The Royal College of Obstetricians and Gynaecologists produces guidelines as an educational aid to good clinical practice. They present recognised methods and techniques of clinical practice, based on published evidence, for consideration by obstetricians and gynaecologists and other relevant health professionals. The ultimate judgement regarding a particular clinical procedure or treatment plan must be made by the doctor or other attendant in the light of clinical data presented by the patient and the diagnostic and treatment options available. This means that RCOG Guidelines are unlike protocols or guidelines issued by employers, as they are not intended to be prescriptive directions defining a single course of management. Departure from the local prescriptive protocols or guidelines should be fully documented in the patient's case notes at the time the relevant decision is taken.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.228

Рубрики:

Передчасні і запізнілі пологи

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.215 + Р716.228

Рубрики:

Вагітність при аномаліях і захворюваннях жіночих статевих органів

Передчасні і запізнілі пологи

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - визначення факторів ризику, причин і клінічних особливостей дуже ранніх передчасних пологів. У ході дослідження проаналізовано дані анамнезу, перебіг вагітності, пологів і перинатальні наслідки у 166 жінок репродуктивного віку з дуже ранніми передчасними пологами у термінах 22 - 27 тиж. гестації. Факт пологів у цих термінах вагітності - основний критерій включення. Пацієнток було розподілено на дві групи залежно від критеріїв живонародженості: 1-а група - 79 жінок, пологи у яких розцінювали як пізній викидень (ретроспективне дослідження); 2-а група - 87 жінок, у яких пологи відбулися як дуже ранні передчасні (проспективне дослідження). Критерії виключення: вроджені вади розвитку плода. Пацієнткам обох груп проводили комплексне обстеження із застосуванням клінічних, інструментальних і лабораторних методів дослідження. Основними факторами ризику розвитку дуже ранніх передчасних пологів виявились урогенітальні інфекції (83,7 і 78,9 % у 1-й і 2-й групах відповідно). Майже у половини обстежуваних виявлено поєднання збудників (45 % - у 1-й групі, 44 % - у 2-й групі). Пацієнтки обох груп мали обтяжений загальний і акушерський анамнез, зокрема, значну частоту запальних процесів статевих органів (50,0 % - у 1-й групі та 59,2 % - у 2-й групі), оперативних втручань (50,0 % та 59,2 % відповідно), а також гормональних порушень і зумовлених ними захворювань (дисфункція яєчників - 27,8 та 27,6 %, міома матки - 16,4 та 17,2 %, кісти яєчників - по 11,4 % в обох групах). Хронічні вогнища інфекцій в анамнезі мали 35,4 % пацієнток 1-ї групи та 28,7 % - 2-ї групи, патологію сечовидільної системи - 30,3 та 28,7 % відповідно, травного тракту - 24 та 22,98 %, гіпертонічну хворобу - 32,9 та 31 %. Основними ускладненнями гестації у вагітних обох груп у II триместрі стали загроза переривання вагітності (43 і 30 % відповідно) і дисфункція фетоплацентарного комплексу (22,7 і 21,8 %). Це стало причиною затримки розвитку плода в обох групах обстежуваних - у 66 і 63 % новонароджених відповідно. Заключення: аналіз загального і акушерського анамнезу, наявність інфекційного фактора у поєднанні з екстрагенітальною патологією підтверджують поліетіологічність причин, які призводять до дуже ранніх передчасних пологів. Ураховуючи основні фактори ризику передчасного розродження, необхідні ретельне обстеження на урогенітальні інфекції жінок ще на етапі прегравідарної підготовки та під час вагітності з подальшим лікуванням і відновленням нормального біоценозу піхви, а також дослідження функції фетоплацентарної системи, починаючи з ранніх термінів вагітності. Профілактичні заходи і своєчасне лікування фетоплацентарних порушень сприятиме пролонгуванню вагітності до більших термінів гестації, що є оптимальним способом покращання перинатальних результатів.

