Праця полтавського дослідника В.М.Захарова «Трощинські: Гоголіана» є продовженням досліджень історії та генеалогії роду Трощинських, а також пов'язаних з ними письмових джерел, у тім числі фамільного архіву, залишки якого було виявлено автором в декількох архівах та документосховищах. Перша книга, «Трощинські: витоки», вийшла рік тому, й порушувала питання походження роду Трощинських, присвячувалась дослідженню генеалогії їх родових гілок, як Гадяцької, так і Яреськівської. Це видання порушує тематику взаємовідносин представників яреськівської гілки роду Трощинських з родиною їхніх родичів Гоголів-Яновських. Автор особливо зосереджує увага на тому, як впливало це спілкування на формування світогляду та творчість Миколи Васильовича Гоголя. Фактаж видання грунтується на потужному корпусі матеріалів, першоджерел, автентичних документів здебільшого епістолярного характеру, що розпорошені в архівах та документосховищах України та зарубіжжя. Серед цих документів автор широко використовує залишки фамільного архіву Гоголів-Яновських, що містяться в Ф.ІІ (історичні матеріали) та Ф.ІІІ. (листування) Інституту Рукопису Національної Бібліотеки України ім.В.І.Вернадського. Більшість поданих у книзі джерел друкується вперше. В.М.Захаров намагається у своїх дослідженнях передати повноту історичного факту через його висвітлення у декількох джерелах, що доповнюють одне одного. Він розкриває відомості про персонали, згадані в них, а також, коли це потрібно та можливо - із залученням фактів про локацію події (мапи, плани-межувань, використання матеріалів про поселення тощо). Розділ І містить дослідження історії фамільного архіву Гоголів-Яновських (так званий «архів Головні»), фрагменти якого зберігаються в Ф.ІІ та III ІР НБУВ. Зокрема порушуються питання розпорошення архіву першими дослідниками біографії письменника (Чаговцем, Дуриліним, Шенроком), ще до передачі його до Всенародної бібліотеки України при ВУАН, де він був опрацьований О.А.Назаревським. У книзі подана історія «фонду Головні» після придбання його бібліотекою, подаються дані про перші спроби опрацювання, каталогізації працівниками Інституту рукопису, дані про його евакуацію під час Другої Світової війни, створення міжфондової колекції «Гоголіана», та подальше дослідження цих унікальних документів. Автор розглянув колекції цих документів у Ф.ІІ та III в ІР НБУВ, уточнив та виправив назви, пагінацію деяких справ. Для певних документів, без зазначення дати, проведено спробу приблизного їх датування через згадки вказаних в них подій, чи епістолярного зв'язку з документами, де історично встановлені часові обставини. В цьому розділі також порівнюється вміст архівів, присвячених М.В.Гоголю у різних бібліотеках та документосховищах, наголошується на виявленні джерел, що були різними шляхами вивезені з фамільного архіву, що зберігався у селі Яновщина. Також коротко висвітлюється історія та вміст фондів, що являють собою залишки фамільного архіву Трощинських, вказуються документи, що висвітлюють питання взаємовідносин цього роду з родом Гоголів-Яновських. Розділ II містить узагальнені дані про відносини та спілкування представників двох родів у різні хронологічні періоди, як за архівними документами з архівосховищ та бібліотек, так і за допомогою публічно доступних джерел. Автор систематизує та поєднує наявні факти - як маловідомі, що містяться в архівних документах так і ті, що доступні публічно і були видані, наприклад, у працях біографів М.В.Гоголя, листуванні письменника, або знайдені у різних присвячених йому збірках. Ці відносини автор розділяє на хронологію та комунікації між окремими персоналіями. Тобто окремо описуються стосунки між старшими поколіннями Трощинських та Гоголів-Яновських (О.Д. Гоголь-Яновський, А.П. та А.М.Трощинські, Д.П.Трощинський), молодшими (батьки М.В.Гоголя, A.A. та О.Д.Трощинські, Д.А.Трощинський), а також зв'язок між представниками інших поколінь, утім числі -

