У контексті етноархеологічних підходів висвітлено питання язичництва населення давнього Пліснеська VII - XII ст. Охарактеризовано структуру й історичний розвиток культового центру (святилища), на основі якого постало величезне слов'янське городище. Окрему увагу звернено на унікальний структурний елемент святилища - так званий жертовний "пояс", репрезентований сукупністю ритуальних кремаційних та інгумаційних поховань. Проаналізовано поховальний обряд корінного слов'янського та прийшлого варязького населення. Окреслено питання релігії, світогляду й уявлень про сакральний простір мешканців Пліснеська, а також проблематику інституту служителів культу (жерців), їхнього впливу на державо- і градотворчі процеси.

У монографії проведено комплексне дослідження на основі археологічних матеріалів із залученням нарративних джерел та творів мистецтва, яке доводить реальне існування жінок войовниць у скіфському суспільстві (і не лише). Хронологічні рамки охоплюють скіфський період історії населення Пріпонтійського регіону (7-2 ст до н.е.). Територіальні - ареал Європейської Скіфії - територія сучасної України, кількох районів Молдови та частково Росії. Огляд різночасних археологічних та історичних джерел Європейської Скіфії та інших територій показав наявність жінок-воїнів, починаючи з періоду мезоліту і до найновішого часу.

Видання є археографічною публікацією двох праць кореспондента Одеського товариства історії та старожитностей з Керчі Юхима Люценка, написаних у 1878 та 1879 роках, присвячених висвітленню результатів досліджень давніх гробниць Боспорського царства. Перша праця "Катакомба з фресковим живописом, відкрита у 1877 р. поблизу Керчі на горі Митридат" присвячена опису склепу Анфестерія. Його складено під час безпосередніх спостережень пам'ятки, в той час як опубліковані пізніше описи здійснювались за малюнками 1877 р. або за невеликими залишками живопису після його руйнування власником садиби у 1891 р. Друга праця "Опис давніх золотих та інших речей, знайдених 28 червня і 4 вересня поточного 1879 року поблизу станції Сінної на Таманському півострові" присвячена замальовкам обставин розкопок курганів, головним чином Артюхівського, здійснюваних В. Тізенгаузеном та С. Веребрюсовим. Люценко наводить детальний перелік виявлених під час розкопок поховань Артюхівського кургану предметів. В обох працях він пов'язав приналежність поховань у катакомбах та простих гробницях з мінімальним інвентарем із представниками аспургіан, згаданих у "Географії" Страбона, на відміну від багатих на знахідки поховань грецького населення, що, як вважав Люценко, розкопані у склепах та гробниці Артюхівського кургану.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т4(45УКР3)270.1П + Т493.11

Рубрики:

Археологія

Археологія - Окремі типи археологічних пам'ятників - Поховальні споруди ( кургани; ґрунтові могильники; мегалітичні поховання: дольмени, менгіри, кромлехи; гробниці: саркофаги, мавзолеї, мастаби, піраміди; надгробки і т.п. )

Шифр НБУВ: Ж14310 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т4(45УКР)270.1-431.1 + Т493.11

Рубрики:

Археологія

Археологія - Окремі типи археологічних пам'ятників - Поховальні споруди ( кургани; ґрунтові могильники; мегалітичні поховання: дольмени, менгіри, кромлехи; гробниці: саркофаги, мавзолеї, мастаби, піраміди; надгробки і т.п. )

Шифр НБУВ: Ж14310 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Роботу присвячено публікації матеріалів кургану 5 могильника біля с. Шутнівці Хмельницької обл. Поховання, досліджене 1999 р., було здійснено в дерев'яній стовповій гробниці та належить до ранньоскіфського часу.

