Досліджено скіфську монументальну скульптуру на території Причорномор'я VII - III ст. до н.е. Основне питання теми - художні особливості декорування скіфських статуй та тенденції розвитку антропоморфного образу з метою виявлення стилістичних принципів генетичної трансформації форми.

Исследована скифская монументальная скульптура на территории Причерноморья VII - III вв. до н.э. Основной вопрос темы - художественные особенности декорирования скифских изваяний и тенденции развития антропоморфного образа с целью выявления стилистических принципов генетической трансформации формы.

The article is devoted to Scythian monumental sculpture of adjacent to the Black Sea territories in VII - III centuries B.C. Basic matter of this work is research of artistic peculiarities of Scythian statues decoration and tendencies of anthropomorphic image development observation with the purpose to discover stylistic principles of genetic transformation of a form.

Зроблено огляд північногерманських уявлень про Смерть через призму поховальних звичаїв та свідчень пам'яток наративної традиції. За системним аналізом згаданих відомостей розглянуто давньогерманські феномени кургану, цисти-камери та звичаї розправи із "заложними" небіжчиками. Проведено певні порівняння та узагальнення на рівні загальної давньої північногерманської ментальності.

Достовірність свідчень билинного епосу верифіковано на основі археологічних даних. Продемонстровано, що низка зображених у билинних текстах ("Михайло Потик", "Ілля і Святгор") елементів поховального ритуалу має прямі аналогії в матеріалах досліджень зрубних поховань X ст. у Подніпров'ї.

На підставі комплексного аналізу археологічних джерел відтворено цілісну узагальнюючу картину розвитку релігійних уявлень слов'яно-руського населення Верхнього Попруття і Середнього Подністров'я протягом VIII - першої половини XIII ст. Всебічно досліджено язичницькі та християнські старожитності регіону (культові об'єкти і споруди, могильники, житла, окремі категорії знахідок тощо). Систематизовано відомі на сьогодні дані про язичницькі та християнські археологічні пам'ятки і знахідки. Визначено та класифіковано язичницькі культові об'єкти, з'ясовано час проникнення і ступінь поширення християнської релігії у межах даної території. Значну увагу приділено проявам синкретичних релігійних вірувань у матеріальній і духовній культурі давньоруського населення регіону.

Робота містить загальну характеристику, хронологічне упорядкування, порівняльний аналіз масиву ямних поховань району, аналіз матеріального комплексу. Виявлено динаміку змін у поховальному обряді, виділено чотири хронологічні періоди у розвитку ямної культури Дніпровського Надпоріжжя та правобережного Передстепу, визначено місце ямних пам'яток регіону у системі давньоямної культурно-історичної області.

Висвітлено історію формування й розвитку християнського похоронного обряду й традиції пізньоантичного - ранньовізантійського Херсонеса - Херсона. Охарактеризовано пізньоантичні та ранньосередньовічні поховання за межами міста та на його території. Наведено морфологію та типологію поховальних споруд Херсонеса - Херсона IV - X ст. На підставі аналізу трунних комплексів заміських та внутрішньоміських цвинтарів, археологічних знахідок та письмових джерел реконструйовано ранньохристиянський поховальний обряд і пов'язані з ним традиції.

Проаналізовано особливості християнських некрополів давньоруського Києва, висвітлено історію вивчення міських могильників Х - ХІІІ ст. в контексті їх формування як складової середньовічної інфраструктури міста. Розкрито особливості поховального обряду давньоруської столиці протягом всього християнського періоду, зокрема, утворення прихрамових кладовищ, наявність християнської символіки у київських похованнях, поява чернечих поховань у печерах, влаштування костниць за результатами розкопок наприкінці ХІХ - першої половини ХХ ст.

Возникновение и развитие первобытного искусства связано со стремлением древнего человека познать окружающий мир и отобразить его доступными средствами - в устной форме, через изображение в наскальных рисунках и малых формах объектов и субъектов, а также взаимосвязей между ними. Сохранившиеся до наших дней образцы искусства палеолита являются своеобразным срезом тех ландшафтно-экологических условий, в которых находился человек того времени.

У статті публікуються культові предмети з поселення Поливанів Яр III, дається їх інтерпретація та наводяться дані, які дозволяють доповнити уявлення про зміст духовної культури мешканців цього поселення.

Представлены данные, полученные в результате археологических разведок летом 2006 г. в среднем течении р. Кальмиус в Северо-Восточном Приазовье. Особое внимание уделено открытию на одном из скалистых выходов Приазовской архейской кристаллической возвышенности наскального рисунка, изображающего крупное рогатое животное. Высказано предположение о принадлежности этого уникального памятника первобытного искусства к эпохе камня.

