Досліджено значення тренувань акомодаційної здатності в комплексному лікуванні хворих на гіперметропічну амбліопію. Установлено зниження основних показників акомодації (РА, РВА, НТЯЗ) при гіперметропічній амбліопії (рефракційній, анізометропічній та дисбінокулярній). Показана значна ефективність комплексного лікування (засвічування за Кюпперсом, вправи на тестері, КЕМ-стимуляція в поєднанні з розвитком РА) при всіх трьох видах амбліопії в напрямі підвищення коригованої і некоригованої ГЗ, поліпшення функції акомодації. Встановлено, що ізольоване застосування тренувань акомодації при рефракційній та анізометропічній амбліопії не поступається в ефективності комплексному лікуванню, що свідчить про обгрунтованість даного виду лікування.

Вміщено результати клінічних досліджень і лікування 480 хворих. Розроблено новий комплексний метод для оцінки стану бінокулярного зору шляхом визначення його стійкості і факторів ризику, якими можуть бути анізометропія, анізейконія, циклотропія, мікрокути косоокості. Розроблено новий спосіб і пристрій для більш тонкого дослідження анізейконії на підставі використання характеристик верн'єрної гостроти зору. Розроблено новий спосіб діагностики порушень оптомоторного фузійного рефлексу тестами, площина яких орієнтована в просторі за глибиною, та новий спосіб визначення стійкості сенсорної фузії і спосіб визначення показань до корекції малих величин анізейконії на підставі використання показників верн'єрної гостроти зору. Розроблено новий спосіб і пристрій для виміру мікрокутів косоокості і характеру біфіксації під контролем офтальмоскопії, спосіб і пристрій для виявлення циклодевіацій, які дозволяють більш вірогідно визначити стан бінокулярного зору.

Дисертацію присвячено питанням підвищеної ефективності лікування амбліопії у дитячому віці. Запропоновано новий метод лікування амбліопії. Він заснований на стимуляції макулярної зони амбліопічного ока за допомогою блискучих ахроматичних і кольорових зернистих зображень ("зернистих фігур"), що утворюються за допомогою спеціального оптичного пристрою. Представлено результати лікування 162 дітей з різними видами амбліопії. Клінічна апробація запропонованого методу лікування показує його високу ефективність: підвищення гостроти зору до 0,4 і вище досягнуто в 72%; повне вилікування амбліопії (гострота зору до 0,8 і вище) досягнуто в 37%; відновлення центральної фіксації досягнуто на 11 очах (з 16 очей, що мали нецентральну фіксацію до лікування). Новий метод може бути використаний самостійно, а також в комбінації з іншими методами лікування амбліопії, такими як Campbell-стимуляція. Метод ефективний, простий, надійний, фізіологічний і може бути альтернативою лазерстимуляції.

Исследована зависимость функции зрительного анализатора, биоэлектрической активности затылочных и лобных долей коры головного мозга от их крово- и кислородного снабжения у 626 близоруких и 80 детей и подростков с нормальным зрением. Было установлено, что миопия может служить естественной моделью ухудшения кровоснабжения и снабжения кислородом тех долей коры головного мозга, в которых локализованы корковые представительства зрительного анализатора, осуществляющие контроль за аккомодационной функцией глаза, в частности затылочных долей. Кровоснабжение и снабжение кислородом этих долей снижено. На ЭЭГ затылочных долей коры зарегистрирована низкая амплитуда alpha-ритма, который был значительно меньшим, чем у здоровых. Установлено, что адаптация к гипоксии в курсе интервальной гипоксической тренировки, и курс остеорефлекторной стимуляции являются надежными средствами повышения кровоснабжения и снабжения кислородом затылочных и лобных долей коры головного мозга, нормализации ЭЭГ и остроты зрения. У 80 % близоруких детей она с 0,2 - 0,3 повысилась до 0,9 - 1,0.

