Спираючись на досягнення вітчизняної та зарубіжної філософської і культурологічної думки, роботи сучасних західноєвропейських етнологів, автору вдалося створити оригінальну концепцію етногенезу, детально проаналізувати досвід людської життєдіяльності, який поряд із національною свідомістю, національною ідеєю, етнічною ментальністю й іншими чинниками є важливою детермінантою становлення та буття всіх націй. Аналізується своєрідність цивілізаційного поступу України в минулому та сьогоденні, окреслюються перспективи її культурно-господарського майбуття.

Рассмотрены политико-правовые, философско-культурологические, исторические и социологические аспекты диалога украинской и русской культур в Украине, их диалог в сферах образования, массовой коммуникации и искусства, региональные аспекты этого диалога. Исследованы проблемы функционирования и изучения русского языка, бытования русского искусства в Украине.

Визначено геополітичний, цивілізаційний та етнічний підходи до розуміння структури всесвітнього цивілізаційного процесу. Розглянуто ідейні та наукові основи євразійства, цивілізаційну структуру пострадянського простору, Євразію як квазіцивілізацію. Зроблено висновок про необхідність нового осмислення проблем Євразії та євразійства у світлі концептуальних розробок та історичного досвіду сучасності.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*425.83

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто особливості прояву етнічної ідентичності за умов поліетнічного регіону південної частини Бессарабії на матеріалі основних етнічних спільнот (українців, росіян-старовірів, болгар, молдован та ін.), котрі впливають на трансформацію етносу, сприяють прояву етнічних процесів (адаптації, маргіналізації) і формують регіональний модус мислення народів Придунав'я.

Приведены результаты сравнительного анализа этнонациональной мозаичности городского и сельского населения Украины. Выделены регионы с моноэтническим, биэтническим и полиэтническим составом населения. Показана этническая моноареальность большинства территории Украины. Раскрыто значение исследований этнонациональной мозаичности для решения проблем этногеографического районирования и типологии государств по этнонациональному составу.

Монографія присвячена дослідженню соціоцивілізаційної еволюції людини в контексті з'ясування двох її вимірів - етнічної і національної ідентичності. Проведено ретроспективний аналіз ряду концепцій походження етносу і нації, визначено в них місце і роль етно- і націоформуючих чинників. Доводиться, що будь-яке протиставлення понять "етнос" і "нація", також як і їх ототожнення, навіть в етимологічному плані не сприяє пізнанню цих суспільних феноменів і тих процесів, що з ними пов'язані. Концептуально визначено, що громадські взаємини були і залишаються основою націотворення в умовах побудови незалежної української держави. З'ясовано, що етнонаціональна ідентичність - необхідна умова міжнаціональної злагоди і консолідації української нації.

Монографію присвячено соціологічному аналізу етнотериторіальної спільноти Донбасу в контексті етнічної структури України. Запропоновано нове розуміння етносу, його морфології та атрибутивних рис. Значну увагу приділено регіональним та етнотериторіальним спільнотам, історично-стадіальним типам етнічних спільнот, а також етнокультурній самосвідомості мешканців Луганщини. Окремі розділи присвячено еволюції ціннісного компонента масової свідомості населення нашої країни, зокрема, загостренню суперечностей між ціннісним ідеалом та ціннісними орієнтирами повсякденного життя у 70-ті та 80-ті рр. ХХ ст.

На підставі великого архівного матеріалу досліджено, як століттями царська, а потім більшовицька Росія, панська Польща, Австро-Угорська монархія, боярська Румунія здійснювали експансію щодо України, загарбували її історичні землі, нищили культуру, мову.

Викладено результати теоретичної розробки та практичного застосування концепції соціальної динаміки з метою вивчення тенденцій і темпів соціальних змін, притаманних українському етносові, а також найчисельнішим етнічним групам України в другій половині ХХ століття. На основі аналізу значної кількості історичних джерел, широкого масиву статистичних даних і репрезентативних соціологічних обстежень визначено вплив етноісторичних, етнодемографічних та етнокультурних властивостей на сукупний трудовий потенціал етнічних спільнот України. У центрі уваги автора - етнічні особливості трудової зайнятості, зокрема, професійна, кваліфікаційна та галузева структура трудоактивного населення України, а також кожної з семи найкрупніших етнічних спільнот країни: починаючи з титульного етносу - українців і закінчуючи болгарською етнічною меншиною. Застосування методологічних принципів концепції національно-пропорційного представництва дозволило визначити статусні позиції означених спільнот у соціально-професійній сфері українського суспільства.