Анализ ранних дат и стратиграфии "подкурганных" комплексов (вторая половина V тыс. до н. э.) позволил прийти к выводу, что они не связаны непосредственно с курганной насыпью, а относятся к сложным монументальным сооружениям - святилищам. Святилища хронологически предшествовали курганам и функционировали долгое время без создания над ними насыпи. Часть святилищ имела астрономические ориентиры и была связана с календарно-зодиакальной символикой. Иногда на территории святилищ совершались захоронения, которые были одновременно им и имели сакральный характер. Это были грунтовые захоронения, и насыпи над ними не возводились. Курганные насыпи над святилищами стали появляться после того, как в сакральном месте осуществлялись захоронения более поздних эпох (не ранее 38/37 вв. до н. э.). Эти насыпи ошибочно связывают с грунтовыми захоронениями или с грунтовыми святилищами. Датировка курганных насыпей по датам сакральных грунтовых погребений (а также по дереву "столбовых святилищ") ошибочно удревнила даты появления первых курганов в Степном Причерноморье и Предкавказье. Разделение этих комплексов во времени и пространстве (грунтовое святилище и собственно курган) позволило сделать выводы о существовании грунтовых святилищ в 45 - 40 вв. до н. э. Курганы появляются позднее, их установка на месте святилищ связана с сакральностью места. На всей территории Европы курганы появляются практически одновременно, в 38/37 вв. до н. э., хотя и в разных культурах. Можно предположить Центральноевропейское и Нижнедунайское влияния на формирование идеологических представлений населения Степи. В частности, феномен грунтовых святилищ среднего энеолита, возможно, возник под Центральноевропейским влиянием и, очевидно, имел структурное сходство с другими комплексами, построенными в соответствии с движением небесных светил в позднем неолите Центральной и Атлантического Европы. Появление святилищ можно отнести к кругу археологических свидетельств о взаимодействии мира ранних земледельцев Юго-Восточной и Центральной Европы с подвижным населением "степного" мира. Курганы Степного Причерноморья и Предкавказья синхронны европейским курганам, их удревнение по датам святилищ является ошибочным.

Антропологический материал взят из трех могильников, расположенных на территории Нижнего города, раскопанных в 2003 - 2004 гг. Черепа этих популяций измерялись и изучались классическими антропологическими методами, а сравнительный анализ проводился с помощью методов многомерной статистики (факторный анализ). Основными характеристиками объединенной мужской серии Подола являются длинный, средней ширины и высокий мезокранный черепа. Кости лица широкие, средневысокие. Горизонтальная профилировка лица резкая, лицо ортогнатное. Орбиты средневысокие по индексу, нос среднеширокий. Кости носа выступают хорошо, переносица высокая. Большинство признаков этой объединенной группы укладываются в диапазон межгрупповых вариаций средневекового киевского населения, однако, лицо мужчин Нижнего города в среднем наиболее широкое. Подольская серия черепов неоднородна. В ней выделяется группа погребенных с длинной, долихокранной черепной коробкой, резкой горизонтальной профилировкой лица и узким носом, - чертами, относящими ее к кругу северных европеоидов. Эти черты сближают подольчан с населением Верхнего Киева, погребенным на некрополях Града Владимира. Подольская мужская серия статистически далека от сельского населения территорий, которые раньше принадлежали полянам, однако она имеет общие черты с сельским населением бывших древлянских и волынянских земель. Большие размеры черепной коробки сближают объединенную серию Подола с рядом серий древнерусских городов, таких как Смоленск, Новогрудка, Звягель, Переяслав, Любеч. Для черепов разных морфологических типов из могильников Подола объединяющим признаком является их массивность. Возможно, при формировании городских популяций существовал отбор новоприбывших в город людей с учетом профессиональных запросов. Специальный отбор массивных индивидов мог осуществляться для княжеской дружины и охранников. Лишь мужчины с определенными физическими качествами могли стать гребцами, грузчиками в порту, выполнять тяжелые работы на строительстве, при обработке кож, кузнечном деле. Эти особенности могли закрепляться брачными контактами в своем кругу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т493.11 + Т4(45УКР1-4ЖИТ)27-431.1

Рубрики:

Археологія - Окремі типи археологічних пам'ятників - Поховальні споруди ( кургани; ґрунтові могильники; мегалітичні поховання: дольмени, менгіри, кромлехи; гробниці: саркофаги, мавзолеї, мастаби, піраміди; надгробки і т.п. )

Археологія

Шифр НБУВ: Ж14310 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т4(45УКР4-4ЧЕК)27-431.1 + Т493.11

Рубрики:

Археологія

Археологія - Окремі типи археологічних пам'ятників - Поховальні споруди ( кургани; ґрунтові могильники; мегалітичні поховання: дольмени, менгіри, кромлехи; гробниці: саркофаги, мавзолеї, мастаби, піраміди; надгробки і т.п. )

Шифр НБУВ: Ж14310 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т4(2)273.1 + Т4(45УКР348)27-431.1 + Т493.11

Рубрики:

Археологія

Археологія - Окремі типи археологічних пам'ятників - Поховальні споруди ( кургани; ґрунтові могильники; мегалітичні поховання: дольмени, менгіри, кромлехи; гробниці: саркофаги, мавзолеї, мастаби, піраміди; надгробки і т.п. )

Шифр НБУВ: Ж14310 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены материалы из раскопок Мариупольской археологической экспедиции и результаты новейших исследований археологической экспедиции Мариупольского государственного университета из Северо-Восточного Приазовья и Донецкого кряжа, пополняющих сравнительно немногочисленную серию захоронений предскифского времени бассейна рек Азовского моря. Все приведенные авторами статьи погребальные памятники по комплексу признаков относятся к периоду раннего железного века и предшествуют памятникам скифского времени. Захоронения, открытые у с. Калиновка и Староласпа, интерпретируются авторами как киммерийские памятники новочеркасского типа или как захоронения позднего этапа черногоровской культуры. Погребения из Высокого и Ялты определяются как комплексы черногоровского этапа/черногоровской группы киммерийской культуры или как поздние черногоровские. Рассмотрены особенности обрядово-инвентарного комплекса и некоторые аспекты культурно-хронологического характера, духовной и материальной культуры племен, которые, по мнению ряда исследователей, отождествляются с историческими киммерийцами. Анализ материалов позволил авторам подойти к проблеме социальных реконструкций и предположить, что захороненные индивиды из курганов у с. Староласпа и Калиновка, скорее всего, при жизни не пользовались каким-то особым влиянием на других соплеменников и не имели значительных привилегий в социуме. Зато захоронения из курганов у пгт Ялта и с. Высокое демонстрируют определенные признаки неординарности. Захороненный в кургане у пгт Ялта человек, вероятно, мог быть связан с религиозно-культовой сферой жизни.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т493.11 + Т4(2)332Ол + Т4(45УКР7-4МИК)3-431.1

Рубрики:

Археологія - Окремі типи археологічних пам'ятників - Поховальні споруди ( кургани; ґрунтові могильники; мегалітичні поховання: дольмени, менгіри, кромлехи; гробниці: саркофаги, мавзолеї, мастаби, піраміди; надгробки і т.п. )

Археологія

Шифр НБУВ: Ж14310 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Могильник рубежа эр близ с. Мутин Кролевецкого р-на Сумской обл. был исследован Левобережной экспедицией Института археологии НАН Украины весной 2010 г. Мутинский могильник в ряде отношений уникален как для Восточной, так и Центральной Европы. Все захоронения, урновые кремации, очевидно, принадлежали воинам-профессионалам высокого ранга. Каждое погребение сопровождалось представительным набором оружия (согнутый меч и наконечник копья, умбон щита, шлем и др.) и воинского снаряжения (шпоры, части портупеи, фибулы). Ряд сосудов, служивших урнами, напоминают керамику памятников типа Харивка (Харьевка), сочетающих черты зарубинецкой культуры и таких культур, как пшеворская и оксывская на терртории Польши. Синхронность совершенных захоронений, возможно, свидетельствует, что дружинники погибли в одной из битв. Хотя кремации с оружием в импортных металлических сосудах, использованых в качестве урн, встречаются в пшеворской и оксывской культурах, подобные дружинные могильники там не известны. Уникальность Мутина заключается в том, что он является исключительно дружинным могильником финала предримского времени, расположенным, кроме того, на восточной окраине ареала латенизированных культур. Комплекс вооружения, составлявший основную часть инвентаря каждого погребения Мутина, имеет близкие аналогии в германских культурах Средней Европы, отмеченных значительным кельтским влиянием. К таким латенским чертам относятся импортные обоюдоострые мечи, ряд наконечников копий, шлемы и металлические сосуды, использованные в качестве урн. В то же время типичными для древностей германского круга являются однолезвийный меч, умбоны щитов, некоторые типы копий, шпоры и др.