За результатами експерименту на 39 нестатевозрілих кроликах з'ясовано роль порушень гемо- та гідродинаміки ока у формуванні міопічної рефракції у період росту організму. Гіперпродукція камерної вологи на тлі зниження тиску в судинах ока в період росту організму тварини формує міопічну рефракцію зі збільшенням розмірів ока та стоншенням склери з фрагментацією її волокон і підвищеним накопиченням глікозаміногліканів. Отримано експериментальну модель міопії з використанням чинників, що зумовлюють прогресування міопії в клініці, зокрема, - підвищення внутрішньоочного тиску та зниження перфузійного тиску в басейні очної артерії. Вивчено стан гемо- та гідродинаміки ока у 124 пацієнтів (229 очей) з еметропією, стаціонарним і прогресуючим перебігом міопії. Надано оцінку змінам гідродинаміки ока під впливом різного за тривалістю зорового навантаження у разі еметропії, стаціонарного та прогресуючого перебігу міопії. Встановлено взаємозв'язок прогресування міопії від короткочасних підвищень внутрішньоочного тиску за рахунок збільшення швидкості утворення внутрішньоочної рідини під впливом зорового навантаження. Обгрунтовано доцільність застосування перед зоровим навантаженням препаратів, які знижують швидкість утворення внутрішньоочної рідини (0,5 % розчин тімололу малеату) та вилучення з комплексу терапії судинорозширювальних препаратів.

С целью определения особенности формирования остроты зрения и контрастной чувствительности глаза у школьников было обследовано 60 здоровых детей (120 глаз) разного возраста с помощью компьютерной диагностической программы "Oculus-W"V95. Доказано, что процесс становления остроты зрения у школьников обусловлен эволюцией контрастной чувствительности глаза и зависит от дальнейшей дифференциации колбочек, периферического и центрального нейронов зрительного пути, развития подкорковых и корковых зрительных центров. Установленные возрастные показатели нормы остроты зрения и контрастной чувствительности глаза, дадут возможность более точно оценивать функциональное состояние зрительного анализатора.

За результатами клінічного дослідження біоритмів встановлено, що максимум активності зорової системи в амбліопів спостерігається переважно у вечірній час. Описано взаємовідносини між біоритмами зорових функцій та деяких загальносоматичних показників у разі амбліопії. Надано рекомендації щодо вибору часу лікування за різних видів амбліопії. Показано, що проведення комплексного лікування амбліопії з урахуванням біоритмів зорового аналізатора дозволяє достовірно підвищити його ефективність без застосування додаткових методів. Запропоновано модифікований метод лікування, що базується на включенні до стандартного комплексу лікування тренувань ноніусної гостроти на висоті біоритму.

Досліджено функціональні особливості зорового сприйняття еметропічним та міопічним оком у дітей шкільного віку. Доведено, що у школярів зі збільшенням віку відбувається подальший розвиток зорових функцій і підвищення показників гостроти зору та її складових порогових характеристик, контрастної чутливості, кольоровідчуття та бінокулярного зору. Встановлено показники вікової норми досліджених зорових функцій для дітей віком 7 - 9-ти, 10 - 13-ти та 14 - 16-ти років. Виявлено, що внаслідок міопії у школярів усіх вікових груп погіршується гострота зору, мінімум розділення, контрастна чутливість, кольоровідчуття за рахунок червоного та синього кольорів. З'ясовано, що рівень порушення цих зорових функцій прямо пропорційний ступеню міопії та обернено пропорційний віку школяра. Визначено, що ступінь покращання зорових функцій з оптичною корекцією залежить не лише від її виду, а й від віку школяра та ступеня міопії. Встановлено, що контактна корекція забезпечує найкраще зорове сприйняття в дітей шкільного віку з міопією будь-якого ступеня.

Вивчено залежність реакції зорової системи від способу фотостимуляції (моно- і бінокулярна) та виду паттернів (структуровані і неструктуровані). Обгрунтовано доцільність використання для лікування порушень бінокулярного зору паттернів, що за розмірами відповідають кутовим розмірам макулярної ділянки сітківки і структуровані по всій площі. Показано, що тривалість монокулярних і бінокулярних послідовних образів в 2 і 2,4 раза довша ніж тривалість послідовних образів, викликаних неструктурованими патернами такої ж площі. На підставі отриманих даних вдосконалено методологічний підхід в лікуванні хворих із співдружньою косоокістю, який грунтувався на біфовельній стимуляції фігурними сліпучими полями і був спрямований на відновлення нормосенсорних зв'язків тільки у гаплоскопічних умовах. Розроблено новий спосіб, що полягає у фотостимуляції кореспондуючих макулярних полів сітківок структурованими паттернами. Встановлено, що застосування бінокулярної фотостимуляції структурованими паттернами здійснює одночасний вплив на кілька ланок в патогенезі розладів бінокулярного зору і дозволяє підвищити гостроту зору, збільшити амплітуду акомодації фузії та відновити бінокулярний зір за природних умов.

