднего гестоза с помощью метода компьютерной кардиоинтервалографии проведен сравнительный анализ отдельных показателей, характеризующих состояние вегетативной нервной системы (ВНС) у беременных с хроническим пиелонефритом на фоне проведения курса профилактики позднего гестоза по методу прерывистой нормобарической гипоксии (ПНГ) и с использованием медикаментозных препаратов. Исследования доказывают, что применение ПНГ у беременных с хроническим пиелонефритом приближает основные показатели ВНС к уровню, характерному для физиологической беременности.

Представлены результаты исследования состояния фетоплацентарного комплекса (ФПК), внутриутробного плода и новорожденного у 40-ка беременных с хроническим пиелонефритом (ХПН). При этом выявлена высокая частота осложнений беременности и родов у данного контингента женщин. У беременных с ХПН имеет место нарушение состояния ФПК, что негативно влияет на внутриутробный плод, а в дальнейшем и на процессы адаптации новорожденных в раннем неонатальном периоде.

Представлены результаты исследования состояния фетоплацентарного комплекса (ФПК), новорожденных и особенностей становления лактации у 28 беременных с хроническим пиелонефритом (ХП) после оздоровления в санатории "Великий Луг" и 40 беременных с ХП без санаторного оздоровления. У беременных с ХП имеет место нарушение состояния ФПК, что в дальнейшем отражается на процессах адаптации новорожденных в раннем неонатальном периоде. После проведенного курса санаторного оздоровления у беременных с ХП наблюдается улучшение функции ФПК, что проявляется в повышении адаптационных процессов новорожденных, а также в данной группе отмечено увеличении объема лактации.

Встановлено частоту та спектр мікоплазменої інфекції у вагітних з хронічним пієлонефритом у різних відділах урогенітального тракту (уретрі, цервікальному каналі та піхві). Уточнено особливості перебігу вагітності, пологів і післяпологового періоду та стан плода у жінок із хронічним пієлонефритом і поєднаною мікоплазменою інфекцією. Вперше визначено мезенхімальні та стромальні маркери в плаценті у жінок з хронічним пієлонефритом та у разі його поєднання з урогенітальним мікоплазмозом. У плаценті у жінок із хронічним пієлонефритом і мікоплазменою інфекцією гістологічно й імуногістологічно встановлено хронічну плацентарну недостатність I - II ступеня, виразну гістохімічну реакцію на ДНК у синцитіотрофобласті, що пов'язано з посиленням апоптоза. На підставі результатів імуногістохімічного дослідження виявлено зниження ступеня експресії Vimentina від 1 до 0 балів у стромі та стінці фетальних судин, що, імовірно, обумовлено збільшенням склерозованих ворсин та колагену III типу у стромі ворсин. Удосконалено комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямований на зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень за хронічного пієлонефриту й урогенітального мікоплазмозу.

Приведены результаты доплерультразвукового исследования маточно-плацентарного и плодного кровотока у беременных с хроническим гломерулонефритом. Проведен сравнительный анализ полученных результатов у женщин с хроническим гломерулонефритом, преэклампсией и нормальным течением беременности.

  Скачати повний текст

Изучена динамика функциональной активности лейкоцитов у беременных с пиелонефритом. Во время лечения 80 беременных получили традиционное лечение пиелонефрита, а 72 беременным дополнительно назначалась озонотерапия. Определение функциональной активности лейкоцитов производили также в пуповинной крови 77-ми новорожденных от этих матерей. Показано, что инфекция почек при беременности характеризуется угнетением функциональной активности лейкоцитов с увеличением их хемилюминесценции. Курс терапии инфекции почек с использованием медицинского озона в отличие от традиционной схемы лечения обеспечивает нормализацию функциональной активности лейкоцитов и их хемилюминесценцию у беременных и их новорожденных.

Иммуногистохимически исследованы с моноклональными антителами к различным типам иммунокомпетентных клеток плаценты 6 пациенток, перенесших при беременности пиелонефрит. Из них четыре пациентки получили традиционную терапию пиелонефрита. Двум больным в комплекс лечения дополнительно назначалась озонотерапия. Типировались иммунокомпетентные клетки с экспрессией CD20, CD45Ro, а также CD-68. Расшифрован клеточный состав воспалительных инфильтратов в плаценте при инфекции почек. В них отсутствуют В-лимфоциты, присутствуют Т-лимфоциты и макрофаги двух субпопуляций - с экспрессией CD45Ro и CD68. Подтверждена защитная функция макрофагов в плаценте при пиелонефрите, перенесенном в процессе гестации. Предположено, что озонотерапия стимулирует защитную функцию макрофагов, которые принимают участие в развитии преждевременных родов. Однако, вполне возможно, что в этом процессе принимают участие и другие механизмы.

Определена степень риска некоторых перинатальных осложнений при пиелонефрите, перенесенном в процессе гестации, создана комплексная программа ведения беременных с инфекцией почек (ИП), внедрена в практику и оценена эффективность этой программы. В результате исследования 533-х историй родов определено, что относительный риск преждевременных родов при ИП составляет 2,26 случаев (95 % доверительный интервал (ДИ) 1,18 - 4,32), острой интранатальной асфиксии - 2,82 (ДИ 1,38 - 5,78), рождения маловесного новорожденного - 2,48 (ДИ 0,8 - 8,9), рождения новорожденного с низким массо-ростовым коэффициентом - 1,94 (ДИ 1,19 - 3,17). Разработаны новые способы и методы антенатальной охраны плода при пиелонефрите у беременных, объединенные в комплексную программу ведения беременных с ИП, внедренной в Донецком РЦОМД. Программа включает в себя выявление беременных группы риска по возникновению ИП с активным их ведением, что позволяет снизить распространенность пиелонефрита. Всем беременным, которые перенесли пиелонефрит, необходимо ежемесячно проводить бактериологическое обследование мочи до родов для своевременного выявления рецидива инфекции. Для предотвращения повторной инфекции или рецидива рекомендована хроническая терапия супрессии нитрофуранами или озонотерапия. Родоразрешение предпочтительно провести через естественные родовые пути. При подозрении на внутриутробную инфекцию, малом весе при рождении рекомендовано определение в крови пуповины маркеров воспаления, С3а компонента комплемента, С-реактивного белка, прокальцитонина. Риск преждевременных родов при ведении беременных по предложенной программе снижается в 2,17 раза (ДИ 1,13 - 4,14),

острой интранатальной гипоксии - в 2,25 раза (ДИ 1,15 - 4,41), рождения маловесного новорожденного - в 3,06 раза (ДИ 1,31 - 7,15), рождения новорожденного с низким массо-ростовым коэффициентом - в 2,68 раза (ДИ 1,53 - 4,68).