Исследованы проблемы информационной безопасности. Рассмотрен инструментарий информационного противоборства, который использовался человечеством в разного рода конфликтах военного и мирного времени. Особое внимание уделено информационному пространству и его особенностям. Приведены варианты защиты информационного пространства и пути обхода этой защиты в случае информационного воздействия. Детально освещены коммуникативные стратегии дестабилизации/стабилизации социальных систем на основе материала, освещающего события 2000 г., в частности: гибель подводной лодки "Курск" в России, кассетный скандал в Украине, выборы в Югославии.

Раскрыта сущность манипуляции сознанием (МС), приведена технология манипуляции как закрытое знание. Проанализированы знаковые системы: языки чисел и образов, мир звуков и запахов. Определены типы (логический и аутистический) и оснащение мышления. Охарактеризованы эмоциональное воздействие как предпосылка манипуляции, а также наука как инструмент МС. Проанализированы средства массовой информации как манипуляция семантики и риторики.

Комплексно проаналізовано феномен політичного маніпулювання, його базові принципи, природу та механізми. Розкрито суть і зміст технологій, стратегій, методів і прийомів маніпулювання. Охарактеризовано основні типи та різновиди маніпуляторів. Описано мішені та механізми політичного маніпулювання, а також методи та форми захисту від нього.

Комплексно проанализирован феномен политического манипулирования, его базовые принципы, природа и механизмы. Раскрыты сущность и содержание технологий, стратегий, методов и приемов манипулирования. Охарактеризованы основные типы и разновидности манипуляторов. Описаны мишени и механизмы политического манипулирования, а также методы и формы защиты от него.

Досліджено специфіку використання психологічних прийомів маніпуляції громадянською свідомістю в ЗМІ та зроблено спробу екстраполювати можливі наслідки цього стану на найближче майбутнє.

Вперше за допомогою системного застосування функціонального та критичного підходів виявлено вихідні засади розгляду явища маніпуляції у контексті соціології комунікації, завдяки чому стверджується його комунікативна природа, зумовлена інтенційним характером людських взаємодій у досягненні цілей комунікації. Розглянуто тезу про еволюцію уявлень ефектів (впливів) у соціальній комунікації; доведено, що проблематика впливів визначається не стільки ефектом або каналом комунікації, скільки засобом здійснення впливу. Визначено соціологічний зміст поняття маніпуляції як цілеспрямованої стратегічної соціальної дії, що тлумачиться як прихований вплив на реципієнта з метою досягнення комунікатором власної мети у взаємодії шляхом зміни думок, дій, поведінки реципієнта. Уточнено тезу Хабермаса про стратегічний характер масової комунікації. Вперше визначено специфіку здійснення маніпуляції на соціальному рівні, яка, на відміну від психологічного рівня, полягає у встановленні контролю не над свідомістю реципієнта, хоча скерована на неї, а над комунікативною ситуацією, в якій знаходиться та діє реципієнт. Вперше маніпулятивний вплив розглянуто у соціокультурному контексті та доведено його соціокультурний характер, який полягає у маніпулюванні змістовими рисами комунікацій у середовищі соціального дискурсу, а саме: вербальними та невербальними знаками, символами, ціннісними орієнтаціями реципієнта з урахуванням усіх умов ситуації комунікації.

Розкрито сутність і засоби маніпулювання свідомістю. Розглянуто особливості маніпулятивного впливу з використанням нейролінгвістичного програмування, піару й інших сучасних сугестивних технологій. Увагу приділено політичному нейромаркетингу, принципам і правилам чорної риторики, сугестивному впливу в Інтернеті, базовим стратегіям і механізмам психологічного захисту.

Проведено дослідження "чорного піару" як соціально-комунікативної технології, запропоновано визначення даного поняття. Обгрунтовано систему чинників для розмежування "чорного піару" та суміжних явищ, обумовлених помилками в інформаційній діяльності. Запропоновано класифікації типів "чорного піару", проаналізовано три групи дискретних прийомів, виділені на базі спеціально створеної методології. Досліджено найбільш типові стратегії інформаційної діяльності, які використовуються для "чорного піару". Для кожної стратегії описано систему тактик реалізації. Проаналізовано особливості застосування цих тактик у політичній боротьбі, розкрито потенціальні можливості їх використання у "чорному піарі".

Телебачення є ефективним засобом управління політичною орієнтацією людей, що завжди з успіхом використовується правлячими колами будь-якої держави світу. Навчання політичній культурі, інформування з приводу тих чи інших політичних подій та аналіз великих обсягів інформації за допомогою телебачення - це безумовно позитивні досягнення сучасних електронних ЗМІ. Але водночас, спостережено масові порушення прав людей, дезінформування та маніпулювання свідомістю у найгіршому розумінні. Це стало можливим завдяки одержанню телевізійниками глибоких знань щодо тонкощів алгоритму надання судженням форми чіткої об'єктивності, а часом і політичної безпристрасності, з метою створення психологічного контакту з мільйонами. Такий інформаційний продукт, професійно поданий крізь призму телеоб'єктиву, наділений величезною силою переконання, що є однією з найбільших небезпек, принесених людству телебаченням.

