Висвітлено історію екологічного підходу до інтерпретації давньої культури, основні напрямки аналізу взаємин давнього населення та його природного оточення в сучасній історії, археології, антропології, соціології, екології, культурології та інших науках.

Освещены история экологического подхода к интерпретации древней культуры, основные направления анализа отношений древнего населения и его природного окружения в современной истории, археологии, антропологии, социологии, экологии, культурологии и других науках.

Проаналізовано пізнавальний потенціал поняття зональності для визначення та інтерпретації особливостей культури ранньопервісних колективів. Розглянуто поняття географічної зональності в його еволюції в природничих науках, відтворено географічну зональність території сучасної України в ранньому голоцені. Описано окремі елементи культури мезолітичного населення території сучасної України та висвітлено перспективи використання поняття зональності для пояснення особливостей культурних систем ранньоголоценових мисливців та збирачів.

Проанализирован познавательный потенциал понятия зональности для определения и интерпретации особенностей культуры раннеобщинных коллективов. Рассмотрено понятие географической зональности в его эволюции в природоведческих науках, воспроизведена географическая зональность территории современной Украины в раннем голоцене. Описаны отдельные элементы культуры мезолитического населения территории современной Украины и освещены перспективы использования понятия зональности для пояснения особенностей культурных систем раннеголоценовых охотников и собирателей.

Освещены жизненный путь, научно-исследовательская, научная деятельность И.Пиоро - кандидата исторических наук, старшего научного сотрудника НИЧ Киевского национального университета им. Т.Шевченко, украинского археолога, известного исследователя этнической истории средневекового населения Крыма. Приведены список научных работ археолога за период 1969 - 2003 гг., а также материалы к его библиографии и биографии. Рассмотрены "варварские" типы погребальных сооружений некрополя Херсонеса первых веков нашей эры. Описаны погребение воина IV в. н.э. из могильника Нейзац, памятники черняховской культуры Днепровского Левобережья, черняховского поселения Вишенка 1 в Виннице, дозорный и культовый комплекс под оконечностью мыса Тешкли-бурун (Мангуп).

Рассмотрены проблемы анализа кремнеобработки в эпоху камня и бронзы (по материалам Донбасса). Приведена абсолютная хронология восточного массива тишнецкого культурного круга. Проведено изучение памятников культури многоваликовой керамики в Среднем Поднепровье (по материалам разведок в зоне кременчугского водохранилища). Представлены результаты исследования древнего цветного металла Донбасса как показателя геохимических особенностей медных руд региона. Освещена история строения крепостей эпохи поздней бронзы Средней Азии, показаны особенности их планировки и архитектуры.

Зазначено, що знахідки булав на пам'ятках енеоліту та бронзового віку здавна привертали увагу дослідників. У наукових колах панує тенденція розглядати їх як символічні об'єкти, що позначають владні відносини. Описано колекцію булав, яка зберігається у Національному музеї історії України, запропоновано можливі інтерпретації цього виду археологічних знахідок.

Розглянуто групу своєрідних археологічних об'єктів з пам'яток періоду пізньої бронзи. Здійснено експериментальну перевірку поширених гіпотез про їх призначення (свистки, деталі флейтових інструментів).

Введено до наукового обігу матеріали так званих ранньокатакомбних поховань Буго-Інгулецького регіону (вказується на умовність терміна "ранньокатакомбні"). Аналіз обряду та інвентаря надано відповідно до двох виділених підгруп, обгрунтовано регіональну локальність всієї групи і наявність у її матеріальному комплексі рис інгульської катакомбної культури.

Зазначено, що тисячоліттями міфи творилися у народній свідомості. Нині можна спостерігати, як до цього, раніше таємничого процесу міфотворчості, долучилися цілком конкретні люди, імена яких стають відомими, а їх творчість знаходить багатьох прихильників. Міфи завжди залишаються яскравою поетичною конструкцією, яка твориться та функціонує за власними правилами. Історія, в тому числі археологія, як наукова дисципліна з властивими їй методами і засобами пізнання, надає людству факти про його минуле. Але вибір між міфом та історією має бути свідомим.

Розглянуто історію вивчення трипільської культури. З'ясовано, що таке трипільська культура, яке місце посідає вона у просторі первісної історії України і про що свідчить понадвіковий досвід її вивчення.

