Представлено оригінальне науково-публіцистичне дослідження в галузях геополітики, історіософії і політології. На основі вивчення різноманітних джерел, зокрема, археологічних, пропонується нова геополітична концепція походження українського, білоруського і російського народів та утворення сусідніх з Україною на півночі і сході країн - Білорусі та Росії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т51(0)

Рубрики:

Історична етнографія

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основании научных данных проведено исследование древних цивилизаций пигмеев и каннибалов Австралии, Океании, Сибири в контексте библейской философии книг Ездры и Неемии, которые раскрывают причины процветания одних народов и падение других.

На підставі використання даних топоніміки наведено свідчення щодо перебування на території сучасної України давніх її мешканців різного етнічного походження. Описано графоаналітичний метод, призначений для побудови графічної моделі (схеми) спорідненості мов однієї мовної сім'ї або групи на підставі лексикостатистичних даних. За даним методом визначено ареали первісного формування діалектів, з яких пізніше розвинулось кілька десятків сучасних мов - слов'янських, германських, іранських, тюркських. З використанням лексики германських, чуваських та курдських мов розкрито зміст 1 100 топонімів, взятих з топографічних карт масштабу 1:200 000 лісостепових областей України та прилеглих територій сучасних країн.

На основе использования данных топонимики приведены свидетельства о пребывании на территории современной Украины древних ее жителей различного этнического происхождения. Описан графоаналитический метод, применяемый для построения графической модели (схемы) родственных языков одной языковой семьи или группы на основе лексикостатистических данных. На основании данного метода определены ареалы первичного формирования диалектов, из которых в дальнейшем развились несколько десятков современных языков - славянских, германских, иранских, тюркских. С использованием лексики германских, чувашских и курдских языков раскрыто содержание 1 100 топонимов, выбранных из топографических карт масштаба 1:200 000 лесостепных областей Украины и прилегающих территорий современных стран.

Розглянуто питання етнонімії, боспорської та козацької індоарики, топонімії. Висвітлено українсько-ірансько-індійські етнічні, мовні, історичні, міфологічні, фольклорні та культурні зв'язки, давні та сучасні українські реалії, проаналізовано роль індоарійських термінів для вітчизняної історії.

Рассмотрены вопросы этнонимии, боспорской и казаческой индоарики, топонимии. Освещены украинско-иранско-индийские этнические, речевые, исторические, мифологические, фольклорные и культурные связи, древние и современные украинские реалии, проанализирована роль индоарийских терминов для отечественной истории.

На підставі узагальнення літературних і наукових джерел висвітлено особливості лінгво-культурного й антропологічного розвитку, етнічні та нанокультурні процеси населення території України від найдавніших часів до початку XIII ст. Наведено інформацію про ранньосередньовічні слов'янські групи, розкрито деякі аспекти зародження слов'янських народів, охарактеризовано археологічні культури та літописні племена напередодні утворення Києво-Руської держави. З урахуванням сучасних методологічних науково-об'єктивних підходів розглянуто процеси етнічного розвитку та культурної спадщини Київської Русі.

На основе обобщения литературных и научных источников освещены особенности лингво-культурного и антропологического развития, этнические и нанокультурные процессы заселения территории Украины с древнейших времен до начала XIII в. Приведена информация о раннесредневековых славянских группах, раскрыты некоторые аспекты зарождения славянских народов, охарактеризованы археологические культуры и летописные племена накануне образования Киево-Русского государства. С учетом современных методологических научно-объективных подходов рассмотрены процессы этнического развития и культурного наследия Киевской Руси.

На підставі узагальнення писемних, археологічних і лінгвістичних джерел уперше в українській історичній науці комплексно розглянуто історію та культуру стародавніх кельтів як цілісне історичне явище. Викладено питання етногенезу, політичної історії, економічного устрою та соціальної структури, духовної культури та жрецької організації кельтських племен. Висвітлено особливості перебування кельтів на українських землях, проаналізовано їх вплив на формування місцевих культур. Охарактеризовано кельтські культові пам'ятки, виявлені на території України.