Встановлено, що у вагітних із загрозою передчасних пологів в терміні 22 - 34 тижні спостерігається достовірно більша кількість ускладнень під час вагітності та пологів, а також вірогідно вищий рівень перинатальної захворюваності, насамперед, за рахунок передчасно народжених немовлят. Відзначаються високі показники рівнів особистісної та ситуативної тривожності, підвищення рівня інсуліну та зниження рівня кортизолу, зрушення окислювально-відновлювального гомеостазу. Запропонована терапія (морфолін-3-метил-1,2,3-тіотриазолін-5-тіоацетат–супозиторії, та натуральний мікронізований прогестерон – вагінальні капсули) позитивно вплинула на гормональний статус, окислювально-відновлювальний гомеостаз, акушерські та перинатальні наслідки розродження. Оцінювання ризику методом ROC-аналізу та логістичної регресії дозволило встановити предиктори як загрози передчасних пологів, так і спонтанної появи симптомів передчасних пологів та сформувати відповідні групи ризику.

Наведено дані про морфологічні та електронно-мікроскопічні особливості досліджуваних плацент у разі дуже ранніх передчасних пологів, ускладнених передчасним розривом плодових оболонок (ПРПО). Ці особливості вивчали за різної тактики ведення вагітних. Мета дослідження - вивчення морфологічних і електронно-мікроскопічних особливостей досліджуваних плацент за дуже ранніх передчасних пологів (ДРПП), ускладнених ПРПО. Усіх 206 пацієнток було розподілено на дві групи. До основної групи увійшли 150 вагітних із ПРПО у гестаційний термін 22 - 28 тиж, до контрольної групи - 56 вагітних із фізіологічним перебігом гестації у терміні 22 - 28 тиж. Основну групу було розподілено на дві групи залежно від тривалості очікувальної тактики та методу розродження. Пацієнтки I групи одержували лікування згідно з клінічними протоколами за наказами МОЗ України. Вагітним II групи було запропоновано тактику, яка передбачає пролонгування гестації протягом 5 діб (проведення антибіотикотерапії, РДС-профілактики, магнезіальної терапії, за наявності стрептокока B - лікування) з наступним розродженням шляхом кесарева розтину. Усі пацієнтки з ПРПО одержували антибактеріальну терапію з дня госпіталізації. Результати свідчать, що достовірних відмінностей між обстежуваними групами у ході проведеного дослідження не виявлено. Дані щодо експресії прогестеронових рецепторів відповідають результатам гормонального дослідження, під час якого також не виявлено достовірних змін в обстежуваних групах, та підтверджують теорію пошуку нових провокувальних факторів ПРПО за передчасних пологів. Заключення: вперше доведено, що вміст прогестерону у плазмі крові та імуногістохімічна експресія рецепторів прогестерону у плаценті на фоні дуже ранніх передчасних пологів залежить від терміну вагітності, а не від тривалості безводного періоду.

Практикуючі акушери-гінекологи розглядають здоров'я жінки з позицій підтримки її репродуктивного потенціалу, а проблему невиношування вагітності вважають однією з найважливіших в охороні здоров'я у всьому світі. Складність вирішення проблеми передчасних пологів становить наявність багатьох чинників та передумов, які зумовлюють ризики виникнення невиношування вагітності. Наведено огляд сучасних міжнародних рекомендацій щодо оцінювання основних причин та передумов передчасних пологів. Обговорено проблему ризиків передчасних пологів, пов'язаних як з урахуванням соціально-економічних умов життя вагітних, так і факторів, які супроводжують формування патогенезу передчасних пологів (плацентарну дисфункцію). Вивчено й оцінено клінічну значущість факторів, які можуть призвести до порушення функціонального стану фетоплацентарного комплексу (часткове відшарування плаценти, низька плацентація, плацентарна дисфункція, передчасне дозрівання плаценти, гіпотрофія/гіпертрофія плаценти, багатоводдя/маловоддя, синдром затримки росту плода, порушення матково-плацентарного та плодово-плацентарного кровотоку, гострий/хронічний дистрес плода). Відзначено, що гемодинамічні розлади у плаценті залежать як від характеру, так і тривалості впливу несприятливих факторів: вагітність у несприятливі для народження дітей терміни (до 18 і після 40 років), висока частота екстрагенітальної патології, наявність ускладненого репродуктивного анамнезу, інфекційні захворювання статевих органів (хламідійні інфекції, трихомоніаз, урогенітальний мікоплазмоз), паління під час вагітності, вплив екологічних та економічних чинників. Звернуто увагу до оцінювання гемодинамічних порушень (васкуляризація нижніх відділів матки) у вагітних та визначення їх ролі у розвитку фетоплацентарної дисфункції. Розглянуто роль гемодинамічних розладів у плаценті як порушення морфологічних і біохімічних реакцій.

