Дана характеристика взаимоотношений античных государств Северного Причерноморья с Римской империей на протяжении значительного хронологического отрезка времени, охватывающего период с середины I в. до н.э. до первой половины VI в. Рассматриваются взаимоотношения этих государств с Римской империей на широком историческом фоне того времени и показывается место Тиры, Ольвии, Херсонеса и Боспорского царства, располагавшихся на юге современной территории Украины в древности, во всемирной истории. Акцентируется внимание на том общем и особенном, что было характерно для их развития в условиях тесных контактов, с одной стороны, с населением степной зоны региона, а с другой - с античными центрами Причерноморья и Средиземноморья, входившими в состав Римской империи.

Охарактеризованы памятники античной культуры древней Таврики (Древнего Пантикапея, Калос-Лимена, Феодосии, Порфмии, Китея, Коркинитиды, святилища на Гурзуфском седле, Хора Херсонеса Таврического, Нимфеи, Босфора, Мирмского), исследованием которых занимались археологи Украины, России и других стран.

Описана технология производства расписной керамики. Освещены периоды существования античной вазописи с VII в. до н.э. Приведен очерк истории формирования коллекций с начала ХІХ в. до современного периода.

Проанализирована политическая и культурная деятельность известных исторических личностей античных государств Северного Причерноморья, Скифского и Сарматского царств в аспекте их контактов и взаимодействий с VI в. до н.э. и до І в. н.э. Освещены эллинистические тенденции развития северо-понтийских греческих государств, роль женщины в политической и религиозной жизни античной эпохи, в частности, боспорских цариц Камасарии и Динамии, херсонеситки Гикии.

Впервые приведены результаты исследования одной из древнегреческих колоний Северного Причерноморья - Керкинитиды. Рассмотрены различные стороны жизнедеятельности эллинского полиса на протяжении всего периода существования с VI - IІ в. до н.э. Проанализированы экономика, сельское хозяйство, промыслы (соляной и рыболовство), монетное дело (литые монеты V, IV и ІІІ в. до н.э.), торговля, религиозные представления, погребальный обряд.

На підставі узагальнення писемних, археологічних і лінгвістичних джерел уперше в українській історичній науці комплексно розглянуто історію та культуру стародавніх кельтів як цілісне історичне явище. Викладено питання етногенезу, політичної історії, економічного устрою та соціальної структури, духовної культури та жрецької організації кельтських племен. Висвітлено особливості перебування кельтів на українських землях, проаналізовано їх вплив на формування місцевих культур. Охарактеризовано кельтські культові пам'ятки, виявлені на території України.

На основе обобщения письменных, археологических и лингвистических источников впервые в украинской исторической науке комплексно рассмотрена история и культура древних кельтов как целостное историческое явление. Изложены вопросы этногенезиса, политической истории, экономического строя и социальной структуры, духовной культуры и жреческой организации кельтских племен. Освещены особенности пребывания кельтов на украинских землях, проанализировано их влияние на формирование местных культур. Охарактеризованы кельтовые культовые памятки, выявленные на территории Украины.

Вивчено процес еволюції форм предметного світу під впливом своєрідності регіональних технологій обробки матеріалів. Висунуто гіпотезу про використання фракійцями (XII - V ст. до н.е.) технології виготовлення керамічних корчаг методом згортання глиняних листів з застосуванням шаблонів-розгорток. Зроблено припущення про прийнятність згаданого методу для згортання бубенців-теленкуце, виготовлених з листового металу в XIX ст. (молдавський період).

Изучен процесс эволюции форм предметного мира под влиянием своеобразия региональных технологий обработки материалов. Выдвинута гипотеза об использовании фракийцами (XII - V вв. до н.э.) технологии изготовления керамических корчаг методом сворачивания глиняных листов с применением шаблонов-разверток. Также выдвинуто предположение о приемлемости упомянутого метода при сворачивании бубенцов-тэлэнкуцэ, изготовленных из листового металла в XIX в. (молдавский период).