Зібрано матеріали до історії сотень родів Миргородщини XVII - XX ст.: козацьких, козацько-старшинських, дворянських, священницьких, інтелігентських, різночинських та ін. Зазначено, що це перша спроба регіонального родознавства на Полтавщині. Матеріал викладено для генеалогів, істориків, краєзнавців, дослідників старовини та тих, хто шукає історичні корені власного роду. Збір матеріалів розпочато в середині 70-их років XX ст., зібрано великий обсяг матеріалів про оточення грузинського поета Давида Гурамішвілі, зокрема, й про українське козацько-старшинське середовище Миргорода. Вміщено збирання знадіб, генеалогічного досьє, укомплектовано географічну картотеку на понад 110 000 одиниць. Зазначено, що назва "Миргородський родовідник" - досить умовна, адже далеко не в усіх родах удавалося відтворити, "реставрувати" повновартісні родовідні лінії й схеми, часто доводилося обмежуватися реєстром осіб із однаковими прізвищами в сподіванні на те, що майбутні дослідники, користуючись нашими матеріалами й доповнивши їх новими, зможуть створити більш стрункі й повні родоводи.

Репрезентовано діяльність представників дворянської родини українського походження Родзянків. Наведено відомості про їхню генеалогію, землеволодіння, культурну спадщину. Основну увагу сконцентровано навколо маєтків, садиб і маєтностей, насамперед у Новомосковському повіті, а також у Бахмутському й Олександрійському. Акцентовано на зв'язках Родзянків із Придніпров'ям і на подіях 1908 - 1919 рр. у Відраді, Новомосковську та Катеринославі, які відтворено за спогадами Є. Ф. Родзянко (уродженої Мейєндорф).

Розглянуто питання автоматизації побудови генеалогічного дерева сім'ї, виходячи з родоводу, представленого у вигляді текстового документа, починаючи від родоначальника сім'ї до інших її членів. Запропонований метод побудови дерева не залежить від його розгалуженості та мови. Реалізована відповідно до методу програмна оболонка (програма) "MyDrevo" використовує підготовлені текстові документи для автоматичного формування поточних засобів управління процесом побудови дерева. Вихідний текстовий документ родоводу програма перетворює на деревоподібну структуру, відображаючи його на панелі керування користувача у зручному для роботи виді, що дозволяє користувачеві переглядати дерево та редагувати його рядки (його гілки). Програма "MyDrevo", яка використовує гілки дерева, забезпечує рекурсивне його нарощування, витримуючи строгу підпорядкованість при включенні нових членів сім'ї до родоводу. У процесі нарощування дерево доповнюється гнучко побудованими об'єктами родоводу. Загалом програма "MyDrevo" підтримує автоматизовану побудову родоводу у довільній формі та будь-якою мовою. Програма "MyDrevo" дозволяє також автоматизовано підключати до будь-якого об'єкта дерева коментарі, архіви із включеними в них різними файлами та групу звукових (аудіо) файлів учасників виступів, файлів, створених у режимі реального часу. Запропонована програма дозволяє автоматизовану побудову дерева, забезпечуючи автоматичне зворотне перетворення його на поточний текстовий документ. Поточний текстовий документ родоводу може бути використаний незалежно від часу і дня на будь-якому ПК у локальній мережі, дозволяючи суміщену (паралельну) роботу з деревом (його коригування). Запропонований метод формування дерева може бути застосований у різних сферах: освіти, медицини та ін. За своїми можливостями запропонований метод формування, редагування та перегляду дерева може бути порівняний із популярною системою "MyHeritage", але він більш простіший в управлінні і дозволяє створювати дерево різними мовами.

Зазначені почесні громадяни м. Новгорода-Сіверського. Наведено перший список дворян Новгород-Сіверського намісництва 1782 року. Розглянуто питання археологічної розвідки на території смт. Вороніж,Сумської області у давньоруський час. Визначено кризу загальної середньої освіти наприкінці XIX - початку XX століття та процес реформування гімназійної освіти українських міст (на прикладі Чернігівської класичної чоловічої гімназії). Досліджено долі мешканців містечка Вороніж - учнів Новгород-Сіверської чоловічої гімназії. Охарактеризовано козацький рід Картелів в історії села Стахорщина. Розглянуто Новгород-Сіверський Спасо-Преображенський монастир у боротьбі за власні землеволодіння у XVII - першій половині XVIII ст. / на теренах сучасної Шосткинщини. Визначено сіверські реалії в історичній прозі Куліша (коментаторські нотатки).

Книга є історико-генеалогічним дослідженням старовинного козацького роду Титикало. Вивчаючи свій родовід, паралельно ав¬тор виявляє цікаві факти стосовно міста Ічні та Ічнянщини як іс¬торичного краю Чернігівщини. Книжка також може стати у нагоді для тих, хто вирішив дослідити власні родинні історії. Буде цікава і фахівцям-краєзнавцям, і широкому загалу читачів.