Проблема невиношування вагітності до сьогодні не втрачає своєї медико-соціальної, наукової та практичної значущості. Майже 85 % втрат вагітностей припадає на I триместр гестації (до 13 тиж.), інші 15 % - на II і III триместри. Однією з багаточисленних причин кровотеч у I триместрі гестації є ретрохоріальна гематома (РХГ) - скупчення крові у ретрохоріальному просторі внаслідок часткового відшарування хоріальної пластинки від прилеглої децидуальної оболонки при генетично нормальному ембріоні. Наведено аналіз наукових публікацій, у яких висвітлено акушерські й перинатальні характеристики РХГ, що виникають у I триместрі вагітності, етіологічні особливості їх виникнення і важливі аспекти лікування для уникнення розвитку подальших ускладнень, збереження та пролонгації вагітності. Розглянуто особливості діагностики і подальшої терапії для забезпечення ранньої підтримки вагітності та зниження частоти розвитку гестаційних ускладнень. Велике прогностичне значення у діагностиці РХГ має ультразвукове дослідження матки, за допомогою якого можна виявити загрозливі ознаки переривання вагітності, що асоціюється з передчасними пологами, розвитком синдрому затримки росту плода, відшаруванням плаценти у II і III триместрах, низькою масою тіла при народженні. Дані сучасних світових досліджень свідчать, що при встановленні діагнозу РХГ за наявності живого генетично нормального ембріона призначення патогенетичної терапії, яка сьогодні грунтується на гестагено- й антифібринолітичній терапії, є запорукою успішності лікування даної перинатальної патології, значного зменшення кількості випадків втрат вагітності та підвищення якості перебігу гестаційного процесу. Сьогодні перед практикуючими акушерами-гінекологами стоять завдання з пошуку нових доклінічних ознак для прогнозування можливих ускладнень перебігу вагітності і розроблення дієвих алгоритмів профілактики і лікування, що надасть змогу пролонгувати вагітність на тлі РХГ і досягти сприятливих перинатальних результатів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.228

Рубрики:

Передчасні і запізнілі пологи

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проблема передчасного розриву плодових оболонок (ПРПО), на превеликий жаль, залишається актуальною у сучасному акушерстві та перинатології, особливо у разі недоношеної вагітності, та призводить до 20 % усіх випадків перинатальних втрат. Серед можливих причин останнім часом багато уваги приділяють порушенням структури сполучної тканини генетичного походження. Наведено огляд сучасної медичної літератури щодо причин і діагностики ПРПО. Також наведено попередні власні дані про позитивний вплив удосконаленого алгоритму виявлення недиференційованої дисплазії сполучної тканини (НДСТ) на акушерські та перинатальні наслідки. Мета дослідження - уточнення причин ПРПО, ролі вираженості дисплазії сполучної тканини для прогнозування факторів ризику передчасних пологів, особливо у разі поєднання їх у вагітних з анемією. Обстежено 60 вагітних із ПРПО. Під час обстеження використовували лабораторні та інструментальні методи дослідження. Якість життя у жінок із НДСТ мала зворотний середній достовірний зв'язок між самопочуттям пацієнток і кількістю фенотипічних проявів ДСТ (r = 0,653; p >> 94 %). Крім того, встановлено високий конституціонально зумовлений рівень особистісної тривожності. Якість життя залежить від кількості та вираженості фенотипічних порушень, тобто чим більше ознак сполучнотканинної дисплазії (гіпермобільність суглобів, сколіоз, нефроптоз, підвищена кровоточивість, міопія, виражене розширення вен нижніх кінцівок тощо), тим нижче цей показник. У міру розвитку вагітності спостерігалося погіршення самопочуття і зниження якості життя у пацієнток з НДСТ. Удосконалений алгоритм продемонстрував позитивний вплив у вагітних із недиференційованою дисплазією сполучної тканини на акушерські та перинатальні результати розродження. Отримані дані надають можливість рекомендувати його впровадження у практичну охорону здоров'я.

