Среди других новых наук, которые начали активное движение по постсоветскому пространству, оказалась и "имиджелогия". Она вызвана к жизни не только новой ролью средств массовой коммуникации, когда общество становится информационным, и теперь появляется информационное оружие. Это также связано с тем, что современное общество становится все более плюралистическим, и каждая из социальных групп начинает защищать свои интересы в информационном пространстве. Они порождают свои имиджи и борются с имиджами своих врагов. Поэтому необходимо владеть методами этой борьбы, которые помогает познать "имиджелогия", а именно: имидж как составляющая современной цивилизации; инструментарий имиджелогии и его использование (эмоционализация, вербализация, дистанцирование и др.); имидж в разных контекстах (имиджи политиков, бизнеса, поп-звезд, организации); персональная имиджелогия; имиджи врагов.

Статья посвящена феномену политической элиты в условиях переходного периода. Рассматриваются этимологические и исторические источники понятий "элита" и "политическая элита". Описываются психологические предпосылки влияния трансформативных процессов на формирование новой элиты. Предложен ряд психологических качеств, обусловливающих успешное функционирование элитных представителей в обществе переходного типа.

Рассмотрены вопросы взаимоотношения власти и масс в сфере политики. Предложен комплексный подход к раскрытию соотношений понятий "человек-государство", "личность-общество", "гражданин-власть", а также "народ-государство", "массы-общество". Изложены теоретико-методологические основы массового общественного сознания и поведения. Проанализированы особенности формирования гражданского общества, приведены результаты исследования феномена власти. Рассмотрены вопросы политического сознания и политической культуры. Приведены данные социологического исследования по вопросам доверия Президенту, Верховной Раде, правительству.

Раскрыта сущность манипуляции сознанием (МС), приведена технология манипуляции как закрытое знание. Проанализированы знаковые системы: языки чисел и образов, мир звуков и запахов. Определены типы (логический и аутистический) и оснащение мышления. Охарактеризованы эмоциональное воздействие как предпосылка манипуляции, а также наука как инструмент МС. Проанализированы средства массовой информации как манипуляция семантики и риторики.

Розкрито політико-психологічні аспекти впливу на електорат у ході передвиборних та виборчих кампаній різних рівнів, сутність базових та диференційних політико-психологічних передвиборних та виборчих технологій, описано їх форми, методи, прийоми і способи. Викладено підходи до організації та функціонування штабу виборчої кампанії.

Раскрыты политико-психологические аспекты влияния на электорат в ходе предвыборных и избирательных кампаний различных уровней, сущность базовых и дифференциальных политико-психологических предвыборных и избирательных технологий, описаны их формы, методы, приемы и способы. Изложены подходы к организации и функционированию штаба избирательной кампании.

Освещены вопросы осмысления войны как социального явления, её нравственные и психологические аспекты, значимость мира на планете. Приведены результаты проведенного философско-социологического анализа войн, раскрыта причинная основа их возникновения, определена взаимосвязь человечества и войн на разных исторических этапах развития общества.

Розглянуто проблеми інформаційного та психологічного впливу на особовий склад частин і підрозділів контингентів Збройних Сил України в ході виконання ними миротворчих завдань.

Проаналізовано поняття соціальної структури з точки зору загальнотеоретичних і прикладних соціологічних досліджень. Визначено місце окремих індивідів і соціальних груп (етнічних, релігійних, професійних, класових тощо) в періоди трансформацій соціальних структур.

Наведено соціокультурний аналіз моделей діалогу науки та релігії, наявних завдяки науковим, філософським і теологічним дискурсам, у контексті системних перетворень публічної сфери, артикульованої у дослідженні як інформаційно-комунікативний простір культури. Здійснено розробку аналітики науки та релігії на підставі синтезу двох запропонованих методологічних програм, як формально-логічної, яка передбачає теоретичні моделі взаємовідносин двох дисциплін, та соціокультурну, відповідно до якої базою визначення проблеми щодо співвідношення наукового та теологічного дискурсів є їх культурно-історична та суспільно-політична інтерпретація. За результатами дослідження зроблено висновок, що діалог науки та релігії відбувається в інформаційно-комунікативному просторі вітчизняної публічної сфери від початку її виникнення у другій половині XIX ст. за його подальшого функціонування у контексті культурних перетворень радянської та пострадянської доби.