В ряде погребений культуры Черняхов - Сынтана-де-Муреш предметы или комплекты одежды или обувь найдены отдельно от скелета, рядом с ним или в заполнении могилы. Согласно классификации погребального инвентаря по его функциональному назначению, одежда принадлежит к личным вещам покойника. Одежда никогда не рассматривалась в качестве самостоятельного социологического признака, а только вместе с сосудами-"приношениями". В данной работе выдвинута гипотеза, согласно которой положение дополнительного предмета или комплекта одежды и/или обуви в погребение является самостоятельным социологическим признаком - признаком погребения высокого социального ранга. Дополнительный предмет, комплект одежды или обуви встречен в 9 погребениях (их описания даны в Приложении). Одежду с фибулой, очевидно, плащ клали в мужские погребения (№№ 3, 7); с двумя фибулами, наподобие римской столы, - в могилы женщин разного возраста (№№ 1, 2, 4, 6, 9). Одежду, сумку или пару обуви положили в изголовье пожилой женщины (№ 8). Перечисленные погребения относятся ко времени не ранее третьей фазы относительной хронологии черняховской культуры, предложенной Е. Л. Гороховским, т. е. ко второй трети IV в. и более позднему времени. Большинство обсуждаемых погребений принадлежало к 3 и 3 "а" археолого-социологическим типам, по Н. М. Кравченко. Исключение составляет погребение Индепенденца 13 2 типа, по Н. М. Кравченко. Положение в могилу "запаса" одежды или обуви былo отражением стремления обеспечить покойника необходимыми вещами - проявлением заботы о покойнике или, наоборот, стремления избавиться от его личных вещей. Вопрос об обуви культуры Черняхов - Сынтана-де-Муреш, о представлениях и верованиях, связанных с обувью заслуживает особого внимания.

Опубліковано результати дослідження курганів групи "Могила Бабакова" у Північному Приазов'ї. До наукового обігу введено матеріали доби ранньої бронзи - раннього залізного віку, здобуті під час розпок 2016, 2019 - 2020 рр. археологічною експедицією Маріупольського державного університету на півдні Донецької області поблизу селища Ялта. Розглянуто деякі особливості матеріальної культури та питання культурно-хронологічної періодизації пам'яток ямної та зрубної культури доби пізньої бронзи та пам'яток раннього залізного віку Північного Приазов'я. Увагу приділено природному оточенню та фізико-географічній характеристиці регіону.

Cтаття присвячена публікації матеріалів одного з поховань Шишацького могильника, виявленого під час досліджень. Поховання 112, що датується кінцем IV — першою половиною V ст. н. е., належить до групи орієнтованих на захід черняхівських захоронень, до інвентарю яких входили скляні кубки провінційно-римського виробництва.