На основе обобщения письменных, археологических и лингвистических источников впервые в украинской исторической науке комплексно рассмотрена история и культура древних кельтов как целостное историческое явление. Изложены вопросы этногенезиса, политической истории, экономического строя и социальной структуры, духовной культуры и жреческой организации кельтских племен. Освещены особенности пребывания кельтов на украинских землях, проанализировано их влияние на формирование местных культур. Охарактеризованы кельтовые культовые памятки, выявленные на территории Украины.

Проведено комплексне дослідження етнічної історії стародавнього Еламу, що охоплює період з V тис. до н.е. до середини I тис. до н.е. Розглянуто процес етноконсолідації еламітів - давнього народу, що мешкав у доарійську епоху на Південному Заході Ірану та разом з шумерами та семітами-аккадцами сформував найдавнішу у світі цивілізацію - месопотамську. На підставі порівняльного аналізу даних різних наукових галузей (археології, лінгвістики) та дослідження письмових джерел визначено сутність процесу етногенезу еламітів - етноконсолідації спільнот, що мали спільні елементи в культурі та спілкувалися за допомогою еламських діалектів, у відносно єдину етнічну спільноту. Визначено фактори, що сприяли її об'єднанню та збереженню протягом тривалого історичного періоду (еламські писемні джерела з'явилися наприкінці III тис. до н.е., зникли у I тис. до н.е.). Зроблено висновок, що еламіти, завдяки сприятливим природно-географічним умовам та соціальному прогресу, створили багату культуру, але в силу свого сусідства з Дворіччям, держави якого прагнули до експансії на інші території внаслідок обмеженості природних ресурсів для розвитку цивілізації, сформованої в епоху енеоліту, нерідко ставали не лише об'єктом політичної експансії, але й значною мірою асимілювалися в культурному відношенні з давніми етносами Месопотамії. Встановлено, що джерелом еламської самобутності є гірська долина Аншану, на якій в епоху Ахеменідів знаходився Персеполь. З'ясовано, що після розгрому Еламу асирійцями Аншан захопили перси, що обумовило виникнення процесу асиміляції еламітів. Встановлено, що слабка етнічна консолідація еламської спільноти,

Вперше проведено дослідження концепту смерті в іраномовних номадів. Розширено джерельну базу для розв'язання проблеми сутності поняття щодо смерті в уявленнях ранніх кочівників Євразії. Відтворено ідеологічну модель скіфської поховально-поминальної обрядовості, що відповідає загальноіранському танатологічному міфу. Розкрито природу базової міфологічної моделі потойбічного світу й уявлень щодо посмертної долі у світоглядній системі іраномовних номадів. Запропоновано нову удосконалену інтерпретацію семантики окремих витворів елліно-скіфської торевтики.

Розглянуто серію матеріалів про інституційну еволюцію перших цивілізацій Сходу, універсумні підвалини її циклічної поступальності. Розглянуто вплив етногенезу на цивілізаційний цикл. Визначено триєдину субстанцію інститутів, побудову і структуру уно-інституційної мережі, а також позиціонування в останній етнічних інваріантів.

Дослідження присвячено грецькій колонізації Північного Причорномор'я протягом VI - I ст. до н. е. Проаналізовано історіографію проблеми та виділено її етапи. Досліджено хід колонізації, виділено для кожного із етапів характер і причини, проаналізовано становлення і розвиток полісів та навколишніх сільських округ. Вивчено етнополітичну та демографічну ситуацію в колоніях Північного Причорномор'я. Досліджено вивчення культу річкового божества в Ольвії, культів Ахілла та Аполлона в Північному Причорномор'ї, культу Діви Партенос у Херсонесі. Приділено увагу складному характеру етнічних та етнорелігійних процесів цього регіону, а також вивчено греко-варварську етнокультурну взаємодію.

