Рассматрена художественная культура западноевропейского Средневековья и эпохи Возрождения на протяжении V - ХVІ вв. Проанализированы теологические основы средневекового искусства, описаны основные художественные течения и направления средневековой культуры - Каролингское Возрождение, романская и рыцарская культуры. Особое внимание уделено готическому направлению и выдающимся архитектурным шедеврам, созданным в этом стиле - Реймскому и Шартрскому соборам, Собору Парижской Богоматери, Святой капелле в Париже. Исследованы основные этапы развития художественной культуры Возрождения, подчеркнут огромный вклад, внесенный выдающимися художниками (Рафаэлем, Тицианом, Леонардо да Винчи и др.) в мировую культуру.

Исследуются характерные черты художественной культуры эпохи Комнинов, показана роль Константинополя в формировании типичных византийских художественных форм. Рассматриваются особенности доисламской культуры, которые повлияли на развитие эпохи Омейядов, изучается взаимодействие арабской и региональных культур в период распада халифата. Особое внимание уделено основным этапам истории китайской художественной культуры, отражается роль архаических мировоззренческих систем в формировании художественной традиции Китая. Раскрываются особенности развития художественной культуры Японии, сформулированы характерные черты эстетики японского театрального искусства.

Висвітлюено історію розвитку культури західноєвропейського регіону XVIII ст. Розглянуто такі аспекти, як секуляризація культури, проблеми прогресу в культуротворенні, народництво, філантропізм, індустріалізм, урбанізація, інститутонаціоналізація, театралізація, дезінтеграція, спеціалізація галузей культуротворення та формування механіцистського світогляду.

Розглянуто процес заснування та функціонування київської Кирилівської церкви, стан російської словесності у Київському університеті 1834 - 1845 рр., проблему "національного" у житті й творчості М.Дашкевича. Зроблено спробу системного аналізу поменника Межигірського монастиря, бібліотеки київського Пустинно-Миколаївського монастиря XVIII ст.

Наведено текст доповіді, виголошеної на Другій Всеукраїнській сходознавчій конференції, яка відбулася в Національному університеті "Києво-Могилянська академія" у квітні 2000 р. Окреслено деякі напрямки можливих компаративних досліджень генетичних і гомологічних паралелей на рівні архетипів і міфологем давньоіндійської та кельтської культур. Зіставлення даних окраїнних ареалів Євразії - ведичного та кельто-італійського, де збереглося багато культурних архаїзмів, дало можливість цілісно реконструювати первісні світоглядні уявлення індоєвропейців.

Впервые представлен сохранившийся целиком фрагмент большой рукописи члена-корреспондента Императорской Академии Наук, доктора римской словесности, заслуженного ординарного профессора Императорского университета св.Владимира - Ю.А.Кулаковского (1855-1919) о бургундском (вьеннском) епископе V-VI вв. - св.Авите.

Розглядається ранньохристиянське мистецтво в І-ІІІ ст., його періодизація та пам'ятки, а також досягнення візантійської культури в IV-XV ст.: архітектура й монументальний живопис, візантійська ікона. Висвітлюється середньовічна культура Західної та Центральної Європи в V-XIV ст. Особливу увагу зосереджено на романській культурі (V-XII ст.), готичному стилі - архітектурі, скульптурі, вітражі. Окреслюється розвиток науки та освіти у цей період, простежується виникнення перших європейських університетів. Характеризується середньовічна культура України-Руси в Х-ХІV ст.: християнізація руських земель та її культурні наслідки, церковне і монастирське будівництво, розвиток монументального живопису, іконопису.

Висвітлено особливості жестової традиції на середньовічному латинському Заході, а також місце жестової поведінки в просторі людського життя. Розглянуто історичний, культурний, комунікативний, педагогічний вимір жесту як знаряддя ефективного людського спілкування в його зв'язку з магічною, риторичною, теологічною традицією, а також з практикою відправлення християнського культу. Розкрито суть поняття жестів, запропоновано їх класифікацію. Розглянуто особливості жестів короля та проповідників. Наведено елементи єврахиричного ритуалу, а також кодифікацію ораторських, містичних жестів і жестів освячення. Викладено різні способи молитви.

Освещены особенности традиции жестов на средневековом латинском Западе, а также место жестового поведения в пространстве человеческой жизни. Рассмотрено историческое, культурное, коммуникативное, педагогическое измерение жестов как оружие эффективного человеческого общения в их связи с магической, риторической, теологической традициями, а также с практикой службы христианского культа. Раскрыто содержание понятия жеста, предложена их классификация. Рассмотрены особенности жестов короля и проповедников. Приведены элементы еврахирического ритуала, а также кодификация ораторских, мистических жестов и жестов освящения. Предложены различные способы молитвы.

Наведено результати дослідження просторового та часового образу світу, притаманного культурі Київської Русі. Розкрито суть поняття хронотопу як феноменологічного предмета, що вбирає в себе досвід культурного функціонування різних ланок світовідношення: сакрального та профанного, інваріантного та варіантного, християнської та язичницької онтології, філософії історії, метафізики влади. У контексті фундаментальних координат середньовічної духовності Заходу та Сходу розглянуто суть поняття хронотопу Київської Русі.