Рассмотрены общие характеристики погребений и анализ развития погребального обряда у древнерусского населения Левобережья Среднего Поднестровья по материалам исследований в Хмельницкой обл. Источниковая база (более 200 погребений в 13 пунктах) позволяет выделить три этапа развития погребального обряда в XI - XIII вв.: вторая половина XI - первая половина XII вв. - подкурганные погребения; вторая половина XII в. - подплитовые погребения; приблизительно с начала XIII в. - доминирование ингумаций без плитового перекрытия. Основной причиной смены погребального обряда был постепенный рост влияния христианства, которое (по материалам погребений) в конечном счете победило язычество на указанной территории относительно поздно - в начале XIII в. Новая идеология, опираясь на местные языческие традиции, обусловила появление местной формы двоеверья, которая выразилась в распространении подплитовых захоронений. Отдельные архаические черты погребального обряда, характерные для региона в древнерусское время, сохранились до XX в.

Интерес исследователей к погребениям младенцев в лепных сосудах, открытых на поселении I - III вв. Таракгаш II, вызвал необходимость комплексного изучения их скелетов. Установлено, что в пяти сосудах были погребены 8 младенцев в возрасте от 36 недель внутриутробного развития до 18 месяцев. Палеопатологический анализ не обнаружил каких-либо следов на костях, которые бы свидетельствовали о перимортальных или постмортальных манипуляциях с телами младенцев. Не установлено и патологических изменений или травм у этих детей, причиной смерти которых, видимо, были осложнения при рождении или острые инфекционные заболевания, не оставившие следов на костях. На данном этапе исследования рассмотренные погребения не дают достаточных оснований считать их жертвоприношениями, скорее, они представляют собой домашнее кладбище младенцев, которых не хоронили со взрослыми до достижения определенного возраста, что согласуется с историческими и этнографическими данными.

По материалам Одесского археологического музея, Государственного Эрмитажа и опубликованным данным дана комплексная характеристика стеклянных "палочек" римского времени, большинство которых найдено в античных городах Северного Причерноморья. В коллекции имеются как экземпляры, имеющие аналогии на территории восточных и западных провинций Римской империи, так и уникальные экземпляры. Судя по данным химического состава, часть стекол сварена в традициях средиземноморской школы стеклоделия (песок + натуральная сода + известь), часть - по ближневосточным рецептам (песок + зола солончаковых растений). Это значит, что на северные берега Черного моря подобные изделия поступали из различных регионов Империи. Последние открытия остатков стеклоделия в городах Северного Понта свидетельствуют, что часть палочек могла изготавливаться на месте из привозных полуфабрикатов. Анализ условий находок стеклянных палочек в вероятных могилах "жриц" совместно с сосудами для хранения жидкостей и масел показал, что они, очевидно, являлись составной частью парфюмерных наборов и одновременно служили инсигниями служительниц Великих богинь.

Среди большого разнообразия художественных произведений античного искусства изделия торевтов составляют относительно небольшую серию. Как правило, эти вещи достаточно оригинальны и ярки. Особую группу составляют металлические образцы, в орнаментике которых использованы мифологические и исторические сюжеты на военную тематику. Среди самых любимых и популярных персонажей античные мастера часто отдавали предпочтение изображению амазонок. На произведениях торевтики сюжет битвы с амазонками представлен в двух разновидностях - грифономахия и амазономахия. Хронология и территория распространения произведений искусства с сюжетами грифономахии и амазономахии несколько различны. Сцены грифономахии более характерны для художественных произведений периферии античного мира, где амазонки воспринимались как служительницы Великой богини и олицетворяли связи с загробным миром. Сцены амазономахии имели широкое распространение и отображали художественные ориентиры и предпочтения как эллинов и римлян, так и варварского населения.

Проаналізовано антропологічні дослідження жіночого поховання XII ст., виявленого на Замковій горі в м. Теребовля. Проведено порівняння цих даних з результатами антропологічних досліджень, проведених на території Західного Поділля впродовж другої половини XIX - початку XXI ст. Одержано висновки про незмінність антропологічного типу населення зазначеного регіону впродовж II-го тисячоліття.

