Розглянуто події "готських" війн (232 - 270 рр. н.е.) на території Північного Надчорномор'я. Акцентовано увагу на контактах між народами з різним суспільно-економічним та політичним рівнем розвитку, а саме, варварського населення Південно-Східної Європи з античними центрами Північного Надчорномор'я під час "готських" війн. Простежено характер контактів між варварами та античним населенням регіону напередодні походів. Розглянуто рівень суспільно-політичного розвитку варварського населення Південно-Східної Європи, детермінований його суспільно-економічним розвитком. Виділено три основні райони на території Північного Надчорномор'я, контакти яких з варварами-учасниками "готських" війн, мали своєрідні риси та наслідки. Запропоновано хронологічний поділ "готських" війн на території регіону на два періоди.

Показано, що у період з I ст. до н. е. до початку I ст. н. е. більшість вірменських царів прагнула налагодити стосунки з римлянами. За допомогою союзу з Римом царі Великої Вірменії намагалися протистояти зростаючій експансії Парфії. Відзначено, що менш послідовною політикою була політика Риму стосовно вірменського царства. Гней Помпей перетворив царство Тіграна II з ворожої на дружню державу, однак Марк Ліціній Красс та Марк Антоній порушили союзні відносини з Артаваздом II. Август спробував повернутися до традиційно дружньої політики стосовно Вірменії, але потім був змушений відкрито втрутитись у внутрішні справи союзної держави. Зроблено висновок, що у даний період Велика Вірменія перетворилася на другорядну державу. Політика Риму в другій половині I ст. до н.е. сприяла посиленню сепаратистських настроїв серед вірменської знаті. Занепад Великої Вірменії негативно відбився на політиці римлян у регіоні, тому що вони втратили надійного союзника та були змушені постійно піклуватися про забезпечення свого впливу у Вірменії.

Розглянуто особливості, характер і зміст прикордонної політики із використанням збройних сил Риму у Центрально-Східній Європі в І - ІІІ ст. н.е. Охарактеризовано основні етапи розбудови східноєвропейських лімесів та їх роль у багатофункціональній системі відносин Риму з варварськими племенами. Розкрито роль і характер намісництва та військових з'єднань у проведенні лімесної оборони й організації функціонування приєднаних територій. З'ясовано вплив різноманітних факторів, які сприяли романізації провінцій та населення в прикордонній смузі. Вивчено процес еволюції військової політики, яка проводилась в районах Карпато-Дунайських земель. Досліджено причини та характер змін прикордонної та військової політики Риму у середині ІІ - ІІІ ст. н.е.

Охарактеризованы технические аспекты подготовки похода 269 г. - одного из самых грандиозных в истории готских войн 30 - 70-х гг. III в. Детально рассмотрены возможности создания варварскими племенами Северного Причерноморья собственного флота для данного похода.

Розглянуто витоки, передумови й причини війни гунського союзу племен, очолюваного Аттілою, із Західною Римською імперією у 451 - 455 рр. Висвітлено перебіг подій на тлі активізації Великого переселення народів. Простежено особисті взаємини Аттіли з Аецієм. Охарактеризовано наслідки цієї війни як для гунської держави.

Досліджено основні форми, структуру та механізми політичних і військових контактів між Римською імперією та Парфією у добу принципату. Взаємовідносини цих двох державних утворень розглянуто шляхом вивчення образу "іншого", який безпосередньо впливав на конкретну сторону зовнішньої політики цих держав. На основі залучення широкого джерельного матеріалу проаналізовано образ Парфії у римській ідеології, літературі та пропаганді. Формування та реалізацію основних форм політичних контактів, які були пов'язані з роллю римського імператора, його оточення та родичів у політичному протистоянні з Парфією охарактеризовано як специфічні політичні практики. Реконструйовано еволюцію парфянської стратегії та окреслено вплив внутрішньополітичної боротьби в Парфії на взаємини з Римською імперією. Особливу увагу приділено аналізу військових кампаній та прикордонної політики Риму, яку проаналізовано як у військовому аспекті так і через вивчення становища пограничних царств, провінцій, міст і груп населення.