Проаналізовано причини та наслідки стигматизації та дискримінації людей (дітей), хворих на ВІЛ/СНІД. Розглянуто питання протидії стигматизації та дискримінації, розкрито зміст виховної роботи з подолання стигматизації, описано ефективні форми проведення профілактичних занять з дітьми та молоддю, зокрема, активні, театралізовані, інтерактивні ігрові, інтелектуально-пізнавальні, художньо-прикладні. Висвітлено питання формування в учнів толерантного ставлення до людей (дітей), хворих на ВІЛ/СНІД.

Проанализированы причины и последствия стигматизации и дискриминации лиц (детей), больных ВИЧ/СПИДом. Рассмотрены вопросы противодействия стигматизации и дискриминации, раскрыто содержание воспитательной работы по преодолению стигматизации, изучены эффективные формы проведения профилактических занятий с детьми и молодежью, в частности, активные, театрализованные, интерактивные игровые, интеллектуально-познавательные, художественно-прикладные. Освещены вопросы формирования в учеников толерантного отношения к людям (детям), больным ВИЧ/СПИДом.

Означено актуальні проблеми щодо розгляду скарг громадян з питань гендерної дискримінації, розкрито їх специфіку. Розглянуто механізми реагування на скарги, обумовлені порушенням прав людини через належність до певної статі, та запропоновано пропозиції щодо їх вдосконалення.

Розглянуто явище ксенофобії та дискримінації за ознаками расової, етнічної, національної належності, віросповідання, мови, віку, статі, гендерної ідентичності тощо. Охарактеризовано передумови, причини виникнення цих видів дискримінації, їх особливості та основні прояви в Україні. Досліджено сучасні політичні та правові механізми протидії й запобігання ксенофобії, дискримінації у різних країнах. Проаналізовано українське законодавство та міжнародну нормативно-правову базу щодо протидії дискримінації. На основі вивчення зарубіжного досвіду в сфері боротьби з різними видами дискримінації (США, країни Європейського Союзу, постсоціалістичні держави) сформульовано рекомендації щодо вдосконалення антидискримінаційного законодавства України. Визначено шляхи удосконалення антидискримінаційної складової державної етнонаціональної політики України.

Висвітлено деякі аспекти співвідношення принципів рівності та заборони дискримінації. Обгрунтовано, що принцип заборони дискримінації має самостійне значення і не може бути зведений до будь-якого порушення принципу рівності. Проаналізовано національне та міжнародні визначення дискримінації. Відзначено про частково релятивний оціночний характер принципів юридичної рівності та заборони дискримінації.

Надано результати емпіричного експролаторного дослідження трансгендерних людей в Україні. Концептуалізовано поняття гендерної ідентичності та пояснено основну термінологію щодо трансгендерних людей, проаналізовано відповідне законодавсто в Україні. Узагальнено попередні міжнародні та українські дослідження щодо дискримінації трансгендерів. Охарактеризовано дискримінацію на соціалізаційному та інституційному рівнях.

Мета статті - дослідження антропологічних та соціально-філософських вимірів існування людини старшої вікової групи в умовах викликів пандемічних загроз, зумовлених COVID-19. Для цього передбачено розв'язати низку завдань, з-поміж яких необхідно виокремити такі: дослідити прояви вікової дискримінації в контексті соціально-трудової сфери буття людини; акцентувати увагу на асиметрії поведінки соціуму та держави стосовно осіб старшої вікової групи у сфері охорони здоров'я у контексті пандемічної кризи; відобразити антропологічні особливості змін соціалізації та активності людини старшого віку в сучасних умовах глобалізаційно-пандемічних викликів. Теоретичний базис. Не дивлячись на таку широку репрезентацію вікової проблеми у суспільних відносинах все таки відсутніми є практичні гарантії, що стосувалися б саме дискримінаційних аспектів осіб старшої вікової групи у різних сферах їх прояву. Синергетичний розвиток соціальної реальності вимагає предметного аналізу питання в сучасних умовах трансформації життєдіяльності соціуму, на який впливають глобалізаційні кризи, зумовлені пандемічними загрозами COVID-19. Стереотипні припущення, що лежать в основі правової політики та усталених суспільних відносин, грунтуються виключно на застосуванні хронологічного віку. Новизна полягає в обгрунтуванні індивідуального підходу до осіб літнього віку через персоніфікацію особистих характеристик людини. Дослідження антропологічних та соціально-філософських вимірів існування людини старшої вікової групи в умовах викликів пандемічних загроз, зумовлених COVID-19, дало можливість проаналізувати диструктивізм вікової дискримінації в контексті соціально-трудової сфери буття людини. Крім того, акцентувати увагу на асиметрії поведінки соціуму та держави стосовно цих осіб у сфері охорони здоров'я та наголосити на антропологічних особливостях змін соціалізації та активності людини в сучасних умовах глобалізаційно-пандемічних викликів. Висновки: зовнішні загрози людського існування загострюють увагу реалізації та захисту прав, свобод людини, її свобідної волі та ідентичності. Пандемічні загрози трансформували всі виміри людського буття, особливо груп суспільства, що є менш соціально захищеними. Пандемічна криза створила додаткові підстави для дискримінації осіб старшої вікової групи у різних сферах людського буття. Урівнювання осіб за досягненням певного віку без персоніфікації особистісних характеристик індивіда є дискримінацією за віковою ознакою, що порушує принципи демократії та гуманізму в суспільстві, призводить до стигматизації особи, є причиною антропологічної кризи людини.

Розглянуто стигматизація і дискримінація як найважливіші й найпоширеніші проблеми, з якими стикаються ВІЛ-позитивні та хворі на СНІД люди, в тому числі військовослужбовці. Містить рекомендації медичним працівникам щодо запобігання та протидії дискримінації ВІЛ-інфікованих військовослужбовців з урахуванням специфіки їхньої діяльності. Розглянуто особливості міжнародного законодавства з питань подолання стигми та дискримінації людей, які живуть із ВІЛ (ЛЖВ). Досліджено особливості епідемічного процесу ВІЛ-інфекції і СНІДу серед військовослужбовців Збройних Сил України. Увагу приділено алгоритмам обстеження на ВІЛ-інфекцію з використанням швидких (експрес) тестів для виявлення антитіл до ВІЛ ½.