Викладено результати теоретичної розробки і практичного застосування концепції соціальної динаміки з метою вивчення тенденцій і темпів соціальних змін, притаманних українському етносу, а також найчисельнішим етнічним групам України в другій половині ХХ ст. На підставі аналізу значної кількості історичних джерел, широкого масиву статистичних даних і репрезентованих соціологічних обстежень визначено вплив етноісторичних, етнодемографічних та етнокультурних властивостей на соціокультурний і трудовий потенціал етнічних спільнот України. У центрі уваги автора - етнічні особливості та динаміка мовної компетенції, освітнього рівня і трудової зайнятості основних за чисельністю етнічних спільнот країни. Розглянуто професійну, кваліфікаційну і галузеву структуру працеактивного населення України, а також кожної з семи найбільших етнічних спільнот: починаючи з титульного етносу - українців і завершуючи болгарською етнічною меншиною. Застосування методологічних принципів концепції національно-пропорційного представництва дало змогу визначити статусні позиції означених спільнот у соціально-професійній сфері українського суспільства.

Розглянуто історію, сучасний стан і тенденції етнонаціонального розвитку Закарпаття. Особливу увагу приділено актуальним питанням соціалізації та соціальної адаптації найпоширеніших національних меншин краю, шляхам реалізації їх громадянських прав і життєвих потреб у процесі трансформації українського суспільства. Здійснено ретроспективний аналіз етносоціального розвитку краю. Висвітлено сучасну поліетнічну структуру його населення. Наведено соціально-культурну характеристику найчисленніших етнонаціональних груп: українців, русинів, угорців, росіян, румунів, ромів-циган, словаків, німців, євреїв. Визначено соціально-психологічні стереотипи, особливості структури потреб, ціннісних орієнтацій, міжетнічні дистанції даних груп. Подано міжнародні документи та законодавчі акти України щодо етнонаціонального розвитку та державно-правових відносин у розрізі етнічних груп та національних меншин. Вміщено перелік науково-теоретичних конференцій, науково-практичних семінарів, проведених за останнє десятиріччя, а також рекомендований список літератури.

Розглянуто вплив геополітичного та географічного становищ на формування менталітету, української нації. Доведено необхідність подолання комплексу меншовартості в національно-політичній свідомості.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*425.5

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлюються поняття цінності у соціології, поняття міжпоколінної трансформації етнічних цінностей та система індикаторів. Досліджуються основні етнічні цінності українського народу та їх міжпоколінна трансформація, аналізується соціальна обумовленість міжпоколінної трансформації етнічних цінностей українців. Подано інтегральну оцінку етнічних пріоритетів українців, цінності етнічної мови у розрізі поколінь, а також почуття до рідної землі та природи як етнічного пріоритету.

Вміщено інформацію про діючі в Україні організації національних меншин (греків, євреїв, німців, поляків, естонців, чехів, вірменів, угорців та ін.), органи державної влади, що опікуються питаннями задоволення потреб даних меншин, дипломатичні представництва, акредитовані у нашій державі. Надано етнографічні довідки та відомості про монографії, збірники, журнальні та газетні статті, в яких висвітлено історію та сьогодення етнічних складових українського народу, питання національної політики Української держави, а також інформують про видатних осіб іноземного походження, життя та діяльність яких були пов'язані з Україною.

Досліджено найгостріші проблеми культури, політики, мілітарності, що пов'язані з становленням та розвитком націй серед націй. Проаналізовано духовні аспекти етнічної ідентифікації, механізми формування етноідентичності. Розглянуто етнополітичний аспект національного буття, національну армію як атрибут суверенної держави. Висвітлено структуру, функції та форми виявлення української національної ідеї, а також геокультуру нації та національні геополітичні інтереси.

Висвітлено роль і значення соціальної інфрастуктури туризму як чинника економічного та соціального процвітання суспільства. Проаналізовано основні фактори, що визначають потенційні можливості розвитку туризму. Обгрунтовано необхідність планомірного розвитку соціальної інфраструктури туризму як формуючого чинника.

Розкрито деякі концептуальні принципи регіональної етнополітики. Обгрунтовано схему етнополітичного районування України. Наведено характеристику етнополітичних районів у контексті перспектив формування української політичної нації.

Розроблено цілісну концепцію етнонаціональної обумовленості модернізації системи врядування в контексті становлення громадянського суспільства. Визначено шляхи подальшого вдосконалення Концепції адміністративної реформи, теоретико-методологічні підходи до формування державно-управлінського механізму загалом і його окремих ланок. Виділено актуальні напрями досліджень в межах наукового забезпечення адміністративної реформи. Висвітлено особливості вияву етнонаціонального фактора в загальноцивілізаційному і локальному контекстах, обгрунтовано його детермінуючу роль у здійсненні адміністративної реформи, розкрито обумовлену ним специфіку державно-управлінських відносин тощо.