Здійснено комплексне експериментально-теоретичне дослідження екологічної свідомості у проявах її природоплинної адаптації за умов наслідків техногенної (Чорнобильської) катастрофи. Запропоновано визначення поняття екологічної свідомості й емпірично обгрунтовано її властивості, особливості етогенезу (деформацій) у поведінкових екодиспозиціях побутового рівня. З'ясовано функціональні прояви буденної екологічної свідомості, надано їх інтерпретацію, розкрито закономірності психологічного їх адаптогенезу. Здійснено валідизацію методів й організації експедиційних, "польових" екопсихологічних досліджень масової буденної свідомості у масштабах регіону.

Експериментально досліджено соціально-психологічні стереотипи сприймання портретних зображень політично-активних суб'єктів. Отримано ієрархічну організацію соціальних стереотипів політично активних суб'єктів та їх семантичні наповнення. Виділено ознаки, які є основами для класифікації й стереотипізації особи, яку сприймають. Проведено аналіз відмінностей в психологічному змісті стереотипних образів за описом їх піддослідними Києва та Санкт-Петербурга. Виявлено категоріальні структури буденної свідомості, крізь призму яких відбувається сприймання офіційної особи.

Обгрунтовано розроблення наборів типових сценаріїв дій натовпу для адаптації у систему підготовки особового складу частин і підрозділів внутрішніх військ (ВВ) МВС України до виконання службово-бойових завдань. Проаналізовано поведінку натовпу, наведено класифікацію видів натовпу та визначено поняття "динаміка натовпу" для застосування у службово-бойовій діяльності ВВ. Запропоновано варіанти сценаріїв можливих типових дій агресивного натовпу для удосконалення заходів професійної підготовки у ВВ МВС України.

Розглянуто еволюцію теорії та практики інформаційно-психологічного впливу (ІПВ) у ході підготовки та ведення бойових дій від найдавніших часів до кінця XIX ст., а також ефективність різних форм і методів ІПВ. На історичних прикладах обгрунтовано необхідність застосування й ефективність вміло організованої роботи щодо впливу на морально-психологічний потенціал супротивника, визначено значення накопиченого досвіду для сучасних Збройних сил.

Проаналізовано соціально-психологічний вимір громадянського суспільства України у контексті подій, що відбулися в Україні після завершення 2-го туру президентських виборів 2004 року.

Проаналізовано співвідношення європейської та євразійської цивілізаційної парадигми в сучасних соціально-політичних процесах України. Звернено увагу на детермінацію політичних уподобань народу архетипами колективного несвідомого. Акцентуються деякі контроверзійні моменти сучасного громадянського процесу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф088 + Ю951.082.1

Рубрики:

Етнополітика

Психологія мас і еліти

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дослідження спрямовано на розширення наукового розуміння психологічних наслідків бойового стресу і зміну традиційної дослідницької парадигми стосовно його впливу на психологічне здоров'я військовослужбовців. Здійснено спробу співвіднесення семантичних полей понять "стрес" та "бойовий стрес". Розглянуто не лише негативні, але й позитивні наслідки травматичного стресу. Визначено зміст поняття посттравматичного зростання. Обгрунтовано доцільність застосування позитивно орієнтованого (екзистенційно-гуманістичного) підходу до оцінки психологічних наслідків бойового стресу. Дослідження створює теоретико-методологічне підгрунтя для розробки заходів ефективної психологічної реабілітації та реадаптації учасників бойових дій до умов мирного життя.

Наведено результати дослідження впливу психологічних чинників на відновлення соціального капіталу внутрішньо переміщених осіб. Соціальний капітал визначено як сукупність актуальних і потенційних ресурсів соціальної мережі особи, які вона використовує виходячи зі своїх інтересів. В якості його компонентів виділено ресурси соціальної мережі актора, довіру та готовність до взаємодопомоги. Представлено теоретичну модель впливу психологічних чинників на відновлення соціального капіталу внутрішньо переміщених осіб, де в якості чинників виокремлено їх соціальну ініціативність, атитюди та перцептивно-інтерактивну компетентність. Встановлено, що найбільшу зміну показників соціального капіталу у внутрішньо переміщених осіб викликають такі психологічні чинники, як соціальна автономність, переконаність в доброті оточуючого світу, орієнтація на прийняття партнера й орієнтація на досягнення компромісу. Акцентовано, що найбільш рухливими сферами соціального капіталу є готовність до взаємодопомоги щодо людей поза межами групи, з якою себе ототожнює переселенець, та готовність до взаємодопомоги щодо членів власної групи, а також дозвіллєвий ресурс і ресурс продуктивних вмінь.