Розглянуто нові стратегії подолання наслідків техногенних катастроф і проаналізовано сучасні концептуальні підходи щодо надання соціально-психологічної допомоги потерпілим від наслідків надзвичайних ситуацій. Розроблено психологічні технології надання допомоги населенню, що постраждало від Чорнобильської катастрофи. Проаналізовано особливості репродуктивної поведінки населення радіоактивно забруднених територій. Охарактеризовано сучасні комунікаційні моделі оптимізації соціальних ризиків (PR-технології). Проаналізовано вплив і наслідки соціальних ризиків за перехідної економіки та проблеми зміни загальнолюдських цінностей за умов їх глобалізації.

Рассмотрены новые стратегии борьбы с последствиями техногенных катастроф и проанализированы современные концептуальные подходы по оказанию социально-психологической помощи пострадавщим от последствий чрезвычайных ситуаций. Разработаны психологические технологии оказания помощи населению, пострадавшему от Чернобыльской катастрофы. Проанализированы особенности репродуктивного поведения населения радиоактивно загрязненных территорий. Охарактеризованы современные коммуникационные модели оптимизации социальных рисков (PR-технологии). Проанализированы влияние и последствия социальных рисков переходной экономики и проблемы трансформации общечеловеческих ценностей в условиях их глобализации.

Розглянуто соціально-психологічні аспекти впливу наслідків чорнобильської катастрофи на стан здоров'я, рівень екологічної культури постраждалого населення в постчорнобильський період. Проаналізовано динаміку адаптивних ситуацій потерпілих в екологічному вимірі, організаційну та самоорганізаційну соціальну структуру, її вплив на формування ризикової свідомості, особливості доходів та витрат різних категорій постраждалого населення, наведено соціально-економічну модель реабілітації постраждалих регіонів України.

Рассмотрены социально-психологические аспекты влияния последствий чернобыльской кастрофы на состояние здоровья, уровень экологической культуры пострадавшего населения в постчернобыльскую эпоху. Проанализирована динамика адаптивных ситуаций потерпевших в экологическом измерении, организационная и самоорганизационная социальная структура, её влияние на формирование рисковой сознательности, особенности доходов и расходов разных категорий пострадавшего населения, а также приведена социально-экономическая модель реабилитации пострадавших регионов Украины.

Розглянуто соціально-психологічні аспекти впливу стихійних лих і техногенних катастроф на стан здоров'я, рівень екологічної культури, соціальне самопочуття населення у постчорнобильську епоху. Проаналізовано життєво важливі фактори відродження життя потерпілого населення, ментальні моделі екологічного мислення, організаційну та самоорганізаційну соціальні структури, їх вплив на формування ризикогенної свідомості. Наведено схеми формування моделей життєдіяльності чорнобильських самоселів.

Рассмотрены социально-психологические аспекты влияния стихийных бедствий и техногенных катастроф на состояние здоровья, уровень экологической культуры, социальное самочувствие населения в постчернобыльскую эпоху. Проанализированы жизненно важные факторы возрождения жизни потерпевшего населения, ментальные модели экологического мышления, организационная и самоорганизационная социальные структуры, их влияние на формирование рискогенного сознания. Приведены схемы формирования моделей жизнедеятельности чернобыльских самоселов.

У книзі проаналізовані головні групи концепцій подальшого розвитку нашої держави, створені представниками вітчизняної та закордонної науково-філософської і політичної думки. Запропоновано власне бачення перспектив реалізації екоцентристської стратегії розвитку України, заснованої на поєднанні змін в економічній і науково-технічній сфері із докорінною перебудовою світоглядної, моральної, потребно-мотиваційної сфери особистості й суспільства.

Вперше в українській історіографії на підставі використання широкого кола вітчизняних і зарубіжних джерел, зокрема, недоступних у попередні роки архівних матеріалів, висвітлено масштаби Чорнобильської катастрофи та ставлення до неї світової спільноти. Визначено допомогу, яку надавали міжнародні організації, окремі держави, ділові кола та приватні особи у справі мінімізації медичних та екологічних її наслідків, а також у вирішенні фізико-технічних, економічних та соціально-політичних проблем, що постали перед Україною. Наведено документальні додатки про участь світової спільноти у порятунку від наслідків чорнобильського лиха.

Выдвинута концепция социального диалога, рассматриваемого как технология решения социальных конфликтов, возникающих на почве разных ценностных позиций его сторон. К этому типу наиболее сложных в разрешении конфликтов относится и глобальный социальный конфликт, возникший в обществе в связи со стойкими изменениями в окружающей среде. Одним из направлений этого конфликта является экологический конфликт относительно использования ядерной энергии. Возникновение и развитие социоэкологического диалога по этой проблеме анализируется в данной монографии.

Розглянуто питання формування катастрофічних ситуацій як процесу накопичення соціальних негативів у суспільному житті та радикальної зміни форми типових для нашого життя негативних явищ під впливом цього накопичення. Катастрофу інтерпретовано як соціальне явище за походженням і наслідками.

Розглянуто особливості формування та динаміки соціального самопочуття й психологічного стану різних категорій людей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: самоселів, населення регіонів з підвищеним рівнем радіоактивного забруднення, переселених із зони аварії, а також місцевих мешканців поселень, куди переселилися потерпілі. Проаналізовано умови життя й діяльності, соціальні очікування, адаптаційні процеси та соціальні ризики різних соціально-демографічних груп.

