Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)322.1

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)322.1 + Э322.2

Рубрики:

Історія

Релігії епохи еллінізму (4-1 ст.до н.е)

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)322.1

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)322.1 + Х2(0)322

Рубрики:

Історія

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)322.1

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)322.1

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)322.1

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)322.1

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)322-7

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше розглянуто історію культу правителів ранньоелліністичної доби як цілісний ідеологічний феномен. Докладно проаналізовано проблему походження античного царського культу. Доведено, що він не мав східного коріння та був породженням греко-македонської ідеології. Культове шанування правителів зародилося в грецькому світі вже наприкінці V - у першій половині IV ст. до н.е. як один з засобів легітимації єдиновладдя. В епоху раннього еллінізму культ правителів вперше в історії античності набув масового характеру. Доведено, що причиною цього була гостра потреба наступників Олександра Македонського - діадохів у обгрунтуванні власної одноособової влади. Докладно розглянуто всі форми та прояви культового шанування ранньоелліністичних монархів, відтворено загальну еволюцію цього феномену, виявлено місце культу правителя в системі легітимації влади кожного з діадохів. За результатами комплексного аналізу існуючих джерел спростовано поширену в історіографії думку про те, що культ правителів ранньоелліністичної доби був обожнюванням людини чи сакралізацією одноособової влади. Культове шанування мало лише надавати діадохам харизматичного статусу, який зрівнював їх з героїчними царями міфічного минулого. Культ правителів як цілісна система виконував роль адаптивного механізму персональної елліністичної монархії, що репрезентував нову авторитарну владу у звичних еллінам і македонянам символах і образах.

Досліджено особливості реалізації релігійної політики О.Македонського на території Ірану. Проаналізовано переказ про Олександра, що існує в зороастрийській квазіісторичній традиції. Послідовно розглянуто звинувачення на адресу Олександра, що містяться в релігійних зороастрийських текстах. Зроблено висновок про необ'єктивність пізньої зороастрийської традиції. Акцентовано увагу на відсутності будь-яких надійних історичних свідчень про існування доолександрівського письмового тексту Авести та необгрунтованості звинувачення Олександра у його знищенні. На підставі вивчення античної історичної традиції критично переосмислено твердження про навмисне та масове вбивство магів греко-македонськими завойовниками. Проаналізовано свідчення античних авторів і доведено, що антизороастрийська політика македонського царя не передбачала руйнування перських храмів і культових місць. Досліджено квазіісторичну зороастрийську оповідь і зроблено висновок, що основною метою сасанідського жрецтва у формулюванні звинувачення проти О.Македонського є обгрунтування легітимності Сасанідів на іранському престолі.

Виявлено взаємозв'язок між рівнем суспільного розвитку варварських народів Балканського півострова та характером їх участі у міжнародних відносинах. Висвітлено взаємини варварів і цивілізації, а також питання стосовно включення варварів у міжцивілізаційні відносини. Обгрунтовано тезу, що в еліністичну епоху вони виступали як самостійні суб'єкти міжнародної політики. Проаналізовано невоєнні форми контактів варварських народів з грецькими колоніями, еліністичними державами, Римом. Розглянуто міжплемінні стосунки, вплив на них еліністично-римської дипломатії та їх трансформацію на різних етапах елліністичної історії. Простежено причини становлення, форми та еволюцію варварського найманства, показано місце варварських найманих контингентів у еліністичних арміях.

Розглянуто процес трансформації еллінізованих прибульців до елліністичного Єгипту у підданих Птолемеїв, які були абсолютними володарями країни, а також визначено вплив цього процесу на загальний історичний розвиток держави Птолемеїв. Зазначено, що складний, тривалий процес трансформації був об'єктивно обумовлений необхідністю всебічного підпорядкування царській владі всіх жителів елліністичного Єгипту, незалежно від їх соціальної чи етнічної належності. Виявлено, що ця необхідність була викликана бажанням Птолемеїв повноправно розпоряджатись Єгиптом, який вони за фараонівською традицією розцінювали як власний домен. Відзначено, що у внутрішній політиці Птолемеїв, починаючи з засновника династії, простежуються два паралельні напрямки, нівеляція елінізованих іммігрантів до рівня підданих єгипетського зразка та подолання перешкод, що виникали на шляху до цієї нівеляції. Зауважено, що в обох випадках використовувались елементи греко-македонської та місцевої політичної традиції. Виявлено заходи, за допомогою яких проводилось нівелювання населення країни: інспірування ситуації загального юридичного безправ'я стосовно царя, створення слухняного, централізованого, дієвого адміністративно-бюрократичного апарату, фактична монополізація царем системи заохочень і соціальної "амортизації", запровадження культу династії та практики доброзичливого невтручання до процесу залучення іммігрантів до місцевої релігії. Показано, що подолання перешкод на шляху до нівеляції, пов'язаних з еллінською системою цінностей, завдяки притаманним прибульцям колонізаторському світогляду та елементам македонської "спадщини"