Викладено основи предмета, завдань, принципів та методів тифлопсихології. Розглянуто питання впливу зорових порушень на психічний розвиток особистості. Увагу приділено основним проблемам сенсорної організації діяльності особистості за умов зорової депривації.

Изложены основы предмета, заданий, принципов и методов тифлопсихологии. Рассмотрены вопросы влияния зрительных нарушений на психическое развитие личности. Внимание уделено основным проблемам сенсорной организации деятельности личности в условиях зрительной депривации.

За допомогою реєстрації зорових викликаних потенціалів (ЗВП) обстежено 126 дітей віком від одного до 14-ти років зі спастичними формами дитячого церебрального паралічу (ДЦП). У переважній більшості випадків (84,1 %) у даних пацієнтів виявлялись істотні зміни ЗВП, які свідчили про дисфункції структур зорового аналізатора на різних його рівнях. Проаналізовано кореляцію клінічної картини захворювання з відхиленнями характеристик ЗВП від вікової норми. Показано, що реєстрація ЗВП дозволяє об'єктивізувати оцінку порушень зорової функції у даного контингенту пацієнтів.

Вивчено залежність між показниками артеріального тиску й акомодацією у школярів віком 13 - 15-ти років з еметропією та міопією. Оцінено наявність і ступінь кореляції між середнім динамічним тиском та резервами відносної акомодації. Встановлено пряму кореляційну залежність між цими показниками, на підставі чого висловлюється думка відносно ролі артеріального тиску в процесі виникнення та прогресування міопії.

Изучена зависимость между показателями артериального давления и аккомодацией у школьников 13 - 15 лет с эмметропией и миопией. Оценено наличие и степень корреляции между средним динамическим давлением и резервами относительной аккомодации. Установлена прямая корреляционная зависимость между этими показателями, на основании чего высказывается мнение относительно роли артериального давления в процессе возникновения и прогрессирования миопии.

Розглянуто особливості навчання рухових дій дітей з важкою патологією зору на уроках фізичної культури, а також специфіку застосування диференційованого підходу до навчання дітей з різним ступенем втрати зору за умов спільного навчання у школі-інтернаті.

Рассмотрены особенности обучения двигательным действиям детей с тяжелой патологией зрения на уроках физической культуры, а также специфика применения дифференцированного подхода к обучению детей с разной степенью потери зрения в условиях совместного обучения в школе-интернате.

This article is devoted to features of teaching motor skills of children with a heavy pathology of sight at lessons of physical culture. The specifity of application of the differentiated approach to teaching children with a different degree of loss of sight in conditions of joint teaching at school-boarding is considered.

Досліджено антропометричні показники та фізіологічні особливості серцево-судинної та дихальної систем за умов відносного спокою, а також під час виконання статичного і динамічного навантажень у дітей з обмеженими зоровими функціями. Установлено, що діти молодшого шкільного віку відстають від однолітків за зростом та масою тіла, мають певні відмінності у системній гемодинаміці, формують специфічні функціональні відповіді на фізичне навантаження статичного та динамічного характеру. Показано, що більш суттєві відмінності мозкового кровотоку слабозорих дітей стосуються басейну хребетних артерій, а не басейну внутрішніх сонних артерій, і, переважно, у правій сфері великого мозку. З'ясовано, що у дітей з вадами зору більше випадків асиметрії у показниках церебральної гемодинаміки правої та лівої півкуль мозку. У дітей з обмеженими зоровими функціями спостережено гірші показники об'ємних і швидкісних характеристик зовнішнього дихання у режимах спокійного та форсованого дихання; виявлено більше випадків вентиляторної недостатності, особливо обструктивного характеру.