Передчасні пологи (ПП) - значна проблема сучасної медицини. Дуже важливими аспектами її вирішення є їхнє прогнозування та профілактика. Сьогодні серед великої кількості біофізичних і біохімічних маркерів передчасних пологів найбільшу популярність мають дані ультразвукової цервікометрії (УЗЦМ). Відомо, що "синдром короткої шийки" матки не є еквівалентом істміко-цервікальної недостатності. Існуючі стратегії використання превентивних комбінацій розраховані лише на наявність збільшеного ризику ПП. Тому питання розроблення диференційованого підходу до окремого або сукупного використання препаратів прогестерону, акушерського песарію або серкляжу не є вирішеним. До цього слід додати, що у більшості практичних рекомендацій, які базуються на принципах доказової медицини, немає відмінностей щодо можливого патогенезу ПП. Слід визначати терапевтичну стратегію на тлі використання превентивних комбінацій з урахуванням протипоказань з боку матері або плода. УЗЦМ і біохімічні маркери, особливо у разі їхнього комбінованого використання, покращують ідентифікацію пацієнток із ризиком ПП у порівнянні з ізольованим застосуванням клінічних ознак. Серед існуючих біохімічних предикторів ПП найкращим є показник плодового фібронектину. Проте прогностична цінність цього тесту, як і фосфорильованого транспортного білка інсуліноподібного фактора росту за їхнього окремого використання, є обмеженою. У вагітних із довжиною шийки матки - 1,5 і 3 см рекомендовано використовувати аналіз на плацентарний альфа-мікроглобулін-1. Уведення кортикостероїдів слід проводити лише, коли ризик передчасних пологів підтверджено даними цервікометрії та тестом на плацентарний альфа-мікроглобулін-1 (існує високий ризик ПП протягом 7 днів). У пацієнток з істміко-цервікальною недостатністю слід проводити елективний серкляж до 16 тиж вагітності. За наявності "короткої шийки" матки та відсутності обтяжливих даних анамнезу тактика повинна бути індивідуалізована. Ефективність застосування серкляжу або песарію не доведено. Починати необхідно з інтравагінального введення прогестерону. Спостереження за пацієнткою (цервікометрія у динаміці) надасть можливість підібрати ефективний метод: серкляж або песарій і вагінальний прогестерон. У разі прогресуючого вкорочення шийки матки у II триместрі доцільно проводити ургентний серкляж. За наявності неспроможності шва на шийці матки можливе додаткове введення песарію. У жінок із багатоплідною вагітністю не існує доказів ефективності використання елективного серкляжу або песарію. Проте можливе застосування екстреного серкляжу, песарію у комбінації з вагінальним прогестероном або монотерапії вагінальним прогестероном.