Зазначено, що книга є першим томом із задуманої автором трилогії, в якій наступними томами мають бути праці, що висвітлюють зв'язки родини Гоголів-Яновських із Трощинськими та життєдіяльність найяскравішого представника роду-державного діяча й мецената Дмитра Прокоповича Трощинського. Визнано, що рід Трощинських - один із найвідоміших козацько-старшинських родів Лівобережної України XVII - XIX століть. Акцентовано, що цінність нової праці В.Захарова полягає в тому, що вона ґрунтується на потужному корпусі архівних матеріалів, першоджерел, автентичних документів, здебільшого, епістолярного характеру. Опрацьовано численні фонди щонайбільших документосховищ України й Російської Федерації, в яких зберігаються історичні матеріали минулих віків. Досліджено документи доби пізнього козацтва в Центральному Державному історичному архіві України в м. Києві (фонди Генеральної Військової канцелярії, Другої Малоросійської колегії, Миргородської полкової канцелярії та інші). Вивчено величезні за обсягом фонди 127 (Київська духовна консисторія) та 990 (Переяславсько-Бориспільська духовна консисторія), де було опрацьовано метричні книги, сповідні розписи, шлюбні свідчення жителів містечок Яресьок, Говтви, села Тух та інших населених пунктів. В Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського НАНУ виявилено документи із фонду "Гоголіана", збірка О. Лазаревського. В Державному архіві Полтавської області, в мало вивченому фонді 1011 (Православні церкви Полтавської губернії) було розшуканий великий фактаж про спорідненість родів Трощинських із земляками. В.М.Захарову вдалося попрацювати з малодоступними нинішнім українцям фондами архівів і найбільших бібліотек Російської Федерації: «Пушкінський дім», Російський державний історичний архів, Російський державний військово-історичний архів, Інститут рукописів Російської Національної бібліотеки та ін. Вміщено цінний епістолярій родин Трощинських і частково Гоголів-Яновських, де надто інформативними виявилися листи Ганни Матвіївни Трощинської-Долгової (з дому Косярівської) - братової Д.П.Трощинського, написані наприкінці XVIII - в 1-й третині XIX ст. Уточнено чимало суперечливих позицій щодо генеалогії Трощинських. Детально простежено родовід кількох поколінь розгалуженого клану Трощинських від XVII ст., зокрема, зв'язки з родом гетьмана Івана Мазепи. При ретельному опрацюванні матеріалів молодий учений виявив помилки й неточності в ідентифікації персоналій. Спростовано версію О. Лазаревського і В. Модзалевського про походження засновника гілки - Прокопа Трощинського - від Андрія Степановича Трощинського й доводить, що батьком Прокопа був Іван Матвійович Трощинський.

Досліджено рід Старицьких із села Княжа Лука на Полтавщині протягом другої половини XVIII - початку XX ст. На великій джерелознавчій базі простежено генезис роду Старицьких - володільців села Княжа Лука. Встановлено родинні зв'язки княжолуцьких Старицьких із видатним діячем культури й театру України М. П. Старицьким. Досліджено генезис поміщиків Старицьких, затверджених у дворянстві у Полтавській губернії. Це були багаті дідичі, яким належали великі земельні угіддя, ліси, озера. Вони - одні з перших українських поміщиків, що у власних маєтностях розвивали промислове виробництво, будували винокурні, млини, крупорушки. У XIX ст. представників роду Старицьких вибирали до повітових земських, губернських зборів від Хорольського повіту. Досліджено найближче родинне й сусідське середовище Старицьких, пов'язане з представниками козацько-старшинських, згодом поміщицьких родів Родзянок, Ломиковських, Базилевських, Трощинських, Булюбашів.

На підставі аналізу історичних письмових джерел іноземних і вітчизняних авторів висвітлено історію древлян, Древлянського князівства - історичної батьківщини роду Чопів. Показано їх етнічну автохтонність, стародавність, самобутність. Доведено видатну роль древлян в становленні руського народу та руської державності. Висвітлено певні проблеми та суперечності на цьому шляху. Розкрито історію походження роду Чопів, селища Чоповичі та їх засновника князя-воєводи Чопа Древлянського. Зазначено, що дослідження здійснено на підставі використання сучасних наукових методів дослідження, архівних документів, спогадів місцевих автохтонних жителів, результатів археологічних досліджень. Обгрунтовано хибність думки про заснування Чопович нащадком князя Чопа Древлянського Гнатом Чопом (16 ст ). Висвітлено процес формуваня замислу, організації та встановлення пам'ятника князю Чопу Древлянському - засновнику роду Чопів і селища Чопович.

