Розглянуто антрополого-одонтологічні особливості населення України. Наведено загальну дерматогліфічну характеристику українців на фоні суміжних етнічних груп. Вивчено зміни одонтологічних і дерматогліфічних ознак на території нашої країни та проаналізовано закономірності їх географічного розподілу. Визначено ступінь гомогенності українців за маркерами будови зубів і папілярного шкірного рельєфу. Проаналізовано основні етапи антропологічної історії давнього та середньовічного населення України. Основну увагу приділено скіфо-сарматській добі, а також черняхівській та салтівській культурам.

Спираючись на досягнення вітчизняної та зарубіжної філософської і культурологічної думки, роботи сучасних західноєвропейських етнологів, автору вдалося створити оригінальну концепцію етногенезу, детально проаналізувати досвід людської життєдіяльності, який поряд із національною свідомістю, національною ідеєю, етнічною ментальністю й іншими чинниками є важливою детермінантою становлення та буття всіх націй. Аналізується своєрідність цивілізаційного поступу України в минулому та сьогоденні, окреслюються перспективи її культурно-господарського майбуття.

На підставі вивчення останніх досягень вітчизняної археології та давньоісторичних мовних пам'яток здійснено ідентифікацію археологічних систем Прикарпаття I тис. н.е. з місцевими племінними союзами, встановлено їх назви та досліджено зв'язки з спорідненими групами на території України. Висвітлено основні етапи формування українського етносу, проаналізовано зміни етнокультурної ситуації у Прикарпатті в зазначений хронологічний період. Охарактеризовано господарську діяльність, духовний розвиток, традиції та релігійні уявлення племінних союзів стрів, хотів, слов'ян та спрів у першому столітті нової ери. Розглянуто процеси локалізації післяспрівських племінних союзів, зокрема білих хорватів, сербів, хорутанів. Встановлено територію племінних союзів Прикарпаття у період складання спільності на білохорватській основі.

На основе изучения последних достижений отечественной археологии и древнеисторических языковых памяток осуществлена идентификация археологических систем Прикарпатья I тыс. н.э. с местными племенными союзами, установлены их названия и исследованы связи с родственными группами на территории Украины. Рассмотрены основные этапы формирования украинского этноса, проанализированы изменения в этнокультурной ситуации в Прикарпатье в данный хронологический период. Охарактеризована хозяйственная деятельность, духовное развитие, традиции и религиозные представления племенных союзов стров, хотов, славян и спров в первом столетии новой эры. Исследованы процессы локализации послеспровских племенных союзов, в частности белых хорватов, сербов, хорутанов. Установлена территория племенных союзов Прикарпатья в период формирования их общности на белохорватской основе.

Описано проблему автентичності явищ народного побуту та мистецької практичної діяльності, які за сукупністю характеристик, духовно-світоглядної й естетичної природи відповідають особливостям українського етносу. Розкрито етногенетичні засади традицій українців Східних Карпат у матеріальній, господарсько-виробничій сферах. Виявлено геоморфологічні чинники у формуванні сакральної архітектури й етнокультурний базовий чинник у сфері народного мистецтва українців регіону. Висвітлено питання формування громадського життя на даній території на підставі синкретичного пласту етнічної звичаєвості. Розглянуто ікону як богословський, художній та історичний документ.

Описана проблема автентичности явлений народного быта и художественной практической деятельности, которые по совокупности характеристик, духовно-мировоззренческой и эстетической природы соответствуют особенностям украинского этноса. Раскрыты этногенетические основы традиций украинцев Восточных Карпат в материальной, хозяйственно-производственной сферах. Выявлены геоморфологические факторы в формировании сакральной архитектуры и этнокультурный базовый фактор в сфере народного искусства украинцев региона. Освещены вопросы формирования общественной жизни на данной территории с учетом синкретического пласта этнической обрядности. Рассмотрена икона как богословский, художественный и исторический документ.

Приведены результаты систематического исследования историографии проблем происхождения и расселения индоевропейских племен, образования древнеславянской этноязыковой общности и формирования восточнославянских народов, в частности становления украинского народа, в украинской историографии последних двух веков: от появления анонимной "Истории русов" в начале ХІХ в. до современных интерпретаций этнической истории Украины в мировом цивилизационном и этноисторическом контекстах. Показан вклад В.В.Хвойки в исследование славянского этногенеза, Ф.К.Вовка в изучение антропологического состава украинского народа. Изложены вопросы древнейшей этнической истории Восточной Европы в работах В.Н.Даниленко и приведена их трактовка современными украинскими учеными. Освещена проблема этнической истории Киевской Руси и восточнославянских народов в произведениях отечественных ученых (конец ХХ - начало ХХІ вв.).

Уведено до обігу в україніці науковій значний масив чеської, польської, староукраїнської та російської історичної літератури пізньосередньовічної та ранньомодерної доби рукописного та раритетного характеру. Комплексно розглянуто етногенетичні міфи та концепції походження українського народу, сформульовані літописцями, хроністами, книжниками та дослідниками Центрально-Східної Європи XII - середини XIX ст. Виділено дунайський, сарматський, промосковський, хозарський варіанти біблійної етногенетичної легенди та їх підваріанти. Пояснено причини їх появи, розвитку та занепаду протягом XII - XIII ст. Визначено місце етногенетичних поглядів у світогляді освіченої людини даної доби. Систематизовано погляди інтелектуалів переднаукового періоду, що стосуються етимології найбільш уживаних етнонімів і назв, з якими ідентифікувало себе населення України. Розглянуто перші спроби окреслення української етнічної території і визначення етнопсихологічної характеристики українців у творах кінця XVIII ст. Виділено та систематизовано українські етногенетичні концепції ранньонаукового періоду. Запропоновано їх поділ на києвоцентричну та московоцентричну. Окреслено проміжну етногенетичну концепцію польського походження. Виокремлено позанаукові ідеологічні чинники, що вплинули на процес генезису концепцій.