Передчасні пологи (ПП) - значна проблема сучасної медицини. Дуже важливими аспектами її вирішення є їхнє прогнозування та профілактика. Сьогодні серед великої кількості біофізичних і біохімічних маркерів передчасних пологів найбільшу популярність мають дані ультразвукової цервікометрії (УЗЦМ). Відомо, що "синдром короткої шийки" матки не є еквівалентом істміко-цервікальної недостатності. Існуючі стратегії використання превентивних комбінацій розраховані лише на наявність збільшеного ризику ПП. Тому питання розроблення диференційованого підходу до окремого або сукупного використання препаратів прогестерону, акушерського песарію або серкляжу не є вирішеним. До цього слід додати, що у більшості практичних рекомендацій, які базуються на принципах доказової медицини, немає відмінностей щодо можливого патогенезу ПП. Слід визначати терапевтичну стратегію на тлі використання превентивних комбінацій з урахуванням протипоказань з боку матері або плода. УЗЦМ і біохімічні маркери, особливо у разі їхнього комбінованого використання, покращують ідентифікацію пацієнток із ризиком ПП у порівнянні з ізольованим застосуванням клінічних ознак. Серед існуючих біохімічних предикторів ПП найкращим є показник плодового фібронектину. Проте прогностична цінність цього тесту, як і фосфорильованого транспортного білка інсуліноподібного фактора росту за їхнього окремого використання, є обмеженою. У вагітних із довжиною шийки матки - 1,5 і 3 см рекомендовано використовувати аналіз на плацентарний альфа-мікроглобулін-1. Уведення кортикостероїдів слід проводити лише, коли ризик передчасних пологів підтверджено даними цервікометрії та тестом на плацентарний альфа-мікроглобулін-1 (існує високий ризик ПП протягом 7 днів). У пацієнток з істміко-цервікальною недостатністю слід проводити елективний серкляж до 16 тиж вагітності. За наявності "короткої шийки" матки та відсутності обтяжливих даних анамнезу тактика повинна бути індивідуалізована. Ефективність застосування серкляжу або песарію не доведено. Починати необхідно з інтравагінального введення прогестерону. Спостереження за пацієнткою (цервікометрія у динаміці) надасть можливість підібрати ефективний метод: серкляж або песарій і вагінальний прогестерон. У разі прогресуючого вкорочення шийки матки у II триместрі доцільно проводити ургентний серкляж. За наявності неспроможності шва на шийці матки можливе додаткове введення песарію. У жінок із багатоплідною вагітністю не існує доказів ефективності використання елективного серкляжу або песарію. Проте можливе застосування екстреного серкляжу, песарію у комбінації з вагінальним прогестероном або монотерапії вагінальним прогестероном.

Проблема передчасного розриву плодових оболонок (ПРПО), на превеликий жаль, залишається актуальною у сучасному акушерстві та перинатології, особливо у разі недоношеної вагітності, та призводить до 20 % усіх випадків перинатальних втрат. Серед можливих причин останнім часом багато уваги приділяють порушенням структури сполучної тканини генетичного походження. Наведено огляд сучасної медичної літератури щодо причин і діагностики ПРПО. Також наведено попередні власні дані про позитивний вплив удосконаленого алгоритму виявлення недиференційованої дисплазії сполучної тканини (НДСТ) на акушерські та перинатальні наслідки. Мета дослідження - уточнення причин ПРПО, ролі вираженості дисплазії сполучної тканини для прогнозування факторів ризику передчасних пологів, особливо у разі поєднання їх у вагітних з анемією. Обстежено 60 вагітних із ПРПО. Під час обстеження використовували лабораторні та інструментальні методи дослідження. Якість життя у жінок із НДСТ мала зворотний середній достовірний зв'язок між самопочуттям пацієнток і кількістю фенотипічних проявів ДСТ (r = 0,653; p >> 94 %). Крім того, встановлено високий конституціонально зумовлений рівень особистісної тривожності. Якість життя залежить від кількості та вираженості фенотипічних порушень, тобто чим більше ознак сполучнотканинної дисплазії (гіпермобільність суглобів, сколіоз, нефроптоз, підвищена кровоточивість, міопія, виражене розширення вен нижніх кінцівок тощо), тим нижче цей показник. У міру розвитку вагітності спостерігалося погіршення самопочуття і зниження якості життя у пацієнток з НДСТ. Удосконалений алгоритм продемонстрував позитивний вплив у вагітних із недиференційованою дисплазією сполучної тканини на акушерські та перинатальні результати розродження. Отримані дані надають можливість рекомендувати його впровадження у практичну охорону здоров'я.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.228 + Р716.222

