Проанализирован процесс становления личностно-ориентированного образования как парадигмы и реального социального феномена, отражающего особенности развития человечества на рубеже третьего тысячелетия. Рассмотрена парадигма личностно-ориентированного образования как способ преодоления отчуждения личности в образовании и одно из средств, способствующее преодолению отчуждения личности в постиндустриальном обществе. Раскрыты сущность и содержание образования как деятельности и процесса, функции образования как социального института. Исследованы философские и психологические теории личности, а также предложена новая интегративная концепция личности, играющая важную роль в процессе гуманизации образования в теоретическом и практическом плане. Определены детерминанты оптимизации развития личностно-ориентированного образования как направления деятельности общества и его институтов, в частности, государства, по развитию образования. Разработаны методология и праксикология личностно-ориентированного образования.

Проаналізовано особистісно-індивідуальний потенціал освіти у контексті соціокультурних трансформацій постіндустріального суспільства. Розроблено теоретико-соціологічну концепцію освіти як соціокультурного синтезу, що відповідає екзистенційно-принциповим імперативам сучасності. Виявлено нові форми освітньої діяльності, обумовлені глобальною комунікативною мережею, новим типом інтеграції науки, освіти та виробництва. Розроблено конструкт освітнього суспільства. Розкрито екзистенціальний, антропологічний, соціологічний і культурологічний зміст безперервної освіти. За результатами аналізу моделей інноваційної і проблемно орієнтованої інституціональної освіти встановлено фундаментальні ознаки її нової концепції. Розроблено рекомендації щодо удосконалення змісту та форм інституціональної та позаінституціональної освіти. Проаналізовано особливості становлення освітнього суспільства на національному та наднаціональному рівнях.

У дисертації розглядаються актуальні проблеми формування особистості в умовах інституціоналізації вітчизняної приватної вищої школи. Доводиться, що виховний потенціал приватних вузів України має великі ресурсні можливості щодо підготовки висококваліфікованих спеціалістів, орієнтованих на ринкові зміни. Аналізуються основні фактори становлення майбутніх фахівців, зокрема, педагогіка партнерства, співпраця головних суб'єктів навчально-виховного процесу у приватних вузах, їх спрямованість на діалогічну взаємодію. Здійснюється порівняльний аналіз внутрішньоособистісних характеристик студентів приватних та державних вузів, їх орієнтації на якості, необхідні спеціалісту за сучасних умов. Дається розгорнута характеристика основних завдань, напрямів та форм виховної роботи в приватних вузах, їх концептуальних засад, зокрема, положень полікультурного виховання.

Розглянуто освіту як складну багаторівневу структуру. Проаналізовано інноваційні механізми, що забезпечують підвищення ефективності її функціонування та розвитку. Визначено протиріччя між різними рівнями системи освіти, зокрема, потребами школярів у певному рівні підготовки, який дозволяє бути випуснику школи конкурентоспроможним під час вступу до ВНЗ та забезпечує підготовку до навчання у ВНЗ, швидку адаптацію до його вимог, скорочення періоду професійної соціалізації, та відсутністю таких можливостей на сьогодення. Запропоновано шляхи оптимізації управління інноваційними змінами в інституті освіти, зокрема, впровадження соціального аудиту як управлінської технології діагностики, що передбачає проведення контролю за впровадженням інновацій, їх впливу на навчальний процес та формування творчої особистості.

Розглянуто головні тенденції розвитку інститутів соціалізації в Україні та країнах ЄС. Показано успішний досвід європейської спільноти щодо виховання, освіти та становлення своїх громадян. Звернено увагу, що євроінтеграція насамперед має відбуватися не стільки в економічній і політичній сферах, скільки в соціальній, оскільки повага і безперечне визнання традицій, норм і правил кожної країни є основою сучасної демократії.

Розглянуто роль інформатизації у розвитку в особистості різних форм мислення у ході засвоєння знань. Розкрито позитивні та негативні наслідки комп'ютеризації для людини. Висвітлено зв'язок інформатизації з освітою. Констатовано, що вплив інформатизації на соціогуманітарні науки, методологічна реалізація в цій сфері інформаційного підходу, у формі зворотного зв'язку, визначає необхідність тлумачення соціогуманітарного знання як одного з аспектів прикладної інформатики. Підкреслено, що процес соціальної трансформації супроводжується втратою ряду визначальних суспільних ідеалів, відмовою від усталених критерії в прогресу, тобто освіта функціонує за умов багатоманітності та невизначеності соціальних ролей і норм. Акцентовано увагу на тому, що сучасні суспільні зміни, які відбуваються в Україні, та їх наслідки актуалізують проблематику наукових досліджень, пов'язаних з трансформацією освіти.

Рассмотрена роль информатизации в развитии у личности разных форм мышления в процессе усваивания новых знаний. Раскрыты положительные и отрицательные аспекты компьютеризации для человека. Освещена связь информатизации с образованием. Констатировано, что влияние информатизации на социогуманитарные науки, методологическая реализация в этой сфере информационного подхода, в форме обратной связи, определяет необходимость толкования социогуманитарного знания как одного из аспектов прикладной информатики. Подчеркнуто, что процесс социальной трансформации сопровождается потерей ряда определяющих общественных идеалов, отказом от устойчивых критериев прогресса, то есть образование функционирует в условиях многообразия и неопределенности социальных ролей и норм. Акцентировано внимание на том, что современные общественные изменения, происходящие в Украине, и их следствия актуализируют проблематику научных исследований, связанных с трансформацией образования.

This article is dedicated to the role of informatization in development of the various forms of mental works for the persons at mastering of knowledgement$ positive and negative consequences of informatization and its linkwith society socialization.

Розглянуто ситуацію впровадження інклюзивного навчання в закладах загальної середньої освіти України, що має забезпечити якісну освіту всім здобувачам. Надання якісної та доступної освіти, зокрема середньої, реалізує право кожної особистості на економічно незалежне життя через отримання освіти, а в подальшому - професії, що дозволить стати повноцінним актором всіх соціальних процесів, допоможе подолати ситуацію соціального виключення. Уточнено дефініцію ексклюзії, окреслено соціальні групи "виключених", які представлені не тільки особами, які мають проблеми зі здоров'ям, але й таких, які опинились у складних життєвих ситуаціях (міграція, переселення, перебування в новому соціокультурному середовищі тощо). Окрему увагу приділено соціальній групі обдарованих дітей, які потребують професійної чутливості. Акцентовано увагу на особливостях організації навчання дітей з інвалідністю за традиційною системою, яка перейшла у спадок від Радянського Союзу, сформовано уяву щодо зміни підходів в організації освітнього процесу "особливих" дітей. Окреслено ситуацію щодо реального стану впровадження інклюзивної технології, що була масово започаткована в освітніх закладах загальної середньої освіти. Проаналізовано результати експертних інтерв'ю, що дало змогу визначити досягнення у реалізації концепції інклюзії в освітньому процесі, перші проблемні питання, з якими стикаються безпосередні учасники інклюзивного освітнього процесу, основні ризики й очікування управлінців у сфері освіти. Запропоновано рекомендації щодо оптимізації освітнього процесу на засадах інклюзії.