На підставі аналізу системи суспільних відносин сучасного суспільства обгрунтовано необхідність виокремлення соціально-екологічних відносин, які виникають між суб'єктами соціальної взаємодії в процесі свідомого перетворення природного світу (екологічної діяльності). Спрямування та наслідки екологічної діяльності визначаються системою цінностей, притаманною різним формам екологічної свідомості (антропо- чи екоцентристській). Екологічна свідомість з характерною для неї системою цінностей визначає змістовні характеристики екологічної культури. За запропонованим підходом соціальну систему розглянуто як елемент глобальної екосистеми.

Дисертація присвячена дослідженню історико-географічних передумов, національних природоохоронних традицій виникнення та розвитку екологічного руху в Україні. У праці аналізуються його тенденції та особливості в контексті сучасного національно-державного відродження, а також розглядаються перспективи екоруху та посилення його ролі у природоохоронній справі. Матеріали дослідження можуть бути використані при вивченні історії України, соціоекології, у практичній діяльності вчителів загальноосвітніх шкіл, викладачів, студентів, природознавців.

Дисертацію присвячено вивченню теоретичних та практичних аспектів соціо-екологічного діалогу, предметом якого є використання ядерної енергетики. Висунуто й обгрунтовано концепцію соціального діалогу як дворівневої системи соціо-технологічної діяльності. Показано спроможність концепції соціального діалогу як фундаментальної соціальної технології, що дає можливість використовувати його в соціальному управлінні для вирішення конфліктів цінностей. Розглянуто партнерів соціо-екологічного діалогу, предметом якого є ядерна енергетика. Доведено: діяльність із використанням ядерної енергії є соціальним інститутом, що перебуває у фазі становлення, а всесвітній екологічний рух - рухом соціальним. Вивчено соціальні технології, що використовують партнери соціо-екологічного діалогу.

Изложены концепции новых подходов к исследованию общественно-природных связей и механизмов развития общества, представляющих новое направление научного поиска - социоэнергетику. Основное внимание уделено сущности социоэнергетики, анализу аномальных процессов в обществе, вопросам изучения механизмов самосохранения ноосферы.

Досліджено висхідні принципи формування екологічної політики як вимоги до розгортання знання в систему та основоположну етичну норму. Показано, що міжнародна екологічна безпека зумовлена узгодженими діями у виробленні та втіленні у життя принципів єдиної екологічної політики.

Розглянуто основні теоретичні та практичні питання екології та соціоекології з залученням найновіших матеріалів. Висвітлено сучасний стан довкілля в Україні, проаналізовано причини та наслідки розвитку негативних екологічних ситуацій. Розкрито методологічні засади та проаналізовано співвідношення - екології та соціоекології, основні напрями та джерела сталого розвитку.

Висвітлюються історико-географічні умови природокористування та охорони довкілля в давній і середньовічній Україні, природоохоронні традиції українського народу, виникнення екологічного руху. Розкривається процес становлення української еколого-національної думки та впливу її на зародження і розвиток екологічного руху в державі. Визначено особливості формування перших громадських екологічних організацій в Україні, дана їх характеристика, з'ясовано місце і роль щодо захисту природи і раціонального використання ресурсів країни. Створено узагальнюючу картину процесів і тенденцій розвитку антропотехногенного впливу на природне довкілля, генезису сучасного кризового стану природного середовища, а також показано негативний вплив адміністративно-тоталітарного режиму на його поглиблення в Україні, показано суперечності становлення і розвитку національної екополітики в перехідний період. Проаналізовано перспективи і тенденції формування екологічного руху в контексті національно-державного відродження країни, досліджено форми і методи діяльності недержавних екологічних об'єднань у нових історичних умовах. Розроблено ряд науково-практичних рекомендацій щодо подальшого розвитку громадського екоруху в Україні та посилення його ролі у природоохоронній справі.

Представлено інформацію про те, як діяти в екстремальних ситуаціях природних екосистем та екосистем, створених у біосфері людиною (урбаекосистем, агробіоценозів). Містяться дані про екологічно небезпечні забруднення урба- та агроекосистем (мутагени, канцерогени, гонадотропи, тератогени, ембріотропи), які, надходячи до організму людини, мають здатність спричинювати кумулятивні шкідливі ефекти не одразу, а через певні проміжки часу.

Досліджено екологічну політику як новий напрямок державної політики, що є сукупністю засобів і заходів, спрямованих на забезпечення стійкого розвитку та цивілізованості. Розкрито методологічні засади екологічної політики, її витоки, суть, еволюцію. Проаналізовано принципи, пріоритети, основні напрямки, моделі та джерела усталеного розвитку, запропоновано та обгрунтовано "стратегічні екологічні ініціативи". Висвітлено співвідношення екологічного і культурологічного аналізу, за яким екологічну культуру розглянуто найсуттєвішим чинником і показником екологічної політики.

Проаналізовано екологічні пріоритети глобального, регіонального та національно-державного масштабів, розкрито роль природи у системі пріоритетів людства.

Досліджено особливості сучасної екологічної політики в контексті концепції збалансованого розвитку. Проаналізовано можливі підходи до визначення поняття та критеріїв збалансованого розвитку, суперечності даної концепції та зумовлені ними труднощі впровадження політичних рішень у сфері охорони довкілля. Значну увагу приділено розгляду екологічного руху як чинника сучасної екологічної політики та провідних тенденцій його розвитку і формування суспільного статусу.

Розглянуто теоретичні та практичні питання екології та соціології. Висвітлено сучасний стан довкілля в Україні, проаналізовано причини та наслідки розвитку негативних екологічних ситуацій. Розкрито методологічні засади екології та соціоекології, визначено напрямки та джерела сталого розвитку. Встановлено співвідношення двох наук - екології та соціології.