Розглянуто питання про значення пам'яток у кам'яних ящиках та їх співвідношення з пам'ятками, що їх традиційно відносять до ямної КІС. Визначено конкретні регіональні угруповання таких пам'яток на підставі аналізу орнаменту кам'яних ящиків.

З масиву поховальних пам'яток виокремлено залишки культових споруд скіфів. Розглянуто дві форми проявів обрядових дій: явні - насипи без ознак поховань, культові майданчики, обмежені рівчаками чи колом із каміння; а також потаємні - так звані "нори" - катакомби та ями з бофрами. Зроблено спробу співвіднесення певних споруд з культом бога війни Ареєм.

Зазначено, що залишки трипільських побудов - один із основних об'єктів польових археологічних досліджень. Досвід реконструкції технології будівництва трипільських будинків упродовж останніх десятиліть спричинив виникнення діаметрально протилежних концепцій. У вирішенні цього дискусійного питання може допомогти вивчення залишків житла з позиції роздільного та перехресного аналізу складових його прошарків та умов їх формування.

Розглянуто проблеми аналізу трипільської пластики. З огляду на перспективи подальшого вивчення фігурок і сучасний стан трипільської проблематики в цілому аналіз статуеток необхідно проводити з урахуванням приналежності пам'яток, із яких походять ці вироби, до конкретних локально-хронологічних груп культури.

Висвітлено питання щодо поширення сакрально-орнаментального мотиву спіралі з трипільсько-балканського регіону на схід. Проаналізовано, що трипільська культура має зв'язки майже з усіма сучасними їй культурами - не лише з Критом, а й з Месопотамією, Індією та Китаєм.

Освещены вопросы распространения сакрально-орнаментального мотива спирали с трипольско-балканского региона на восток. Проанализировано, что трипольская культура имеет связи почти со всеми современными ей культурами - не только с Критом, но и с Месопотамией, Индией и Китаем.

Увагу приділено рекострукції природних умов існування людини в палеоліті та характеристиці форм культурної адаптації на прикладі ключових пам'яток нижнього, середнього та верхнього палеоліту України. Охарактеризовано методичні засади археологічних і палеографічних досліджень, наведено геологічні, педологічні, археологічні дані щодо стоянок Закарпаття, Побужжя, Придніпров'я та Криму. Детально розглянуто динаміку змін середовища та способів життя найдавнішого населення та ступінь взаємозв'язку між цими процесами.

Подано інформацію про місце людини у системі тваринного світу. Висвітлено основні тенденції еволюції людини. Викладено основні етапи історії первісного суспільства. Розглянуто особливості розвитку людства в різних регіонах земної кулі в найдавніші часи. Надано відомості про походження людського суспільства. Охарактеризовано передумови і причини розпаду первісного суспільства. Обгрунтовано шляхи і форми розпаду первісного суспільства. Приділено увагу особливостям культури часів первісності.

Стаття присвячена висвітленню умов підвищення професійного рівня досліджень теоретичних проблем антропогенезу в археологічній науці.

Рассмотрена концепция известной американской исследовательницы М. Гимбутас относительно кардинальных социально-культурных измененийв Европе конца V-IV тыс.до н. э., вызванных переселениями подвижных скотоводческих групп населения из глубины евразийской степной зоны. Пересмотр приводимого исследовательницей материала с учетом разработок ведущих специалистов позволяет сделать вывод, что предполагаемые инвазии степных скотоводов с достаточной убедительностью прослеживаются только в долине Дуная и части бассейна Тисы. В остальных регионах Центральной и Северной Европы материалы, подтверждающие проникновение сюда непосредственно выходцев из степной зоны или их вероятных потомков из бассейна Дуная, не обнаружены, что признается и современными сторонниками "степной" версии прародины индоевропейцев.

Обговорено принципову зміну історичної концепції кам'яної доби, яка існувала серед археологів, істориків первісності, палеоантропологів протягом XX ст. На зміну стадіальному розумінню історичного процесу в палеоліті прийнято багатоваріантність шляхів розвитку людства з найдавніших часів.

Висвітлено технологічне дослідження головного призначення "гігантолітів" Новгород-Сіверського і Радомишля, взаємозв'язок рублячих та інших знарядь із клиноподібними нуклеусами, типології мустьєрських "дисків" і природи походження архаїчних знарядь стоянки Радомишль.