Дана характеристика взаимоотношений античных государств Северного Причерноморья с Римской империей на протяжении значительного хронологического отрезка времени, охватывающего период с середины I в. до н.э. до первой половины VI в. Рассматриваются взаимоотношения этих государств с Римской империей на широком историческом фоне того времени и показывается место Тиры, Ольвии, Херсонеса и Боспорского царства, располагавшихся на юге современной территории Украины в древности, во всемирной истории. Акцентируется внимание на том общем и особенном, что было характерно для их развития в условиях тесных контактов, с одной стороны, с населением степной зоны региона, а с другой - с античными центрами Причерноморья и Средиземноморья, входившими в состав Римской империи.

Вперше досліджено особливості становлення дохристиянського релігійного світогляду населення Херсонеса у контексті тенденцій розвитку античної релігії та встановлено можливі причини їх походження. Релігію античного Херсонеса розглянуто у соціальному вимірі. Встановлено, що наявність характерних особливостей в релігійному світогляді населення античного Херсонеса є наслідком своєрідного історичного розвитку дорійського античного центру. Виявлено домінуючу роль у період античності культу верховної богині Партенос з войовничими та заступницькими рисами. З'ясовано, що лише у даному полісі вшановували епонімне божество Херсонас, важливе для обстоювання автономного походження міста. Встановлено, що Партенос була покровителькою общини, а в перших ст. н.е. існування її культу зафіксовано і в деяких домашніх святилищах. Доведено, що усі інші полісні культи мали другорядне значення в релігійній свідомості населення. Виділено пам'ятки, які свідчать про вшанування Геракла, Діоніса у релігійних об'єднаннях, менших, ніж члени громадянської общини з сім'ями. Виявлено, що значно ширшим було коло богів, яких вшановували в родинах. З'ясовано, що окремі найбільш властиві для Херсонеса типи вівтарів, теракотових зображень з поховань і жител, що тиражувалися протягом століть, позначають традиційність релігійних уявлень, пов'язаних зі ставленням до предків-покровителів і уявленнями про потойбічне життя. Зроблено висновок, що в античному Херсонесі існував незначний, вищий соціальний прошарок, готовий до сприйняття нових культів і містерій.

Проведено деталі римського військового костюма та кінської збруї, що зберігаються в колекції Державного історичного музею в Москві. Перша знахідка - це набір поясів, знайдений в "земляній гробниці" N 492, які розкопував у 1894 р. К. К. Косцюшко-Волюжинич. Скоріше за все, цей набір поясів потрапив у Херсонес із воїном, що раніше служив на території Галлії чи Німеччини. Декілька деталей римської військової амуніції знайдено в пізньоскіфському некрополі Бельбек IV у Південно-Західному Криму. Імовірно, деталі спорядження спочатку могли належати легіонерам, а потім у ролі військових трофеїв потрапили до варварів.

Охарактеризованы технические аспекты подготовки похода 269 г. - одного из самых грандиозных в истории готских войн 30 - 70-х гг. III в. Детально рассмотрены возможности создания варварскими племенами Северного Причерноморья собственного флота для данного похода.

Опубликован римский военный диплом, обнаруженный летом 2006 г. в Хмельницкой обл. Диплом датируется 30 марта 207 г. и был выдан ветерану одной из преторианских когорт - уроженцу Дуростора (совр. Силистра), от имени которого сохранился когномен Dribalus. Судя по имени, ветеран был дакийцем по происхождению. Скорее всего, после выхода в отставку ветеран вернулся в родной Дуростор. Обстоятельства, при которых диплом попал на территорию Хмельницкой обл., находящуюся далеко к северу от Дуростора, остаются неизвестными.

В результате обработки коллекций в фондах музея, их очистки и повторной реставрации удалось атрибутировать и представить оригинальные образцы етрусской керамики буккеро VII - V вв. до н. э. Основная ее часть была передана музею меценатом Киева Б. И. Ханенком до 1917 г., другая поступила в 1936 г. из коллекции Музея антропологии и этнологии им. Ф. Вовка и Музея университета св. Владимира.

Становлення християнства тісно пов'язане з Римською імперією. Проаналізовано взаємовідносини між християнством з одного боку та імператорською владою і римським суспільством з іншого. Установлено, що вони визначались як позицією християн щодо держави та традиційної релігії, так і сприйняттям християнства римським суспільством. Показано причини, які вели до переслідування християн. Установлено, що ініціаторами гонінь на християн були здебільшого низи суспільства. Уряд спрямовував ці переслідування у законне русло.

Представлены результаты первых работ на недавно выявленных римских военных лагерях на территории Ольвийской хоры. Их расположение свидетельствует о существовании в Нижнем Побужье системы укреплений лимесного типа. Нестандартная планировка одного из фортов указывает на два сосуществовавших в нем подразделения римской армии, которые удерживали стратегически важную позицию в степном пространстве, на северо-западной границе Ольвийского государства. Обнаруженный в ходе раскопок материал позволяет датировать сооружение крепости второй половиной I в., что совпадает с рядом важнейших исторических событий в Северном Причерноморье. Кроме того, данный хронологический отрезок и характер возведенного укрепления позволяет связать его с упоминаемыми в ольвийском декрете из-под Мангупа вспомогательными отрядами (auxilia), присланными в помощь ольвиополитам из провинции Мезия в момент крайней необходимости, под внешним давлением определенных групп кочевых племен. Командиром данной вексилляции мог быть центурион I Италийского легиона М. Эмилий Люций Северин.

Введено до наукового обігу комплекс предметів римського військового спорядження І ст. до н. е. - І ст. н. е. з розкопок святилища біля перевалу Гурзуфське Сідло в Південній Тавриці, що складається з 2 600 предметів, деталей і фрагментів, представляє основні типи озброєння й екіпіровки римської армії. Предмети римського військового спорядження зі святилища діляться на п'ять хронологічних груп, відображаючи еволюцію розвитку римського військового обмундирування, та співвідносяться з історичними подіями в Причорномор'ї в І ст. до н. е. - І ст. н. е. - епохою Мітрідатових війн, римськими військовими акціями другої половини І ст. до н. е. - першої половини І ст. н. е., що проходили в Північному Причорномор'ї, свідчать про активну воєнно-політичну роль племінної еліти Гірської Таврики в історичному розвитку Північного Причорномор'я в період римського військово-політичного впливу в регіоні в І ст. до н. е. — І ст. н. е.

Археографічна публікація написаної у 1842 р. розвідки кореспондента Одеського товариства історії та старожитностей з Бухареста Ігнатія Яковенка, присвяченої огляду старожитностей часів Римської імперії, що збереглися на теренах її колишньої провінції Дакії. На час написання праці на території придунайських князівств Молдови та Волощини, які перебували у складі Османської імперії, була виявлена низка цікавих пам'яток римських часів. На підставі власних спостережень і повідомлень румунської преси 1839-1841 рр. Яковенко включив до нарису короткий опис Траянових валів, руїн Траянового мосту, золотих речей знаменитого скарбу Петроаси, а також низки епіграфічних пам'яток римського часу.