Визначено та палеоетнологічно інтерпретовано явище пізнього палеоліту Центральної та східної Європи - епіграветт. Значущість цієї проблеми для вітчизняного палеолітознавства стає зрозумілою, якщо зважити на те, що більшість пізньопалеолітичних крем'яних комплексів з території України, за типологічними ознаками, належить саме до цієї культурної спільноти.

На основі вивчення конструкції могил пізньоантичних некрополів Південно-Західного Криму, особливостей поховального обряду речей заупокійного призначення та їх порівнянню з археологічними пам'ятками інших територій Південно-Східної Європи аргументовано гіпотезу про етнічну приналежність плитових могил Північного Причорномор'я аборигенам Північного Кавказу, які були асимільовані сарматами.

Отмечено, что данные археологии, лингвистики и археогенетики, введенные в научный оборот в течение последних десятилетий, вынуждают пересмотреть некоторые устоявшиеся взгляды на древних кельтов и этнокультурные процессы раннего железного века, в которые они были вовлечены. Гипотеза о значительном однообразии латенской археологической культуры от Атлантики до Дуная не подтвердилась и сегодня уступает место подходу "кельтоскептиков", согласно которому под древними кельтами следует понимать конгломерат племен, объединенных использованием кельтских диалектов и некоторых общих черт материальной и духовной культуры. Отмечено, что новые источники позволяют реконструировать несколько моделей кельтизации, в частности сравнительно однородные кельтские этнические общности, сформировавшиеся независимо от становления латенской культуры (кельтиберы, носители культуры Голасекка), а также достаточно однородные в этническом отношении группы кельтов, утративших латенские традиции вследствие переселения на новые земли (малоазийские галаты), и генетически не связанные с центральноевропейскими кельтами, но при этом пользующиеся кельтскими диалектами носители латенской культуры (Британские острова). Эти модели можно использовать для более глубокого понимания процессов латенизации археологических культур Восточной Европы.

Проаналізовано проблеми участі кельтів у процесах міжетнічної взаємодії, які відбувалися на теренах Центральної та Східної Європи на межі ер, а також вплив кельтів на етнокультурний розвиток місцевого населення. Охарактеризовано вплив соціокультурних та політико-ідеологічних настанов модерної доби на формування наукових уявлень про кельтські народи. Із застосуванням методів етнології сформульовано підходи до вивчення діяльності кельтів як етнічної групи. Реконструйовано участь кельтів у процесах етнокультурної взаємодії з племенами та народами, які у давні часи населяли Південно-Східну Європу. Зокрема, з точки зору методів соціальної антропології проаналізовано міграції кельтів у південно-східному напрямку, висвітлено механізми акультурації та взаємної асиміляції прибулого кельтського та автохтонного населення регіону. Особливу увагу приділено питанням перебування давніх кельтів на землях сучасної України. Систематизовано наявні на сьогоднішній день археологічні, наративні, епіграфічні, лінгвістичні та інші джерела з теми. Розглянуто питання імовірного історичного контексту контактів давніх кельтів зі слов'янами.

Образ Священного скарабея, как и любой другой факт культуры, необходимо рассматривать только в контексте определенных обстоятельств, в зависимости от которых он может рассматриваться либо как знак, либо как символ. В тех же случаях, когда Скарабей выступает как символ, интерпретировать его тоже следует с учетом культурного контекста, который, как показали исследования, не позволяет сводить эту интерпретацию к простой схеме "Скарабей - жук-навозник - символ Солнца". В связи с чем выдвинута гипотеза, согласно которой образ Священного скарабея как символа разделяется на два, как минимум, образа: "Солнечного жука", под которым подразумевается жук вида золотистая бронзовка (или любой другой, похожий), и "Жука-демиурга", под которым имеется в виду жук-навозник.