Розглянуто особливості психофізичного розвитку та функціонального стану організму сліпих і слабозорих, наведено методи їх корекції, адаптації, реабілітації та інтеграції особистості з порушеним зором у суспільство. Висвітлено особливості ігрової діяльності у даній категорії дітей, запропоновано унікальну методику корекції психомоторного розвитку за допомогою національних ігор на воді та суші, артикуляційної та пальчикової гімнастики, нетрадиційних методів народної медицини.

Рассмотрены особенности психофизического развития и функционального состояния организма слепых и людей с ослабленным зрением, приведены методы коррекции, адаптации, реабилитации и интеграции личности с нарушениями органов зрения в общество. Освещены особенности игровой деятельности у данной категории детей, предложена уникальная методика коррекции их психомоторного развития с помощью национальных игр на воде и суше, артикуляционной и пальчиковой гимнастики, нетрадиционных методов народной медицины.

Отмечена большая распространенность патологии органов зрения у детей с детским церебральным параличем. Уровень снижения остроты зрения по сравнению с возрастными нормами объясняется рефрактерной амблиопией, дисбинокулярным зрением. Оценена эффективность лечения амблиопии в зависимости от исходной остроты зрения, наличия или отсутствия патологии глазного дна, объема лечебных процедур.

Обстежено 62-х дітей з гіперметропічним астигматизмом, ступінь якого була від 0,75 до 5,0 діоптрій. Дітям проведено лікування за допомогою тренування акомодаційної здатності. У всіх дітей було одержано значне підвищення некоригованої та коригованої гостроти зору як для далекої відстані, так і близької. Спостережено також значне покращання функції акомодації.

Досліджено проблему медикаментозного лікування дітей з міопією. Вперше патогенетично обгрунтовано доцільність застосування антиоксидантної та імуномоделюючої терапії у лікуванні дітей з набутою неускладненою міопією. У даної категорії пацієнтів залежно від ступеня тяжкості захворювання вперше виявлено інтенсифікацію вільно-радикальних процесів і зниження антиоксидантного захисту організму. Доповнено дані про виснаження стану специфічного та неспецифічного імунітету та аутосенсибілізацію до антигенів тканини ока. Вперше запропоновано для лікування дітей з набутою неускладненою міопією фітопрепарат спіруліни по 0,5 г тричі на день внутрішньо протягом одного місяця. Встановлено, що нормалізація імунологічних та корекція метаболічних порушень, обумовлених дією препарату спіруліни, сприяють активізації компенсаторно-пристосувальних механізмів акомодаційно-конвергентної системи та зорово-сенсорного апарату, що зумовило однонаправлене покращення функціонального стану зорового аналізатора - збільшення некоригованої гостроти зору на 49 % у 96 % пацієнтів і зниження градієнту прогресування міопічного процесу на 33 %.

Установлено, що ретинопатія недоношених виникає у 63 % недоношених дітей групи високого ризику за розвитком захворювання, та у 28 % недоношених дітей групи низького ризику. Одержано дані щодо особливостей перебігу фази самовільного регресу ретинопатії недоношених, що мають прояв у вигляді збільшення термінів регресу захворювання, який відбувся на 7-му місяці життя у 15 % дітей групи високого ризику та у 18 % дітей групи низького ризику. Показано, що застосування запронованого методу селективної лазерної коагуляції призводить до зменшення частоти виникнення міопії на 1-му році життя та у більш віддалений період у порівнянні з традиційною лазерною коагуляцією, що свідчить про мінімізацію пошкодження хоріоідеї за умов проведення селективної лазерної коагуляції. За допомогою оптичної когерентної томографії виявлено структурні зміни макулярної ділянки у групі дітей з самовільним регресом ретинопатії недоношених у вигляді зміни товщини сітківки макулярної ділянки у порівнянні з даними контрольної групи.

Розглянуто проблему порушення розвитку координаційних здібностей дітей старшого дошкільного віку з вадами зору. Наведено результати проведеного експерименту та зроблено аналіз одержаних даних. Запропоновано висновки щодо цієї проблеми.

Рассмотрена проблема нарушения развития координационных способностей у детей старшего дошкольного возраста с нарушением зрения. Приведены результаты эксперимента и сделан анализ полученных данных. Предложены выводы по данной проблеме.

The article is devoted to the problem disorders development of coordination abilities in preschool children with impairment vision. The author has written the experimental results and has made the analyses of the experimental data. The author has suggested conclusions about the problem.