На основі клініко-мікробіологічних і імунологічних методів обгрунтовано необхідність підвищення ефективності профілактики та лікування ранової інфекції в акушерстві на підставі використання медикаментозних засобів і фізичних факторів впливу. Запропоновано методи контролю за перебігом ранової інфекції. Все це в сукупності дозволило знизити частоту і підвищити ефективність лікування інфікованих акушерських травм м'яких тканин пологових шляхів.

Рассмотрены аргументы за снижение общей частоты абдоминального родоразрешения путем внедрения практики ведения вагинальных родов у женщин после кесарева сечения. Показана фактическая динамика показателей родоразрешения женщин с рубцом на матке. Обсуждены возможности прогнозирования состоятельности рубца и значение отдельных клинических признаков.

Доведено прямий взаємозв'язок (ПВЗ) між наявністю показань до розродження на основі кесаревого розтину (КР) та вихідним станом здоров'я жінок. Визначено рівні кальцію та магнію у тканинах оперованої матки (ОМ) КР. Вивчено ПВЗ між вмістом кальцію і зворотній - магнію в тканинах ОМ КР та екскрецією глікозоаміногліканів. Розкрито особливості клінічного перебігу вагітності за триместрами гестації у жінок з ОМ КР (загроза раннього та пізнього викидня, передчасних пологів (ПЧП), низька плацентація, передчасне часткове відшарування плаценти та плода, неспроможність ОМ КР) у взаємозв'язку з вмістом кальцію, магнію та метаболіту сполучної тканини - глікозоаміногліканів. Проведено оцінювання стану фетоплацентарного комплексу у жінок з ОМ КР, новонародженого у взаємозв'язку з вмістом кальцію, магнію, глікозоаміногліканів й виявлено дисфункцію плаценти, морфофункціональну незрілість плода. Розроблено етіопатогенетично обгрунтований комплекс преконцепційної підготовки та діагностичних, профілактичних, лікувальних заходів протягом гестаційного процесу, що знизило частоту загрози викидня, ПЧП дистресу плода, розриву матки у жінок з ОМ.

Проаналізовано результати розродження 365 жінок із рубцем на матці та ретроспективний аналіз розродження 2000 жінок (1000 вагітних із повноцінним і 1000 вагітних із неповноцінним рубцем на матці) шляхом операції кесарева розтину. Розроблено об'єктивні критерії оцінювання повноцінності післяопераційного рубця нижнього сегмента матки, впроваджено раціональні методи профілактики акушерсько-перинатальних ускладнень в післяпологовий і післяопераційний періоди.

Проаналізовано основи прогнозування, раціонального клінічного ведення, вибору оптимальних методів розродження та проведення операції кесаревого розтину у жінок з рубцем на матці. Досліджено вплив інфекційної, соматичної і акушерсько-гінекологічної патології, паритету, клінічної акушерської та інтраопераційної ситуації на формування морфофункціональної повноцінності матки. Розкрито інформативні клініко-інструментальні ознаки, діагностичні і прогностичні критерії, що дозволяють прогнозувати утворення повноцінного гістеротомного рубця. На підставі морфологічного аналізу виділено контури васкуляризації матки, особливості регенерації гладких м'язових клітин міометрія в залежності від морфофункціональної повноцінності ділянки гістерорафії та їх взаємовідношення із компонентами мікроциркуляторного русла у ділянках різних рубців. За патоморфологічною структурою охарактеризовано три типи рубців на матці - повноцінний, умовно повноцінний і неповноцінний. Наведено тактику і алгоритми клінічного ведення вагітності та пологів у жінок з рубцем на матці, обгрунтовано окремі хірургічні методики проведення повторного кесаревого розтину і атравматичного інтраопераційного вилучення плода із матки. Доведено, що запропоновані клінічні заходи забезпечують зниження показників материнської і перинатальної захворюваності та смертності, зменшують кількість інтра- та післяопераційних ускладнень і пуерперальних захворювань у породіль.