Висвітлено особливості та закономірності зародження, формування українського етносу від найдавніших часів до середини XIV ст. на теренах України. Проаналізовано стан наукової розробки теми, її джерельну базу та визначено теоретико-методологічну основу дослідження. Проведено фаховий аналіз основних українознавчих та ентнологічних понять, наголошено на базових відмінностях між етнологією й етнографією (народознавством). Охарактеризовано основні концепції походження українського народу. Проаналізовано головні теорії утворення Київської Русі в історіографічних українознавчих дослідженнях (XX - початок XXI ст.). Розглянуто проблему визначення етнічної приналежності Київської Русі. Визначено перспективи подальшого дослідження минулого, сьогодення та майбуття України, українців та світового українства.

Висвітлено стереотипи сприйняття формування кримськотатарського народу як продукту монгольського завоювання, симбіозу біля 30-ти племен і народів чи різних етнічних спільнот, які лише тепер формуються в окремий кримськотатарський народ. Проаналізовано участь різних етносів, які перебували в Криму (таврів, скіфів, сарматів, греків, римлян, готів, аланів, гунів, аварів, хазар, печенігів, половців, монголів, турків, вірмен), в етногенезі кримськотатарського народу, виділено етапи цього етногенезу й етнографічні групи, які сформувалися в процесі цих етапів. Приділено увагу процесам утворення окремого Кримського ханства.

Розглянуто питання історії українців, їх культури, етногенезу, державності. Визначено термін "конвергенція", основою якою є ідея зближення культур народів як результат спільного проживання на одній території і як важливого чинника у вихованні особистості. Ретроспективно проаналізовано етногенез української сім'ї. Констатовано, що усвідомлення молоддю своєї автохтонності на українській землі зміцнює національну основу сімейного виховання дітей та молоді за нових соціально-економічних та політичних умов України і буде впливати на духовні, фізичні та фізіологічні якості життя людей у ХХІ ст.

Рассмотрены вопросы истории украинцев, их культуры, этногенеза, государственности. Определен термин "конвергенция", в основе которой заложена идея сближения культур народов как результат совместного проживания на одной территории и как важного фактора в воспитании личности. Ретроспективно проанализирован этногенез украинской семьи. Констатировано, что осознание молодежью своей автохтонности на украинской земле укрепляет национальную основу семейного воспитания детей и молодежи в новых социально-экономических и политических условиях Украины и будет влиять на духовные, физические и физиологические качества жизни людей в XXI в.

Issues of Ukrainian history, their culture, ethnogenesis statehood. Defined the term "convergence" in which basis is the idea of rapprochement of cultures of the people as a result of living together in one area and as an important factor in the upbringing of the individual. Retrospectively analyzed ethnogenesis Ukrainian family. Stated that the awareness of young people of their autochthonous on Ukrainian soil strengthens national framework of family education of children and youth in the new socio-economic and political conditions in Ukraine and will affect the spiritual, physical and physiological quality of life in the XXI century.

Выделены и проанализированы основные понятия и идеи концепции этногенеза Л. Н. Гумилева и проведено их истолкование с позиций авторской системно-информационной методологии. Гениальные догадки Л. Н. Гумилева могут обрести целостность и непротиворечивость на новой информационно-системной основе. Более того, возможности системно-информационного анализа не исчерпываются подтверждением уже существующих концепций. Достоинство его состоит, прежде всего, в том, что не просто вводится информационная составляющая в методологию исследований. Гораздо важнее то обстоятельство, что принятие информации в качестве всеобщего организационного свойства материи и ее производных позволяет использовать законы сохранения и системности информации именно в качестве декларируемых Л. фон Берталанфи изоморфных законов, которые и должны, наряду со вторым законом термодинамики, стать основой Общей теории систем (ОТС). И если отбросить псевдонаучный флер с понятия информации, можно увидеть возможность связи таких дисциплин, как ОТС с классической методологией науки: с законами сохранения, принципами инвариантности и синтетическими подходами типа теоремы Нетер.

Рассмотрена попытка Л. Гумилёва связать этнографический, географический, психологический и философский аспект эволюции этноса. Этнос, в понимании учёного, занимает промежуточное положение между природными и социальными факторами. Именно это делает концепцию Л. Гумилёва оригинальной при изучении ряда проблем - развития и взаимодействия космоса и человека, природы и сознания, биосферы и общества. Концепция учёного представляет интерес с точки зрения философии, поскольку демонстрирует диалектику взаимодействия природного и социального в ходе этногенезов народов и в плане этносоциального развития человечества за многие тысячелетия.

Проаналізовано нові підходи у сучасній білоруській історіографії етнічної історії східних слов'ян.

Досліджено здобутки українських учених кінця XIX - початку XXI ст. щодо проблеми походження українського народу. Здійснено систематизацію та класифікацію концепцій українського етногенезу. Запропоновано та теоретично обгрунтовано періодизацію накопичення знань із цієї тематики. Проаналізовано концепції доісторичного походження українського етносу В. Хвойки, вчених української діаспори та сучасних вітчизняних дослідників. Проаналізовано також концепції ранньосередньовічного етногенезу українців М. Грушевського, Л. Терлецького й українських вчених кінця XX — початку XXI ст. Проведено історіографічний аналіз концепцій пізньосередньовічного походження українського народу у працях радянських дослідників (1950-ті рр. - 1990 р.) та сучасних українських науковців.