Книгу присвячено подіям XIX - початку XX ст., які пов'язані з поширенням масового національного самоусвідомлення, пожвавленням і піднесенням національного руху, розвитком усіх галузей культурного життя українців. Запропоновано періодизацію національного відродження України. Значну увагу акцентовано на соціально-економічному розвитку України та діяльності українців у польському та російському визвольних рухах. У окремих розділах розповідається про піднесення масового селянського і робітничого руху в Україні наприкінці 1905 р., збройне повстання першої російської демократичної революції, столипінську аграрну реформу, визвольні змагання на західноукраїнських землях тощо. Детально проаналізовано воєнні дії на території України у часи Першої світової війни. Всебічно висвітлено розвиток культури України XIX - початку XX ст. Зроблено висновок, що з початком українського відродження відбувся історичний перелом традиційної поступової громадської думки України щодо шляхів масового поширення й утвердження національної ідеї як засобу згуртування українського суспільства в ім'я його остаточної мети у майбутньому - досягнення державної незалежності.

Вміщено системний виклад загальних закономірностей і специфічних особливостей соціокультурного розвитку країн Європи та українських земель, які перебували у складі Великого князівства Литовського, Королівства Польського, Речі Посполитої і Російської імперії в ранньомодерну епоху. Розглянуто українську історію раннього Нового часу як складову загальноєвропейської. Фактичний матеріал унаочнено багатьма ілюстраціями та доповнено термінологічним словником, географічними назвами, переліком видатних соціокультурних діячів, предметним, географічним та іменним покажчиками і бібліографією до кожної з глав.

Проаналізовано недостатньо вивчений період розбудови фортифікації на території України в кінці XVIII ст. та проведено огляд їх сучасного стану. Проведено паралелі між економічним розвитком і статусом міст при фортецях та трансформацією фортечного простору.

На основі історіографічних джерел розкрито наукову та просвітницьку діяльність фізико-математичних товариств на теренах України в другій половині XIX - на початку XX ст. Запропоновано та теоретично обгрунтовано періодизацію накопичення знань задекларованої теми. Проаналізовано внесок вітчизняних учених у формування організаційно-інституційних засад розвитку фізико-математичної науки. Виявлено, систематизовано й охарактеризовано основні групи історіографічних джерел, присвячених вивченню та висвітленню ролі фізико-математичних товариств у розвитку науки XXI ст. Визначено недостатньо розроблені напрямки наукової роботи у зазначеній галузі, окреслено коло проблем, які потребують посиленої дослідницької практики. Підкреслено, що на даному етапі розвитку історичної науки визріла потреба в історіографічному аналізі важливої і актуальної проблематики, яка досі не отримала належної оцінки в науковому дискурсі.

Доведено, що книжкова культура є одним із засобів пізнання механізму модернізації суспільства, й її вивчення уможливлює оцінку утягнутості населення у цей процес. З’ясовано, що державна політика, спрямована на поширення єдиного канону книжкової культури, сприяла формуванню спільного інформаційного простору суспільства, за умов якого гомогенізується соціальна організація спільноти, нівелюються соціальні, етнічні та гендерні відмінності, формується нова уніфікована ідентичність. Показано, що завдяки діяльності громадськості поширюються різні канони книжкової культури, що сприяє виникненню локальних інформаційних просторів, за рахунок яких йде подальше зростання індивідуалізму, ідеологічної та культурної диференціації, професіоналізації населення. Охарактеризовано нормативно-правовий та соціокультурний контекст розвитку книжкової культури регіону: продемонстровано, як держава регламентувала книжковий простір, окреслено динаміку зростання потенційної читацької аудиторії, визначено рівень річного бюджету сім’ї з трьох осіб, який дозволяв за необхідності купувати книги, встановлено приблизний обсяг потенційної клієнтури книгарень та платних бібліотек, тобто тих, хто здатний самостійно формувати та задовольняти свої книжкові інтереси.

Комплексно досліджено український часопис "Рідний край", oj на початку XX ст. був одним із перших легальних україномовних видань. Проаналізовано умови розвитку україномовної періодики початку XX ст. Досліджено процес створення "Рідного краю", діяльність видавців, редакційного колективу та співробітників часопису. Визначено місце та роль часопису в суспільному житті України початку XX ст. Досліджено проблемно-тематичний спектр публікацій "Рідного краю". Визначено актуальність їх спрямування. Встановлено, що редакційний колектив часопису розглядав важливі політичні, соціально-економічні процеси, події, які відображали ріст націорозбудовчих інтересів у суспільстві та розвиток національної культури.