Відображено перспективу зниження частоти повторних кесаревих розтинів за рахунок вагінальних пологів у жінок з одним рубцем на матці. Проаналізувавши випадки вдалих ВПКР, виявлено сприятливі фактори для їх проведення: вік вагітної, вагінальні пологи в анамнезі, маса тіла плода, інтервал між пологами понад 2 років, термін вагітності, регулярне допологове спостереження та психологічна готовність жінок. Існує висока необхідність підготовки жінок з рубцем на матці до настання наступної вагітності. Основним фактором адекватної підготовки все ж є психопрофілактична підготовка.

Проведен анализ родов у женщин с оперированной шейкой матки за последние 5 лет (с 2007 по 2011 год включительно). Выявлено 633 случая родов у женщин с данной патологией. Количество родов у женщин с оперированной шейкой матки в анамнезе за последние пять лет увеличилось более, чем в два раза. Применение радикальных и травматических методов лечения заболеваний шейки матки привело к увеличению количества срочных осложненных родов на 1,7 %, срочных патологических родов - на 2,5 %, общего количества преждевременных родов - на 10,2 % (главным образом, за счет преждевременных родов в сроке беременности 35 - 36 недель), а также к снижению количества срочных физиологических родов на 14,4 %.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют о существенной разнице особенностей течения беременности и родов у женщин, имеющих медицинский аборт в анамнезе и не имеющих отягощенного анамнеза. Можно утверждать, что ряд осложнений, развившихся во время беременности у женщин основной группы, связан с ранее перенесенной операцией медицинского аборта (угроза прерывания беременности, аномалии родовой деятельности, плотное прикрепление плаценты, внутриутробное инфицирование плода). Полученные результаты указывают на необходимость усовершенствования алгоритма ведения беременности и родов у женщин с первым медицинским абортом в анамнезе.

Під спостереженням було 251 вагітна, гестаційний період яких проходив на тлі рубця на матці в нижньому сегменті матки після попереднього кесаревого розтину. 225 вагітних були прооперовані повторно, 26 жінок народили самостійно (10,3 % від усіх вагітних із рубцем на матці). Встановлено, що у разі правильної оцінки факторів ризику вагінальні пологи в жінок із рубцем на матці проходять фізіологічно. Наявність рубця на матці в нижньому сегменті суттєво не впливає на характер пологової діяльності та тривалості пологів. Збільшення маси плода до 300 г у разі вагінальних пологів у жінок із рубцем на матці не призводить до зростання як акушерських, так і перинатальних ускладнень. Зростання під час вагітності з рубцем на матці таких ускладнень, як плацентація по рубцю та неспроможність рубця становить високий ризик розвитку як материнської, так і перинатальної патології.

У ході дослідження визначено критерії відбору, основні показання та протипоказання для вагінальних пологів у жінок з рубцем на матці. Виходячи з одержаних результатів, виходить, що у разі правильного визначення та дотримання критеріїв безпеки близько 20 % вагітних з рубцем на матці можуть успішно самостійно народити через природні пологові шляхи.

Відображено перспективу зниження частоти повторних кесаревих розтинів за рахунок вагінальних пологів у жінок з одним рубцем на матці шляхом проведення прегравідарної підготовки (ПП). Проведення комплексу ПП, що включає в себе імуностимулювальну, розсмоктувальну, вітамінотерапію в поєднанні з гормональною корекцією, профілактичне призначення антиоксидантів, психопрофілактику, діагностичну гістероскопію, курс фізіотерапевтичних процедур - ампліпульс-форез, сприяє зменшенню частоти ускладнень перебігу вагітності, підвищує ймовірність успішної спроби вагінальних пологів.

Проаналізовано історії пологів роділей із рубцем на матці типового міського пологового будинку, пологи у яких були закінчено шляхом операції кесарева розтину. Установлено динамічні зміни в частоті, співвідношенні планових та ургентних операцій, у віковій структурі, паритеті; виділено основні показання щодо оперативного розродження у жінок з рубцем на матці.