Розглянуто результати дослідження гробівця, виявленого під підлогою бернардинського костелу в Дубні. Встановлено, що усипальниця містила тринадцять тілопокладень, поміщених у дерев'яних домовинах. Усі поховання зазнали профанації. Виявлено нечисленний речовий матеріал (рештки одягу, фрагмент піхв шаблі-карабелі, особисті предмети християнського культу), які датуються другою половиною XVIII ст.

Рассмотрены конструкции погребальных сооружений ногайцев могильника Мамай Гора. В ходе исследований западной части этого памятника (2006 - 2014 гг.) выявлено 98 комплексов. Системы в их расположении не отмечается. Представляется возможным выделение основных типов: ямы простой формы (овальные и прямоугольные), ямы с заплечиками или уступом, подбои. Погребальные конструкции сопоставимы с материалами Балковского и Великознаменского (№ 15) курганов в Нижнем Поднепровье. Предварительно можно сделать заключение, что наиболее устойчивым и распространенным типом погребальных конструкций явились подбойные могилы, которые фиксируются на всем протяжении истории ногайцев.

Здійснено реконструкцію культу оленя у стародавніх суспільствах Європи та Північної Азії. Застосовано міждисциплінарний підхід, який об'єднує інформативно-інтерпретаційні можливості різних наук, зокрема археології та етнографії. На базі етнографічних матеріалів була створена модель культу, яка була зіставлена з археологічними джерелами в синхронному і діахронному аспектах. Дані фінального палеоліту: скупчення рогів у печерах Західної Європи та Уралу і зображення оленів у мистецтві Франко-Кантабрійської зони вказують на формування основних елементів культу. У мезоліті наскельні зображення, поховання із знаками оленя і маски з черепів оленів свідчать про проведення обрядів. У неоліті Північної Євразії образ оленя/лося стає домінуючим у міфоритуальному комплексі. У мистецтві відображені обряди відтворення, тотемістичні і космологічні міфологічні сюжети. Археологічні матеріали свідчать про обряди жертвоприношення оленів/лосів. Пережитки культу оленя збереглися в ідеології багатьох народів у наступні епохи.

Исследования Верхне-Салтовского могильника, проводимые харьковскими археологами с 1984 г. и по настоящее время, позволяют расширить наши знания относительно погребальной обрядности аланской общности, оставившей Верхне-Салтовскую - Ютановскую группу некрополей. Для статистической обработки были использованы материалы 75 катакомб (197 погребений) ВСМ-I; 41 катакомба (70 погребений) ВСМ-III и 110 катакомб (245 погребений) ВСМ-IV. Проведенный статистический анализ показал высокую степень стандартизации большинства мерных признаков, характеризующих погребальные сооружения и обряд аланского населения Верхнего Салтова. В целом погребальный обряд населения, оставившего Верхне-Салтовский могильник, как считают авторы, находит наибольшее сходство с погребальным обрядом, представленным в 7 та 8 группах аланских катакомбных могильников второй половины V - первой половины VIII вв. с территории Северо-Восточного Кавказа. Средняя наполняемость погребальных камер на разных участках могильника связывает их с семейными коллективами. Присутствие на всех участках могильника погребений с разной ориентировкой покойника в камере (головой влево от входа, головой вправо от входа, ногами ко входу, головой ко входу), возможно, следует рассматривать как свидетельство о полиэтничной структуре населения Верхнего Салтова с одной доминирующей группой.

Первое государственное образование восточных славян, известное современникам под названием "Руськая земля" или "Русь", и обозначенное кабинетными исследователями последующих поколений как "Киевская Русь" или же "Древнерусское государство", вошло в европейскую историю как время, когда новое и молодое феодальное общество прошло путь от язычества к православию, от первобытнообщинных структур к цивилизационным. На начальном этапе своего существования оно именовалось как государство "дружинное". В то время именно представители воинских контингентов великого князя киевского осуществляли основной контроль за собиранием податей и осуществлением судебных функций в мире восточных славян, постепенно попадавших под контроль великокняжеского рода Рюриковичей. В отношении реального осуществления новой власти в связи с отсутствием достаточного количества письменных источников, существует дефицит объективной информации. Поэтому археологические реалии существенно дополняют этот пробел. И в первую очередь это касается погребальных памятников языческой поры, когда в идеологическом отношении обряд захоронения отображал конкретное место в "земной" жизни уходящих "в иной мир" членов общества, в первую очередь представителей его социальной верхушки. Детали захоронения в так называемых срубных или же камерных гробницах, как и захоронения с оружием, в частности, на территории южнорусского региона, во многом реально отображают такие процессы в эволюции развития раннегосударственных структур.