Досліджено меценатську діяльність представниць родини відомих промисловців Терещенко. Розглянуто їх залучення до громадського життя Київської губернії. Описано участь у благочинних акціях та доброчинних товариствах. Проаналізовано їх роль у становленні освіти серед сільського та міського населення. Виявлено вплив діяльності жінок з родини Терещенко на поліпшення медичного обслуговування для найбідніших верств населення, а саме дітей та молодих матерів. Акцентовано увагу на благодійній допомозі у воєнний час.

Висвітлено історіографію наукових товариств на теренах України другої половини XIX - початку XX ст. З'ясовано теоретико-методологічні засади та ступінь наукової розробки проблеми. Запропоновано класифікацію джерельної бази та охарактеризовано її інформаційні можливості. Визначено роль інтелектуального співтовариства вчених у накопиченні знань до діяльності Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові, Українського наукового товариства в Києві, товариств гуманітарного, природничого, технічного, медичного та сільськогосподарського спрямування зазначеного періоду. Виокремлено персональний внесок учених дорадянського, радянського та сучасного періодів у вивчені теми. Встановлено фактологічний рівень, якісну повноту історичної інформації та тематичну репрезентативність історіографічних джерел та обгрунтовано перспективи подальших наукових пошуків у цьому напрямі.

Інтелектуальна історія XIX - першої половини ХХ ст. - актуальний напрям історії України. Дана історія родини М. В. Тарновського - автора генеалогії Тарновських та статті про садибу Качанівку, спогадів про Тарновських та Т. Шевченка. Проаналізовано твори М. В. Тарновського та його громадську діяльність. Розповідається про його родину, зроблено висновок про необхідність продовження вивчення життя та творчої спадщини, у тому числі громадської роботи в Києві на початку ХХ ст., також його рукописів та фотографій.

Стаття є розвідкою стосунків між двома знаменитими у культурному і громадсько-політичному житті України ХІХ ст. діячами - В. В. Тарновським-молодшим і Т. Г. Шевченком. Запропонований ракурс дослідження вмотивований інтересом до пізнання внутрішнього світу двох земляків, дружба яких давала їм натхнення для життя і творчості.

Розкрито етнографічний аспект ярмаркування як явища традиційної культури українського суспільства другої половини XIX - початку XX ст. Вивчено різноманітні аспекти організації ярмарків в регіонах України, їх структури, власне ярмаркування як торгівельної діяльності. Досліджено народні звичаї та традиції в процесі ярмаркування, побутування усної народної творчості, пов'язаних з ярмарковою торгівлею. Розглянуто розважально-мистецькі заходи та проаналізовано системно-структурні взаємозв'язки ярмарку, як елемента системи традиційної культури українців, з іншими явищами побуту та звичаєвої культури.

Досліджено українофільський етап національно-визвольного руху. Проаналізовано народницький національно-демократичний напрям. Висвітлено ідеї автономізму-федералізму, окремішності в українській суспільній думці другої половини XIX - початку ХХ ст. Охарактеризовано національно-демократичний консервативний напрям (Є. Чикаленко і В. Леонтович). Розкрито особливості українського соціалізму.

На основі нових історичних та історіографічних джерел, сучасних методів дослідження показано роль інтелігенції та зокрема відомої в свій час родини Дурдуківських у громадсько-культурному житті України в кінці XIX - першій третині XX ст. Проаналізовано національно-культурницьку діяльність її представників - Володимира, Олександра, Сергія та Онисії Дурдуківських. Частково відтворено діяльність і менш знакових представників роду - Федора Остаповича та його онуків, Івана Федоровича, Віри Федорівни. Визначено, що основними напрямами творчо-інтелектуальної діяльності родини були: духовно-релігійна, громадська, освітньо-педагогічна, літературно-мистецька, наукова. Висвітлено громадсько-культурну, видавничу, літературну, наукову та педагогічну діяльність В. Ф. Дурдуківського, його роль в організації нових національно-культурних об'єднань, товариств, спілок, видавничих центрів, у створенні та функціонуванні Першої української гімназії - трудової школи імені Т.Г. Шевченка, науково-педагогічних структур. Педагогічну спадщину В. Ф. Дурдуківського співвіднесено з рівнем педагогічної спадщини А. Макаренка, В. Сухомлинського. Відображено участь Олександра і Володимира Дурдуківських в українському церковному русі, їх роль у створенні Української автокефальної православної церкви. З'ясовано основні засади і напрями соціокультурної активності О. Дурдуківської, внесок С. Дурдуківського в розвиток оперного мистецтва, української вокальної творчості. Створено збірний просопографічний портрет родини Дурдуківських з окремими елементами профайлу.