Наведено результати першого в Україні монографічного дослідження, присвяченого елліністичній проблематиці, зокрема історії держави Птоломеїв. Розглянуто процес зміцнення внутрішньополітичної влади перших трьох представників Птоломеїв. Увагу приділено аналізу значної кількості різнопланових історичних джерел (наративних, папірологічних, епіграфічних, нумізматичних, археологічних, лінгвістичних), а також дослідженню більш ніж тисячі класичних і сучасних наукових праць з даної тематики.

Приведены результаты первого в Украине монографического исследования, посвященного эллинистической проблематике, в частности истории государства Птоломеев. Рассмотрен процесс укрепления внутриполитической власти трех представителей Птоломеев. Уделено внимание анализу значительного количества разноплановых исторических источников (нарративных, папирологических, эпиграфических, нумизматических, археологических, лингвистических), а также исследованию более тысячи классических и современных научных работ по данной тематике.

Проаналізовано витоки й особливості становлення офіційної ідеології принципату імператора Августа. Відзначено існування в епоху Пізньої республіки двох "ідейно-політичних" течій - optimates (або boni) та populares. Вказано, що притаманною рисою пізньореспубліканської ідеології була опора "оптиматів" та "популярів" на одні й ті ж самі традиційні цінності, у зв'язку з чим "традиціоналізм", "популяризм" та ідеологію "популярів" можна розглядати у рівній мірі як гіпотетичні основи для офіційної ідеології раннього Принципату. Показано, що Август на початку своєї політичної кар'єри та у 30 - 20-ті рр. до н.е. не використовував "республіканську" ідеологію. Він спирався на традиційні римські уявлення та поняття, широко застосовуючи пізньореспубліканську термінологію та політичні гасла, які використовувалися у політичній боротьбі епохи Республіки. Зазначено, що принцепс, прагнучи уникнути відродження опозиції під прапорами ідеології optimates усіляко підкреслював "популярне" звучання своєї агітації. Між тим, користуючись гаслами populares у невластивій їм манері та змінюючи їх внутрішній контекст і значення, Август за їх допомоги нав'язував римському суспільству ідеї одноособової влади.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)323.3-683.3 + Т3(0)321.944 + Т3(0)322.1

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено текстологічне дослідження одного з фрагментів "Хроніки" Георгія Амартола - "Входження в Єрусалим", що зберігся в давньослов'янському перекладі грецького роману про Александра Македонського - "Александрії Хронографічній". "Хроніка" Амартола справила великий вплив на давньоруські світські твори й аналіз її версій дає певний матеріал для обговорення ранньої історії літописів і хронографів. В "Александрії" знайдено "контрольний текст", який дозволяє коригувати традиційні схеми дослідників хронографії й літописання.

Залучаючи писемні джерела автор піддає сумніву спроби грецької дослідниці Ліани Суваліді знайти гробницю Олександра Македонського в руїнах храму Амона в районі оазісу Сіва.

У дисертації, спираючись на опубліковані джерела проведено дослідження процесу еволюції птолемеївської монархії кін. IV - кін. III ст. до Р.Х. у контекстіпоступової зміни співвідношення найяскравіших складових греко-македонської і єгипетської царської влади; а саме: особистої перманентної військово-політичної активності у середземноморському регіоні і ритуального забезпечення космічного порядку (Маат). З’ясовано стан наукового розроблення та джерельної бази дослідження. Окреслено теоретико-методологічне підґрунтя вивчення військово- політичних, культурно-релігійних і соціально-економічних аспектів елліністичної історії. Розглянуто військово-політичну діяльність Птолемея сина Лага як формального сатрапа, а згодом офіційного володаря елліністичного Єгипту: Птолемея І. Визначено характер діяльності Птолемея І як фараона. Простежено зміни у характері басилейї Птолемея II. Виявлено взаємозв’язок між зміною якості птолемеївської монархії і шлюбом Птолемея II з його сестрою: Арсиноєю II. Зроблено порівняльний аналіз фараонівської складової у державній політиці перших двох Птолемеів. Схарактеризовано військову і зовнішньополітичну діяльність Птолемея III. Надано оцінку діяльності Птолемея III як фараона. Проаналізовано державну політику Птолемея IV і схарактеризовано постать цього монарха. Визначено результати еволюції птолемеївської монархії протягом кін. IV - кін. III ст. до Р.Х. і вказано їхній вплив на подальшу історію елліністичного Єгипту.