Проведений аналіз пологів у жінок з оперованою шийкою матки (ШМ) засвідчив, що застосування радикальних і травматичних методів лікування захворювань ШМ призвело до збільшення кількості термінових ускладнених пологів, термінових патологічних пологів, загальної кількості передчасних пологів - на 8,7 % (головним чином, за рахунок передчасних пологів в терміні вагітності 35 - 36 тиж), а також до зниження кількості термінових фізіологічних пологів на 14,7 %.

Результати проведених досліджень свідчать про можливість розширення показань для самостійного розродження жінок з рубцем на матці без погіршення перинатальних результатів розродження. Комплексний, поетапний підхід з використанням клінічних і додаткових методів дослідження надає можливість виділити пацієнток для природного розродження після першого кесарева розтину, причому починаючи з етапу жіночої консультації і закінчуючи акушерським стаціонаром. Широке впровадження одержаних результатів надасть можливість зберегти репродуктивне здоров'я жінок за одночасного поліпшення перинатальних результатів і постнатальної адаптації новонароджених.

Приведены вагинальные роды после кесарева сечения (КС), которые становятся все более распространенными. В литературе активно обсуждается данные зарубежной и отечественной литературы, которые свидетельствуют о том, что роды у пациенток с рубцом на матке после КС возможны и предпочтительны. Отражены современные тенденции выбора метода родоразрешения у пациенток с предыдущим КС, которые являются реальной перспективой снижения роста абдоминальной хирургической коррекции.

Проаналізовано пологи у жінок з оперованою шийкою матки (ШМ) за останні 5 років (з 2007 по 2011 рр. включно). Виявлено 633 випадки пологів у жінок із даною патологією. Кількість пологів у жінок з оперованою ШМ в анамнезі за останні 5 років збільшилася більш ніж у 2 рази. Застосування радикальних і травматичних методів лікування захворювань ШМ призвело до збільшення кількості термінових ускладнених пологів на 1,7 %, термінових патологічних пологів - на 2,5 %, загальної кількості в терміні вагітності 35 - 36 тиж, а також до зниження кількості термінових фізіологічних пологів на 14,4 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.227.1

Рубрики:

Пологи після оперативних втручань і травм жіночих статевих органів

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано клінічний випадок ведення вагітності й пологів у пацієнтки з рубцем на матці. Відзначено деонтологічні моменти, підкреслено важливість контакту між лікарем і пацієнткою для успішного народження дитини. Висновки: вагітні групи ризику за перинатальних втрат потребують детального роз'яснення і рутинного нагадування правил інформаційної гігієни. Контакт лікаря із пацієнткою на всіх етапах вагітності надає змогу здійснювати адекватну психологічну профілактику і таким чином сприяє створенню спокійної атмосфери для виношування вагітності, що у віддаленій перспективі відіграє роль у соціальній адаптації дітей. Психологічна профілактична робота медичного персоналу з вагітними-одиначками, урахування тонкощів психологічних моментів і деонтології, акцент на спокійному виношуванні, народженні та грудному вигодовуванні дітей лежать в основі соціального благополуччя суспільства. У структурі медичного консультування завжди є запит на дотичність до індивідуального клінічного випадку фахівця з перинатальної психології та психолога.