Розглянуто умови створення та початковий період діяльності часопису "Рідний край" (1905 - 1907 рр.). Особливу увагу було зосереджено на значенні часопису в суспільно-політичному та національно-культурному житті Наддніпрянської України на початку ХХ століття, продемонстровано розвиток української національної преси цього періоду, а саме часопису "Рідний край", обгрунтовано важливість видання та його вплив на розвиток національно-визвольної боротьби в Україні. Показано внесок у становлення часопису видатних українських громадських і культурних діячів: Г. Маркевича, М. Дмитрієва, Г. Коваленка, Панаса Мирного, Олени Пчілки у видання журналу.

На основі комплексного вивчення архівних та літературних джерел розглянуто основні підходи формування кадрового потенціалу у вищих гуманітарних навчальних закладах з метою удосконалення навчального процесу. Проаналізовано та узагальнено напрями підготовки майбутніх викладачів вишів у другій половині XIX - на початку ХХ ст. Визначено роль вчених у викладанні гуманітарних дисциплін та розвитку гуманітарної науки. Зроблено висновок, що науково-педагогічні кадри у зазначений період, здебільшого, формувалися з контингенту випускників певного вишу.

Розглянуто зміни у соціально-психологічному сприйнятті дійсності православним духовенством в Україні протягом 1917 - 1920 рр. Виділено основні чинники, що привели духовенство до складного морально-психологічного стану. Обгрунтовано думку, що православні священики через складні, нестабільні умови праці і суспільну напругу перебували у стресовому стані.

Обравши критерієм оцінки громадської діяльності людини модерної епохи революційність, простежено вплив історично сформованої ментальності на концепції (системи поглядів) та соціальну поведінку інтелектуалів. Українська інтелігенція виявилась мало підготовленою до революцій початку ХХ ст., бо сприйматиме їх як "збіг обставин", котрий мотивував передусім пристосовуватися до обставин, а вже потім усвідомлено діяти.

Зі застосуванням соціально-культурологічного підходу проаналізовано дозвілля російського купецтва та робітництва з середини XVIII до початку XX ст. На основі фактичного матеріалу показано ціннісні домінанти російського купетства, серед яких прагнення до збагачення, праця як основа добробуту, прагматизм, релігійність, ієрархічність у міжстанових стосунках, корпоративна мораль. Візначено, що значна частина купців залишилася старообрядцями, що стало національною особливістю саме російського купецтва та відігравало роль протестантизму в середовищі буржуазії на заході. Проаналізовано динаміку зростання чисельності робітників у пореформеній Російській імперії, в її європейській та азіатській частинах. Виділено прошарки фабрично-заводських робітників, які значно відрізнялися не тільки своїм матеріальним становищем, але й темпами інтеграції в урбаністичне культурне середовище: кваліфіковані робітники, робітники масових професій, некваліфіковані чи сезонні робітники. Вдало поєднано сюжетні лінії дозвільних традицій ремісничих цехів Данії та російського робітництва. Показано умови виникнення асоціальних форм проведення часу, таких як пияцтво, кулачні бої, поява та поширення революційної обрядовості. Проаналізовано закономірності виникнення та розвитку організованого дозвілля робітників, показано роль у цьому процесі підприємців.

Висвітлено основні етапи життя українського галицького діяча М. Павлика. Охарактеризовано його західноукраїнське культурницьке оточення, вплив І. Франка на подальше життя М. Павлика. Проаналізовано інтелектуальні контакти радикала з діячами Наддніпрянської України. Розглянуто його публіцистичну, видавничу, громадську діяльність, котра сприяла втіленню в суспільне життя ідеї соборності України та розширенню інтелектуальної мережі. Висвітлено зв'язки М. Павлика з українською демократичною та трудовою еміграцією в Європі та Канаді, його внесок у видання женевської "Громади", проаналізовано інтелектуальні контакти радикала з російським та польським еміграційним рухом.

Розкрито особливості та світогляд культури Нового часу. Висвітлено головні риси культурного процесу ХІХ ст. Охарактеризовано тенденції розвитку світової та української культури ХХ ст. Увагу приділено культурі Слобідської України.