Мета роботи - визначення впливу неосвіченості суспільства на поширення практики маніпулювання суспільними настроями. Доведено, що неосвіченість населення є одним із факторів, які можуть сприяти зростанню занепокоєння суспільства, що створює сприятливі умови для маніпулювання суспільними настроями. Показано, що гравець-маніпулятор може експлуатувати неосвіченість населення через реалізацію одної з двох стратегій: стратегії залякування та стратегії виправдання. У випадку стратегії залякування гравець-маніпулятор, зловживаючи неосвіченістю населення, поширює неправдиву інформацію з метою дискредитації та усунення конкурента. У випадку стратегії виправдання гравець-маніпулятор експлуатує неосвіченість суспільства для введення його в оману стосовно необхідності окремих заходів чи інституційних реформ. Доведено, що необхідною умовою попередження маніпулювання суспільними настроями, що базується на експлуатації неосвіченості суспільства, є покращення якості загальної складової освіти та формування широкого світогляду членів суспільства.

Для формування громадської думки недоброчесні медіа використовують маніпулятивний вплив. У деяких випадках його можна вважати ефективним. Мета дослідження - проаналізувати особливості сприйняття цільової аудиторії, для якої створено контент, та потенційну довіру цієї аудиторії до опублікованого. У роботі застосовано загальнонауковий метод аналізу літератури з досліджуваного питання, а саме довіри цільової аудиторії та методів маніпуляції реципієнтами ЗМІ; емпіричні методи спостереження за об'єктом дослідження та порівняння одержаних результатів опитування; методи аналізу та синтезу для інтерпретації одержаних результатів. Дослідник О. Федоров стверджував, що маніпуляції можна знешкодити трьома шляхами критичного аналізу, який залежить від рівнів сприймання інформації цільовою аудиторією: наївно-примітивного/фабульного (емоційного), сюжетно-мотиваційного (сенсорного), креативного/комплексної ідентифікації (розумового). Це твердження було взято за основу в опитуванні 212 осіб для того, щоб дізнатися, як реципієнти реагують на опубліковане, і що саме може на них вплинути. Для цього було поставлено три питання щодо рівнів сприйняття інформації. Перше питання стосувалося того, чи погодяться реципієнти зі сказаним, якщо ведучий чи ведуча будуть емоційно висловлюватися під час телепередачі, друге - про сюжет загалом та обгрунтування поданої в ньому інформації, третє - про важливість аргументів і фактів. Під час опитування визначено, що найефективніше можна маніпулювати аудиторією за допомогою: емоційного подавання інформації; підлаштовування доказів, тобто маніпулюванням інформацією, порушуючи журналістські стандарти; ефектним способом подачі інформації; повільним та послідовним впливом через опубліковані матеріали; використовуванням підтекстів в опублікованих, на перший погляд, аргументованих логічних матеріалах. Визначено найефективніші маніпуляції цільовою аудиторією, які можуть здійснювати ЗМІ, також запропоновано способи виявлення впливу недоброчесних медіа.

Розглянуто основні види маніпуляцій з візуальним контентом у медіа в контексті інформаційно-смислової війни: фотоманіпуляції (втручання в цілісність зображення, ретуш, монтаж); фотофейки як маніпуляції з контекстом та описом фотографій; постановочні світлини; використання засобів художньої виразності (композиція, ракурс, кадрування, невербальне повідомлення тощо). Досліджено характер фотоманіпуляції з естетичних та політико-ідеологічних міркувань. Охарактеризовано небезпеку поширення фотофейків в інформаційно-смисловій війні. Особливу увагу приділено образові дитини в фотофейках. Проаналізовано постановочність та документальність в контексті документа історії та як інструмент управління суспільною думкою. Досліджено виразність засобів художньої виразості як способу маніпуляції сприйняття візуальної інформації.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*666.4*333.735 + С5*622.2*332.1-8 + Ф3(0)16 + Ч620.10

Рубрики:

Соціологія

Внутрішнє становище. Внутрішня політика

Загальні проблеми ЗМІ (пропаганда, контрпропаганда, фейки, свобода слова, цензура тощо)

Шифр НБУВ: ВА861147 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У посібнику розкриваються концептуальні основи, сучасні технології та практика їх застосування у проведенні інформаційних війн, спеціальних інформаційних операцій і акцій інформаційного впливу. Приведено багато прикладів щодо проявів інформаційної агресії Російської Федерації проти України (у тому числі, після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року).

Розглянуто еволюцію інформаційно-психологічного протиборства, розкрито сутність, методи і засоби ведення інформаційних війн, спеціальних інформаційних операцій та маніпуляційних прийомів. Досліджено питання інформації та комунікацій. Наведено історичні аспекти теорії та практики інформаційно-психологічного впливу. Розглянуто війни ХХІ століття. Зазначено основи теорії інформаційної війни. Досліджено спеціальні інформаційні операції. Увагу приділено інформаційній безпеці та контрпропаганді.