У складному механізмі, що контролює початок пологів, виділяють багато факторів, серед яких важлива роль належить шийці матки (ШМ). Тому для зменшення загрози розвитку акушерських і перинатальних ускладнень проблеми своєчасної діагностики й адекватного лікування захворювань ШМ сьогодні не втрачають своєї актуальності. Мета дослідження - оцінювання особливостей перебігу пологів і післяпологового періоду у жінок, у яких застосовано деструктивні методи лікування патології ШМ. Усі обстежувані жінки (n = 201) після деструктивних методів лікування ШМ із приводу дисплазії 1 - 3-го ступеня (електроконізація, кріодеструкція, лазерна вапоризація або радіохвильова ексцизія) були розподілені на 3 групи: 1-а (ретроспективна, n = 114) - пацієнтки, у яких особливості пологів і післяпологового періоду вивчали анамнестично; 2-а (проспективна, n = 57) - жінки, яких включено до дослідження відразу після хірургічного лікування; 3-я (контрольна, n = 30) - практично здорові жінки. Хворі порівняльних груп були зіставні за віком (середній вік - 25,7 +- 4,4 року) і перебігом патологічного процесу у ШМ. Протягом 5 років, що тривало дослідження, вивчали особливості перебігу пологів, стан новонароджених і післяпологовий період у пацієнток після проведеного хірургічного лікування. У 1-й групі обстежуваних зареєстровано 114 вагітностей, з яких 97 закінчились пологами: природним шляхом - у 66 жінок, шляхом кесарева розтину (КР) - у 31. Основними ускладненнями під час пологів були слабкість пологової діяльності (44 пацієнтки), гіпоксія плода (41 пацієнтка), передчасні пологи (36 пацієнток). У 2-й групі жінок зареєстровано 57 вагітностей і 50 пологів: природним шляхом - у 7 пацієнток, шляхом КР - у 43 жінок. Найчастішим ускладненням у даній групі було передлежання плаценти (6 випадків). У групі контролю зареєстровано 30 вагітностей і 27 пологів: у 22 жінок природним шляхом, у 5 - шляхом КР. Найбільш частими ускладненнями пологів у цій групі були слабкість пологової діяльності (4 випадки), кровотечі у післяпологовий період (3 пацієнтки) і гіпоксія плода (3 випадки). Привертає увагу високий відсоток жінок у 1-й групі, у яких діагностовано розриви ШМ різного ступеня тяжкості (найбільший - у пацієнток після електроконізації); у 2-й і 3-й групах зареєстровано поодинокі випадки. В усіх трьох групах більше половини з новонароджених мали нормальну масу тіла (від 3000 до 4000 г) і високу оцінку за шкалою Апгар (від 8 до 9 балів). Під час аналізу пологів у жінок трьох досліджуваних груп виявлено, що у порівнянні з соматично здоровими жінками (3-я група) у пацієнток після деструктивних методів лікування патології ШМ (1-а і 2-а групи) відзначено зменшення частки пологів через природні шляхи (73,3, 57,9 і 12,3 % відповідно) і збільшення частки пологів шляхом КР (16,7, 27,2 і 75,4 % відповідно). При цьому найбільший відсоток оперативних втручань зафіксовано у перших двох групах у жінок після ампутації та конізації ШМ, найменший - у пацієнток після лазерної вапоризації та радіохірургічної ексцизії. Отже, ці методи деструкції ШМ є найменш травматичними, надають можливість вилікувати основне захворювання та зберегти репродуктивну функцію.

Мета дослідження - аналіз перебігу вагітності, пологів та стану новонароджених у жінок із рубцем на матці після попереднього кесарева розтину (ПКР). Проведено ретроспективний аналіз індивідуальних карт вагітних, історій пологів і стану новонароджених у 180 жінок із рубцем на матці після ПКР за період з 2014 до 2019 р. Установлено, що у жінок I групи мимовільних абортів в анамнезі не було, а у II групі цей показник становив 6,7 %. Визначено, що загроза перебігу вагітності у ранні терміни вдвічі частіше спостерігалась у II групі, ніж у I групі. Діагностувати неспроможність рубця на матці під час вагітності вдалося у 21,1 % жінок I групи проти 18,9 % жінок II групи, а також під час пологів у 10 % жінок II групи проти 0 % жінок I групи. Окрім того, 76,7 % жінок I групи були розродженні шляхом вагінальних пологів проти 24,4 % - II групи. Також 10 % новонароджених у жінок I групи за шкалою Апгар були оцінені у 6 - 7 балів проти 65,5 % у стані різного ступеня гіпоксії у жінок II групи. Встановлено, що вагітність і пологи у жінок із рубцем на матці після ПКР супроводжуються ускладненнями у плода та новонароджених. Більш виражені зміни відзначали під час вагітності, пологів та у стані новонароджених у жінок II групи у порівнянні з жінками I групи. Це можна пояснити більш якісною прегравідарною підготовкою жінок I групи та пильним спостереженням їх під час вагітності.