Представлено характеристику культури шнурової кераміки Верхнього Придністерꞌя. Зазначено, що перші памꞌятки культури шнурової кераміки на зазначеній території зꞌявилися синхронно з іншими на території Європи. Зазначено, що розвиток матеріальної і духовної культур протікав нерозривно й синхронно порівняно із сусідніми памꞌятками до культури шнурової кераміки, розташованими на території Південно-Східної Польщі. Простежено регіональні відмінності, відображені в поховальному обряді, а саме звичай посипати покійників вохрою, натомість відсутні поховання, оточені ровиком чи здійснені в нішах. Простежено звꞌязки культури шнурової кераміки зі степовим ямним населенням, на прикінцевому етапі існування культури відчуваються значні впливи на матеріальну культуру з боку населення середньодніпровської культури. Акцентовано увагу, що спільноти культури шнурової кераміки Верхнього Придністерꞌя взяли пряму участь у формуванні культур епішнурового горизонту, що засвідчено в поховальному обряді (подальше зведення поховань під насипами курганів).

Досліджено проблеми давньоруських курганних старожитностей Чернігово-Сіверщини, схарактеризовано джерельну базу, обґрунтовано теоретико-методологічні засади, зокрема застосування принципів і методів дослідження. Встановлено основні етапи дослідження та історіографічної інтерпретації курганних пам'яток. Схарактеризовано процес зародження та розвитку інтересу до курганних могильників Чернігово-Сіверщини у другій половині XVII - першій половині XIX ст., з'ясовано внесок окремих науковців у вивчення цих пам'яток. Визначено основні напрямки діяльності наукових інституцій другої половини XIX ст. в галузі дослідження поховальних старожитностей. Проаналізовано процес удосконалення методики вивчення курганних старожитностей у наукових практиках Д. Я. Самоквасова та інших вчених-археологів другої половини XIX - початку XX ст. Окреслено коло пам'яткоохоронних та популяризаційних заходів щодо курганних старожитностей Чернігівської губернії. Охарактеризовано дослідження курганів Чернігівської області за радянської доби з точки зору удосконалення методики археологічних досліджень. З'ясовано вплив ідеологічного фактору щодо встановлення етнічної та соціальної приналежності похованих у курганних могильниках. З'ясовано основні напрямки дослідження курганних старожитностей на сучасному етапі. Запропоновано заходи щодо збереження курганних старожитностей, їх популяризацію у засобах масової інформації, краєзнавчо-туристичній роботі та культурно-мистецькому житті.

В научный оборот введены материалы катакомбного захоронения, исследованного в 1988 г. экспедицией Харьковского исторического музея под руководством В. Г. Бородулина на главном участке раннесредневекового могильника у с. Верхний Салтов (ВСМ-I). Катакомба имела длинный (6,3 м) и глубокий (5,05 м) дромос, в западной части которого фиксировался ход повторного проникновения в погребальную камеру. Погребальная камера, поперечная по отношению к дромосу, содержала останки трех человек (мужчины, женщины и девочки-подростка), на которых были следы преднамеренного разрушения, совершенного в древности (рис. 1:1). Несмотря на это, в камере был обнаружен богатый погребальный инвентарь, в состав которого входили: предметы вооружения (сабля, два топора-чекана); предметы хозяйственно-бытового назначения (два тесла-мотыги, кувшин); личные украшения (серьги, бусы, браслеты, перстни); предметы туалета (зеркала, туалетные коробочки); детали одежды; элементы поясной гарнитуры; амулеты. Данный погребальный комплекс по элементам поясной гарнитуры датируется второй - третьей четвертью IX в. Особенностью данной катакомбы было присутствие в ней серебряной серьги (рис. 1:13), которая находит широкие аналогии в славяно-аварских древностях Подунавья. На памятниках Днепровского лесостепного Левобережья подобные серьги встречаются в памятниках волынцевской культуры второй половины VIII - начала IX в. Нехарактерной для классических салтовских древностей является серебряная бляшка-оправа с антропоморфным изображением (рис. 1:12), которая стилистически близка бляшкам из венгерского погребения (погр. 2) у с. Суботцы (Кировоградская обл.). Присутствие этих вещей в катакомбе 74 свидетельствует о тесных контактах алан салтовской культуры бассейна Северского Донца во второй - третьей четверти IX в. и с представителями покоренных славянских племен, и с древними венграми, которые были союзниками Хазарского каганата.