На значній джерельній базі, основу якої складають архівні документи, створено просопографічний портрет унікальної кревноспорідненої етносоціальної спільноти - греків-хіосців, які наприкінці XVIII ст. оселилися на Півдні України і відігравали визначну роль в економічному та соціокультурному розвитку означеного регіону. Доведено, що представники таких родів, як Маврогордато, Родоканакі, Петрококкіно, Раллі, Аверіно, Скараманга, Севастопуло, Каралі, Сканаві, Ксіда та ін., спираючись на значні фінансові ресурси, міжнародні зв'язки та чималий торговельний і посередницький досвід, спромоглися створити могутні торгово-фінансові імперії, відділення яких розташовувалися у провідних економічних центрах по всьому світу - Ліворно, Лондоні, Флоренції, Марселі, Парижі, Константинополі, Смирні, Калькутті, Відні - та управлялися винятково родичами.

Визначено становлення державного і територіального устрою Новгород-Сіверщини. Зазначено герби дворян Новгород-Сіверського намісництва. Розглянуто історіографічні та архівні матеріали до біографії Олександра Оглоблина. Наведено державотворчу та громадську діяльність дубовичан в історії Новгород-Сіверська. Розглянуто археологічні розвідки в околицях Новгород-Сіверського у 2019 р. Розглянуто питання таємниці річок бога блискавки та грому — Лоски, Срібрянки, Блистови.

У дисертаційному дослідженні на підставі широкого кола актуалізованих джерел, частина з яких уперше запроваджується до наукового обігу, і наукової літератури, з’ясовано роль представників нетитулованої гілки роду Кочубеїв у суспільно-політичному та соціокультурному житті України кінця XVIII - початку XX ст. Визначено стан наукової розробки проблеми, схарактеризовано джерельну базу роботи, обгрунтовано теоретико-методологічну базу, зокрема застосування принципів і методів дослідження, Встановлено персональний склад шести поколінь нетитулованої гілки роду Кочубеїв, з’ясовано родинне оточення,мережеві зв’язки і на їх основі змальовано просопографічний портрет роду. Встановлено шляхи набуття дворянства представниками нетитулованої гілки роду Кочубеїв, їх місце у складі дворянської спільноти Північного Лівобережжя, участь у діяльності станово-представницьких органів. Виявлено основні повсякденні практики, схарактеризовано освітні стратегії представників роду - етапи здобуття освіти, вибір навчальних закладів тощо. При характеристиці сімейно-шлюбних стратегій увагу приділено критеріям вибору шлюбних партнерів. Визначені основні напрямки суспільно-політичної діяльності представників роду Кочубеїв. Проаналізовані їхня державна та військова служба, схарактеризовані основні напрямки роботи в органах місцевого самоврядування. Встановлено роль представників роду в науковому житті країни, внесок у поширення наукових знань. З’ясовані основні напрямки благодійницької діяльності представників роду Кочубеїв, зокрема, підтримку соціогуманітарної та культурно-мистецької сфери, розбудову культових споруд. Встановлено основні джерела формування родинних маєтностей Кочубеїв, з’ясовано основні напрямки господарської та підприємницької діяльності - новації в аграрній сфері, розбудову підприємств із переробки мінерально-сировинних ресурсів.

Досліджено генеалогію шляхетського роду Буковських. Витоки роду сягають межі XIV - XV ст., а його родовим гніздом стає с. Буків Сяноцької землі Руського воєводства. Якщо представники нечисленного у XV - XVII ст. роду ще не виявляли помітної в масштабах Руського воєводства господарської та суспільно-політичної активності, то XVIII ст. стає часом, коли Буковські, в силу своїх майнових позицій і політичних впливів, увійшли до кола регіональної еліти. У проміжок XV - XVII ст. вписався життєпис семи поколінь роду.

Подано відомості генеалогічного характеру про окремі шляхетські роди, котрі проживали у Перемишльській землі з часу перших документальних згадок до кінця XVIII ст.

Увагу приділено участі представників відомого роду Гербуртів у політичній, економічній і культурній діяльності польської корони на українських землях у XIV - XVII ст. Розглянуто походження та генеалогію роду Гербуртів у Галичині та на Поділлі зазначеного періоду. Окреслено географію володінь Гербуртів. Висвітлено участь представників роду в політичному житті Речі Посполитої XIV - XVII ст. Подано інформацію про дипломатичні місії Гербуртів у середньовічній Польщі, їх діяльність в організаційно-економічній трансформації сільського господарства Галичини та Поділля. Досліджено участь Гербуртів у розвитку освіти, культури та мистецтва в Галичині XVI - початку XVII ст., їх літературну та видавничу діяльність, а також мистецьку спадщину.