Рубрики:

Передчасні і запізнілі пологи

Пологи при аномаліях плаценти

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.228

Рубрики:

Передчасні і запізнілі пологи

Шифр НБУВ: Ж101004 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено огляд літератури з проблеми передчасного розриву плідних оболонок (ПРПО) у другому триместрі вагітності, визначено сучасний науковий погляд на дану проблему. ПРПО у другому триместрі являє сукупність складних медичних та етичних питань як для пацієнта, так і для лікаря. Варіанти ведення таких хворих коливаються від вичікувальної тактики до консервативного або агресивного втручання залежно від гестаційного віку, клінічних ознак інфекції і стану матері та плода. Такі вагітності мають високий ризик передчасних пологів, хорiоамніоніту та неонатальних ускладнень. ПРПО є важливим фактором впливу на перинатальну смертність і захворюваність. При вагітності, яка супроводжується ПРПО на ранніх термінах, серед новонароджених, що вижили, високий відсоток захворюваності пов'язаний з респіраторним дистрес-синдром, легеневою гіпоплазією, внутрішньошлуночковими крововиливами і контрактурами кінцівок. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.228-1

Рубрики:

Передчасні і запізнілі пологи

Шифр НБУВ: Ж101004 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчити клініко-лабораторну ефективність препарату Феміваг (містить Lactobacillus gasseri та Lactobacillus rhamnosus) у комплексному лікуванні бактеріального вагінозу (БВ) у вагітних групи високого ризику розвитку передчасних пологів. Матеріали та методи. Обстежено та проліковано 42 вагітні у терміні гестації 16 - 18 тижнів із порушенням затульної функції шийки матки і діагностованим БВ напередодні встановлення цервікального песарію. В усіх пацієнток оцінювали динаміку виразності симптомів, проводили дослідження виділень методом ПЛР з кількісним підрахунком умовно-патогенних мікроорганізмів та Lactobacillus spp. Також оцінювали перинатальні та неонатальні наслідки. 24 жінкам (основна клінічна група) для відновлення стану вагінальної мікробіоти після лікування БВ призначили вагінальні капсули Феміваг. 18 вагітних використовували харчові добавки, що містили про- та пребіотики (група порівняння). Обстеження проводили до лікування, через 4 та 15 - 16 діб від його початку, через 4 та 8 тижнів після лікування. Результати. Використання вагінального пробіотика Феміваг як компонента комплексної терапії БВ напередодні встановлення серкляжного песарію було ефективнішим від перорального використання харчових добавок з про- та пребіотиками за показниками зменшення числа скарг на посилення вагінальних виділень та вагінального дискомфорту, зникнення випадків свербежу та відчуття печіння у піхві вже на 4 добу терапії. При лікуванні БВ з використанням препарату Феміваг на початку II триместру в жінок із порушенням затульної функції шийки матки відзначалось зникнення контамінації Gardnerella vaginalis / Prevotella bivia / Porphyromonas spp., Mobiluncus spp. / Corynebacterium spp. і Atopobium vaginae та достовірне відновлення вагінальної нормобіоти на 4 та 8 тижні від початку терапії. В основній групі достовірно зменшилась частота випадків передчасного розриву плодових оболонок та хоріоамніоніту. Препарат Феміваг добре переносився та не мав побічних ефектів. Висновки: використання вагінальних капсул Феміваг мало виразний клініко-лабораторний ефект при комплексному лікуванні БВ у вагітних із некомпетентною шийкою матки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.228

Рубрики:

Передчасні і запізнілі пологи

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р731.3 + Р716.228

Рубрики:

Новонароджені діти

Передчасні і запізнілі пологи

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