Article is devoted to studying of process of evolution of forms of the subject world under the influence originalities of regional technologies of material processing. The hypothesis about use of frakiycy (XII-V cc. is put forward up to AD) manufacturing techniques ceramic korchagas a method curtailing of clay sheets with application of patterns - development. The assumption of an acceptability of the mentioned method also is put forward at curtailing bubency-telenkuce, made of sheet metal in XIX century (the Moldavian period).

Рассмотрены вопросы исследования этногенеза, ранней истории славян, памятников позднеримского времени на территории Киевской области. Приведен полный каталог памятников черняховской и киевской культур, обнаруженных в бассейнах рек Стугны, Красной, Ирпеня, а также отдельных районов Правобережной Киевщины. Освещены результаты раскопок таких могильников и поселений, как Обухов-1, Обухов-3, Деревяна, Малополовецкое-2, Великая Мотовиловка-1, Мотовиловская Слободка-4.

Освещены главные проблемы религиозного мировоззрения эллинов Причерноморья в античную эпоху. Основное внимание уделено рассмотрению отдельних мифов во взаимосвязи с культами и политикой в понтийских государствах, а также характеристике древнегреческих общественных и домашних святилищ. Прослежены региональные свойства и особенности культов верховных покровителей отдельных полисов: Аполлона, Артемиды, Афродиты, Деметры и других олимпийских божеств и обожествленных героев, их место и значение в политической и культурно-религиозной жизни населения.

Наведено відомості про матеріальну та духовну культуру античного періоду населення Греції, Риму, Північного та Східного Причорномор'я, зокрема, сільське господарство і промисли, ремесла, торгівлю, містобудівництво й архітектуру, науку, культуру та релігію, побут, військову справу.

Приведены сведения о материальной и духовной культуре античного периода населения Греции, Рима, Северного и Восточного Причерноморья, в частности, сельском хозяйстве и промыслах, ремеслах, торговле, градостроительстве и архитектуре, науке, культуре и религии, быте, военном деле.

На основе обобщения литературных и эпиграфических источников проанализирован опыт комплексного изучения праздников в Элладе и античных городах Северного Причерноморья в VI - I вв. до н.э. Указано, что древние государственные праздники консолидировали людей перед лицом отеческих богов, составляли структурообразующий фактор общественного бытия и являлись неотъемлемой частью религии и культуры античного общества. Описаны памятники материальной культуры, в частности, произведения изобразительного искусства. Охарактеризованы основные праздники Ольвии, Херсонеса, Пантикапея и некоторых боспорских городов, выявлено генетическое сходство данных праздников со многими торжествами в Элладе. Впервые обобщены разнообразные свидетельства об участии граждан из городов Северного Причерноморья в крупнейших праздниках Аполлона в Милете, Ельфах и на острове Делосе, а также в Панафинеях и Элевсинских мистериях.

Розглянуто питання суспільно-політичного розвитку варварського населення Північного Причорномор'я в кінці II - на початку III ст. н.е.

Вперше досліджено особливості становлення дохристиянського релігійного світогляду населення Херсонеса у контексті тенденцій розвитку античної релігії та встановлено можливі причини їх походження. Релігію античного Херсонеса розглянуто у соціальному вимірі. Встановлено, що наявність характерних особливостей в релігійному світогляді населення античного Херсонеса є наслідком своєрідного історичного розвитку дорійського античного центру. Виявлено домінуючу роль у період античності культу верховної богині Партенос з войовничими та заступницькими рисами. З'ясовано, що лише у даному полісі вшановували епонімне божество Херсонас, важливе для обстоювання автономного походження міста. Встановлено, що Партенос була покровителькою общини, а в перших ст. н.е. існування її культу зафіксовано і в деяких домашніх святилищах. Доведено, що усі інші полісні культи мали другорядне значення в релігійній свідомості населення. Виділено пам'ятки, які свідчать про вшанування Геракла, Діоніса у релігійних об'єднаннях, менших, ніж члени громадянської общини з сім'ями. Виявлено, що значно ширшим було коло богів, яких вшановували в родинах. З'ясовано, що окремі найбільш властиві для Херсонеса типи вівтарів, теракотових зображень з поховань і жител, що тиражувалися протягом століть, позначають традиційність релігійних уявлень, пов'язаних зі ставленням до предків-покровителів і уявленнями про потойбічне життя. Зроблено висновок, що в античному Херсонесі існував незначний, вищий соціальний прошарок, готовий до сприйняття нових культів і містерій.