Приведены результаты исследования пространственного и временного образа мира, присущего культуре Киевской Руси. Раскрыта сущность понятия хронотопа как феноменологического предмета, впитывающего в себя опыт культурного функционирования различных звеньев миросоотношения: сакрального и профанного, инвариантного и вариантного, христианской и языческой онтологии, философии истории, метафизики власти. В контексте фундаментальных координат средневековой духовности Запада и Востока рассмотрена сущность понятия хронотопа Киевской Руси.

Освещены проблемы мировой художественной культуры эпохи Средневековья в странах Западной Европы, мусульманского Востока, Индии, Китае, Японии. Поданы очерки по литературе, архитектуре, изобразительному искусству этих регионов. Проанализированы "странности" рыцарской любви, основы китайской классической живописи, единство и разнообразие архитектуры ислама.

Исследованы признаки "фирменного стиля" в эпоху Средних веков. Проанализированы факты наличия формально-знаковой основы в атрибутике одежды, жилья, транспорта, инструментов, имущества и другой собственности. Выявлено, что функциональная роль атрибутики средневекового общества идентична по форме и содержанию современному фирменному стилю.

Досліджено ознаки "фірмового стилю" в епоху Середньовіччя. Проаналізовано факти наявності формально-знакової основи в атрибуції одягу, житла, транспорту, інструменту, майна та іншої приватної власності. Виявлено, що функціональна роль атрибутики суспільства середньовіччя ідентична за формою та змістом сучасному фірмовому стилю.

Висвітлено історію слов'ян та їх пращурів (7000 - 6200 рр. до н.е. - 430 - 988 рр. н.е), розглянуто питання їх походження, західного та східного розселення, утворення Київської Русі.

Освещена история славян и их предков (7000 - 6200 гг. до н.э. - 430 - 988 г. н.э.), рассмотрены вопросы их происхождения, западного и восточного расселения, образования Киевской Руси.

На основі аналізу переходу від общинної моралі до моралі індивідуальної, особливостей впливу середньовічної християнської моралі та єретичного руху, як специфічної форми соціального і морального протесту проти офіційної релігійної ідеології, на особистісне самовизначення людини, з'ясування місця і ролі середньовічної моралі в духовній еволюції суспільства, здійснюється спроба доведення існування моральнісного розвитку людини в епоху Середніх віків, а також можливість трактування моралі Середньовіччя як особливого несинкретичного суспільного феномену, що грунтувався на взаємозв'язку різних суспільних класів та соціальних груп, кожна з яких зробила певний внесок у формування моралі епохи взагалі. Ця обставина зумовлювала неповторність моралі Середньовіччя, яка не має аналогів у системі соціокультурної практики людства взагалі.

Досліджено ранній етап розвитку медієвістики в Україні. Обгрунтовано концепцію зародження та становлення медієвістики, проблеми якої досліджувалися в епоху розквіту історичної думки з урахуванням актуальності цивілізаційних проблем. На підставі вивчення середньовічних джерел, джерел з історії медієвістики, наукової літератури розглянуто періодизацію, центри медієвістики в Україні, процес підготовки кадрів, теоретичні та конкретно-історичні підходи до ключових питань історії західноєвропейського, слов'янського, візантійського середньовіччя. Виявлено високий ступінь відповідності висновків медієвістів України змісту середньовічного наративу, розкрито переважно антизахідний характер їх цивілізаційних моделей. Спростовано існуюче уявлення про медієвістику як про "чисту" науку, встановлено значний вплив на неї суспільно-політичних та ідеологічних факторів. Дореволюційну медієвістику України розглянуто як важливу складову загальноросійської та європейської історичної думки.

Проаналізовано сутність ідеології та культури епохи Ренесансу, з одного боку, як заперечення релігії, з другого - як продовження пошуку істини, зокрема естетичними засобами. З'ясовано соціальні та ідейні передумови зародження доби Ренесансу. Особливу увагу звернено на універсалізм в творчості митців даного періоду; розкрито мотиви подібного явища. Доведено, що естетика Ренесансу була своєрідним "карт-бланшем" для людини як індивіда на необмежені творчі пошуки.

Проанализирована сущность идеологии и культуры эпохи Ренессанса, с одной стороны, как отрицание религии, с другой - как продолжение поиска истины, в частности, с помощью эстетических средств. Выяснены социальные и идейные предпосылки зарождения эпохи Ренессанса. Акцентировано внимание на универсализме в творчестве культурных деятелей данного периода; раскрыты мотивы подобного явления. Доказано, что эстетика Ренессанса была своеобразным "карт-бланшем" для человека как индивидуума на неограниченные творческие поиски.

This article deals with the analysis of the essence of ideology and culture of an epoch of the Renaissance, on the one hand, as denying of religion, with another - as continuation of search of true, in particular, with the help of aesthetic means. Social and ideological preconditions of origin of an epoch of the Renaissance are found out. The attention on universality in creativity of cultural figures of the given period is stressed; motives similar by universality are opened. It is proved, that the aesthetics of the Renaissance was original "help" for the person as individual on unlimited creative searches.