Розглянуто історію роду священнослужителів Скаржановських, починаючи з середини XIX ст. до середини XX століття.

Подано стислу інформацію щодо нового джерела до історії князівського роду Острозьких і, передовсім, гетьмана Великого князівства Литовського Костянтина Івановича Острозького. Документ виявлено у фондах відділу рукописів Бібліотеки ім. Врублевських Литовської академії наук (Вільнюс). Це - інвентар, який фіксує особисте майно Костянтина Острозького й частковий його розподіл між родичами і слугами по смерті князя. Реєстр включає дорогий одяг, головні убори, взуття, прикраси, тканини, хутра, пір'я та віяла, військове спорядження, мечі, шпаги, вогнепальну зброю, панцири, щити, упряж, сідла, килими, срібний і металевий посуд, домашнє начиння, акти за печаткою князя. На особливу увагу заслуговують культурні аспекти закладеної в документі інформації. Зокрема, згадано про орган, табулатуру і придворного органіста, святковий маскарад, портретний образ Костянтина Острозького (який, можливо, став іконографічним прототипом відомих нині пізніших зображень). Реєстр унаочнює не тільки соціальний статус і неабиякі фінансові можливості Острозьких, а й полікультурний характер тодішнього суспільства, де співіснували різні етнічні групи та конфесії. Не дивно, що в документі зустрічаємо згадки про "святості" як православної, так і римо-католицької церков. Цінна й генеалогічна інформація, зокрема свідчення того, що дочка Костянтина Острозького Софія не померла в дитинстві, як це традиційно вважалося, а досягла шлюбного віку й була видана заміж. Загалом цей інвентар, що його повна публікація планується найближчим часом в Інституті історії України НАНУ, став суттєвим доповненням до джерельної бази острогіани. Він надає унікальну можливість зазирнути у щоденне життя магнатської родини першої половини XVI ст. і заразом позбутися низки помилкових уявлень щодо його особливостей.

За архівними матеріалами з'ясовано родовід Шевченкової матері Катерини Бойко від кінця XVIII ст. до середини XIX ст. Зокрема, установлено історію роду поета від прадіда Омеляна Бойка; уточнено відомості про найближчих родичів Т. Шевченка - дядька Павла, тіток Дарію, Євдокію й Ганну, розшукано інформацію про ще двох - Варвару та Мотрю. Спростовано твердження, що по лінії матері поета спадкоємців не було. На сьогодні віднайдено відомості про сорока вісьмох двоюрідних братів і сестер, сімдесятьох трьох племінників Т. Шевченка, трьох внучатих небожів. Вичерпний аналіз архівних матеріалів заперечує існування Агафії Якимівни Бойко, про яку в низці повідомлень у медіа йдеться, як про матір поета.

Переписна книга Сумського полку 1691 року — важливе джерело з дослідження генеалогії, просопографії, демографії, політичних та соціально-історичних процесів у перші десятиріччя створення Сумського козацького полку. Мета переписної книги - зафіксувати все чоловіче населення козацьких дворів Сумського полку, тому до списків потрапили не лише козаки із родичами, але й люди, які мешкали в їхніх дворах. Наведено загальну структуру управління козацьким полком. Також детально перераховано сотні, проаналізовано відомості про сотників та старшину.

Висвітлено історію формування маєткових комплексів та управлінської діяльності представників князівського роду Чорторийських на Волині й у Великому князівстві Литовському наприкінці XV - у XVI ст. Дослідження спирається на комплекс документів родини Чорторийських із зібрання "Західно-руські акти" Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі та матеріали Литовської метрики. Основними дійовими особами, представниками роду Чорторийських, виступають луцький староста князь Федір Михайлович та його син князь Іван Федорович, котрий кілька років (1564 - 1565 рр.) тримав уряд справці Київського воєводства. Установлено тісне переплетіння майнового та суспільного статусу роду в управлінській системі Волині та загалом держави. Рід князів Чорторийських на середину XV ст. посідав одне із пріоритетних місць у соціально-політичній ієрархії регіону й Великого князівства Литовського, а зі здобуттям високих урядів почалося стрімке нарощування земельних комплексів і розбудова господарства.