Вивчено культурно-історичні процеси у степовому межиріччі Дніпра і Дону в VI - V тис. до н.е. Розглянуто хронологію та періодизацію сурської, ракушечноярської, азово-дніпровської, нижньодонської та середньостогівської культур, їх матеріальну культуру та поховальний обряд, визначено гіпотези щодо їх походження та комплексних особливостей господарства. Зазначено, що суть культурно-історичних процесів в неоліті складала адаптація населення до коливань клімату у вигляді міграцій та змін господарства; в епоху раннього енеоліту до адаптації освоєно перший метал; дані процеси, а також контакти з сусідами зумовлювали зміни у культурних традиціях степового населення.

Наведено нові дані про археологічні пам'ятки перших століть н.е. на західному березі Балаклавської бухти.

З'ясовано, що гепіди та готи в ранньоримський період мали спільну вельбарську культуру (любовідзька фаза). Після переселення на південь готи створили черняхівську культуру. В ареалі вельбарської (цецельська фаза) культури залишились гепіди.

Проведено деталі римського військового костюма та кінської збруї, що зберігаються в колекції Державного історичного музею в Москві. Перша знахідка - це набір поясів, знайдений в "земляній гробниці" N 492, які розкопував у 1894 р. К. К. Косцюшко-Волюжинич. Скоріше за все, цей набір поясів потрапив у Херсонес із воїном, що раніше служив на території Галлії чи Німеччини. Декілька деталей римської військової амуніції знайдено в пізньоскіфському некрополі Бельбек IV у Південно-Західному Криму. Імовірно, деталі спорядження спочатку могли належати легіонерам, а потім у ролі військових трофеїв потрапили до варварів.

Описано склеп N 206, який відкрито на некрополі Ілурату у 2002 р. Цей склеп з напівциркульним склепінням вирізняється не лише своїми розмірами, а й збереженістю. Тут уперше було зафіксовано стіну, що відділяла дромос від камери зі штучним арковим склепінням над вхідним отвором, яка повністю збереглася. Численні кістки тварин, знайдені в грунті із заповнення камери, свідчать про тризну (чи декілька тризн). Знайдений речовий матеріал дає змогу достатньо надійно датувати склеп II - III ст. н. е.

Описано світильники з острова Березань, які зберігаються в Державному Історичному музеї в Москві. Це частина колекції, подарована в 1910 р. Одеським товариством історії та старожитностей з розкопів Е. фон Штерна 1908 р. Більшість світильників можна зарахувати до іонійського виробництва та датувати від першої половини VI ст. до н. е. до межі VI - V ст. до н. е.

Рассмотрены известные данные о наиболее крупных культовых зольниках, частично исследованных в некоторых античных центрах Боспора Киммерийского (Мирмекий, Китей, Зенонов Херсонес), Нижнего Побужья (Борисфен, Ахиллодром, поселения сельской округи Ольвийского полиса, Западный городской теменос), а также в Каллатисе. Они относятся к первой группе сакральных комплексов. На основании собственных наблюдений в процессе раскопок Западного теменоса и привлечения различных сведений о наличии аналогичных памятников во многих святилищах Греции автором внесены конкретные предложения и дополнения: структура рассмотренных культовых зольников представляет собой такого же типа примитивные алтари, как и культовые ботросы; они также являются составной частью общественных святилищ, но не самостоятельными святилищами; при их определении не стоит применять термин "эсхара"; устройство примитивных зольных алтарей в античных городах и на поселениях относится к эллинской традиции почитания божеств и обожествленных героев.